Іменем України
05 квітня 2019 року
Київ
справа №186/294/16-а
адміністративне провадження №К/9901/2771/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Білоуса О.В.,
суддів - Желтобрюх І.Л., Стрелець Т.Г.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Виконавчого комітету Першотравенської міської ради Дніпропетровської області на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2018 року (головуючий суддя Юрко І.В., судді - Чебаненко С.В., Чумак С.Ю.) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Виконавчого комітету Першотравенської міської ради Дніпропетровської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
У січні 2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Виконавчого комітету Першотравенської міської ради Дніпропетровської області про визнання протиправними дій, зобов'язання призначити і виплатити: грошову допомогу в розмірі 49799,70 грн, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 8299,95 грн та стягнення моральної шкоди у сумі 2000 грн.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 7 листопада 2018 року позов задоволено частково. Визнано протиправними дії Виконавчого комітету Першотравенської міської ради Дніпропетровської області щодо невиплати ОСОБА_2 грошової допомоги у розмірі 49799,70 грн. Зобов'язано відповідача призначити та виплатити позивачу грошову допомогу у розмірі 49799,70 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2018 року апеляційну скаргу Виконавчого комітету Першотравенської міської ради Дніпропетровської області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 7 листопада 2018 року повернуто заявнику без розгляду на підставі підпункту 15.5 пункту 15 частини першої Розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, відповідач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судове рішення апеляційної інстанції, а справу направити до цього ж суду для продовження розгляду. В обґрунтування вимог касаційної скарги зазначає, що неправомірно був позбавлений права на судовий розгляд та вважає, що апеляційна скарга подана за правилами, які визначені статтею 297 КАС України.
Повертаючи апеляційну скаргу без розгляду, суд апеляційної інстанції виходив з того, що апеляційна скарга подана з порушенням порядку її подання - безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду, разом із тим, до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні скарги слід подавати за правилами, що діяли до набрання чинності редакції КАС України від 15 грудня 2017 року, тобто через суд першої інстанції.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду з таким висновком суду апеляційної інстанції не погоджується, з огляду на таке.
Відповідно до статті 297 КАС України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Згідно з підпунктом 15.5 пункту 15 частини першої Розділу VII Перехідні положення КАС України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.
Як вбачається з лексичного і семантичного аналізу наведеної норми, - структура першого речення допускає множинне її тлумачення.
Європейський суд з прав людини зауважує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження, тощо (VOLOVIK v. UKRAINE, № 15123/03, § 45, ЄСПЛ, 06 грудня 2007 року).
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував на тому, що процесуальні правила призначені для забезпечення належного відправлення правосуддя та дотримання принципу юридичної визначеності, а також, що учасники судового провадження повинні мати право розраховувати на те, що ці правила застосовуватимуться. Цей принцип застосовується до усіх - не лише до сторін провадження, але й до національних судів (рішення у справах "Каньєте де Хоньї проти Іспанії", "Гору проти Греції", "Михолапа проти Латвії").
У справах "Щокін проти України" (Shchokin v. Ukraine), заяви № 23759/03 та № 37943/06, рішення від 14 жовтня 2010 року та "Серков проти України" (Serkov v. Ukraine), заява № 39766/05, рішення від 7 липня 2011 року ЄСПЛ дійшов висновку що, по-перше, національне законодавство не було чітким та узгодженим та не відповідало вимозі "якості" закону і не забезпечувало адекватного захисту осіб від свавільного втручання у права заявника; по-друге, національними органами не було дотримано вимоги законодавства щодо застосування підходу, який був би найбільш сприятливим для заявника, коли в його справі національне законодавство припускало неоднозначне трактування.
В контексті наведеного, колегія суддів Верховного Суду вважає, що особа, яка подає скаргу, вправі очікувати застосування норм процесуального законодавства (статті 297 КАС України, підпункту 15.5 пункту 15 частини першої Розділу VII Перехідні положення КАС України), які надають їй право як безпосереднього подання апеляційної скарги до апеляційного суду, так і подання апеляційної скарги через місцевий суд.
Застосування принципу пропорційності при здійсненні судочинства вимагає такого тлумачення підпункту 15.5 пункту 15 частини першої Розділу VII Перехідні положення КАС України, яке б гарантувало особі право на безпосереднє звернення із апеляційною скаргою до апеляційного суду відповідно до статті 297 КАС України, оскільки держава не вправі обмежувати права особи без мети захисту певного суспільного інтересу.
Натомість, при поверненні апеляційної скарги без розгляду, суд апеляційної інстанції виявив надмірний формалізм та непропорційність між застосованими засобами та поставленою метою, наслідком чого стало порушення права скаржника на судовий захист.
Частиною першою статті 353 КАС України визначено, що підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.
З огляду на викладене, ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2018 року необхідно скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
Керуючись статтями 3, 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,
Касаційну скаргу Виконавчого комітету Першотравенської міської ради Дніпропетровської області задовольнити.
Ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2018 року скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач О.В.Білоус
Судді І.Л.Желтобрюх
Т.Г.Стрелець