ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
29 березня 2019 року № 826/4691/18
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Качура І.А., розглянувши в спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві
про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії
Позивач - ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Центрального об'єднання управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі - відповідач), в якому просить зобов'язати здійснити нарахування та виплату на мою користь компенсації, згідно із Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходу у зв'язку з порушенням строків їх виплати», від 19.10.2000р., № 2050-ІІІ, за втрату частини доходу у зв'язку з порушенням строків виплати щомісячної пенсії, яка виплачувалася мені не у повному обсязі та нарахована за рішеннями Шевченківського районного суду м. Києва від 17.05.2017р., справа № 761/41696/16-а.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 29.03.2018р. відкрито спрощене позовне провадженні без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) та запропоновано відповідачу у 15 денний строк з дня отримання ухвали надати суду відзив на позовну заяву та всі докази на підтвердження, які наявні у відповідача.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що листом № 12279/05 від 03.02.2018 року, відповідач повідомив на прохання позивача, що постанову суду виконано, за період з 26.07.2016 року по 30.09.2017 року позивачу виплачено пенсію в розмірі 49128,56 грн.
Однак, позивач не погодився з розрахунком , оскільки, він був проведений без урахування компенсації втрати частину доходів, що вбачається з довідки від 01.03.2018 року №2851 та розпорядження від 06.10.2017 року.
За посиланням позивача за час тривалої невиплати йому у повному обсязі пенсії відбулася інфляція та знецінення коштів, що дає позивачу право, яке передбачене ч. 2 ст. 46 Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003р. за № 1058-IV , Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходу у зв'язку з порушенням строків їх виплати», від 19.10.2000р„ № 2050-ІИ та ПКМ України № 159, від 21.02.2001р. «Про порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати» вимагати від правопорушника, боржника, нарахувати та сплатити мені компенсацію за втрату частини доходу у зв'язку з порушенням строків їх виплати.
Відповідач у визначений судом строк подав відзив на позовну заяву, у якій зазначає , що позовні вимоги є незаконними та не підлягають задоволення, оскільки відповідач здійснив свої зобов'язання в повному обсязі та вчасно.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 263 КАС України суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.
Дослідивши матеріали справи, Окружним адміністративним судом міста Києва встановлено, що постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 17.05.2017р., справа № 761/41696/16-а позов задоволено. Визнано дії ЦОУПФУ в м. Києва щодо перерахунку пенсії ОСОБА_1 неправомірними. Зобов'язано ЦОУПФУ в м. Києва здійснити з 26.07.2016 перерахунок пенсії ОСОБА_1, виходячи з розміру, визначеному в п. б) статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Листом-відповіддю від 07.02.2018р. № 6558/16 ЦОУПФУ в м. Києва повідомило позивача про проведення розрахунку згідно постанови та рішення судів, а також зазначив, що у позивача пенсія не індексується.
Не погоджуючись з такими діями відповідача позивач і звернувся з даним позовом.
Оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходу у зв'язку з порушенням строків їх виплати» № 2050-III від 11.02.2003р. (далі - Закон № 2050-III) підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Згідно з ст. 2 Закону № 2050-III компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.
Зі змісту вказаних норми випливає, що право на компенсацію частини доходів у громадянина пов'язується з настанням такого юридичного факту (події), як невиплата грошового доходу у встановлені строки його виплати.
Згадані вище статті 2, 3 цього Закону встановлюють строк затримки виплати доходу, за якого виникає право на компенсацію, - один і більше календарних місяців; дається визначення поняття «доходи» для цілей цього Закону; а також порядок обчислення суми компенсації.
З метою реалізації Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 21 лютого 2001 р. N 159, якою затвердив Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати (далі - Порядок №159).
Пункти 1, 2 Порядку №159 відтворюють положення Закону №2050-ІІІ і лише конкретизують підстави та механізм виплати компенсацій.
У пункті 4 Порядку №159 прописано, що сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.
Наведене нормативне регулювання не встановлює першості нарахування і виплати доходу, який своєчасно не був виплачений, та не ставить у залежність компенсацію втрати частини грошових доходів від попереднього, окремого нарахування доходів. За цим регулюванням правове значення має те, чи з порушенням строків був виплачений нарахований дохід, чи виплачений і коли цей платіж, чи не нараховувався і не виплачувався грошовий дохід, право на який визнано судовим рішенням. Саме ці події є тими юридичними фактами, з якими пов'язується виплата компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати.
При цьому слід зазначити, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер. Вони спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи у зв'язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.
Використане у статті 3 Закону №2050-ІІІ та пункті 4 Порядку №159 формулювання, що компенсація обчислюється як добуток «нарахованого, але не виплаченого грошового доходу» за відповідний місяць, означає, що має існувати обов'язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.
Аналогічний підхід до розуміння зазначених норм права Верховний Суд України висловив раніше у постановах від 19 грудня 2011 року (справа №6-58цс11), від 11 липня 2017 року (справа №21-2003а16).
Такий підхід підтримано і Верховним Судом, зокрема, у постановах від 3 липня 2017 року (справа №521/940/17) та від 24 січня 2019 року (справа №159/1615/17).
Зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень статей 1-3 Закону №2050-ІІІ, окремих положень Порядку № 159 дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.
У зв'язку з викладеним, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог у частині виплати компенсації втрати частини пенсії у зв'язку з порушенням строків її виплати.
Частиною 1 ст. 42 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що пенсії, призначені за цим Законом, індексуються відповідно до законодавства про індексацію грошових доходів населення.
Закон України "Про індексацію грошових доходів населення" (надалі по тексту - Закон) визначає правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України.
Положеннями ст. 4 Закону визначено підстави для проведення індексації, відповідно до яких індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.
Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.
Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.
Підвищення грошових доходів населення, у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.
У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв'язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
У разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону, грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін. Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України. (ст. 6 Закону)
Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення і поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників, визначаються Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 1078 від 17.07.2003 року (надалі по тексту - Порядок).
Згідно з п. 2 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру: пенсії або щомісячне довічне грошове утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат, установлених законодавством), крім тих, які зазначені у пункті 3 цього Порядку.
Відповідно до п. 4 Порядку у межах прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, індексуються пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, державної допомоги та компенсаційних виплат), щомісячне довічне грошове утримання, що виплачуються замість пенсії, щомісячна грошова сума, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання (з урахуванням виплат на необхідний догляд за потерпілим), щомісячна страхова виплата особам, які перебували на утриманні потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, суми відшкодування шкоди, заподіяної працівникові каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника.
Згідно з приписами п. 6 Порядку виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню індексація пенсій, страхових виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, щомісячного довічного грошового утримання, що виплачується замість пенсії, інших видів соціальної допомоги провадиться відповідно за рахунок Пенсійного фонду, фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування та коштів державного бюджету.
Варто зазначити, що пунктом 3 Порядку проведення індексації грошових доходів населення встановлено, що до об'єктів індексації, визначених у пункті 2, не відносяться, зокрема: соціальні виплати, які визначаються залежно від прожиткового мінімуму (пенсії, обчислені з урахуванням абзацу першого частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"; додаткова пенсія, підвищення, компенсаційні виплати, надбавки та інші доплати до пенсії, які визначаються залежно від прожиткового мінімуму).
Отже, враховуючи, що сума пенсії позивача не досягала до мінімального прожиткового рівня, що встановлений Законом України "Про Державний бюджет України" на відповідний рік, позивачу призначено доплату до прожиткового мінімуму, а тому, суд вважає, що у випадку, якщо призначена сума пенсії не досягає мінімального прожиткового рівня, пенсіонеру здійснюється доплата до мінімального розміру пенсії і мінімального прожиткового рівня для непрацездатних осіб та індексація не сплачується.
Згідно вимог частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи вищенаведене та з огляду на те, що у складі пенсійної виплати позивач мав доплату до прожиткового мінімуму згідно з ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", відповідно позивач не має права на індексацію, а тому позов підлягає задоволенню частково.
Керуючись статтями 77, 139, 241-246, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
2. Зобов'язати Центральне об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Києві (04070, м. Київ, вул. Борисоглібська 14, код ЄДРПОУ 40376133) здійснити нарахування та виплату на користь ОСОБА_1 (04112, АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1) компенсації за втрату частини доходу у зв'язку з порушенням строків виплати щомісячної пенсії за період з 26.07.2016 року по 30.09.2017 року.
3. У задоволенні інших позовних вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 КАС України.
Суддя І.А. Качур