ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
05 квітня 2019 року № 826/17243/17
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого Бояринцевої М.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтеркласт" до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтеркласт» звернулось до суду з позовною заявою про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (далі відповідач, ГУ ДФС в м. Києві) № 0061771207 від 01.12.2017 року.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.12.2017 прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач вважає оскаржуване рішення таким, що суперечить чинному законодавству з огляду на відсутність підстав для його прийняття, оскільки ТОВ «Інтрекласт» не було допущено жодних порушень податкового законодавства. Позивач вважає, що порушення граничних термінів реєстрації податкової накладної відбулось не з його вини, а через бездіяльність контролюючого органу, який за відсутності будь-якого обґрунтування впродовж певного часу не вчиняв жодних дій щодо укладення із ТОВ «Інтеркласт» Договору про визнання електронних документів.
Відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якій ГУ ДФС в м. Києві не погоджується з позицією позивача, вважає, що винесене податкове повідомлення-рішення № 0061771207 від 01.12.2017 року за результатами проведеної камеральної перевірки своєчасності реєстрації податкових накладних в ЄРПН ТОВ «Інтеркласт», є цілком обґрунтованим та повністю відповідає вимогам чинного законодавства.
Відповідно до ч. 2 ст. 257 Кодексу адміністративного судочинства України зазначена справа розглянута судом за правилами спрощеного позовного провадження.
Судом встановлено, що 08.11.2017 посадова особа відповідача провела камеральну перевірку ТОВ «Інтеркласт» з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині своєчасності реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі ЄРПН), про що склала акт від 08 листопада 2017 року № 13975/26-15-12-07-20/21580272, яким встановила порушення позивачем граничних термінів реєстрації податкових накладних та розрахунків коригування до податкових накладних за січень-вересень 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних, визначених пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України.
Перевіркою встановлено, що позивач порушив терміни реєстрації податкової накладної № 1, виписаної 29.08.2017 на суму податку на додану вартість 73 915,15 грн. (затримка 5 днів).
За результатами розгляду заперечення позивача на Акт, в якому останній зазначив про відсутність технічної можливості своєчасно зареєструвати податкову накладну в ЄРПН з незалежних від нього обставин, контролюючий орган прийняв рішення залишити без змін висновки Акту перевірки.
На підставі акту перевірки 01 грудня 2017 року відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0061771207, яким до позивача за затримку реєстрації податкових накладних: на 15 і менше календарних днів застосовано штраф у розмірі 10 %.
Вказане податкове повідомлення-рішення оскаржене позивачем до суду.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів врегульовані Податковим кодексом України (далі ПК України), який зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Пунктом 187.1 статті 187 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
Відповідно до статті 201.1. ПК України на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
Згідно з положеннями, викладеними у пункті 201.10 статті 201 ПК України, реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків:
для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені;
для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем в межах його господарської діяльності, 20.04.2017 було укладено Замовлення № 6 згідно з Договором № TD-16-510242 від 01.11.2016 з ПрАТ «ВФ Україна», за умовами якого виконавець зобов'язався поставити замовнику матеріали та надати послуги відносно інженерної інфраструктури ІР обладнання, а замовник зобов'язався здійснити їх оплату на умовах відстрочення платежу після їх приймання. За фактом виконання зобов'язань позивача за вказаним замовленням сторонами 29.08.2017 підписано Акт приймання-передачі матеріалів та послуг № 6/1. Позивачем було виготовлено в електронному вигляді податкову накладну № 1 на користь ПрАТ «ВФ Україна».
Відтак, з урахуванням положень податкового законодавства, останнім днем реєстрації спірної накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних є 15 вересня 2017 року.
Фактичною підставою для застосування до позивача штрафу у вищевказаному розмірі слугував висновок контролюючого органу про порушення позивачем терміну реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних на 5 календарних днів.
Позивач стверджує, що між ним та ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС в м. Києві було укладено договір про визнання електронних документів. У зв'язку із закінченням дії сертифікаційних ключів виникла необхідність в укладенні нового договору, внаслідок чого ТОВ «Інтеркласт» 08.09.2017 направив електронним зв'язком на адресу ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС в м. Києві договір № 080920171 про визнання електронних документів. Відповідно до відомостей електронного реєстру договір не містив помилок і був прийнятий того ж дня - 08.09.2017 о 14:15:45, що підтверджується відомостями з квитанції № 1.
Позивач посилається на положення Інструкції з підготовки та подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 10.04.2008 № 233, яка визначає порядок подання податкових документів в електронному вигляді до органів ДПС засобами телекомунікаційного зв'язку, який зокрема передбачає укладення з органом ДПС, на обліку в якому перебуває платник податків, договору про визнання електронних документів.
В Інструкції не визначені конкретні терміни, в які суб'єкт владних повноважень повинен повернути надісланий на його електронну адресу примірник договору платнику податків. Разом з тим, на офіційному веб-сайті Головного управління ДФС в м. Києві міститься інформація щодо здійснення процедури укладення договорів про визнання електронних документів між суб'єктами господарювання та ДПІ в районах ГУ ДФС в м. Києві не пізніше наступного робочого дня.
Таким чином, позивач, звернувшись до ДПІ в Оболонському районі в останній робочий день тижня - 08.09.2017, мав певні очікування, що протягом вказаного терміну ДПІ надасть примірник договору про визнання електронних документів, що дозволить йому вчасно здійснювати дії з приводу реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних. Проте, позивач тричі звернувся до ДПІ, але зі сторони податкового органу вказаний Договір укладено 15.09.2017, про що повідомлено позивачу було 19.09.2017.
Таким чином, суд бере до уваги, що позивачем добросовісно вчинялись зі свого боку дії, спрямовані на недопущення несвоєчасної реєстрації податкових накладних. При цьому, відповідач у своєму відзиві не надав пояснення з цього приводу, не навів поважних причин неповернення суб'єкту господарської діяльності договору протягом наступного робочого дня.
Отже, у позивача була відсутня технічна можливість своєчасної реєстрації податкової накладної у Єдиному державному реєстрі податкових накладних з огляду на встановлені обставини та, з наявних у справі доказів, вбачається вжиття всіх можливих заходів з якнайшвидшого відновлення технічної можливості електронного обміну документами з контролюючим органом.
Відповідальність за порушення термінів реєстрації податкових накладних, що підлягають наданню покупцям - платникам податку на додану вартість, та розрахунків коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, а також допущення помилок, при зазначенні обов'язкових реквізитів податкової накладної, передбачена статтею 120-1 Податкового кодексу України.
Згідно з пунктом 120-1 вказаної статті (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) порушення платниками податку на додану вартість граничних термінів реєстрації податкових накладних, що підлягають наданню покупцям - платникам податку на додану вартість, та розрахунків коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, встановлених 201 цього Кодексу, тягнуть за собою накладення на платників податку на додану вартість, на яких відповідно до вимог статей 192 та 201 цього Кодексу покладено обов'язок щодо такої реєстрації, штрафу в розмірі:
10 відсотків від суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення терміну реєстрації до 15 календарних днів;
20 відсотків від суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення терміну реєстрації від 16 до 30 календарних днів;
30 відсотків від суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення терміну реєстрації від 31 до 60 календарних днів;
40 відсотків від суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення терміну реєстрації на 61 і більше календарних днів.
Одночасно з цим, суд звертає увагу на практику застосування норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) Європейським судом з прав людини та зазначає наступне.
Позивачем наведено обставини, що виключають наявність вини ТОВ «Інтеркласт» у порушенні строку реєстрації податкової накладної у ЄРПН.
Окрім того, досліджуючи спірне податкове повідомлення-рішення № 0061771207 від 01.12.2017 суд приходить до висновку, що визначена сума штрафу не відповідає розміру, який передбачений у статті 201 Податкового кодексу України. Зокрема, прописом вказана сума штрафу «Сорок шість тисяч вісімсот шістдесят шість гривень 66 коп.», тоді як 10% від суми 73915,15 дорівнює 7391,52. Відповідачем у відзиві на позовну заяву не надано пояснення з приводу розбіжностей сум штрафу, вказаних у спірному податковому повідомленні-рішенні.
Відповідно до частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з статтею 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України).
Згідно частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що податковим органом при оформленні податкового повідомлення-рішення допущені певні розбіжності, які впливають на можливість чітко встановити його зміст (зокрема, відповідні санкції та розмір останніх), у зв'язку з чим є підстави для визнання судом такого рішення неправомірним.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (частина перша статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України).
За таких обставин, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог, тому позов визнається таким, що підлягає задоволенню повністю.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином, на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 1600 гривень, що був сплачений згідно з платіжним дорученням № 707 від 18.12.2017.
Керуючись статтями 2, 77, 139, 241-246, 255, 257 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтеркласт» (код ЄДРПОУ 21580272) задовольнити.
2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби України в місті Києві № 0061771207 від 01.12.2017 року.
3. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтеркласт» (код ЄДРПОУ 21580272, 04073, м. Київ, вул. Сирецька, 5, корпус 2, офіс 201) судові витрати у розмірі 1600,00 грн. (одна тисяча шістсот гривень 00 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби України в місті Києві (04655, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19).
Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, передбачені статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення суду може бути оскаржена за правилами, встановленими статтями 292-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до підпункт 15.5 пункту 15 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону № 2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Суддя М.А. Бояринцева