Постанова
Іменем України
01 квітня 2019 року
м. Київ
справа № 441/929/16-ц
провадження № 61-34556св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Курило В. П. (суддя-доповідач), Коротуна В. М.,
Червинської М. Є.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_4,
відповідач - Бучалівська сільська рада Городоцького району Львівської області,
третя особа - ОСОБА_5,
позивач за зустріним позовом - ОСОБА_5,
відповідач за зустрічним позовом - Бучалівська сільська рада Городоцького району Львівської області,
третя особа за зустрічним позовом - ОСОБА_4,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Городоцького районного суду Львівської області від 15 травня 2017 року у складі судді Яворської Н. І. та ухвалу апеляційного суду Львівської області
від 28 серпня 2017 рокуу складі колегії суддів: Шеремети Н. О.,
Ванівського О. М., Цяцяка Р. П.,
Короткий зміст позовних вимог:
У липні 2016 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Бучалівської сільської ради Городоцького району Львівської області в якому просив визнати за ним право власності на будинковолодіння АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом.
Позовна заява ОСОБА_4 мотивована тим, що спадкодавець
ОСОБА_8, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 року, була рідною сестрою його батька ОСОБА_9 ОСОБА_4 особисто та його батько багато в чому допомагали покійній ОСОБА_8, в тому числі і по будівництву та ремонту будинку, до цього часу обробляє земельну ділянку, проводить оплату комунальних послуг. Вважає, що має право на спадкове майно після смерті тітки, однак нотаріусом відмовлено йому в оформленні такого за відсутності правовстановлюючих документів.
У липні 2016 року ОСОБА_5 звернулась до суду з позовом до Бучалівської сільської ради Городоцького району Львівської області, в якому, з урахуванням уточнень, просила визнати за нею право власності на будинковолодіння АДРЕСА_1 в порядку спадкування за за заповітом.
Позовна заява ОСОБА_5, з урахуванням уточнень, мотивована тим, що вона є спадкоємицею за заповітом, який склала на її користь за життя її рідна сестра - ОСОБА_8, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 року. В шестимісячний строк до нотаріуса не звернулась, оскільки спадкодавець на момент смерті проживала з нею тому вважала, що фактично вступила в управління спадковим майном, крім іншого за станом здоров'я та в силу похилого віку без умислу пропустила строк звернення до нотаріуса із відповідною заявою. Нотаріус її повідомила, що крім пропущення шестимісячного строку в неї відсутні правовстановлюючі документи на будинок спадкодавця.
Ухвалою Городоцького районного суду Львівської області від 05 грудня
2016 року цивільні справи за позовом ОСОБА_4 до Бучалівської сільської ради Городоцького району Львівської області про визнання права власності на спадкове майноза законом, та ОСОБА_5 до Бучалівської сільської ради Городоцького району Львівської області про визнання права власності на спадкове майно за заповітом - об'єднано в одне провадження.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій:
Рішенням Городоцького районного суду Львівської області від 15 травня
2017 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 до Бучалівської сільської ради Городоцького району Львівської області, третя особа - ОСОБА_5, про визнання права власності на спадкове майно за законом відмовлено.
Позовні вимоги ОСОБА_5 до Бучалівської сільської ради Городоцького району Львівської області, третя особа - ОСОБА_4, про визнання права власності на спадкове майно за заповітом задоволено.
Визнано за ОСОБА_5 право власності на будинковолодіння АДРЕСА_1, в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_8, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 року.
Стягнуто з Бучалівської сільської ради Городоцького району Львівської області на користь ОСОБА_5 судові витрати в розмірі 1 000,00 грн.
Задовольняючи позов ОСОБА_5 та відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_4, суд першої інстанції виходив з того, що спадкодавець, ОСОБА_8, на день смерті постійно проживала разом зі своєю рідною сестрою - ОСОБА_5, що свідчить про прийняття нею спадщини, і з врахуванням заповіту, складеного спадкодавцем на користь ОСОБА_5, визнав за нею право власності на спадкове майно.
Ухвалою апеляційного суду Львівської області від 28 серпня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилено.
Рішення Городоцького районного суду Львівської області від 15 травня
2017 року залишено без змін.
Відхиляючи апеляційну скаргу ОСОБА_4, апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги:
25 вересня 2017 року ОСОБА_4 через засоби поштового зв?язку подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Городоцького районного суду Львівської області від 15 травня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 28 серпня 2017 року та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_4 задовольнити, в задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 відмовити, мотивуючи свої вимоги неправильним застосуванням судами норм матеріального та порушенням норм процесуального права.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що в судових рішеннях не відображено мотиви, з яких суд вважав встановленими наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувались вимоги чи заперечення, брав до уваги одні або відхиляв інші докази.
В даному випадку відсутній факт постійного проживання ОСОБА_5 разом із спадкодавцем ОСОБА_8 на час відкриття спадщини. Спільне проживання перед смертю ОСОБА_8 разом із ОСОБА_5 у місті Львові носило виключно тимчасовий характер - з метою лікування в медичних закладах міста Львова. А тому судами неправильно застосовано частину третю статті 1268 ЦК України, оскільки факт тимчасового проживання спадкодавця під час лікування у місті Львові разом із ОСОБА_5 не можна вважати постійним проживанням разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, а відтак не може вважатись прийняттям спадщини.
Доводи інших учасників справи:
22 грудня 2017 року ОСОБА_5 через засоби поштового зв'язку подала до Верховного Суду відзив, у якому просить касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.
Відзив мотивовано тим, що суди правильного виходили із того, що
ОСОБА_5 прийняла спадщину за заповітом після смерті сестри
ОСОБА_8, оскільки на день смерті проживала разом із спадкодавцем. Дана обставина була підтверджена свідками, житловим кооперативом, цю обставину не заперечував в суді першої та апеляційної інстанцій, в тому числі і не заперечує у своїй касаційній скарзі, сам ОСОБА_4
Рух касаційної скарги:
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27 листопада 2017 року відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи з Городоцького районного суду Львівської області.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення»
ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Статтею 388 ЦПК України встановлено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
У червні 2018 року касаційну скаргу разом з матеріалами цивільної справи передано до Верховного Суду.
Перевіривши доводи касаційної скарги, врахувавши аргументи, наведені у відзиві на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне.
Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вимогами частин першої та другої статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Оцінка аргументів учасників справи й висновків судів попередніх інстанцій:
Судами встановлено, що 31 жовтня 1987 року ОСОБА_8, виявивши свою волю, склала заповіт, який нею не змінювався не скасовувався, не визнавався недійсним в судовому порядку, а відтак є чинним. Згідно з заповітом все майно, яке належатиме їй на день смерті, заповіла своїй рідній сестрі - ОСОБА_5
ІНФОРМАЦІЯ_1 року померла ОСОБА_8, після смерті якої залишилися: спадкоємець за заповітом - ОСОБА_5, яка є рідною сестрою спадкодавця, та спадкоємець за законом п'ятої черги - ОСОБА_4, який є племінником спадкодавця.
ОСОБА_8 була власником житлового будинку в АДРЕСА_1 в якому все життя проживала одна. Цей будинок вона успадкувала після своєї матері ОСОБА_11, що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за заповітом, виданим 20 жовтня 1987 року. Свідоцтво про право на спадщину не зареєструвала у виконкомі Бучалівської сільської ради.
01 березня 2016 року ОСОБА_5 звернулася до Городоцької державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, однак у зв'язку з пропуском строку для прийняття спадщини нотаріусом роз'яснено їй право звернутися до суду з заявою про визначення додаткового строку.
17 червня 2016 року ОСОБА_4 нотаріусом відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на майно за відсутності правовстановлюючих документів щодо належності будинку спадкодавцю.
У частині третій статті 1268 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Згідно частини першої статті 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.
Суди встановили, що ОСОБА_5 і ОСОБА_8 постійно проживали на день, смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 року, останньої в АДРЕСА_2. ОСОБА_5 піклувалася про неї до дня її смерті.
Згідно частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Встановивши, що ОСОБА_5 довела належними та допустимими доказами факт постійного проживання із ОСОБА_8 на день її смерті, суди зробили правильний висновок про задоволення позову ОСОБА_5 та про відмову у задоволенні позовну ОСОБА_4
Докази та аргументи на які посилається ОСОБА_4 у касаційній скарзі, були предметом дослідження апеляційним судом, їм надано належну оцінку у сукупності з іншими доказами у справі, а при їх дослідженні дотримані норми матеріального і процесуального права.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про те, що оскаржені рішення постановлено без додержання норм матеріального та процесуального права, і зводяться до переоцінки доказів у справі, що, відповідно до положень статті 400 ЦПК України, знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду.
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Враховуючи наведене, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки підстави для скасування судових рішень відсутні.
За змістом частини третьої статті 436 ЦПК України суд касаційної інстанції у постанові за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).
Ухвалою Верховного Суду від 08 жовтня 2018 року зупинено дію рішення Городоцького районного суду Львівської області від 15 травня 2017 року та ухвали апеляційного суду Львівської області від 28 серпня 2017 року до закінчення касаційного провадження.
Враховуючи те, що касаційна скарга ОСОБА_4 підлягає залишенню без задоволення, відповідно до положень частини третьої статті 436 ЦПК України Верховних Суд поновлює дію рішення Городоцького районного суду Львівської області від 15 травня 2017 року та ухвали апеляційного суду Львівської області від 28 серпня 2017 року.
Керуючись статтями 400, 401, 416, 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_4залишити без задоволення.
Рішення Городоцького районного суду Львівської області від 15 травня
2017 року та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 28 серпня
2017 року залишити без змін.
Поновити дію рішення Городоцького районного суду Львівської області
від 15 травня 2017 року та ухвали апеляційного суду Львівської області
від 28 серпня 2017 року.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: В. П. Курило
В. М.Коротун
М. Є.Червинська