Іменем України
04 квітня 2019 року
Київ
справа №819/1670/16
адміністративне провадження №К/9901/33549/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Стрелець Т.Г.,
суддів: Білоуса О.В., Желтобрюх І.Л.,
розглянувши в письмовому провадженні у касаційній інстанції адміністративну справу № 819/1670/16
за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Тернопільській області про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити дії, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 05 квітня 2017 року (прийняту у складі колегії суддів: головуючого судді - Шавеля Р.М., суддів: Костіва М.В., Бруновської Н.В.),
Короткий зміст позовних вимог
1. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Тернопільській області, в якому просив:
- визнати протиправним ненадання відповіді Головним управлінням Національної поліції в Тернопільській області на запит від 01.08.2016 року та скаргу від 12.09.2016 року;
- зобов'язати Головне управління Національної поліції в Тернопільській області надати повну відповідь на звернення ОСОБА_1 від 01.08.2016 року та від 12.09.2016 року;
- стягнути з відповідача понесені судові витрати.
2. Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 31 січня 2017 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
3. Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 05 квітня 2017 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_2, діючого за дорученням від імені та в інтересах ОСОБА_1, задоволено частково. Постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 31.01.2017р. скасовано та прийнято нову постанову, якою заявлений позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Тернопільській обл. щодо неналежного розгляду поданих ОСОБА_1 заяви від 01.08.2016р. та скарги від 12.09.2016р. в порядку Закону України «Про звернення громадян». Зобов'язано Головне управління Національної поліції в Тернопільській обл. у визначені Законом України «Про звернення громадян» порядку та строки розглянути подані ОСОБА_1 заяву від 01.08.2016р. та скаргу від 12.09.2016р., а також письмово повідомити останнього про результати їхнього розгляду. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Стягнуто на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Тернопільській обл. судові витрати в розмірі 1157 (одна тисяча сто п'ятдесят сім) грн. 55 коп. сплаченого судового збору.
4. Не погоджуючись з таким рішенням суду апеляційної інстанції в частині відмови у стягненні витрат, понесених на отримання правової допомоги, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просив скасувати постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 05 квітня 2017 року в частині відмови у стягненні витрат, понесених на отримання правової допомоги та ухвалити нове рішення, яким стягнути понесені витрати ОСОБА_1 на отримання правової допомоги від адвоката ОСОБА_3 у сумі 2100 грн. із Головного управління Національної поліції в Тернопільській області.
5. Касаційна скарга обґрунтована тим, що суд апеляційної інстанції безпідставно відмовив у стягненні понесених судових витрат (витрат на правову допомогу), оскільки наявні у матеріалах справи документи (належним чином засвідчена копія квитанції до прибуткового касового ордеру № 02 від 23.01.2017 року, акт виконання робіт/наданих послуг №01 до договору про надання правової допомоги від 14.12.2016 року), підтверджують факт надання правової допомоги та оплату таких послуг.
6. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 05 травня 2017 року відкрито касаційне провадження за скаргою ОСОБА_1 на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 05 квітня 2017 року.
7. 29 травня 2017 року до Вищого адміністративного суду України від Головного управління Національної поліції в Тернопільській області надійшли письмові заперечення на касаційну скаргу.
У запереченнях на касаційну скаргу відповідач просить відхилити касаційну скаргу. Вказує, що доводи касаційної скарги є необґрунтованими.
8. 05 березня 2018 року вказана касаційна скарга ОСОБА_1 надійшла до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах.
9. Аналізуючи доводи, наведені у касаційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для її часткового задоволення з огляду на наступне.
10. Відповідно до статті 87 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент розгляду справи в суді апеляційної інстанції) судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать: 1) витрати на правову допомогу; 2) витрати сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; 3) витрати, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведенням судових експертиз; 4) витрати, пов'язані з проведенням огляду доказів на місці та вчиненням інших дій, необхідних для розгляду справи.
11. Згідно статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов'язані з оплатою допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, які надають правову допомогу за договором, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги, передбачених законом. У разі звільнення сторони від оплати надання їй правової допомоги витрати на правову допомогу здійснюються за рахунок Державного бюджету України. Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.
12. За змістом частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.
13. Відмовляючи у задоволенні вимог позивача щодо стягнення витрат на правову допомогу в розмірі 2100 грн., суд апеляційної інстанції виходив з того, що в матеріалах справи відсутній оригінал платіжного документа про оплату таких послуг адвоката. Також зміст Акта виконаних робіт/наданих послуг від 11.01.2017р. до договору про надання правової допомоги № 40 від 14.12.2016р. викликає обґрунтований сумнів в частині кількості витрачених адвокатом годин (4 години) на написання позовної заяви, аналіз судової практики, сплати судового збору та реєстрації позову.
14. Однак, колегія суддів Верховного Суду вважає такий висновок апеляційного суду передчасним виходячи з наступного.
15. Як вбачається з матеріалів справи, представником позивача було надано до суду засвідчену копію квитанції до прибуткового касового ордеру № 02 від 23.01.2017 року на суму 2100 грн. (а.с.16).
16. Проте, суд апеляційної інстанції не зазначив, чому вказаний документ не може бути підтвердженням оплати витрат на правову допомогу.
17. Також, апеляційний суд не вказав у чому саме полягає обґрунтований сумнів в частині кількості витрачених адвокатом годин (4 години) на написання позовної заяви, аналізу судової практики, сплати судового збору та реєстрації позову.
18. Верховний Суд зауважує, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, є предметом доказування у справі. На підтвердження цих обставин сторони мають надати до суду: договір про надання правової допомоги і документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.
19. Такі документи повинні містити відомості, що безперечно свідчать про здійснення позивачем відповідних витрат, пов'язаних із розглядом в суді даної справи.
20. Натомість, судом апеляційної інстанції не було належним чином досліджено зібраних у справі доказів, які були надані позивачем на підтвердження понесених судових витрат.
21. Відповідно до пункту 1 частини другої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.
22. З огляду на викладене, колегія суддів доходить висновку, що судом апеляційної інстанції порушено вимоги процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення з направленням справи на новий розгляд в частині питання щодо відшкодування витрат на правову допомогу.
23. Оскільки адміністративна справа повертається на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, питання про розподіл судових витрат у порядку статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України не вирішується.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
2. Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 05 квітня 2017 року у справі №819/1670/16 в частині питання щодо відшкодування витрат на правову допомогу скасувати, справу в цій частині направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
3. В іншій частині постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 05 квітня 2017 року у справі №819/1670/16 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Т. Г. Стрелець
Судді О. В. Білоус
І. Л. Желтобрюх