02 квітня 2019 рокуЛьвів№ 857/1136/19
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
Головуючого судді Сеника Р.П.,
суддів Попка Я.С., Хобор Р.Б.,
з участю секретаря судового засідання Коваль Т.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Львові апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ПБС" на ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2018 року про залишення позовної заяви без розгляду у справі № 0940/1938/18 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ПБС" до Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0008071405 від 06.09.2018, -
суддя в 1-й інстанції - Григорчук О.Б.,
час ухвалення рішення - 10.12.2018 року,
місце ухвалення рішення - м. Івано-Франківськ,
дата складання повного тексту рішення - 10.12.2018 року,
Товариство з обмеженою відповідальністю "ПБС" звернулося з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0008071405 від 06.09.2018.
10.12.2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ПБС" подало з заявою про залишення позову товариства без розгляду у справі №0940/1938/18 на підставі статті 240 Кодексу адміністративного судочинства України. Подану заяву мотивовано необхідністю доопрацювання позовної заяви.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2018 року заяву товариства з обмеженою відповідальністю "ПБС" про залишення без розгляду позову у справі №0940/1938/18 задоволено частково, адміністративний позов - залишено без розгляду на підставі пункту 4 частини 1 статті 240 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвалу суду першої інстанції оскаржив позивач, подавши на неї апеляційну скаргу.
В обґрунтування апеляційних вимог апелянт зазначає, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права, оскільки позовна заява мала бути залишено без розгляду з підстав передбачених п. 5 ч. 1 ст. 240 КАС України.
Просить скасувати ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2018 року та прийняти рішення, яким позовні вимоги залишити без розгляду з підстав п. 5 ч. 1 ст. 240 КАС України.
Вислухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що вона підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.
Залишаючи позовну заяву без розгляду, суд першої інстанції виходив з того, що позивач повторно не з'явився в судове засідання, хоча був належним чином повідомлений про час і місце слухання справи, без поважних причин в судове засідання не з'явився і про причини неявки суд не повідомив, а тому наявні підстави для залишення адміністративного позову відповідно до п.4 ч.1 ст.240 КАС України.
Розглядаючи спір, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції не повно і не всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази.
Встановлено, підтверджено матеріалами справи, що розгляд справи, призначений на 14.11.2018 було відкладено у зв'язку з заявленим клопотання позивача про відкладення розгляду справи (а.с.38, 41).
Розгляд справи, призначений на 27.11.2018 судом відкладено у зв'язку з першою неявкою в судове засідання представника позивача, якого належно повідомлено про дату, час і місце судового засідання, хоча представник позивача не повідомив про причини його неявки в судове засідання (ас.44, 46).
В судове засідання, призначене на 10.12.2018 представник позивача повторно не прибув, про причини неявки не повідомив, від нього не надходило заяв про розгляд справи за його відсутності. Водночас, від позивача надійшла вищевказана заява про залишення позову без розгляду.
Даючи правову оцінку такому висновку суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.
Згідно з ч.1 ст.205 КАС України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Відповідно до ч.5 ст.205 КАС України у разі неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, суд залишає позовну заяву без розгляду, якщо неявка перешкоджає розгляду справи. Якщо відповідач наполягає на розгляді справи по суті, справа розглядається на підставі наявних у ній доказів.
До позивача, який не є суб'єктом владних повноважень, положення цієї частини застосовуються лише у разі повторної неявки.
Пунктом 4 ч.1 ст.240 КАС України передбачено, що суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, якщо позивач не прибув (повторно не прибув, якщо він не є суб'єктом владних повноважень) у підготовче засідання чи у судове засідання без поважних причин або не повідомив про причини неявки, якщо від нього не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності.
Таким чином, враховуючи вищенаведені норми КАС України, колегія суддів дійшла висновку, що з огляду на конструкцію норм ч.5 ст.205, п.4 ч.1 ст.240 КАС України серед підстав для застосування передбаченого цими статтями наслідку виокремлено як альтернативні: неявка позивача в судове засідання без поважних причин, або неповідомлення позивачем про причини неявки в судове засідання, якщо неявка перешкоджає розгляду справи.
Системний аналіз вищезазначених норм процесуального Закону дає підстави для таких висновків.
Залишення позовної заяви без розгляду з підстав, передбачених ч.5 ст.205, п.4 ч.1 ст.240 КАС України, можливе виключно за наявності сукупності таких умов: належне повідомлення позивача про дату, час і місце судового засідання; відсутність заяви позивача про розгляд справи за його відсутності; неявка позивача в судове засідання (підготовче засідання) без поважних причин або неповідомлення ним про причини такої неявки; неможливість розгляду справи по суті за відсутності позивача; відсутність вимоги відповідача щодо розгляду справи по суті на підставі наявних у ній доказів.
Таким чином, вирішуючи питання про залишення позовної заяви без розгляду з підстав, передбачених зазначеними нормами процесуального закону, суд на підставі аналізу матеріалів справи та думки інших учасників справи повинен, серед іншого, дослідити питання можливості розгляду справи по суті за відсутності позивача, а також з'ясувати, чи не наполягає відповідач на розгляді справи по суті на підставі наявних у ній доказів.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду від 19 вересня 2018 року у справі №826/10538/17 (провадження №К/9901/54003/18).
Як вбачається з матеріалів справи, позивач 10 грудня 2018 року подав заяву про залишення позову товариства без розгляду у справі №0940/1938/18 на підставі статті 240 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв'язку з необхідністю доопрацювання позовної заяви.
Колегія суддів прийшла до висновку, що приймаючи оскаржувану ухвалу суд першої інстанції не надав належної оцінки вищезазначеній заяві та прийшов до помилкових висновків.
Крім того, колегія суддів звертає увагу, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції не містить жодних висновків щодо неможливості розгляду справи по суті за відсутності позивача та не містить думки відповідача щодо розгляду справи по суті на підставі наявних у ній доказів за відсутності позивача.
Таким чином, колегія суддів вважає, що у суду першої інстанції відсутні обгрунтовані підстави для залишення адміністративного позову без розгляду на підставі положень п.4 ч.1 ст.240 КАС України, оскільки матеріали справи містять докази для вирішення справи по суті позовних вимог без участі позивача.
Таким чином, аналізуючи вищенаведені законодавчі приписи та фактичні обставини справи, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, залишаючи позовну заяву без розгляду, допустив порушення норм процесуального права, що призвело до постановлення оскаржуваного судового рішення.
Відповідно до ст.320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є, зокрема неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи та порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
Колегія суддів вважає доводи апеляційної скарги підставними, оскільки такі спростовують відповідні висновки суду першої інстанції з вищенаведених мотивів.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.
Частиною 2 ст. 77 КАСУ України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.
У рішенні «Петриченко проти України» (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими.
Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.
Інші зазначені позивачем в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.
З врахуванням усіх вищенаведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувану ухвалу суду першої інстанції необхідно скасувати як таку, що постановлена з порушенням норм процесуального права та неповним з'ясуванням обставин справи, оскільки доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції, а тому апеляційна скарга підлягає до задоволення, оскаржувана ухвала, як така, що перешкоджає подальшому провадженню у справі - скасуванню, і направленню справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Керуючись ст. 242, 243, 246, 250, 310, 315, 317, 320, 321, 322, 325 КАС України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ПБС" - задовольнити частково.
Ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2018 року про залишення позовної заяви без розгляду у справі № 0940/1938/18 - скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя Р. П. Сеник
судді Я. С. Попко
Р. Б. Хобор
Повне судове рішення складено 05.04.2019 року