Іменем України
04 квітня 2019 року
Київ
справа №815/756/16
адміністративне провадження №К/9901/25035/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Юрченко В.П., суддів - Васильєвої І.А., Пасічник С.С., розглянувши в попередньому судовому засіданні
касаційну скаргуГоловного управління ДФС в Одеській області
на постановуОдеського окружного адміністративного суду від 28.03.2016 (суддя: С.М. Корой)
та ухвалуОдеського апеляційного адміністративного суду від 26.07.2016 (колегія суддів у складі: С.Д.Домусчі, М.П.Коваль, О.О.Кравець)
у справі №815/756/16
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Дунайський»
доГоловного управління ДФС в Одеській області, Ізмаїльської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Одеській області
проскасування наказу та рішення,-
Товариство з обмеженою відповідальністю «Дунаський» звернулось до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС в Одеській області, Ізмаїльської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Одеській області (далі - Ізмаїльська ОДПІ), в якому позивач просить суд скасувати наказ Головного управління ДФС в Одеській області від 15.02.2016 № 192 про проведення фактичної перевірки та скасувати рішення Ізмаїльської ОДПІ від 18.02.2016 № 1 «Про застосування адміністративного арешту майна платника податків».
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що прийняття наказу про проведення фактичної перевірки відбулось з порушенням встановленої у Податковому кодексі України процедури призначення перевірок, а саме, без належних підстав та без дотримання обов'язкових для цього умов. З цього приводу позивач вказує на порушення п. 81.1 ст. 81 Податкового кодексу України, що полягало у проведенні фактичної перевірки без додержання обов'язкових умов та порядку допуску посадових осіб контролюючих органів до проведення фактичної перевірки. Зокрема, позивач наголосив на безпідставність складання акта відмови у проведенні інвентаризації та зняття фактичних залишків товарно-матеріальних цінностей та недопуску до проведення фактичної перевірки від 18.02.2016 № 10/15-32-21-01, згідно з яким директор підприємства відмовив у здійсненні перевірки, оскільки до перевірки всупереч положенням Податкового кодексу України не надавались наказ про проведення перевірки, направлення на перевірку, а також службові посвідчення осіб, які зазначені у направленні на перевірку. Крім того, як стверджує позивач, у журналі відвідувань підприємства контролюючими органами відсутній підпис перевіряючих, що, на його думку, є додатковим свідченням порушення порядку проведення перевірки.
Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 28.03.2016, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 26.07.2016, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Дунайський» задоволено, скасовано наказ Головного управління ДФС в Одеській області від 15.02.2016 №192 про проведення фактичної перевірки та рішення №1 Ізмаїльської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Одеській області «Про застосування адміністративного арешту майна платника податків» від 18.02.2016.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з чим погодився апеляційний суд, дійшов висновку про відсутність підстав для винесення оскаржуваного наказу про призначення фактичної перевірки позивача, а тому такий наказ є протиправним. А встановивши, що недопущення позивачем контролюючого органу до проведення перевірки було обґрунтованим, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для прийняття рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків.
Не погоджуючись з рішенням судів першої та апеляційної інстанцій, Головне управління ДФС в Одеській області подало касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, оскільки вважає, що постанову та ухвалу було прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Відзив або заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.
Переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд погоджується з висновками судів про обґрунтованість позовних вимог та дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з таких підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 15.02.2016 Головним управлінням ДФС в Одеській області прийнятий наказ №192 «Про проведення фактичної перевірки», яким з метою здійснення контролю за дотриманням вимог діючого законодавства у сфері виробництва, зберігання та обігу алкогольних напоїв, порядком ведення обліку товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, наявності документа, що підтверджує державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців відповідно до закону ліцензій, патентів, свідоцтв, на підставі ст. 20, пп. 80.2.5. п. 80.2. ст. 80 Податкового кодексу України, призначено з 18.02.2016 фактичну перевірку суб'єкта господарювання ТОВ «Дунайський» за адресою: Одеська область, Кілійський район, с. Новомиколаївка, вул. Леніна, 63, тривалістю 10 діб за період з 04.12.2014 по 2016.
На підставі вказаного наказу головному державному ревізору-інспектору відділу контролю за виробництвом спирту, спиртовмісної продукції, алкогольних напоїв і тютюнових виробів управління контролю за обігом та оподаткуванням підакцизних товарів ГУ ДФС в Одеській області Жанталай Л.А. видано направлення на перевірку від 16.02.2016 №96.
18.02.2016 інспекторами Алексєєвим О.В. та Жанталай Л.А. складений акт відмови у проведені інвентаризації і зняття фактичних залишків товарно-матеріальних цінностей та не допуску до проведення фактичної перевірки, в якому зазначено, що при виїзді на перевірку встановлено, що 18.02.2016 о 10 годині директор підприємства Байрактар І.Д., в порушення вимог пп. 20.1.9 п. 20.1. ст. 20 Податкового кодексу України, відмовив у проведенні інвентаризації та зняття фактичних залишків товарно-матеріальних цінностей та у проведенні перевірки.
Враховуючи відмову від допуску до перевірки, 18.02.2016 ГУ ДФС в Одеській області направлено на адресу начальника Ізмаїльської ОДПІ звернення про застосування повного адміністративного арешту майна платників податків ТОВ «Дунайський».
18.02.2016 начальником Ізмаїльської ОДПІ прийнято рішення №1 «Про застосування адміністративного арешту майна платника податків», яким на підставі пп. 94.2.3. п. 94.2. ст. 94 Податкового кодексу України до ТОВ «Дунайський» застосовано повний адміністративний арешт майна платника податків.
Також Ізмаїльська ОДПІ зверталась до Одеського окружного адміністративного суду із поданням про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна ТОВ «Дунайський» згідно рішення від 18.02.2016 №1. Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 22.02.2016 у справі №815/704/16 закрито провадження у зв'язку з тим, що із поданих до суду матеріалів вбачався спір про право, пов'язаний з оскарженням позивачем наказу про проведення перевірки та рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків.
Відповідно до п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби.
Підпунктом 75.1.3 п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України визначено, що фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).
В силу вимог п.80.1 ст.80 Податкового кодексу України фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).
Згідно із підпунктом 80.2.5 п.80.2 ст.80 Податкового кодексу України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції, під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких обставин, зокрема, у разі отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.
З огляду на зміст викладених норм, суди дійшли цілком обґрунтованого висновку, що для застосування пп.80.2.5 п.80.2 ст.80 Податкового кодексу України у якості підстави для проведення фактичної перевірки, необхідною умовою є отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.
За таких обставин, касаційний суд вважає за необхідне погодитись з висновками судів про відсутність достатніх умов для проведення фактичної перевірки на підставі пп.80.2.5 п.80.2 ст.80 Податкового кодексу України, оскільки у даному випадку відсутні будь-які докази, що свідчать про наявність інформації про порушення позивачем вимог законодавства, а також про отримання її в установленому законодавством порядку.
По-друге, в наказі відсутні будь-які посилання на норми законодавства у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального, які надають право та можливість податковому органу реалізувати функції, визначені ст. 19 1 Податкового кодексу України.
У зв'язку з чим, обставина, на яку посилається податковий орган в касаційній скарзі, така як: проведення попереднього аналізу звітів позивача про обсяги виробництва та реалізації алкогольних напоїв (форма2РС) за лютий 2015 року, не підтверджує наявність достатньої умови для проведення фактичної перевірки на підставі пп.80.2.5 п.80.2 ст.80 Податкового кодексу України (здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального).
Відповідно до вимог п.94.1 ст.94 Податкового кодексу України адміністративний арешт майна платника податків (далі - арешт майна) є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом.
Підпунктом 94.2.3 пункту 94.2 статті 94 Податкового кодексу України передбачено, що арешт майна може бути застосовано, якщо з'ясовується одна з таких обставин: платник податків відмовляється від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу.
Умови та порядок допуску посадових осіб контролюючих органів до проведення документальних виїзних та фактичних перевірок закріплені у ст. 81 Податкового кодексу України, згідно вимог якої посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:
- направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника контролюючого органу або його заступника, що скріплений печаткою контролюючого органу;
- копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника контролюючого органу або його заступника та скріплення печаткою контролюючого органу;
- службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.
Непред'явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.
Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п'ятому цього пункту, не дозволяється.
При пред'явленні направлення платнику податків та/або посадовим (службовим) особам платника податків (його представникам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) такі особи розписуються у направленні із зазначенням свого прізвища, імені, по батькові, посади, дати і часу ознайомлення.
У разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) розписатися у направленні на перевірку посадовими (службовими) особами контролюючого органу складається акт, який засвідчує факт відмови. У такому випадку акт про відмову від підпису у направленні на перевірку є підставою для початку проведення такої перевірки.
Пунктом 81.2 ст. 81 Податкового кодексу України встановлено, що у разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) у допуску посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення перевірки складається акт, який засвідчує факт відмови.
Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, що також підтверджується матеріалами справи 18.02.2016 податковим органом був складений акт відмови у проведені інвентаризації і зняття фактичних залишків товарно-матеріальних цінностей та не допуску до проведення фактичної перевірки, в якому зазначено, що при виїзді на перевірку встановлено, що 18.02.2016 о 10 годині директор підприємства Байрактар І.Д., в порушення вимог пп. 20.1.9 п. 20.1. ст. 20 Податкового кодексу України, відмовив у проведенні інвентаризації та зняття фактичних залишків товарно-матеріальних цінностей та у проведенні перевірки.
Разом з цим, акт про відмову від підпису у направленнях на перевірку, який, в свою чергу, є законною підставою для початку проведення такої перевірки, податковим органом не складався.
Отже, враховуючи специфіку розглядуваних спірних правовідносин, а також беручи до уваги не складання податковим органом акта про відмову від підпису у направленнях на перевірку, на непредставлення яких позивач стверджує в ході розгляду спору, Суд приходить до висновку, що судами при розв'язанні даного спору була надана належна оцінка суперечності поясненням свідків, допитаних судом першої інстанції, що підтверджують одні й ті самі обставини в сукупності з іншими доказами у справі, у зв'язку з чим суди дійшли правильного висновку про недоведеність податковим органом виконання ним вимог п. 80.2 ст. 80 Податкового кодексу України щодо вручення платнику податків або його уповноваженому представнику під розписку до початку проведення перевірки копії наказу про призначення перевірки, а також вимог п.81.1 ст.81 цього Кодексу щодо пред'явлення посадовим особам ТОВ «Дунайський» направлень на проведення перевірки та службових посвідчень осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.
Скаржником не зазначено переконливих доводів та не наведено доказів, які б свідчили про недостовірність відповідних показань позивача та слугували б їх спростуванням.
Враховуючи вищенаведене, суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, не спростованими доводами касаційної скарги, про наявність законних підстав для задоволення позову.
Суд касаційної інстанції визнає, що суди попередніх інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суди повно встановили обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надали їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.
Відповідно до частини третьої статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Керуючись статтями 341, 343, 349, 350 Кодексу адміністративного судочинства України,
Касаційну скаргу Головного управління ДФС в Одеській області залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 28.03.2016 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 26.07.2016 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
........................
........................
........................
В.П.Юрченко
І.А.Васильєва
С.С.Пасічник
Судді Верховного Суду