Іменем України
04 квітня 2019 року
м.. Київ
справа №766/2665/17
адміністративне провадження №К/9901/44022/18, К/9901/44021/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Мороз Л.Л.,
суддів: Гімона М.М., Бучик А.Ю.,
розглянувши у порядку письмового розгляду за наявними у справі матеріалами у касаційній інстанції адміністративну справу № 766/2665/17
за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України у Херсонській області (далі - ГУ ПФУ), Херсонського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Херсонської області (далі - Херсонське ОУ ПФУ) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, провадження по якій відкрито
за касаційними скаргами ГУ ПФУ та Херсонського ОУ ПФУ
на постанову Херсонського міського суду Херсонської області від 28 березня 2017 року, ухвалену у складі головуючого судді Хайдарової І.О. та
постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 06 червня 2017 року, ухвалену у складі колегії суддів: головуючого судді Бойка А.В., суддів Танасогло Т.М., Яковлєва О.В. -
14 лютого 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив:
- визнати протиправними дії відповідачів щодо відмови позивачу призначити пенсію на пільгових умовах відповідно до пункту «а» статті 13 Закону України від 05 листопада 1991 року № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення (далі - Закон № 1788-ХІІ;
- скасувати рішення управління Пенсійного фонду України в місті Херсоні (далі - управління ПФУ; правонаступником якого є Херсонське ОУ ПФУ) у формі протоколу від 23 листопада 2016 року № 200 та рішення ГУ ПФУ від 01 листопада 2016 року №16;
- зобов'язати відповідачів призначити з 16 листопада 2016 року пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до пункту «а» статті 13 Закону № 1788-ХІІ за Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених постановою Ради Міністрів СРСР від 22 серпня 1956 року №1173, і Списком №1, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 26 січня 1991 року №10, з дня звернення ОСОБА_2 до Херсонського ОУ ПФУ із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, а саме з 16 листопада 2016 року, зарахувавши в трудовий стаж позивача роботу за періоди: з 21 лютого 2000 року по 20 березня 2001 року коксоочисником товарно-сировинного цеху відкритого акціонерного товариства (далі - ВАТ) «Херсонський нафтопереробний завод» та з 21 березня по 20 травня 2001 року коксоочисником ділянки по ремонту цеху №3 (товарно-сировинного) ВАТ «Херсонський нафтопереробний завод», до стажу роботу, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.
Позов ОСОБА_2 обґрунтовує тим, що 14 листопада 2016 року він звернувся до управління ПФУ з заявою про призначення пільгової пенсії за вислугу років, однак у її призначенні управлінням ПФУ було протиправно відмовлено з посиланням на недостатність стажу для призначення пенсії на пільгових умовах. Оскарживши дане рішення до ГУ ПФУ, останнє своїм рішенням від 01 грудня 2016 року за № 16 зарахувало тільки періоди роботи коксоочисником ремонтно-механічного цеху №5 з 24 жовтня 1994 року по 20 лютого 2000 року, коксоочисником дільниці по ремонту товарно-сировинного цеху № 3 з 21 травня 2001 року по 28 грудня 2004 року у ВАТ Херсоннафтопереробка» до пільгового стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком за списком № 1 відповідно до пункту «а» статті 13 Закону № 1788-ХІІ, що становить 8 років 11 місяців 6 днів. Вважаючи такі дії відповідачів протиправними, позивач звернувся з даним позовом.
Херсонський міський суд Херсонської області постановою від 28 березня 2017 року частково задовольнив позовні вимоги:
- визнав протиправними дії управління ПФУ по відмові ОСОБА_2 призначити пенсію на пільгових умовах відповідно до пункту «а» статті 13 Закону № 1788-ХІІ;
- скасував рішення управління ПФУ у формі протоколу від 23 листопада 2016 року № 200 та рішення ГУ ПФУ від 01 листопада 2016 року № 16;
- зобов'язав управління ПФУ призначити з 16 листопада 2016 року ОСОБА_2 пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до пункту «а» статті 13 Закону № 1788-ХІІ за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених постановою Ради Міністрів СРСР від 22 серпня 1956 року №1173 і Списком № 1, затвердженим постановою КМУ від 26 січня 1991 року №10, зарахувавши у його трудовий стаж роботу за період:
-з 21 лютого 2000 року по 20 травня 2001 року коксоочисником товарно-сировинного цеху ВАТ «Херсонський нафтопереробний завод»;
-з 21 березня по 20 травня 2001 року коксоочисником ділянки по ремонту цеху № 3 (товарно-сировинного) ВАТ «Херсонський нафтопереробний завод», до стажу роботу, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.
У задоволенні інших вимог - відмовив.
Одеський апеляційний адміністративний суд постановою від 06 червня 2017 року скасував рішення суду першої інстанції, ухвалив нове, яким частково задовольнив позовні вимоги:
- визнав протиправними дії Херсонського ОУ ПФУ по відмові призначити ОСОБА_2 пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до пункту «а» статті 13 Закону № 1788-ХІІ;
- скасував рішення Херсонського ОУ ПФУ, у формі протоколу від 23 листопада 2016 року №200, про відмову ОСОБА_2 у призначені пенсії за віком на пільгових умовах згідно пункту «а» статті 13 Закону № 1788-ХІІ;
- зобов'язав Херсонське ОУ ПФУ призначити ОСОБА_2 з 07 грудня 2016 року пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до пункту «а» статті 13 Закону № 1788-ХІІ за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених постановою Ради Міністрів СРСР від 22 серпня 1956 року №1173, і Списком № 1, затвердженим постановою КМУ від 26 січня 1991 року №10, зарахувавши до стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, роботу ОСОБА_2 за період з 21 лютого 2000 року по 20 березня 2001 року коксоочисником товарно-сировинного цеху ВАТ «Херсонський нафтопереробний завод» та з 21 березня 2001 року по 20 травня 2001 року коксоочисником ділянки по ремонту цеху № 3 (товарно-сировинного) ВАТ «Херсонський нафтопереробний завод».
В задоволенні решти позовних вимог - відмовив.
Ухвалюючи таке рішення суд апеляційної інстанції вказав на те, що суд першої інстанції правомірно визнав за позивачем право на зарахування у його трудовий стаж роботу за періоди, щодо яких виник спір, до стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, а також визнав протиправними дії управління ПФУ та скасував його рішення про відмову ОСОБА_2 у призначенні пенсії на пільгових умовах відповідно до пункту «а» статті 13 Закону № 1788-ХІІ. Разом з тим, апеляційний суд вказав на те, що позивачу слід призначити пенсію з 07 грудня 2016 року, оскільки таке право, відповідно до частини першої статті 45 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV), виникло у позивача з наступного дня після досягнення 50 років, а не з 16 листопада 2016 року, як помилково вважав суд першої інстанції. До того ж суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що оспорюване рішення ГУ ПФУ жодним чином не порушує прав позивача, оскільки ним зараховано до пільгового стажу позивача періоди роботи з 24 жовтня 1994 року по 20 лютого 2000 року та з 21 травня 2001 року по 28 грудня 2004 року, у зв'язку з чим підстави для його скасування відсутні.
18 липня та 26 липня 2017 року ГУ ПФУ та Херсонське ОУ ПФУ, відповідно, звернулись до Вищого адміністративного суду України із касаційним скаргами, в яких, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просять скасувати постанови Херсонського міського суду Херсонської області від 28 березня 2017 року та Одеського апеляційного адміністративного суду від 06 червня 2017 року ухвалити нове рішення - про відмову у задоволенні позовних вимог.
Касаційні скарги мотивовані, зокрема, тим, що посада коксоочисника цеху № 3, на яку позивач був переведений з 21 лютого 2000 року, не атестувалась в 1995 року, Тому продовження результатів атестації 1995 року до 21 травня 2001 року не впливає на зарахування періоду роботи позивача з 21 лютого 2000 року по 21 травня 2001 року.
Вищий адміністративний суд України ухвалами від 26 липня та 01 серпня 2017 року відкрив касаційні провадження за вказаними касаційними скаргами та витребував матеріали справи першою ухвалою.
15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», яким Кодекс адміністративного судочинства України (далі - КАС України) викладено в новій редакції.
Пунктом 4 частини першої розділу VII «Перехідні положення» КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи (частини третя статті 3 КАС України).
Верховний суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду заслухав доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, та, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційних скарг, дійшов висновку про їх часткове задоволення з огляду на таке.
Суди встановили, що згідно записів трудової книжки позивача та уточнюючої довідки, ОСОБА_2 працював на посаді коксоочисника третього розряду ремонтно-механічного цеху №5 з 24 жовтня 1994 року до 20 лютого 2000 року, коксоочисника третього розряду товарно-сировинного цеху №3 з 21 лютого 2000 року до 20 березня 2001 року, коксоочисником ділянки по ремонту цеху №3 (товарно-сировинного) з 21 березня 2001 року по 29 грудня 2004 року у ВАТ «Херсоннафтопереробка».
За результатом розгляду заяви ОСОБА_2 про підтвердження періодів роботи, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, ГУ ПФУ 01 листопада 2016 року прийнято рішення №16, яким ОСОБА_2 зараховано періоди роботи коксоочисником ремонтно-механічного цеху №5 з 24 жовтня 1994 року по 20 лютого 2000 року, коксоочисником дільниці по ремонту товарно-сировинного цеху №3 з 21 травня 2001 року по 28 грудня 2004 року у ВАТ «Херсоннафтопереробка» до пільгового стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком за Списком №1 відповідно до пункту «а» статті 13 Закону № 1788-ХІІ.
14 листопада 2016 року ОСОБА_2 звернувся до Херсонського ОУ ПФУ із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах згідно з пунктом «а» статті 13 Закону № 1788-ХІІ.
Рішенням Херсонського ОУ ПФУ, оформленим протоколом від 23 листопада 2016 року №200, ОСОБА_2 відмовлено в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах у зв'язку з відсутністю необхідного пільгового стажу роботи для призначення пенсії по Списку №1, а саме встановлено, що пільговий стаж роботи ОСОБА_2 за Списком №1 з 24 жовтня 1994 року по 20 лютого 2000 року та з 21 травня 2001 року по 28 грудня 2004 року складає 8 років 11 місяців 6 днів.
Також суди встановили, що наказом ВАТ «Херсонський нафтопереробний завод» від 20 квітня 1995 року № 116 було затверджено результати атестації робочих місць, зокрема, коксоочисників. Відповідно до листа Головного управління праці та соціального захисту населення від 07 лютого 2002 року № 290-14/245-10/10 дія наказу № 116 продовжена до 20 травня 2001 року.
Дослідивши спірні правовідносини, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до пункту «а» статті 13 Закону № 1788-ХІІ на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Згідно з частиною третьою статті 13 Закону № 1788-ХІІ порядок пенсійного забезпечення осіб, які працювали до введення в дію цього Закону на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, передбачених законодавством, що діяло раніше, визначається статтею 100 цього Закону.
Статтею 100 вищевказаного Закону передбачено, що особам, які працювали до введення в дію цього Закону на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, передбачених раніше діючим законодавством, пенсії за віком призначаються на таких умовах: особам, які мають на день введення в дію цього Закону повний стаж на зазначених роботах, що давав право на пенсію на пільгових умовах, пенсії в розмірах, передбачених цим Законом, призначаються відповідно до вимог за віком і стажем, встановлених раніше діючим законодавством.
Відповідно до пункту 4.5 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року №383, якщо атестація з 21 серпня 1992 року не проводилася чи за результатами атестації, вперше проведеної після 21 серпня 1997 року, право не підтвердилось, до пільгового стажу зараховується лише період роботи із шкідливими умовами праці на даному підприємстві, в установі чи організації до 21 серпня 1992 року включно, тобто до набуття чинності Порядком проведення атестації. У такому ж порядку зараховується пільговий стаж, якщо за результатами атестації, вперше проведеної до 21 серпня 1997 року, право на пільгове пенсійне забезпечення не підтвердилось.
Атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком проведення атестації та розробленими на виконання постанови № 442 Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці України від 1 вересня 1992 року № 41.
Згідно із зазначеними нормативними актами основна мета атестації полягає у регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.
Положеннями Порядку проведення атестації відомості про результати атестації робочих місць заносяться до карти умов праці, форма якої затверджується Мінпраці разом з Міністерством охорони здоров'я України. Перелік робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників, який складається за результатами проведеної атестації робочих місць, після погодження з профспілковим комітетом затверджується наказом по підприємству, організації і зберігається протягом 50 років. Витяги з наказу додаються до трудової книжки працівників, професії та посади яких внесено до переліку.
Згідно статті 101 Закону № 1788-ХІІ органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі. Підприємства та організації несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну громадянам або державі внаслідок несвоєчасного оформлення або подання пенсійних документів, а також за видачу недостовірних документів, і відшкодовують її.
Комплексний аналіз зазначених норм дає підстави дійти висновку, що необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах, відповідно до пункту «а» частини першої статті 13 Закону № 1788-ХІІ, є формальна констатація факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт, що містяться у Списку №1, а також документальне підтвердження зайнятості працівника за відповідною професією за результатами атестації умов праці, яке полягає у наявності результатів атестації відповідного робочого місця за умовами праці. Документами, які підтверджують результати атестації робочого місця за умовами праці, можуть бути: карта умов праці, наказ по підприємству про затвердження переліку робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників; трудова книжка із записом про витяг із зазначеного наказу або з додатком такого витягу.
Відсутність підтвердження вищезгаданих обставин не породжує виникнення права на зарахування пільгового стажу.
Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду України від 10 березня 2015 року № 21-51а15, від 10 вересня 2013 року № 21-183а13, від 2 грудня 2015 року № 21-1329а15.
Частково задовольняючи позовні вимоги суди попередніх інстанцій виходили з того, що атестація робочих місць цеху №5 була проведена у 1995 році, результати якої було затверджено наказом ВАТ «Херсонський нафтопереробний завод» від 20 квітня 1995 року № 116. Відповідно до листа Головного управління праці та соціального захисту населення від 07 лютого 2002 року №290-14/245-10/10 дія наказу №116 продовжена до 20 травня 2001 року та у 2001 році висновком Державної експертизи вимог праці №40 від 21 травня 2001 року знову підтверджено право коксоочисників на пільгове пенсійне забезпечення за Списком №1.
Разом з цим, суди залишили поза увагою те, що спір виник щодо періоду роботи позивача у цеху № 3.
Як зазначили відповідачі в оспорюваних рішеннях та це підтверджується матеріалами справи, право на пільгове забезпечення за списком № 1 коксоочисники товарно-сировинного цеху № 3 (дільниця по ремонту), де позивач працював з 21 лютого 2000 року, підтверджено наказом від 21 травня 2001 року № 182 «Про результати атестації робочих місць за умовами праці».
За таких обставин, висновок судів про те, що у разі якщо працівник виконував роботу, що дає право на пенсію за віком на пільгових роботах, то цей період його роботи має бути зарахований до пільгового стажу за результатом атестації, проведеної у 1995 році є передчасним, оскільки саме атестація робочого місця може підвередити чи виконував працівник роботу, що дає таке право, проте такої обставини суди не встановили.
Таким чином, для правильного вирішення справи необхідно встановити чи проводилась та коли попередня атестація робочого місця коксоочисника товарно-сировинного цеху № 3.
За змістом частин першої та другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права та не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Отже, колегія суддів дійшла висновку, що без установлення зазначених обставин на підставі належних та допустимих доказів та без надання їм належної правової оцінки, суди дійшли передчасних висновків та прийняли рішення, які не відповідають вимогам щодо їх законності і обґрунтованості.
Відповідно до частини другої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо, зокрема, суд не дослідив зібрані у справі докази.
Отже суди попередніх інстанцій допустили порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, оскільки встановили їх без дослідження належних доказів, що у відповідності до пункту 3 частини другої статті 353 КАС України є підставою для скасування судових рішень і направлення справи на новий судовий розгляд.
Під час нового розгляду справи суду слід взяти до уваги викладене в цій постанові і встановити зазначені в ній обставини, що стосуються обсягу та змісту спірних правовідносин і охоплюються предметом доказування, дати правильну юридичну оцінку встановленим обставинам та постановити рішення відповідно до вимог 242 КАС України.
Керуючись пунктом 4 частини першої Розділу VII Перехідних положень, статтями 242, 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 КАС України, Верховний Суд
Касаційні скарги Головного управління Пенсійного фонду України у Херсонській області та Херсонського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Херсонської області задовольнити частково.
Постанови Херсонського міського суду Херсонської області від 28 березня 2017 року та Одеського апеляційного адміністративного суду від 06 червня 2017 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.
...........................
...........................
...........................
Л.Л. Мороз
М.М. Гімон
А.Ю. Бучик ,
Судді Верховного Суду