Постанова
Іменем України
01 квітня 2019 року
м. Київ
справа № 263/7910/17
провадження № 61-23423св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Курило В. П. (суддя-доповідач), Коротуна В. М.,
Червинської М. Є.,
учасники справи:
позивач -ОСОБА_4,
відповідач - ОСОБА_5,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_5 на рішення Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 22 грудня 2017 року у складі судді Музики О. М. та постанову апеляційного суду Донецької області від 27 лютого 2018 року у складі колегії суддів:
Зайцевої С. А., Пономарьової О. М., Попової С. А.,
Короткий зміст позовних вимог:
У червні 2017 року ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом до
ОСОБА_5 про відшкодування шкоди, заподіяної залиттям квартири.
Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_4 є власником квартири
НОМЕР_1 у будинку № 85 по вулиці Фонтанній у місті Маріуполі Донецької області, яка розташована на 9-му поверсі. 08 та 09 травня 2017 року, та 22 травня
2017 року її квартира була залита дощовими водами, через неодноразовий, самовільний демонтаж крівлі будинку здійснений власником квартири НОМЕР_2 ОСОБА_5, без узгодження з підрядною організацією ТОВ «Житло-25», зі зборами, з правлінням та головою ЖБК «Жовтневий-161». Внаслідок залиття квартири позивачу заподіяно майнову шкоду. З часу залиття квартири звичайний спосіб життя позивача змінився, позивач має додаткові витрати та нервові хвилювання. Через постійну вологість у квартирі діти позивача постійно мають погане самопочуття та хворіють.
ОСОБА_4 просила стягнути з ОСОБА_5 на її користь
180 710,00 грн матеріальної шкоди, та 10 000,00 грн у відшкодування моральної шкоди.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій:
Рішенням Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області
від 22 грудня 2017 року позовні вимоги задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 у відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної залиттям квартири - 105 749,00 грн та у відшкодування моральної шкоди - 1 000,00 грн.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 судовий збір у розмірі
1 697,49 грн.
Частково задовольняючи позовні вимоги, місцевий суд виходив з положень частин першої та другої статті 1166 ЦК України. Встановивши, що залиття квартири позивача відбулось з вини відповідача, дійшов висновку про наявність підстав для відшкодування матеріальної шкоди в розмірі
105 749,00 грн та стягнув компенсацію моральної шкоди в розмірі 1 000,00 грн.
Постановою апеляційного суду Донецької області від 27 лютого 2018 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_5 - ОСОБА_9 залишено без задоволення.
Рішення Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області
від 22 грудня 2017 року залишено без змін.
Залишаючи без задоволення апеляційну скаргу представника ОСОБА_5 - ОСОБА_9, апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги:
21 березня 2018 року ОСОБА_5 через засоби поштового зв?язку подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 22 грудня 2017 року та постанову апеляційного суду Донецької області від 27 лютого 2018 року та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, мотивуючи свої вимоги неправильним застосуванням судами норм матеріального та порушенням норм процесуального права.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що вина ОСОБА_5 позивачем є недоведеною.
Доводи інших учасників справи:
20 липня 2018 року представник ОСОБА_4 - ОСОБА_10 через засоби поштового зв'язку подав до Верховного Суду відзив, у якому просить касаційну скаргу ОСОБА_5 залишити без задоволення.
Рух касаційної скарги:
Ухвалою Верховного Суду від 05 червня 2018 року відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи з Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області.
Зупинено виконання рішення Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 22 грудня 2017 року та постанови апеляційного суду Донецької області від 27 лютого 2018 року до закінчення касаційного провадження.
Перевіривши доводи касаційної скарги, врахувавши аргументи, наведені у відзиві на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне.
Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вимогами частин першої та другої статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Оцінка аргументів учасників справи й висновків судів попередніх інстанцій:
Судами встановлено, що ОСОБА_4 є власником квартири АДРЕСА_1, в якій зареєстрована та проживає з трьома донькам .
ОСОБА_5 на праві власності належить 1/2 частини квартири АДРЕСА_2, в якій вона зареєстрована .
Квартири АДРЕСА_1 знаходяться на 9-му поверсі 2-го під'їзду вказаного будинку.
08, 09 та 22 травня 2017 року квартира НОМЕР_1 була залита дощовими водами.
Звертаючись до суду з позовом про відшкодування шкоди, позивач посилалась на те, що її квартира залита дощовими водами з вини
ОСОБА_5
На підтвердження своїх позовних вимог позивачем надано суду: акт ТОВ «Житло-25» від 16 травня 2017 року, складений членами комісії: ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, за наслідками проведеної перевірки за заявою ОСОБА_4 по факту залиття її квартири, відповідно якого встановлено, що залиття відбулося дощовими водами. Зокрема залито: загальний коридор - на стелі по всій довжині коридору сліди залиття, грибок, обсипається побілка розгерметизований вихід трубопроводу зливових стоків на горище; передпокій - розбухли та не закриваються вхідні дерев'яні двері, навколо лутки сліди залиття, обсипається шпаклівка, на стелі по всій довжині коридору сліди залиття, обсипається шпаклівка та побілка, грибок, відходять шпалери та декоративна ліпка, вологий лінолеум, залиті та деформуються меблеві гарнітури; зала - на стелі та стіні (продовження передпокою) сліди залиття, грибок, відходять шпалери та декоративна ліпка, вологий та деформується лінолеум, арка між передпокоєм та залом волога зі слідами грибка, відходять шпалери; спальня - на стелі та стіні суміжної із залом сліди залиття, грибок, відходять шпалери.
За наслідками проведеного обстеження комісія дійшла висновку, що залиття відбулося внаслідок неодноразового, самовільного, без погодження з обслуговуючою організацією ТОВ «Житло-25», зборів, правління, головою ЖБК «Жовтневий-161» демонтажу покрівлі будинку над квартирами АДРЕСА_1 власником квартири НОМЕР_2 ОСОБА_5
Згідно висновку експерта про оцінку розміру відшкодування шкоди, заподіяної залиттям квартири від 30 листопада 2017 року, виконаного оцінювачем ОСОБА_15, оціночна вартість відшкодування шкоди, заподіяної квартирі АДРЕСА_3 донецької області внаслідок залиття становить 105 749,00 грн.
Відповідно до частини першої та пункту 1 частини другої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Згідно з частинами першою та другою статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
.
З урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності й диспозитивності цивільного процесу, цивільне законодавство покладає на відповідача обов'язок доведення відсутності вини у завданні шкоди, а на позивача обов'язок доведення наявності шкоди та її розмір.
Згідно зі статтею 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Статтею 1167 ЦК України визначено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Отже, положення статті 1167 ЦК України містять загальні підстави для відшкодування моральної шкоди, завданої неправомірними діями.
Суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, на підставі належним чином оцінених доказів встановив вину відповідача, протиправність її поведінки та причинний зв'язок між заподіяною шкодою та протиправною поведінкою відповідача, що останньою не спростовано, дійшов правильного висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача завданої внаслідок залиття квартири матеріальної шкоди, розмір якої підтверджений висновком експерта.
Встановивши наявність вини відповідача у залитті квартири позивача, глибину її душевних страждань, вимоги розумності та справедливості, суди дійшли обґрунтованого висновку про стягнення з відповідача на користь позивача 1 000,00 грн у відшкодування моральної шкоди.
Щодо доводів касаційної скарги:
Доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків судів попередніх інстанцій, якими у повному обсязі з'ясовані права та обов'язки сторін, обставини справи, доводи сторін перевірені та їм дана належна оцінка, а зводяться до неправильного тлумачення норм матеріального права та переоцінки доказів, що відповідно до приписів статті 400 ЦПК України виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Враховуючи наведене, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки підстави для скасування судових рішень відсутні.
За змістом частини третьої статті 436 ЦПК України суд касаційної інстанції у постанові за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).
Враховуючи те, що касаційна скарга ОСОБА_5 підлягає залишенню без задоволення, відповідно до положень частини третьої статті 436 ЦПК України Верховних Суд поновлює виконання рішення Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 22 грудня 2017 року та постанови апеляційного суду Донецької області від 27 лютого 2018 року.
Керуючись статтями 400, 401, 416, 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_5 залишити без задоволення.
Рішення Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області
від 22 грудня 2017 року та постанову апеляційного суду Донецької області
від 27 лютого 2018 року залишити без змін.
Поновити виконання рішення Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 22 грудня 2017 року та постанови апеляційного суду Донецької області від 27 лютого 2018 року.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: В. П. Курило
В. М.Коротун
М. Є.Червинська