Постанова
Іменем України
03 квітня 2019 року
м. Київ
справа № 183/181/17
провадження № 61-853св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Антоненко Н. О., Журавель В. І., Коротуна В. М., Крата В. І. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю «Агро-Віта 2000»,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Віта 2000» на заочне рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 22 травня 2017 року у складі судді: Парфьонова Д. О., та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 23 листопада 2017 року у складі колегії суддів: Бараннік О. П., Пономарь З. М., Посунся Н. Є.,
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2017 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Віта 2000» (далі - ТОВ «Агро-Віта 2000») про розірвання договору оренди землі.
Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_1 на підставі державного акта про право власності на землю серії НОМЕР_1, виданого Перещепинською міською радою Новомосковського району Дніпропетровської області 02 квітня 2001 року на праві власності належить земельна ділянка площею 5,350 га, кадастровий номер НОМЕР_2 яка розташована на території Перещепинської міської ради Новомосковського району Дніпропетровської області.
10 березня 2012 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Агро-Віта 2000» укладено договір оренди земельної ділянки, який зареєстровано у відділі Держкомзему Новомосковського району Дніпропетровської області 15 серпня 2012 року. Згідно пунктів 1, 2, 2.1-2.2., 4 вказаного договору позивач надала товариству «Агро-Віта 2000» в строкове платне користування належну їй земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва строком на 5 років з переважним правом орендаря на поновлення договору оренди на новий строк. Відповідно до пункту 5 договору ТОВ «Агро-Віта 2000» зобов'язалось сплачувати позивачці щороку орендну плату у грошовій формі у розмірі 4.00 % від грошової оцінки землі, що становить суму в розмірі 5 653 грн, а також проводити безкоштовну поставку 1 тони соломи до садиби орендодавця, оранку та культивацію присадибної ділянки орендодавця до 0.40 га та сплачувати за орендодавця податок з доходів фізичних осіб, нарахований на суму орендної плати за цим договором у розмірі та у випадку, встановленому законодавством.
У період дії договору оренди з 2012 року по 2016 рік ТОВ «Агро-Віта 2000» так і не провело у повній мірі виплату орендної плату в грошовій формі з урахуванням індексації земельної ділянки, а зобов'язання щодо безкоштовної доставки 1 тони соломи до садиби та послуги по обробітку присадибної ділянки до 0.40 га (оранка і культивація) взагалі не виконує.
ОСОБА_1 просила розірвати договір оренди землі від 10 березня 2012 року, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «Агро-Віта 2000».
Короткий зміст рішень суду першої та апеляційної інстанцій
Заочним рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 22 травня 2017 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 23 листопада 2017 року, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено. Розірвано договір оренди земельної ділянки площею 5.350 га, кадастровий номер НОМЕР_2 укладений 10 березня 2012 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Агро-Віта 2000», і зареєстрований у відділі Держкомзему у Новомосковському районі Дніпропетровської області 15 серпня 2012 року. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення судів першої та апеляційної інстанції мотивовані тим, що відповідачем систематично порушуються умови договору оренди земельної ділянки щодо виплати орендної плати протягом 2013-2016 років в частині проведення оранки та культивації присадибної ділянки позивача і поставки соломи, що передбачено умовами договору. Про систематичне невиконання договору оренди в частині виплати орендної плати свідчить також той факт, що відповідач систематично, протягом 2012-2016 років допускає прострочення виплати орендної плати за використання земельної ділянки, здійснивши виплату орендної плати, в той час, як згідно з договором остаточний термін розрахунку орендної плати є до 31 грудня відповідного року.
Аргументи учасників справи
У грудні 2017 року ТОВ «Агро-Віта 2000» подало касаційну скаргу на заочне рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 22 травня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 23 листопада 2017 року, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Касаційна скарга мотивована тим, що ТОВ «Агро-Віта 2000» виконувало свої обов'язки за договором - сплачувало орендну плату в грошовій та натуральній формі за погодженням із позивачем. Будь-яких претензій щодо форми та способу внесення орендної плати позивач до відповідача не пред'являв. Позивач не звертався до відповідача за послугами з безкоштовного проведення оранки, культивації присадибної ділянки та доставки соломи протягом 2013-2016 років.
У травні 2018 року ОСОБА_1 подала до суду відзив на касаційну скаргу, у якому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржені судові рішення залишити без змін. Відзив мотивований тим, що у відповідача наявна заборгованість із виплати орендної плати. Посилання відповідача на те, що оранка та культивація присадибної ділянки орендодавця не входить ні до однієї з форм орендної плати, передбачених договором, а є додатковою безкоштовною послугою спростовуються змістом самого договору (пункт 5) та положенням статті 15 та розділу 3 Закону України «Про оренду землі».
Короткий зміст ухвал суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 16 квітня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі.
Ухвалою Верховного Суду від 18 березня 2019 року справу призначено до судового розгляду.
Позиція Верховного Суду
Колегія суддів відхиляє аргументи, які викладені у касаційній скарзі, з таких мотивів.
Суди встановили, що згідно з державним актом на право приватної власності на землю серії ІІ-ДП № 125565 виданого Перещепинською міською радою Новомосковського району Дніпропетровської області 02 квітня 2001 року, ОСОБА_1 на праві приватної власності належить земельна ділянка площею 5,350 га, кадастровий номер НОМЕР_2 яка розташована на території Перещепинської міської ради Новомосковського району Дніпропетровської області.
10 березня 2012 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Агро-Віта 2000» укладено договір оренди землі, який зареєстровано у відділі Держкомзему у Новомосковському районі Дніпропетровської області 15 серпня 2012 року.
Сторони в договорі домовилися про те, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки на момент укладання договору становила - 141325,00 грн. Згідно з пункту 5 договору за користування вказаною в договорі земельною ділянкою орендар нараховує Орендодавцю щороку орендну плату у грошовій формі у розмірі 4,00% (чотири відсотки) від грошової оцінки землі, згідно Указу Президента України від 02 лютого 2002 року № 92 «Про додаткові заходи щодо соціального захисту селян-власників земельних ділянок та земельних часток (паїв)» із змінами від 13 вересня 2002 року та Указу Президента України від 19 серпня 2008 року № 725/2008 «Про невідкладні заходи щодо захисту власників земельних ділянок та земельних часток (паїв)», що становить 5 653,00 грн, а також проводить безкоштовну поставку 1 тони соломи до садиби орендодавця, оранку та культивацію присадибної ділянки орендодавця до 0,40 га та сплачує за орендодавця податок з доходів фізичних осіб, нарахований на суму орендної плати за цим договором у розмірі та у порядку, встановленому законодавством. У випадку прийняття відповідними державними органами нормативних документів про підвищення вартості орендної плати за земельну ділянку сторони погодили, що розмір орендної плати може бути збільшено на підставі рішення орендаря, прийнятого у формі наказу без укладення додаткової угоди до цього договору. Крім внесення орендної плати орендар зобов'язується надавати орендодавцю матеріальну допомогу на поховання члена його сім'ї у розмірах та у порядку, установлених самим орендодавцем. За окремим додатковим погодженням сторін орендна плата може вноситися орендарем також у одній із наступних форм та розмірів: або у натуральній формі, яка здійснюється шляхом передачі сільськогосподарської продукції чи товарів за вартістю, яка відповідає розміру орендної плати у грошовій формі. Ціна продукції чи товарів погоджується сторонами окремо. Погодження цієї форми орендної плати (переліку товарів чи продукції, кількості, якості, ціни, місця, порядку, строків поставки тощо) здійснюється за усною домовленістю сторін й оформляється підписанням сторонами актів прийняття-передачі, товарних або товаротранспортних накладних. У свою чергу орендар гарантує поставку в рахунок виплати орендної плати орендодавцю зерна та іншої сільськогосподарської продукції за цінами реалізації на момент поставки; або відробітковій формі, за якою види, обсяги, строки і місце надання послуг, види, обсяги, строки і місце виконання робіт визначаються та погоджуються за усною домовленістю сторін й підтверджуються актами передачі-прийняття виконаних робіт чи наданих послуг, підписання яких сторонами і є таким додатковим погодженням. Відробіткова форма, оцінена у гривнях, не повинна перевищувати розмір грошової, згідно з цим Договором. Форми орендної плати при виплаті також можуть бути поєднані (комбінована форма) в межах суми, що не перевищує розмір грошової форми орендної плати. Обчислення розміру орендної плати за земельні ділянки здійснюється з урахуванням індексації (пункт 6 договору оренди). Згідно з пунктом 7 договору оренди, орендна плата вноситься до 31 грудня поточного року. Орендна плата вноситься на рахунок орендодавця або сплачується в іншій формі, погодженій сторонами.
Суди встановили, що відповідачем не сплачено орендну плату за 2012-2016 роки в частині оранки та культивації присадибної ділянки орендодавця, та поставки 1 тони соломи до садиби орендодавця. Відповідач систематично, протягом 2012-2016 років допускає прострочення виплати орендної плати за використання земельної ділянки, здійснивши виплату орендної плати, в той час, як згідно з договором остаточний термін розрахунку орендної плати є до 31 грудня відповідного року.
Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Тлумачення статті 629 ЦК України свідчить, що в ній закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право - обов'язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов'язання його сторони набувають обов'язки (а не лише суб'єктивні права), які вони мають виконувати. Не виконання обов'язків, встановлених договором, може відбуватися при: (1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; (2) розірванні договору в судовому порядку; (3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; (4) припинення зобов'язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; (5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду).
Аналогічний висновок зроблений у постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної Палати Касаційного цивільного суду від 23 січня 2019 року у справі № 355/385/17
Відповідно до пункту «д» частини першої статті 141 ЗК України підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати.
Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної Палати Касаційного цивільного суду від 06 березня 2019 року у справі № 183/262/17(провадження № 61-41932сво18) зроблено висновок, що частинами першою і другою статті 651 ЦК України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Підставою для розірвання договору оренди землі є систематична несплата орендної плати (два та більше випадки). При цьому, систематична сплата орендної плати не у повному обсязі, визначеному договором, тобто як невиконання, так і неналежне виконання умов договору, є підставою для розірвання такого договору, оскільки згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Встановивши неналежне виконання умов договору оренди земельної ділянки від 10 березня 2012 року, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ «Агро-Віта 2000», суди зробили обґрунтований висновок про задоволення позову.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржені рішення ухвалені без додержання норм матеріального і процесуального права та зводяться до переоцінки доказів у справі, що, відповідно до положень статті 400 ЦПК України, знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду.Колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржені рішення без змін.
Оскільки оскаржені рішення залишено без змін, а скаргу без задоволення, то судовий збір за подання касаційної скарги покладається на особу, яка подала касаційну скаргу.
Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Віта 2000» залишити без задоволення.
Заочне рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 22 травня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 23 листопада 2017 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий М. Є. Червинська
Судді: Н. О. Антоненко
В. І. Журавель
В. М. Коротун
В. І. Крат