01 квітня 2019 року
Київ
справа №810/229/14-а
адміністративне провадження №К/9901/7977/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Гончарової І.А.,
суддів: Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,
перевіривши матеріали касаційної скарги Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 14.08.2018 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 27.02.2019 у справі № 810/229/14-а за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
21.03.2019 на адресу Верховного Суду надійшла касаційна скарга Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 14.08.2018 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 27.02.2019.
Позивач звернувся в Київський окружний адміністративний суд з позовом до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про скасування податкового повідомлення-рішення від 04.12.2012 №2899/0001911720; від 04.12.2012 №2900/0001931720/288; від 04.12.2012 №2901/0001941720/287, а також рішення Державної податкової інспекціїї в Київській області від 14.03.2013 №147/к/10-206/40.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 14.08.2018, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 27.02.2019, позов задоволено частково: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області від 04.12.2012 за №2899/0001911720/289; №2900/0001931720/288; №2901/0001941720/287.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що в період з 25.09.2012 по 15.10.2012 посадовими особами Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області ДПС проведено планову виїзну документальну перевірку позивача з питань дотримання позивачу вимог валютного, податкового та іншого законодавства за період з 01.01.2011 по 31.12.2011.
За наслідками перевірки, контролюючим органом складено акт №3666/17-2/НОМЕР_1/114 від 22.10.2012.
На підставі висновків акту, контролюючим орагном прийнято податкові повідомлення-рішення від 04.12.2012:
№2899/0001911720/289, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі у розмірі 55 000 грн.;
№2900/0001931720/288, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб за основним платежем на суму 28 215, 94 грн. та нараховано штрафні санкції у розмірі 7 053, 99 грн.;
№2901/0001941720/287, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку з доходів найманих працівників.
Щодо податкового повідомлення-рішення від 14.02.2012 №2901/0001941720/287, суди попередніх інстанцій зазначили, що позивачем надано належним чином завірені копії Договорів позики на загальну суму 1 277 269, 00 грн., укладені між позивачем та відповідними фізичними особами (не підприємцями), а також копії витягів із ЦБД Державної податкової адміністрації України. Дані витяги свідчать про перебування відповідних фізичних осіб в статусі суб'єктів господарювання фізичних осіб-підприємців і, відповідно, грошові кошти були перераховані Позивачем на рахунки саме фізичних осіб-підприємців в період 01.01.2011 - 31.12.2011, за надання автотранспортних послуг.
Що податкового повідомлення -рішення від 04.12.2012 № 2899/0001911720/289, суди попередніх інстанцій зазначили, що 01.10.2011 між позивачем та ТОВ «Монолітбудкомплект» було укладено договір про надання транспортно-експедиційних послуг по перевезенню вантажів автомобільним транспортом за №82.
На виконання умов вказаного договору, сторонами підписано Акт виконаних робіт №616 від 31.07.2011 та надано документи, на підтвердження здійснення відповідних господарських операцій, а саме: податкові накладні від 18.07.2011 та від 29.07.2011; акт виконавчих робіт № 616 від 31.07.2011.
Що стосується податкового повідомлення-рішення від 04.12.2012 №2900/0001931720/288, суди попередніх інстанцій зазначають, що на виконання робіт з технічного обслуговування автомобілів між ТОВ «Солвер ТМ» та ФОП ОСОБА_2, було укладено договір №12/05 від 01.05.2011 про технічне обслуговування, ремонт транспортних засобів та постачання запасних частин.
Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 віднесено до валових витрат вартість придбання запасних частин до вантажних автомобілів та обслуговування на загальну суму 169 779, 63 грн., що підтверджується податковим накладним, актам виконаних робіт (послуг).
Визначальним фактом права платника на віднесення сплачених за товари (роботи, послуги) сум до валових витрат є фактична оплата ним таких товарно-матеріальних цінностей, їх реальне отримання та використання у безпосередній підприємницькій діяльності. Жодна із цих обставин Білоцерківською ОДПІ не спростована, а тому порушення податкового законодавства в діях позивача контролюючим органом не доведено.
Враховуючи вищевикладене, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Київській області від 04.12.2012 №2899/0001911720; від 04.12.2012 №2900/0001931720/288; від 04.12.2012 №2901/0001941720/287 підлягають скасуванню.
Білоцерківська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Київській області не погодившись з судовими рішеннями, звернулась до Верховного суду з касаційною скаргою на постанову Київського окружного адміністративного суду від 14.08.2018 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 27.02.2019 у справі № 810/229/14-а, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення.
Перевіривши матеріали касаційної скарги, суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, виходячи з наступного.
Згідно з частиною першою статті 13 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, що діє з 15.12.2017) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до частини першої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Аналіз наведеного законодавства дозволяє зазначити про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.
Відповідно до частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Згідн з пунком 2 частиною п'ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності, крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Відповідно до пункту 6 частини шостої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно з пунктом 24 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб - розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.
Станом на 01.01.2019 прожитковий мінімум для працездатних осіб становить 1921 гривень (стаття 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2019 рік" від 07.12.2017 № 2246-VIII).
Враховуючи викладене, справи щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що не перевищує 192100 грн., відносяться до категорії справ незначної складності (за винятком випадків, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України).
З матеріалів касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень вбачається, що предметом позову у справі №810/229/14-а є правомірніть податкових повідомлень
рішень від 04.12.2012 за №2899/0001911720/289; №2900/0001931720/288; №2901/0001941720/287 на загальну суму 90269,93 грн.
Отже, рішення Київського окружного адміністративного суду від 14.08.2018 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 27.02.2019 у справі № 810/229/14-а - не підлягають касаційному оскарженню.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для відмови у відкритті касаційного провадження.
Керуючись статтею 333 Кодексу адміністративного судочинства України,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 14.08.2018 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 27.02.2019 у справі № 810/229/14-а.
Надіслати особі, яка подала касаційну скаргу, копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач І. А. Гончарова
Судді І. Я. Олендер
Р. Ф. Ханова