03 квітня 2019 року
м. Київ
справа № 320/8825/17
провадження № 61-6371ск19
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Олійник А. С. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 13 листопада 2018 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 20 лютого 2019 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа - ОСОБА_3, про поділ майна подружжя та стягнення компенсації,
У листопаді 2017 року ОСОБА_2 звернулась з позовом до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя та стягнення компенсації. Позов обґрунтовано тим, що під час перебування у шлюбі вони придбали жилий будинок, право власності на який, за взаємною згодою, оформили на ім'я відповідача. З 2005 року ОСОБА_2займалась підприємницькою діяльністю, а останні 10 років працювала бухгалтером, зокрема у Приватному акціонерному товаристві «Виробничо-комерцiйна фiрма Універсал» та отримувала значний заробіток, який був джерелом сімейного прибутку. У лютому 2013 року вони за сумісні кошти (без використання кредитів) придбали автомобіль «RENAULT TRAFIC» 2007 року випуску, який теж оформили на ім'я відповідача. З травня 2017 року сторони припинили сімейні відносини, спільне господарство не вели, спільного бюджету не мали і проживали окремо на території одного домоволодіння. З 14 листопада 2017 року шлюб між ними розірвано. Посилаючись на те, що ОСОБА_1 за відсутності її згоди, з метою приховання спільного сумісного майна, відчужив автомобіль марки «RENAULT TRAFIC» 2007 року випуску та уточнивши позовні вимоги, просила суд стягнути грошову компенсацію у розмірі 1/2 частини вартості автомобіля у сумі 101 455,00 грн.
Крім того 12 березня 2018 року ОСОБА_2 звернулась до суду з окремим позовом про визнання об'єктом права спільної сумісної власності жилий будинок АДРЕСА_1, Запорізької області з відповідними господарчими та побутовими будівлями і спорудами та поділ зазначеного будинку шляхом визнання за кожним право на домоволодіння у рівних частках.
Ухвалою Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 08 травня 2018 року зазначені вище позови об'єднано в одне провадження у цій справі.
Рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 13 листопада 2018 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 у порядку поділу майна подружжя грошову компенсацію вартості 1/2 частини транспортного засобу у розмірі 101 455,00 грн. Поділено жилий будинок АДРЕСА_1 який є спільною сумісною власністю подружжя, між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 Визнано за ОСОБА_2 та ОСОБА_1 право власності за кожним на 1/2 частини жилого будинку АДРЕСА_1. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
ОСОБА_1 оскаржив в апеляційному порядку рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 13 листопада 2018 року в частині стягнення 101 455,00 грн грошової компенсації 1/2 частини вартості транспортного засобу.
Постановою Запорізького апеляційного суду від 20 лютого 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
22 березня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 13 листопада 2018 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 20 лютого 2019 року в частині стягнення нього компенсації половини вартості транспортного засобу у розмірі 101 455,00 грн.
Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Згідно з пунктом 2 частини шостої статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Частиною дев'ятою статті 19 ЦПК України встановлено, що розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2019 рік» установлено що з 1 січня 2019 році прожитковий мінімум на одну працездатну особу становить 1 921,00 грн.
З огляду на положення статті 19 у системному зв'язку з нормами статей 274, 389 та 394 ЦПК України, суд вправі віднести справу до категорії малозначних на будь-якій стадії її розгляду.
Предметом спору у зазначеній справі є про поділ майна подружжя та стягнення грошової компенсації у сумі 101 455,00 грн. Справа є незначної складності і ціна позову не перевищує п'ятсотрозмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Верховним Судом також ураховано, що судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій постановлено після набрання чинності Законом України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», тобто після 15 грудня 2017 року.
Підстав, за яких судові рішення, постановлені у зазначеній справі можливо віднести до випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, судом не встановлено і заявник на такі не посилається.
Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають статті 129 Конституції України, згідно з якою, основними засадами судочинства є, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Наведене повністю узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини згідно з якою умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції), «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії)).
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Оскільки оскаржувані заявником рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 13 листопада 2018 року та постанова Запорізького апеляційного суду від 20 лютого 2019 рокупостановлені у малозначній справі, у відкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити.
Керуючись статтями 19, 389, 394 ЦПК України,
У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 13 листопада 2018 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 20 лютого 2019 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа - ОСОБА_3, про поділ майна подружжя відмовити.
Копію ухвали та додані до касаційної скарги матеріали направити заявнику.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя А. С. Олійник