05 квітня 2019 р. м. Чернівці Справа № 824/111/19-а
Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Григораша В.О., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Чернівецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, -
31.01.2019 року до Чернівецького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (позивач) до Головного управління Державної фіскальної служби у Чернівецькій області (відповідач) з такими позовними вимогами:
- визнати протиправною та скасувати індивідуальну податкову консультацію надану ОСОБА_1 листом №153/ІПК/24-13-13-06 від 16.01.2019 року, яку внесено до Єдиного реєстру індивідуальних податкових консультацій 16.01.2019 року під реєстраційним номером №153/ІПК/24-13-13-06.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 10.12.2018 року він звернувся до ГУ ДФС у Чернівецькій області із запитом на отримання індивідуальної податкової консультації, в якому просив, на підставі пп.14.1.172 п. 14.1 ст. 14, пп. 17.1.1 п. 17.1 ст. 17, ст. 52 ПК України надати індивідуальну податкову консультацію, роз'яснивши, чи поширюється на позивача, як на адвоката, професійна діяльність якого зупинена, дія положень Закону від 08.07.2010 року № 2464-VІ "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" та Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Мінфіну від 14.04.2015 року №435 щодо обов'язкової сплати сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за тимчасове нездійснення адвокатської діяльності.
Листом ГУ ДФС у Чернівецькій області №153/ІПК/24-13-13-06 від 16.01.2019 року надано податкову консультацію, в якій зазначено, що на позивача, як адвоката професійна діяльність якого зупинена, дія положень Закону № 2464-VI та Порядку №435 за тимчасове нездійснення адвокатської діяльності поширюється, у зв'язку з чим йому як адвокату необхідно подавати звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску і здійснювати сплату єдиного внеску на загальних підставах, визначених Законом №2464-VI для осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, у тому числі адвокатську.
Позивач не погоджується з вказаною податковою консультацією та зазначив, що підставою для зняття з обліку у контролюючому органі самозайнятої особи є реєстрація припинення незалежної професійної діяльності фізичної особи у відповідному уповноваженому органі. Також, зазначають, що згідно з даними інформаційних баз заява про зайняття з обліку платника податків за формою 8 ОПП подана позивачем 06.12.2018 року, однак зазначене не відповідає дійсності, оскільки ніякої заяви за формою 8 ОПП позивач до податкових органів не подавав.
На думку позивача, необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, незалежної професійної адвокатської діяльності та отримання доходу від такої діяльності. При цьому, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю лише посвідчує право адвоката на здійснення професійної діяльності, однак не є підставою та доказом здійснення адвокатської діяльності.
Правовим наслідком зупинення права на заняття адвокатською діяльністю є неможливість заняття адвокатською діяльністю на певний строк, у той час як наслідком припинення права на заняття адвокатською діяльністю є неможливість її подальшого здійснення взагалі, у зв'язку з чим анулюється свідоцтво на заняття адвокатською діяльністю.
У відповідності до витягу з протоколу засідання Ради адвокатів Чернівецької області від 24.05.2013 року №15 та витягу з Єдиного реєстру адвокатів України, право на заняття адвокатською діяльністю зупинено за п. 1 ч. 1 ст. 31 Закону № 5076-VI з 24.05.2013 року.
З 24.05.2013 року позивач не здійснював адвокатської діяльності та не отримував доходу від такої діяльності, оскільки не мав усіх визначених законом підстав для здійснення адвокатської діяльності, що свідчить про відсутність обов'язку сплати єдиного внеску у позивача, як самозайнятої особи в розумінні законодавства про зайнятість населення. Поряд з цим, відповідно до облікових карток Пенсійного фонду України про застраховану особу, форми ОК-7, ОК-5, єдиний внесок за позивача в період зупинення адвокатської діяльності сплачено роботодавцем - прокуратурою Чернівецької області.
Відповідач, не погоджуючись з позовними вимогами, подав до суду відзив проти позову в якому зазначив, що Головним управлінням ДФС у Чернівецькій області отримано звернення ОСОБА_1 від 10.12.2018 року на отримання індивідуальної податкової консультації щодо практичного застосування норм законодавства з питання нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування особі, яка займається незалежною професійною діяльністю (адвокат).
Головним управління ДФС у Чернівецькій області супровідним листом від 26.12.2018 року №6835/8/ІПК/24-13-13-06, відповідно до вимог п. 52.5 ст. 52 ПКУ, направлено проект індивідуальної податкової консультації на запит ОСОБА_1 та копію запиту для розгляду питання про внесення відомостей про таку консультацію до Єдиного реєстру індивідуальних податкових консультацій, про що повідомлено платника рекомендованим листом з повідомленням про вручення від 26.12.2018 року №3317/ФОП/24-13-13-06, направленим за адресою; 1-й пров. Л.Толстого, 9, м. Хотин, Чернівецька область, 60000.
З 01.01.2017 року відповідно до Закону України від 06.12.2016 року № 1774-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України", набрали чинності зміни, зокрема, в порядку нарахування, обчислення єдиного внеску.
Так, відповідно до п. 2 ч. ст. 7 Закону № 2464, у разі якщо платник єдиного внеску, визначений п. 5 частини першої ст. 4 Закону № 2464 не отримав дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року, він зобов'язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску. Таким чином, з 01.01.2017 року Законом №2464 обов'язок визначення бази нарахування єдиного внеску покладено на платників, вказаних у п. 5 частини першої ст. 4 Закону № 2464, як тих, що отримують, так і тих, які не отримують дохід від провадження незалежної професійної діяльності. З 01.01.2018 року Законом України від 03.10.2017 року №2148-VІІІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" до п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону № 2464 внесено зміни, а саме, для бази нарахування єдиного внеску змінено період (рік на квартал). Крім цього, з 01.01.2018 року особи, які провадять незалежну професійну діяльність, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок (абзац третій частини восьмої ст. 9 Закону №2464).
Отже, Законом № 2464 визначено чіткі умови щодо сплати єдиного внеску у розмірі не меншому за розмір мінімального страхового внеску, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску для осіб, які провадять незалежну професійну діяльність за кожен місяць такого кварталу.
Враховуючи вищевикладене, платник єдиного внеску, визначені у п. 5 частини першої ст. 4 Закону №2464 зобов'язані визначити базу нарахування єдиного внеску відповідно до Закону №2464. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.
Згідно з даними інформаційних баз, заява про зняття з обліку платника податків за формою №8-ОПП подана позивачем 06.12.2018 року. На дату подання звернення та підготовки проекту індивідуальної податкової консультації, заява про зняття з обліку платника єдиного внеску за ф. №7-ЄСВ позивачем не подана.
Виходячи з викладеного, відповідач вважає, що позивач, як платник єдиного внеску, зобов'язаний сплатити єдиний внесок за 2017-2018 роки, та подати звітність згідно чинною законодавства.
16.01.2019 року листом за №1332/7/99-99-13-02-03-17 Державна фіскальна служба України повідомила про внесення відомостей про індивідуальну податкову консультацію до Єдиного реєстру індивідуальних податкових консультацій з присвоєнням № 153/ІПК/24-13-13-06 від 16.01.2019 року. Вказана індивідуальна податкова консультація направлена платнику ОСОБА_1 рекомендованим листом з повідомленням про вручення від 21.01.2019 року № 533/ФОП/24-13-13-06, який він отримав особисто 28.01.2019 року.
Враховуючи наведене, відповідач вважає, що індивідуальна податкова консультація щодо нарахування та сплати єдиного внеску надана ОСОБА_1 згідно чинного законодавства та у встановлені терміни.
Ознайомившись з відзивом проти позову, позивач подав до суду відповідь на відзив в якому зазначив, що оскільки заяви за формою 8 ОПП він до податкових органів не подавав, внесення даних до інформаційних баз податкових органів щодо зняття позивача з обліку платника податків, на підставі заяви, є протиправним та безпідставним.
Крім того, 29.01.2019 року позивач звернувся до Кельменецького управління Головною управління ДФС у Чернівецькій області із зверненням про надання належним чином завіреної копії заяви за формою 8 ОПП про зняття позивача з обліку платників податків, яке контролюючим органом отримано 01.02.2019 року. Однак, станом на 04.03.2019 року відповіді позивач так і не отримав, що також вказує на те, що заяви за формою 8 ОПП позивач до податкових органів не подавав.
Ухвалою суду від 12.02.2019 року відкрито провадження у даній справі та призначено її до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження на 12.03.2018 року.
Позивач у вступній промові позовні вимоги підтримав та просив задовольнити їх у повному обсязі.
Представник відповідача у вступній промові заперечував проти позовних вимог та просив відмовити у їх задоволенні у повному обсязі.
В судовому засіданні призначеному на 12.03.2018 року оголошено перерву до 26.03.2019 року, для надання додаткових доказів по справі, зокрема, належним чином засвідченої копії заяви за формою 8 ОПП про зняття позивача з обліку платників податків.
В судове засідання учасники справи не прибули, однак подали до суду заяви про продовження розгляду адміністративної справи без їх участі в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до ч. 3 ст. 194 КАС України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.
Враховуючи приписи ст. 194 КАС України та подання учасниками справи заяв про розгляд справи у порядку письмового провадження без їх участі, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.
Перевіривши матеріали справи, встановивши фактичні обставини в справі, на яких ґрунтуються позовні вимоги, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.
Судом встановлені такі обставини у справі та відповідні їм правовідносини.
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, паспорт громадянина України серії НОМЕР_2 виданий 05.09.2001 року Хотинським РВ УМВС України в Чернівецькій області (а.с. 85).
Відповідно до Витягу з Єдиного реєстру адвокатів України позивач обліковується у Раді адвокатів Чернівецької області, свідоцтво №426 видане 24.09.2010 року Чернівецькою обласною КДКА (а.с. 44).
Відповідно до Протоколу засідання Ради адвокатів Чернівецької області №15 від 24.05.2013 року, Радою адвокатів Чернівецької області постановлено, керуючись п. 1 ч. 1 ст. 31 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", зупинити дію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю адвоката ОСОБА_1 свідоцтво №426 від 24.09.2010 року - згідно заяви (а.с. 43).
Також, відповідно до Витягу з Єдиного реєстру адвокатів України, зупинено дію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю адвоката ОСОБА_1 свідоцтво №426 від 24.09.2010 року - згідно заяви (а.с. 44).
Згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, станом на 05.12.2018 року в реєстрі записів щодо ОСОБА_1 не знайдено (а.с. 51).
Відповідно до облікових карток Пенсійного фонду України про застраховану особу, форми ОК-7, ОК-5, єдиний внесок за позивача в період зупинення адвокатської діяльності сплачено роботодавцем - прокуратурою Чернівецької області (а.с. 45-50).
10.12.2018 року позивач звернувся до Управління ДФС у Чернівецькій області із зверненням про отримання індивідуальної податкової консультації в якій просив надати розрахунок нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та роз'яснити порядок і підстави зняття з обліку у контролюючому органі - Кельменецькому управлінні ГУ ДФС у Чернівецькій області самозайнятої особи, діяльність якої зупинено (а.с. 63).
Листом Головного управління ДФС у Чернівецькій області №3317/ФОП/24-13-13-06 від 26.12.2018 року повідомлено позивача про те, що проект індивідуальної податкової консультації на запит від 10.12.2018 року надіслано до ДФС України для розгляду питання про внесення відомостей про таку консультацію до єдиного реєстру індивідуальних податкових консультацій. Відповідь буде надана після прийнятого рішення ДФС України (а.с. 65-68).
Листом №550/7/99-99-13-02-03-17 від 09.01.2019 року Державна фіскальна служба України повідомила позивача, що відповідно до положень п. 52.1. ст. 52 Податкового кодексу України ДФС продовжує розгляд звернення про отримання Індивідуальної податкової консультації до 17.01.2019 року (зв. а.с. 68).
16.01.2019 року Державна фіскальна служба України розглянула лист Головного управління ДФС у Чернівецькій області від 26.12.2018 року №6835/8/ІПК/24-13-13-06 щодо проекту індивідуальної податкової консультації на питання, викладені у звернення ОСОБА_1 від 10.12.2018 року і повідомляє про внесення відомостей про індивідуальну податкову консультацію до єдиного реєстру індивідуальних податкових консультацій з присвоєнням №153/ІПК/24-13-13-06 від 16.01.2019 року (а.с. 69-71).
Головне управління ДФС у Чернівецькій області розглянуло звернення позивача та Листом №153/ІПК/24-13-13-06 від 16.01.2019 року надало позивачу Податкову консультацію, з наступним змістом:
"Головне управління ДФС у Чернівецькій області, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (ПКУ), розглянуло звернення щодо практичного застосування норм законодавства з питання нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування особі, яка займається незалежною професійною діяльністю (адвокат) та в межах компетенції повідомляє, що відповідь надається з урахуванням фактичних обставин, викладених у зверненні. Крім цього повідомлено, що дану Індивідуальну податкову консультацію внесено до єдиного реєстру ІПК за № 153/ІПК/24-13-13-06 від 16.01.2019 року
Статтею 67 Конституції України передбачено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Згідно з Законом України від 05 липня 2012 року № 5076-V1 "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (Закон) адвокатська діяльність може здійснюватися: фізичною особою індивідуально; у формі адвокатського бюро (адвокатське бюро є юридичною особою, створеною одним адвокатом, і діє на підставі статуту); у формі адвокатського об'єднання (адвокатське об'єднання є юридичною особою, створеною шляхом об'єднання двох або більше адвокатів (учасників), і діє на підставі статуту).
Інформація про найменування і місцезнаходження організаційної форми адвокатської діяльності вноситься до Єдиного реєстру адвокатів України, ведення якого забезпечується Радою адвокатів України.
Адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, є самозайнятою особою.
Підпунктом 14.1.226 пункту 14.1 статті 14 ПКУ визначено, що самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою - підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності.
Як платник єдиного внеску на обліку в органах ДФС позивач перебуває з 18.10.2010 року. З цієї ж дати позивачу встановлено ознаку незалежної професійної діяльності "Адвокат".
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 4 Закону України від 08.07.2010 року № 2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (Закон №2464) платниками єдиного внеску є особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.
Платники єдиного внеску зобов'язані своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок (п. 1 ч. 2 ст. 6 Закону № 2464).
Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника (ч. 12 ст. 9 Закону № 2464).
Згідно із абз. 1 п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону №2464 базою нарахування єдиного внеску для осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, є сума доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.
Звертає увагу, що з 01.01.2017 року відповідно до Закону України від 06.12.2016 року №1774-VIІІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України", набрали чинності зміни, зокрема, в порядку нарахування, обчислення єдиного внеску.
Так, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону № 2464, у разі якщо платник єдиного внеску, визначений п. 5 ч. 1 ст. 4 Закону № 2464, не отримав дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року, він зобов'язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума Єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
Таким чином, з 01.01.2017 року Законом №2464 обов'язок визначення бази нарахування єдиного внеску покладено на платників, вказаних у п. 5 ч. 1 ст. 4 Закону № 2464. як тих, що отримують, так і тих, які не отримують дохід від провадження незалежної професійної діяльності.
З 01.01.2018 року Законом України від 03.10.2017 року № 2148-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" до п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону № 2464 внесено зміни, а саме, для бази нарахування єдиного внеску змінено період (рік на квартал).
Крім цього, з 01.01.2018 року особи, які провадять незалежну професійну діяльність, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок (абз. 3 ч. 8 ст. 9 Закону № 2464).
Отже, Законом № 2464 визначено чіткі умови щодо сплати єдиного внеску у розмірі не меншому за розмір мінімального страхового внеску, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску для осіб, які провадять незалежну професійну діяльність за кожен місяць такого кварталу.
Суми єдиного внеску, сплачені протягом року враховуються платниками при остаточному розрахунку, який здійснюється ними за календарний рік до 1 травня наступного року, згідно з даними, зазначеними у Податковій декларації про майновий стан і доходи (Декларація).
Оподаткування доходів, отриманих віл незалежної професійної діяльності. регламентуються ст. 178 Розділу IV Податкового кодексу України (далі - ПК України).
Пунктом 164.1 ст. 164 ПК України встановлено, що базою оподаткування для доходів. отриманих від провадження незалежної професійної діяльності, є чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається відповідно до п. 178.3 ст. 178 ПК України, згідно з яким оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий дохід, тобто різниця між доходом і документально підтвердженими витратами, необхідними для провадження певного виду незалежної професійної діяльності.
Згідно з п. 178.6 ст. 178 ПК України особи, які провадять незалежну професійну діяльність, зобов'язані вести Книгу обліку доходів та витрат, яку ведуть фізичні особи-підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, форма якої затверджена наказом Міністерства доходів і зборів України від 16.09.2013 року №481, на підставі якої здійснюється заповнення Декларації.
Остаточний розрахунок податку на доходи фізичних осіб за звітний податковий рік здійснюється платником самостійно згідно з даними, зазначеними в Декларації (п. 178.7 ст. 178 ПК України).
Зняття з обліку платників єдиного внеску, зокрема осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, здійснюється відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону № 2464 і розділу V Порядку обліку платників єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та Положення про реєстр страхувальників, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.11.2014 року №1162 (Порядок №1162).
Відповідно до п.1 Розділу V Порядку №1162 у разі прийняття рішення про ліквідацію, припинення незалежної професійної діяльності платник єдиного внеску зобов'язаний у десятиденний строк з дня прийняття відповідного рішення подати до контролюючого органу заяву про зняття з обліку платника єдиного внеску за ф. №7-ЄСВ та копію розпорядчого документа про припинення незалежної професійної діяльності фізичної особи.
Згідно з аб. 7 ч. 1 ст. 5 Закону № 2464 зняття з обліку осіб, які провадять незалежну професійну діяльність здійснюється за їх заявою після проведення передбачених законодавством перевірок платників, звірення розрахунків та проведення остаточного розрахунку.
Внесення до Реєстру самозайнятих осіб запису про припинення незалежної професійної діяльності фізичною особою не припиняє її зобов'язань, що виникли під час провадження незалежної професійної діяльності, та не змінює строків, порядків виконання таких зобов'язань та застосування санкцій за їх невиконання (п.п. 4 п. 11.18 розділу XI Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 року №1588).
Пунктом 9 розділу ІІ Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, який затверджений наказом Міністерства фінансів України від 14.04.2015 року №435 (Порядок № 435), визначено, що у разі прийняття відповідними органами (особами) рішення про ліквідацію, припинення діяльності страхувальників, на яких не поширюється дія Закону України від 15.05.2003 року №755-ІV "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", останнім звітним періодом є період з дня закінчення попереднього звітного періоду до дня прийняття відповідними органами (особами) рішення про ліквідацію або припинення діяльності таких страхувальників.
При цьому страхувальники, визначені у п. 4 розділу III Порядку № 435, а саме, особи, які провадять незалежну професійну діяльність, зобов'язані подати самі за себе Звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску (Звіт) із зазначенням типу форми "ліквідаційна".
Термін сплати зобов'язань, визначених особою, яка провадить незалежну професійну діяльність, у Звіті з позначкою "ліквідаційна", настає в день подання такого Звіту, відповідно єдиний внесок слід сплатити до дати подання Звіту включно.
Враховуючи вищенаведене, платники єдиного внеску, визначені у п. 5 ч. 1 ст. 4 Закону № 2464 зобов'язані визначити базу нарахування єдиного внеску відповідно до ст. 7 Закону №2464. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць (у 2017 році - 704 грн, у 2018 році - 819,06 грн).
Згідно з даними інформаційних баз, заява про зняття з обліку платника податків за формою № 8-ОПП подана позивачем 16.12.2018 року, заява про зняття з обліку платника єдиного внеску за ф. № 7-ЄСВ станом на 26.12.2018 року не подана.
Виходячи з викладеного, позивач, як платник єдиного внеску, зобов'язаний сплатити єдиний внесок за 2017 - 2018 роки, та подати звітність згідно чинного законодавства.
Додатково повідомлено, що відповідно до ч.ч. 10, 11 ст. 25 Закону 2464 на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу та за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум.
Зазначено, що відповідно до п. 52.2 ст. 52 ПК України індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію".
Вважаючи протиправною індивідуальну податкову консультацію надану листом №153/ІПК/24-13-13-06 від 16.01.2019 року, позивач звернувся до суду з даним позовом про її скасування.
До вказаних спірних правовідносин суд застосовує наступні положення законодавства та робить висновки по суті спору.
Згідно частини першої та другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Суд, у відповідності до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 КАС України, визначаючи яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин, зазначає, що при вирішенні даної справи необхідно керуватись нормами Конституції України, Податкового кодексу України (далі - ПК України).
Підпунктом 14.1.172 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що податкова консультація - індивідуальна податкова консультація та узагальнююча податкова консультація, що надаються в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Відповідно до пп. 14.1.172-1 п. 14.1 ст.14 ПК України, індивідуальна податкова консультація - роз'яснення контролюючого органу, надане платнику податків щодо практичного використання окремих норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган, та зареєстроване в єдиному реєстрі індивідуальних податкових консультацій.
За визначенням пп. 14.1.226 п. 14.1 ст.14 ПК України, самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою - підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності.
Незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб;
Порядок звернення платників податків за податковими консультаціями, а також розгляду таких звернень контролюючими органами та надання відповідей на них врегульовано ст.ст. 52, 53 ПК України.
Відповідно до ст. 52 ПК України, за зверненням платників податків контролюючі органи надають їм безоплатно консультації з питань практичного використання окремих норм податкового законодавства протягом 30 календарних днів, що настають за днем отримання такого звернення даним контролюючим органом (п.52.1); податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (п.52.2); за вибором платника податків консультація надається в усній, письмовій або електронній формі; консультація, надана в письмовій або електронній формі, обов'язково повинна містити опис питань, що порушуються платником податків, з урахуванням фактичних обставин, вказаних у зверненні платника податків, обґрунтування застосування норм законодавства та висновок з питань практичного використання окремих норм податкового законодавства (п. 52.3).
Порядок обчислення і сплати єдиного внеску встановлено положеннями Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 року №2464-VІ (далі - Закон №2464-VІ), згідно з ч.ч. 2, 3 статті 9 якого, обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок. Обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.
Відповідно до ч. 8 ст. 9 Закону №2464-VІ платники єдиного внеску, зазначені у пункті 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 1 травня наступного року. Періодом, за який платники єдиного внеску подають звітність до органу доходів і зборів (звітним періодом), є календарний місяць, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, для яких звітним періодом є календарний рік. У разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця її останнім звітним періодом є період з дня закінчення попереднього звітного періоду до дня державної реєстрації припинення підприємницької діяльності такої фізичної особи. Платники єдиного внеску, зазначені у пункті 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 1 травня наступного року. Періодом, за який платники єдиного внеску подають звітність до органу доходів і зборів (звітним періодом), є календарний місяць, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, для яких звітним періодом є календарний рік. У разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця її останнім звітним періодом є період з дня закінчення попереднього звітного періоду до дня державної реєстрації припинення підприємницької діяльності такої фізичної особи.
Відповідно до пп. 2 п. 1 ст. 7 Закону № 2464-VІ, єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.
В свою чергу, перелік платників та особливості сплати єдиного внеску в залежності від категорії унормовано статтею 4 Закону № 2464-VІ.
Зокрема, особи, які провадять в тому числі адвокатську діяльність та отримують дохід від цієї діяльності, віднесені згідно з п. 5 ч. 1 ст. 4 Закону № 2464-VІ до платників єдиного внеску.
Отже, необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, незалежної професійної адвокатської діяльності та отримання доходу від такої діяльності. При цьому, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю лише посвідчує право адвоката на здійснення професійної діяльності, однак не є підставою та доказом здійснення адвокатської діяльності.
Питання зайняття адвокатською діяльністю регулюються Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05.07.2012 № 5076-VI (далі - Закон № 5076-VI), згідно зі ст. 13 якого, адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, є самозайнятою особою. Адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, може відкривати рахунки в банках, мати печатку, штампи, бланки (у тому числі ордера) із зазначенням свого прізвища, імені та по батькові, номера і дати видачі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 31 Закону №5076-VI право на заняття адвокатською діяльністю зупиняється у разі подання адвокатом заяви про зупинення адвокатської діяльності. Право на заняття адвокатською діяльністю зупиняється: з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої цієї статті, - з дня подання раді адвокатів регіону за адресою робочого місця адвоката відповідної заяви адвоката.
Положеннями статті 32 Закону №5076-VI встановлено підстави, за наявності яких припиняється право на заняття адвокатською діяльністю шляхом анулювання свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.
Виходячи зі змісту ч. ч. 5, 6 ст. 31 Закону № 5076-VI, протягом строку зупинення права на заняття адвокатською діяльністю адвокат не має права її здійснювати. Такий адвокат також не може брати участь у роботі органів адвокатського самоврядування, крім випадків, коли таке право зупинено у зв'язку з призначенням особи на посаду до органу державної влади з'їздом адвокатів України. Відомості про зупинення права на заняття адвокатською діяльністю вносяться до Єдиного реєстру адвокатів України.
Рада адвокатів України забезпечує ведення Єдиного реєстру адвокатів України з метою збирання, зберігання, обліку та надання достовірної інформації про чисельність і персональний склад адвокатів України, адвокатів іноземних держав, які відповідно до цього Закону набули права на заняття адвокатською діяльністю в Україні, про обрані адвокатами організаційні форми адвокатської діяльності. Внесення відомостей до Єдиного реєстру адвокатів України здійснюється радами адвокатів регіонів та Радою адвокатів України (ч.1 ст.17 Закону № 5076-VI).
Отже, правовим наслідком зупинення права на заняття адвокатською діяльністю є неможливість заняття адвокатською діяльністю на певний строк, у той час як наслідком припинення права на заняття адвокатською діяльністю є неможливість її подальшого здійснення взагалі, у зв'язку з чим анулюється свідоцтво на заняття адвокатською діяльністю.
Таким чином, законодавець розрізняє зупинення та припинення права на заняття адвокатською діяльністю.
Вказані обставини вказують на те, що поняття "зупинення" та "припинення" адвокатської діяльності мають різну юридичну природу, та, відповідно, не є тотожними, з огляду на різний процедурний характер та особливості застосування, а відтак суд дійшов висновку про те, що дія положень Порядку обліку платників єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.11.2014 року № 1162, які регулюють особливості саме припинення незалежної професійної діяльності з відповідними зобов'язаннями, не може бути розповсюджено на спірні відносини щодо зупинення адвокатської діяльності.
Як вбачається з Протоколу засідання Ради адвокатів Чернівецької області №15 від 24.05.2013 року та Витягу з Єдиного реєстру адвокатів України, право на заняття адвокатською діяльністю зупинено за п. 1 ч. 1 ст. 31 Закону №5076-VI з 24.05.2013 року на підставі заяви позивача.
Судом встановлено, що з 24.05.2013 року позивач не здійснював адвокатської діяльності та не отримував доходу від такої діяльності, оскільки не мав усіх визначених законом підстав для здійснення адвокатської діяльності, що свідчить про відсутність обов'язку сплати єдиного внеску у нього як самозайнятої особи в розумінні законодавства про зайнятість населення.
Поряд з цим, відповідно до облікових карток Пенсійного фонду України про застраховану особу позивача, форми ОК-5, ОК-7, єдиний внесок за нього в період зупинення його адвокатської діяльності сплачено роботодавцем - Чернівецькою обласною прокуратурою.
З приводу позиції контролюючого органу щодо того, що ані ПК України, ані Законом № 2464-VІ не врегульовано особливості сплати грошових зобов'язань самозайнятою особою у разі зупинення останньою такої діяльності, суд зазначає, що з практики Європейського суду з прав людини, яка сформувалась з питань імперативності правила про прийняття рішення на користь платників податків, слідує, що у разі існування неоднозначності у тлумаченні прав та/чи обов'язків платника податків слід віддавати перевагу найбільш сприятливому тлумаченню національного законодавства та приймати рішення на користь платника податків (справи "Серков проти України" (заява № 39766/05), "Щокін проти України" (заяви № 23759/03 та №37943/06), які відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" підлягають застосуванню судами як джерела права.
Дана позиція суду узгоджується з правовим висновком Верховного Суду, викладеним в рішенні від 05.11.2018 року у справі №820/1538/17.
Щодо зазначення в оскаржуваній податковій консультації про те, що згідно з даними інформаційних баз, заява про зняття з обліку платника податків за формою №8-ОПП подана позивачем 06.12.2018 року, то відповідач не надав суду доказів її подання позивачем до органу ДФС, як і не надав її копію під час розгляду даної справи на виконання вимог ухвали суду, яка занесена до протоколу судового засідання.
Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Таким чином, суд зазначає, що оскільки адвокатська діяльність ОСОБА_1 зупинена, то він не вважається працюючим адвокатом, не здійснює підприємницьку діяльність, тобто останній не є самозайнятою особою та відповідно не отримує прибуток від адвокатської діяльності, а відповідачем помилково застосовано до спірних правовідносин норми діючого законодавства, які регулюють саме припинення, а не зупинення професійної адвокатської діяльності, то суд приходить до висновку, що контролюючим органом надано позивачу податкову консультацію в листі №153/ІПК/24-13-13-06 від 16.01.2019 року, яка суперечить нормам та змісту чинного законодавства, а відтак позовні вимоги про скасування вищезазначеної податкової консультації є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.
Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).
Враховуючи вищевикладене, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для визнати протиправною та скасування індивідуальної податкової консультації, що надано ОСОБА_1 листом №153/ІПК/24-13-13-06 від 16.01.2019 року, яку внесено до Єдиного реєстру індивідуальних податкових консультацій 16.01.2019 року під реєстраційним номером №153/ІПК/24-13-13-06.
Згідно ч. 1 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З матеріалів справи встановлено, що при зверненні до суду з даним позовом позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1921,00 грн, що підтверджується квитанцією №137 від 28.01.2019 року (а.с. 3).
Ухвалою суду від 12.03.2019 року позивачу повернуто з Державного бюджету України переплачену частину судового збору в розмірі 1152,60 грн, що було сплачено згідно квитанції №137 від 28.01.2019 року.
Оскільки, позов задоволено повністю, суд присуджує на користь позивача судові витрати (судовий збір) у сумі 768,40 грн (1921,00 грн - 1152,60 грн) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Чернівецькій області.
Керуючись статтями 241 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України,
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Чернівецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, - задовольнити повністю.
2. Визнати протиправною та скасувати індивідуальну податкову консультацію надану ОСОБА_1 листом №153/ІПК/24-13-13-06 від 16.01.2019 року, яку внесено до Єдиного реєстру індивідуальних податкових консультацій 16.01.2019 року під реєстраційним номером №153/ІПК/24-13-13-06.
3. Стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 768 (сімсот шістдесят вісім) гривень 40 копійок за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Чернівецькій області.
Згідно статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У відповідності до статей 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку повністю або частково. Апеляційна скарга на рішення до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подається до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення (складання).
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне найменування учасників процесу:
Позивач - ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1, АДРЕСА_1).
Відповідач - Головне управління Державної фіскальної служби у Чернівецькій області (код ЄДРПОУ 39392513, вул. Героїв Майдану, 200-А, м. Чернівці, Чернівецька область, 58013).
Суддя В.О. Григораш