Іменем України
04 квітня 2019 року
Київ
справа №805/2546/15-а
адміністративне провадження №К/9901/26458/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Юрченко В.П., суддів -Пасічник С.С., Шипуліної Т.М., розглянувши в попередньому судовому засіданні
касаційну скаргуСпеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального Головного управління Державної фіскальної служби
на постановуДонецького окружного адміністративного суду від 23 липня 2015 року (суддя О.В. Хохленко)
та ухвалуДонецького апеляційного адміністративного суду від 16 вересня 2015 року (колегія у складі суддів: Е.Г. Казначеєв, І.А. Васильєва, Р.Ф. Ханова)
у справі№ 805/2546/15-а
за позовомПриватного акціонерного товариства «Новотроїцьке рудоуправління»
доСпеціалізованої Державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального головного управління Міндоходів
провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 11 червня 2015 року №0000454100/3549/10/28-03-41,
Приватне акціонерне товариство «Новотроїцьке рудоуправління» (далі - ПП «Новотроїцьке рудоуправління») звернулось до суду із адміністративним позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої Державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального головного управління Міндоходів від 11 червня 2015 року №0000454100/3549/10/28-03-41.
Позовні вимоги мотивовані тим, що податковий кредит у березні 2015 року був сформований на підставі оформлених, відповідно до норм статті 201 Податкового кодексу України та Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України № 10 від 14 січня 2014 року та які були зареєстровані платниками в Єдиному реєстрі податкових накладних. Також факт отримання позивачем товарів та послуг від постачальників під суми ПДВ у складі податкового кредиту у березні 2015 року підтверджується первинними документами. Окрім того, платник податку не може нести відповідальності за несумлінне ставлення своїх контрагентів до виконання ними податкових зобов'язань чи неспроможності податкових органів якісно та своєчасно виконувати свої обов'язки по перевірках.
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 23 липня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 16 вересня 2015 року, позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої Державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального головного управління Міндоходів від 11 червня 2015 року №0000454100/3549/10/28-03-41.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з чим погодився суд апеляційної інстанції, виходив з необґрунтованості висновків відповідача про порушення позивачем вимог податкового законодавства, оскільки первинні документи бухгалтерського та податкового обліку є належними доказами підтвердження реальності правочину укладеного між позивачем та його контрагентом.
Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права та неповне з'ясування обставин справи. Здебільшого доводи касаційної скарги є аналогічними обґрунтуванням його апеляційної скарги.
Відзив або заперечення на вказану касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.
Переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що позивачем до податкової інспекції було подано податкову декларацію з податку на додану вартість за березень 2015 року сформованою 16 квітня 2015 року, в якій вказано суму податкового кредиту 1915997 грн., суму податкового зобов'язання 6748093 грн. та відповідно сума позитивного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту 4832096 грн. Згідно з Додатком № 5 декларації, позивачем було зроблено розшифровку податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів.
Податковою інспекцією проведено камеральну перевірку даних ПАТ «Новотроїцьке рудоуправління», щодо позитивного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту та суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню за підсумками поточного звітного (податкового) періоду, за березень 2015 року, за результатами якої складено акт від 20.05.2015 року № 189/23-03-41-00191810, яким зафіксовано порушення позивачем вимог п.198.1,198.6 ст.198, п.201.10 ст.201, пункту 200.1 ст. 200 ПК України, а саме завищення податкового кредиту та від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за березень 2015 року на суму 32688 грн.
Позивач 27 травня 2015 року подав до відповідача заперечення №242 щодо вищевказаного акта перевірки.
Відповідач листом № 3296/10/28-03-41 від 08 травня 2015 року повідомив, що не було встановлено підстав для скасування висновків акта від 20 травня 2015 року № 189/23-03-41-00191810, проте сума яка підлягає нарахуванню за підсумками поточного (звітного) періоду по декларації за березень 2015 року становить 32000 грн.
Податковою інспекцією на підставі висновків акта перевірки та п. 54.3 ст. 54 та ст. 58 Податкового кодексу України, прийняте податкове повідомлення - рішення форми «Р» № 0000454100/3549/10/28-03-41 від 11 червня 2015 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 32000 грн. та штрафні санкції на суму 16000 грн.
Судами також встановлено, що реальність господарських операцій ПАТ «Новотроїцьке рудоуправління» з ДП «Донецька залізниця» при виконанні договору від 02 грудня 2011 року № 225 про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги, підтверджується первинними документами податкового обліку, які характерні для такого роду господарських взаємовідносин та обов'язковість ведення яких передбачена нормами законодавства України, а саме: додатковими угодами, рахунками за транспортні послуги, особовими рахунками плати за користування вагонами, відомостями плати за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу, платіжними дорученнями, податковими накладними, які зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних.
При укладенні договору сторонами було досягнуто усіх істотних умов, вони спрямовані на реальне настання правових наслідків, відповідають економічному змісту та чинному законодавству.
Відповідно до приписів підпункту «а» пункту 198.1 та пунктів 198.2, 198.3 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Згідно п. 201.10 статті 201 ПК України, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Відповідно до пункту 201.6 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.
Контролюючі органи за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.
За вимогами пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Проведення господарських операцій суб'єкта господарювання, за змістом статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підтверджується первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік. Згідно частини 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» на даних бухгалтерського обліку базується фінансова, податкова, статистична та інша звітність. Таким чином первинні документи по відображенню господарчих операцій є основою для податкового обліку.
Судами попередніх інстанцій були досліджені всі первинні документи та встановлено дотримання позивачем спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум, віднесених до податкового кредиту на підставі податкових накладних виданих контрагентом, який на час здійснення господарських операцій був зареєстрований у встановленому законодавством порядку.
Посилання податкового органу на відсутність у позивача права формувати податковий кредит на підставі податкових накладних за яким ДП «Донецька залізниця» не відобразила податкове зобов'язання - є необґрунтованими та не ґрунтуються на вимогах Податкового кодексу України.
Крім того, позивач як добросовісний платник податку не несе відповідальності у випадку заниження податкових зобов'язань іншими платниками податків. Розбіжності між податковим кредитом позивача та податковими зобов'язаннями його контрагента не можуть свідчить про відсутність права позивач на формування податкового кредиту з ПДВ.
Тим більше, судами цілком об'єктивно звернуто увагу на ту обставину, що контрагент позивача не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку з поважних причин, що підтверджується сертифікатом № 1360 від 14 жовтня 2014 року виданого Торгово-промисловою палатою України на запит ДП «Донецька залізниця» та згідно з яким ТПП засвідчує настання обставин непереборної сили з 01 серпня 2014 року при здійсненні господарської діяльності на території Донецької та Луганської областей та дотримання норм законодавчих актів України, які стосуються продовження граничних строків для подання податкової декларації.
Враховуючи вищенаведене, суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, не спростованими доводами касаційної скарги, про протиправність оспорюваного податкового повідомлення-рішення та наявність підстав для його скасування.
Суд касаційної інстанції визнає, що суди попередніх інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суди повно встановили обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надали їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.
Відповідно до частини третьої статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Керуючись статтями 341, 343, 349, 350 Кодексу адміністративного судочинства України,
Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального Головного управління Державної фіскальної служби залишити без задоволення, а постанову Донецького окружного адміністративного суду від 23 липня 2015 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 16 вересня 2015 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
........................
........................
.........................
В.П.Юрченко
С.С.Пасічник
Т.М.Шипуліна
Судді Верховного Суду