про закриття провадження у справі
03 квітня 2019 р. м. Чернівці Справа № 824/196/19-а
Чернівецький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Маренича І.В.,
за участю:
секретаря судового засідання Бідней О.В.,
представника позивача ОСОБА_1,
представника відповідача Шпак К.О.
розглянувши у судовому засіданні клопотання про закриття провадження у справі за позовом ОСОБА_3 до Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області про визнання протиправним та скасування рішення,-
ОСОБА_3 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом, у якому просить :
- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області №24-1535/14-18-СГ від 19.10.2018 р., щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність зі зміною цільового призначення із земель сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої на території Веренчанської сільської ради, Заставнівського району, Чернівецької області, розмір земельної ділянки 1,5320 га (кадастровий номер НОМЕР_1), із цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства.
26.03.2019 р. відповідачем подано до суду клопотання про закриття провадження у адміністративній справі №824/196/18-а, оскільки справа не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
В обґрунтування клопотання відповідач вказував, що у справі №824/843/18-а первинним є спір про право володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою. Більше того, земельна ділянка, стосовно якої виник даний спір, є сформованою, а речове право на неї зареєстроване у встановленому законом порядку, тобто існує об'єкт цивільних прав, щодо якого вчинені оскаржувані дії, тому справа не може розглядатися за правилами адміністративного судочинства.
В судовому засіданні 03.04.2018 р. представник позивача заперечував проти задоволення клопотання та вказував, що даний спір не є приватно-правовим та підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.
03.04.2019 р. у судовому засіданні представник відповідача підтримав заявлене ним клопотання та просив закрити провадження у справі №824/196/18-а.
Розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини в справі, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає закриттю з наступних підстав.
Частиною 2 ст. 124 Конституції України встановлено, що юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 20.07.2006 р. у справі "Сокуренко і Стригун проти України" вказав, що фраза "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін "судом, встановленим законом" у пункту 1 статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів". Суд дійшов висновку, що національний суд не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом, і, таким чином, не міг вважатися судом, "встановлений законом".
Отже, поняття "суд, встановлений законом" зводиться не лише до правової основи самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи (п. 1, 2 ч. 1 ст. 4 КАС України).
Вжитий у КАС України термін "суб'єкт владних повноважень" означає: орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
За змістом ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, серед яких зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Отже, справи у спорах що виникають між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень підлягають розгляду за правилами адміністративного судочинства.
Публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама по собі участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.
Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.
19.10.2018 р. Головним управлінням Держгеокадастру у Чернівецькій області надано громадянину ОСОБА_5 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність зі зміною цільового призначення із земель сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої території Вереничанської сільської ради, Заставнівського району, Чернівецької області, розмір земельної ділянки 1,5320 га (кадастровий номер НОМЕР_1), із цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства (01.03).
Також, згідно відомостей Державного земельного кадастру, 26.02.2019 р. Заставнівською районною державною адміністрацією зареєстровано за ОСОБА_5 право власності на земельну ділянку (кадастровий номер НОМЕР_1).
Таким чином, матеріалами справи підтверджено, що оскаржувана земельна ділянка (кадастровий номер НОМЕР_1), була передана у власність третім особам. Отже, звертаючись до суду з даним позовом, позивач фактично оспорює право власності третіх осіб на спірну земельну ділянку.
Суд зауважує, що у разі прийняття суб'єктом владних повноважень рішення про передачу земельних ділянок в оренду, у власність (тобто ненормативного акта, який вичерпує свою дію після його реалізації) подальше оспорювання правомірності набуття фізичною чи юридичною особою спірної земельної ділянки має вирішуватися у порядку цивільної (господарської) юрисдикції, оскільки виникає спір про цивільне право.
Аналогічний правовий висновок висловлений у постанові Верховного Суду України від 04.11.2015 р. (справа № 21-3296а15) та аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом України у постанові від 09.02.2016 р. у справі № 21-5828а15.
За правилами ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Згідно з п. 10 ч. 2 ст. 16 ЦК України до способів захисту цивільних прав та інтересів належить визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
При цьому визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі з обов'язком суб'єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій, бездіяльності чи рішень, на відміну від визначального принципу цивільного (господарського) судочинства, який полягає у змагальності сторін. Суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися "судом, встановленим законом" у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 03 квітня 2018 року (справа N 761/33504/14-а), від 18 квітня 2018 року (справа N 802/950/17-а), від 14 листопада 2018 року (справа N 826/240/16), постанові Касаційного адміністративного суду Верховного Суду від 22 січня 2019 року (справа N 750/9930/14).
Беручи до уваги наведене, враховуючи суть спірних правовідносин, правовий статус учасників справи, суд дійшов висновку, що даний спір не належить до юрисдикції адміністративних судів, оскільки правовідносини у цій справі мають вирішуватися в порядку цивільного судочинства.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
На підставі наведеного та керуючись статтями 238, 241, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. Клопотання представника відповідача Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області - задовільнити.
2. Провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_3 до Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області про визнання протиправними та скасування рішення - закрити.
Згідно статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).
У відповідності до статей 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України ухвали суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від рішення суду повністю або частково. Апеляційна скарга на ухвалу подається до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення (складання).
Ухвалу в повному обсязі складено 05 квітня 2019 р.
Суддя І.В. Маренич