Справа № 22-2797 2008 р.
Рішення ухвалено під головуванням Славінської Н.Л.
Категорія 20
Доповідач Пащенко Л.В.
Апеляційного суду Вінницької області
від 22.12.2008 року
Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Вінницької області в складі:
Головуючого: Нагорняка В.А.
Суддів: Пащенко Л.В., Мартьянової Л.І.
При секретарі: Пшеничній Л.В.
Розглянувши у відкритому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2
На рішення Шаргородського районного суду від 30 жовтня 2008 року
по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу від 09.08.2007 року недійсним, -
встановила:
В серпні 2008 року ОСОБА_3 звернулась в суд з позовом до ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу від 09.08.2007 року недійсним.
В заяві зазначала, що відповідно до свідоцтва про право особистої власності на будинковолодіння від 21.12.1991 року вона була власником будинку АДРЕСА_1, який знаходиться на присадибній ділянці, що передана їй у власність рішенням Шаргородської міської ради від 05.04.1994 року.
Вона є особою похилого віку (оскільки їй на даний час 81 рік), тому потребує стороннього піклування. З цією метою укладала з кількома громадянами угоди пожиттєвого утримання. З різних підстав такі договори щодо неї громадянами не дотримувалися і розривалися в добровільному порядку.
У червні-липні 2007 року на автобусній зупинці в м. Шаргороді вона познайомилася з ОСОБА_4 - матір'ю відповідача, яка їй повідомила, що її син одружується, але молодій сім'ї ніде жити і вони шукають одиноку жінку з власним будинком, яку б могли доглядати і жити у її будинку.
В подальшому між нею та ОСОБА_4, а пізніше і відповідачем було досягнуто домовленості, що молода сім'я відповідача житиме в її будинку, доглядатиме її, а вона переоформить будинок на них, тобто велася мова про можливе оформлення в майбутньому договору довічного утримання.
Через певний час виявилося, що її будинок понад 10 років за нею не рахується і батько відповідача возив її у м. Вінницю для вирішення питань про поновлення документів, проте, ніяких документів про право власності на будинок їй не видали.
Приблизно на початку серпня 2007 року до неї приїхали відповідач та його матір -ОСОБА_4 та повідомили, що знайшлися документи на її будинок і в нотаріуса необхідно підписати відповідний документ, який посвідчує, що будинок належить їй. Вона погодилася поїхати з ними до нотаріуса і підписати відповідний документ.
Коли вони з матір'ю відповідача - ОСОБА_4 знаходилися у державного нотаріуса Масилюк Р.М., остання показала їй де необхідно розписатися, що вона і зробила. Ні перед цим, ні після цього нотаріус не читала їй тексту документу, під яким вона розписалася, і не роз'яснювала його суті. Ставлячи підпис вона була впевнена, що підписує документ який повертає їй право власності на будинок. Після того, як вона із ОСОБА_4 вийшла з кабінету нотаріуса, до нього зайшов відповідач, який до цього стояв у коридорі і ніяких документів при
ній не підписував.
В вересні відповідач з нареченою перейшли проживати у її будинок. Два місяці вони проживали добре, а потім розпочалися непорозуміння, відповідач та його дружина створили їй нестерпні умови проживання. В кінці листопада 2007 року на її зауваження щодо обмеження її прав, як власника будинку, відповідач та його дружина заявили, що будинок їй не належить, а належить їм і вони можуть вигнати її з нього.
На початку грудня 2007 року, прийшовши до нотаріуса, вона дізналась, що будинок оформлений на відповідача за договором купівлі-продажу 09.08.2007 року, тобто, що вона, під впливом неправдивих відомостей відповідача та його матері щодо так званого повернення їй у власність будинку, підписала договір про відчуження власного житлового будинку відповідачу за 43041 грн., яких вона ніколи не отримувала.
З грудня 2007 року вона у будинку не проживає, оскільки сім'я ОСОБА_2 вигнала її з будинку без будь-яких речей.
Вважає, що відповідач зі своєю матір'ю - ОСОБА_4 навмисно ввели її в оману з метою оформлення правочину (договору), за яким будинок з її приватної власності перейшов у власність відповідача, без її на те волі.
Тому просила задоволити позов.
В судовому засіданні позивачка та її представник уточнили підстави позову та посилались на те, що внаслідок обману з боку ОСОБА_2 та його матері - ОСОБА_4 вона -позивачка близько одинадцяти місяців незаконно та безоплатно позбавлена права на житло, вимушена проживати у різних людей - знайомих, сусідів, а то й на вулиці. Обман виявився у тому, що відповідач та його мати, умисно замовчуючи обставини, які мають істотне значення для укладення угоди купівлі-продажу, повідомили позивачці відомості, що не відповідають дійсності, а саме: пояснили їй, що необхідно поїхати в нотаріальну контору та підписати документи про те, що будинок по АДРЕСА_1 тепер належить їй, скориставшись тим, що вона відшукувала документи, які підтверджували її право власності на будинок. Також обман виявився і в тому, що відповідачем не передавалися позивачці ніякі кошти в рахунок договору купівлі-продажу.
Крім обману, підставами для визнання зазначеного договору недійсним є відсутність вільного волевиявлення позивачки на відчуження власного будинку, відсутність реального настання правових наслідків, що обумовлені вчиненням договору купівлі-продажу, а також допущення порушень вимог цивільного законодавства нотаріусом при посвідченні вказаного договору, у зв'язку з чим позивачка не знала, що підписує договір купівлі-продажу, так як ні вона, в силу свого похилого віку, не читала тексту документу під яким ставила свій підпис, ні нотаріус їй не прочитала та не пояснила змісту документу.
Просили визнати договір купівлі-продажу житлового будинку, що знаходиться в м. Шаргород по вул. Шкільній, 11, між ОСОБА_3 та ОСОБА_2, посвідчений 09.08.2007 року нотаріусом Шаргородської держнотконтори і зареєстрований в реєстрі за №3626, недійсним; зобов'язати відповідача повернути їй - позивачці спірний житловий будинок та стягнути з ОСОБА_2 на її користь судові витрати по сплаті держмита та по сплаті ІТЗ розгляду справи.
Рішенням Шаргородського районного суду від 30 жовтня 2008 року позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено повністю.
В апеляційній скарзі відповідач просить рішення суду, як постановлене з порушенням вимог закону, скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в позові ОСОБА_3
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення відповідача, позивачки, її представника і представника третьої особи та перевіривши законність рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, поданої відповідачем 28.11.2008 року, та в межах вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає по слідуючих підставах.
З матеріалів справи вбачається, що між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу будинку за АДРЕСА_1, дата укладення та посвідчення якого держнотаріусом Шаргородської держнотконтори Масилюк P.M. в договорі зазначена - 09.08.2007 року. Вказаний договір внесений до реєстру за №6 для реєстрації нотаріальних дій Шаргородської держнотконтори на 2007 рік за №3626 09.08.2007 року та
занесений до Державного реєстру правочинів 09.08.2007 року, а також зареєстрований в КП «Могилів-Подільське міжрайонне бюро технічної інвентаризації» 08.10.2007 року, про що видано реєстраційне посвідчення (а.с. 186-189, 120, 190).
Проте, судом встановлено, що зазначений договір, датований 09.08.2007 року, фактично був укладений в письмовій формі, підписаний ОСОБА_3 і ОСОБА_2 та посвідчений державним нотаріусом Масилюк P.M. значно пізніше, а саме: в вересні 2007 року, після виходу державного нотаріуса із відпустки, в проміжок часу між 10.09.-15.09.2007 року, що підтверджено в судовому засіданні поясненнями позивачки та представника третьої особи - Шаргородської держнотконтори - держнотаріусом Масилюк P.M.. Тобто, нотаріальну дію - посвідчення договору купівлі-продажу будинку від 09.08.2007 року, в порушення вимог ст. 657, ч.2 ст. 207 ЦК України, ЗУ «Про нотаріат» та Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, держнотаріусом проведено не в день її оплати та подачі всіх необхідних документів - 08.08.2007 року (а.с.23) та не 09.08.2007 року, а в вересні 2007 року і у реєстр нотаріальних дій 09.08.2007 року нотаріусом внесено не вже вчинену нотаріальну дію, а наміри про її вчинення, до виготовлення договору в письмовій формі, до його підписання сторонами, до вчинення та підписання посвідчувального напису нотаріусом та до поставлення ним на договорі купівлі-продажу печатки, що також підтверджено держнотаріусом Масилюк P.M..
Також суд встановив, що спочатку вказаний будинок належав ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право власності від 21.12.1991 року, виданого на підставі рішення виконкому Шаргородської міської ради від 19.09.1984 року (а.с.8), і що ОСОБА_3 неодноразово укладала з кількома особами та розривала угоди щодо вказаного будинку, підписуючи ці угоди в нотаріальних конторах. Зокрема, 19.04.1997 року було укладено договір дарування, за яким ОСОБА_3 подарувала ОСОБА_7 вказаний будинок за АДРЕСА_1 (а.с. 163), а 23.04.1998 року було укладено угоду між ОСОБА_7 та ОСОБА_3 про розірвання договору дарування житлового будинку від 19.04.1997 року. Зазначена угода від 23.04.1998 року про розірвання договору дарування від 19.04.1997 року в КП «Могилів-Подільське МБТІ» не була зареєстрована (а.с. 161), у зв'язку з чим будинок рахувався зареєстрованим за ОСОБА_7 (а.с. 157), про що ОСОБА_3 стало відомо в 2007 році, у зв'язку із чим вона почала розшукувати документи про право власності на будинок, для чого зверталася в МБТІ, до ОСОБА_7 та у Державний нотаріальний архів Вінницької області.
Судом з'ясовано, що відповідач особисто не домовлявся з ОСОБА_3 ні про які угоди чи то купівлі-продажу будинку, чи про будь-які інші угоди, доручивши в усній формі збирати документи та проводити перемовини своїй матері - ОСОБА_4, ним особисто було поставлено тільки підпис на договорі купівлі-продажу в нотаріальній конторі, що підтверджується поясненнями самого відповідача.
Крім цього, судом встановлено, що мати відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_4, не маючи належно оформленої довіреності на вчинення будь-яких дій від імені ОСОБА_3 (як і від імені свого сина - ОСОБА_2.), від імені позивачки писала заяву в КП «Могилів-Подільське МБТІ» про реєстрацію права власності на нерухоме майно (а.с. 162), робила замовлення на проведення оцінки будівлі та на видачу довідки в нотаріальну контору на відчуження будинку 02.08.2007 року (а.с. 155), засвідчивши заяву та замовлення власним підписом, що підтверджено в судовому засіданні свідченнями свідка ОСОБА_4 та свідка -працівника КП «Могилів-Подільське МБТІ» ОСОБА_8. Також, мати відповідача власноручно написала заяву від імені ОСОБА_3 Шаргородському міському голові 12.07.2007 року про оформлення свідоцтва про право власності на будинок за АДРЕСА_1, оскільки на той час ОСОБА_4 не було відомо про зміну нумерації будинків по вказаній вулиці (а.с. 193), на підставі якої 18.07.2007 року Шаргородським міськвиконкомом прийнято рішення №136 про оформлення за ОСОБА_3 права власності на житловий будинок по АДРЕСА_1 та про видачу свідоцтва про право власності (а.с. 197). Постановою Шаргородського райсуду від 08.08.2008 року вказаний пункт рішення виконкому Шаргородської міської ради від 18.07.2007 року за №136 визнано протиправним та скасовано його(а.с.198-199).
З матеріалів справи також видно, що після підписання договору купівлі-продажу сторонами, весь будинок, погосподарські будівлі, присадибна земельна ділянка, як і раніше,
залишалися в володінні і користуванні позивачки; вона проводила оплату по утриманню будинку, обробляла земельну ділянку, збирала урожай городини з неї. Відповідач, вселившись у спірний будинок позивачки, не ніс витрат по його утриманню, зокрема: кошти за споживання електроенергії та отримання послуг телефонного зв'язку сплачувала на пільгових умовах ОСОБА_3, як учасник війни, до того часу, коли вона після конфлікту в кінці листопада - на початку грудня 2007 року залишила будинок та повідомила відповідні організації про те, що не проживає в будинку і не оплачуватиме за послуги з електропостачання та телефон і про зняття пільг за надання даних послуг, як учаснику війни, за вказаною адресою (а.с. 65-66, 191-192, 232, 233).
Врахувавши вищевказані обставини та вимоги ст.ст. 202, 203, 207 ч.2, 208, 209, 215, 216, 230, 626, 638, 640, 655, 657 ЦК України, ст.ст. 39, 42, 48, 52, 54 ЗУ «Про нотаріат», Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, Порядку ведення та заповнення реєстрів для реєстрації нотаріальних дій, суд дійшов вірного висновку про задоволення позову ОСОБА_3, оскільки доведено, що остання не мала наміру продавати належний їй будинок АДРЕСА_1; що вона була навмисно введена в оману відповідачем - ОСОБА_2 та його матір'ю - ОСОБА_4 щодо природи правочину та обставин, які мають істотне значення, а саме: в замовчуванні ними обставин того, який саме юридичний документ повинна вона була підписати в нотконторі, у зв'язку з чим, ні до підписання ні при підписанні правочину - договору купівлі-продажу сторонами не оговорювалися предмет договору, його істотні умови (ціна)та не передавались грошові кошти, внаслідок чого позивачка в похилому віці позбавлена єдиного житла. А також, нотаріальне оформлення оспорюваного договору проведено з порушенням загальних вимог законодавства, додержання яких є необхідним для чинності правочину.
При цьому суд ретельно перевірив доводи-заперечення та докази відповідача, дав їм належну оцінку і навів в рішенні мотиви, з яких не приймає їх до уваги.
Зокрема, суд врахував, що відповідачем не представлено належних та переконливих доказів, крім його посилань на п.3 договору від 09.08.2007року, в підтвердження факту передачі ним позивачці коштів в рахунок вказаного договору, так як з приводу цього відповідач надав суду суперечливі пояснення щодо суми договору, часу та місця передачі коштів, осіб, які передавали кошти, номіналів грошових купюр.
Таким чином, суд повно з'ясував обставини справи, права та обов'язки сторін, ретельно перевірив їх доводи та заперечення, дав належну оцінку доказам та постановив рішення, яке відповідає матеріалам справи та вимогам закону.
Доводи апеляційної скарги безпідставні, необгрунтовані і висновків суду не спростовують.
Керуючись ст.ст. 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Шаргородського районного суду від 30 жовтня 2008 року залишити без зміни.
Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку у Верховний Суд України протягом двох місяців з дня її проголошення.