Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
Харків
04 квітня 2019 р. № 520/2047/19
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Зоркіної Ю.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ) до Міністерства оборони України (просп. Повітрофлотський, буд. 6, м. Київ, 03168, код ЄДРПОУ 00034022) , ІНФОРМАЦІЯ_1 (вул. Коцарська, буд. 56, м. Харків, 61052, код ЄДРПОУ08166355) про визнання протиправним та скасування протоколу, зобов'язання вчинити певні дії, -
Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з зазначеним позовом та просить суд: визнати протиправним та скасувати п.37 протоколу №138 від 28.12.2018 р. рішення Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та призначенням компенсаційних сум, яким відмовлено в призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги; зобов'язати Харківський Обласний Військовий Комісаріат повторно подати висновок за формою (додаток 13 Наказу №530) та документи до нього розпорядникові бюджетних коштів Міністерства Оборони України про виплату одноразової грошової допомоги згідно Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей”, та в Порядку затвердженим Постановою КМУ №975 від 25.12.2013р., та наказу Міністерства оборони України №530 від 14.08.2014 року; зобов'язати Міністерство оборони України вирішити питання про призначення та нарахування одноразової грошової допомоги згідно вимог Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей” та в Порядку затвердженим Постановою КМУ №975 від 25.12.2013р., та наказом Міністерства оборони України №530 від 14.08.2014 року; зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 відповідно до ст. 382 КАС України подати у 15 денний строк після набрання чинності рішення, звіт про виконання судового рішення; зобов'язати Міністерство оборони України відповідно до ст. 382 КАС України подати у 45 денний строк після набрання чинності рішення, звіт про виконання судового рішення.
В обґрунтування позову позивач зазначив, що Міністерством оборони України прийнято рішення, оформлене протоколом комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги. Позивач з зазначеним рішенням не погоджується, вважає його незаконним та таким, що винесено з порушенням норм чинного законодавства України, а тому підлягає скасуванню.
Міністерством оборони України подано відзив на адміністративний позов, у якому відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог з тих підстав, що під час звернення із заявою про отримання одноразової грошової допомоги не додав документ, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва) зокрема, про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, відтак у позивача відсутнє право на призначення одноразової грошової допомоги.
Харківським обласним військовим комісаріатом подано відзив на адміністративний позов , в якому просив зазначено, що позивачем надано не всі документи, які визначені діючим законодавством, крім того комісаріатом вже направлялися документи до Міністерства оборони для вирішення питання щодо призначення виплати, а отже відсутні підстави для задоволення позовних вимог; просив провадження у справі закрити.
Дослідивши долучені до матеріалів справи документи, суд встановив наступні обставини.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є інвалідом IIІ групи і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - інвалідів війни, що підтверджується копією посвідчення Серії НОМЕР_1 , виданого 09.11.2016.
Відповідно до довідки до акту огляду МСЕК Серія 12 ААА № 444668 позивачу встановлена з 09.11.2016 ІII групу інвалідності, у зв'язку з захворюванням, що пов'язане з виконанням військових обов'язків при проходженні військової служби у місцях, де велися бойові дії.
Згідно з відомостями, що містяться у висновку фахівця з питань судово-медичної експертизи № 873-2015, описані захворювання у ОСОБА_1 є наслідками поранень (контузія, вогнепальні осколкові поранення), які могли бути отримано в період бойових дій на території Демократичної республіки Афганістан, тобто у вказаний ним строк - 1986 рік.
Витягом із протоколу № 3277 від 28.07.2016 Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України встановлено, що захворювання позивача пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах де велись бойові дії.
Судом встановлено, що відповідачем - ІНФОРМАЦІЯ_3 , на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду по справі № 820/512/18 від 27.02.2018 року надано висновок за формою (додаток 13 Наказу №530) та документи до нього розпорядникові бюджетних коштів Міністерства Оборони України про виплату позивачу одноразової грошової допомоги згідно: ЗУ “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей”, та в Порядку затвердженим Постановою КМУ №975 від 25.12.2013р., та Наказу Міністерства Оборони України №530 від 14.08.2014 року, проте, рішенням Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, що оформлене пунктом 30 протоколу № 60 від 15.06.2018 року, позивачу було відмовлено в призначенні одноразової грошової допомоги.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 23.08.2018 року № 2040/6009/18 визнано протиправним та скасовано п. 30 протоколу №60 від 15.06.2018р. рішення Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та призначенням компенсаційних сум, яким відмовлено ОСОБА_1 в призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги та зобов'язано Міністерство оборони України прийняти рішення про призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, передбаченої ст. 16 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей” у відповідності з Порядком призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженим Постановою Кабінету міністрів України № 975 від 25.12.2013 р.
На виконання судового рішення ІНФОРМАЦІЯ_3 подано до розпорядника бюджетних коштів висновок щодо виплати позивачеві одноразової грошової допомоги.
Згідно витягу з протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 28.12.2018 року № 138 позивачеві відмовлено у призначенні і виплаті одноразової грошової допомоги внаслідок недотримання приписів п.11 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги, затвердженого постановою КМУ від 25.12.2013 року № 975 (п.37)
Перевіряючи рішення суб'єкта владних повноважень на відповідність вимогам ч.2 ст.2 КАС України, суд зазначає наступне.
Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975 відповідно до п. 2 ст. 162 та п. 9 ст. 163 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги).
Зазначеним Порядком встановлено, що військовослужбовець, військовозобов'язаний та резервіст, якому виплачується одноразова грошова допомога у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, подає уповноваженому органу документи, перелік яких є вичерпним та, що в той же час, подання всіх цих документів є необхідною умовою для призначення одноразової грошової допомоги.
Серед таких документів обов'язково повинен бути і документ, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження (п.11).
Суд вважає безпідставними доводи представника відповідача відносно того, що до заяви позивач не додав відповідних документів, які б свідчили, що причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), не пов'язані із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, з огляду на наступне.
Відповідно до п. 21.21 глави 21 розділу ІІ Положення про військово - лікарську експертизу у збройних силах України, затвердженого Наказом Міністерства оборони України від 14.08.2008 р. № 402(далі - Положення № 402), за наявності тілесних ушкоджень (відсутність кінцівки, дефекти кісток черепа, рубці після поранень, наявність чужорідних тіл) у колишніх військовослужбовців - учасників бойових дій у роки Великої Вітчизняної війни, в інші періоди ведення бойових дій, у тому числі при проходженні військової служби в країнах, де велися бойові дії, а також у колишніх військовополонених у разі відсутності даних про їх медичний огляд ВЛК з цього приводу в період військової служби ці особи, незалежно від причини звільнення із Збройних Сил і ступеня придатності до військової служби у даний час, для встановлення характеру і давності тілесних ушкоджень за направленням військового комісара підлягають огляду судово-медичним експертом (за необхідності після обстеження у лікувально-профілактичному закладі). Результати медичного обстеження судово-медичним експертом заносяться в акт судово-медичного дослідження (висновок експерта) за наслідками поранення та разом з довідкою про проходження військової служби і перебування у частинах діючої армії, з посиланням на Перелік країн, посвідченням учасника бойових дій, військово-обліковими і медичними документами направляються до штатних ВЛК для встановлення причинного зв'язку поранення (каліцтва).
Також, відповідно до пункту 21.5 глави 21 розділу ІІ Положення № 402, постанови ВЛК про причинний зв'язок захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв приймаються в таких формулюваннях: в) “Поранення (травма, контузія, каліцтво), одержане в результаті нещасного випадку, ТАК, пов'язане з проходженням військової служби” - якщо воно одержане за обставин, не пов'язаних з виконанням обов'язків, або одержане внаслідок правопорушення; г) “Захворювання, поранення (травма, контузія, каліцтво), ТАК, пов'язане з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії” - якщо захворювання виникло, поранення (контузія, травма, каліцтво) одержане в період перебування в країнах, де велись бойові дії (Перелік країн затвердженопостановою Кабінету Міністрів України від 08.02.94 № 63 “Про організаційні заходи щодо застосування Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”(із змінами), далі - Перелік країн), і військовослужбовець визнаний учасником бойових дій.
Відповідно до п.21.7 Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого Наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 № 402(далі - Положення №402) постанова ВЛК про причинний зв'язок поранення (травми, контузії, каліцтва) приймається відповідно до висновку, зазначеного в довідці про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), або засвідченої копії Акта про нещасний випадок (додаток 1 до Інструкції про розслідування та облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 06 лютого 2001 року № 36, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 23 лютого 2001 року за № 169/5360 (зі змінами)), у яких зазначаються обставини отримання поранення (контузії, травми, каліцтва).
При медичному огляді військовослужбовців, колишніх військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на збори, які одержали поранення (травму, контузію, каліцтво) до введення в дію Положення про військово-лікарську експертизу та медичний огляд у Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 4 січня 1994 року N 2, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 липня 1994 року за № 177/386, і не мають довідки, виданої військовою частиною, ВЛК можуть бути прийняті до уваги достовірні документи про причини і обставини одержання військовослужбовцем поранення (контузії, травми, каліцтва) (записи про первинне звернення по медичну допомогу із зазначенням обставин одержання поранення (травми), витяг із історії хвороби, матеріали службового розслідування, дізнання, досудового слідства за фактом поранення (травми) та інші медичні або військово-облікові документи) (п.21.8 Положення №402).
Таким чином, при наданні висновку про причинний зв'язок поранення позивача, Центральною військово-лікарською комісією встановлюються обставини отримання поранення та робиться висновок, що захворювання, ТАК, пов'язано з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.
У матеріалах справи міститься витяг з протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії про встановлення причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв №3277від 28.07.2016, в якому зазначено, що множинні вогнепальні осколкові поранення голови, лівої ноги, контузія головного мозку позивача, ТАК, пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні у країнах, де велись бойові дії (а.с.17).
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що зазначене рішення Центральної військово-лікарської комісії про встановлення причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв, викладене у формі протоколу засвідчує відсутність в діях позивача протиправного діяння на момент отримання поранення (контузії) і є належним документом, що свідчить про причини та обставини поранення, травми, контузії та захворювання. При цьому, із витягу з протоколу не вбачається, що поранення пов'язане із вчиненням правопорушення чи є наслідком вчинення дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження.
Крім того, відсутність у абзаці 6 пункту 11 Порядку № 975 вказівки про якийсь конкретний документ (довідка, акт, відомість тощо), який свідчить про причини та обставини поранення говорить про те, що в кожному конкретному випадку це можуть бути різні документи, які свідчать про причини та обставини поранення, як у випадку позивача висновок судово-медичного експерта та протокол Центральної військово-лікарської комісії МО України.
У свою чергу, саме відповідач у цій справі, як уповноважений суб'єкт владних повноважень, зокрема, використовуючи архівні матеріали, зобов'язаний був довести протилежне, а саме, те, що позивач отримав поранення (контузію, травму або каліцтво) при вчиненні кримінального чи адміністративного правопорушення або у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинив собі тілесні ушкодження.
Аналогічна позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 25 травня 2018 року у справі № 729/426/17.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про задоволення позовної вимоги про визнання протиправним та скасування п. 37 протокол №138 від 28.12.2018 року рішення Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та призначенням компенсаційних сум, яким позивачеві відмовлено в призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги.
Представником відповідача - Харківського обласного військового комісаріату надано відзив на позовну заяву, в якому він в т.ч. просив закрити провадження у справі. Відповідно до п.4 ч.1 ст.238 КАС України суд закриває провадження у справі якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
З наявних в матеріалах справи доказів вбачається, що Харківським обласним військовим комісаріатом було подано розпорядникові бюджетних коштів висновку щодо виплати одноразової грошової допомоги, передбаченої Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей”, Постановою КМУ 975 від 25.12.2013 року та наказом Міністерства оборони України №530 від 14.08.2014 р., за результатами розгляду якого позивачеві було відмовлено у призначенні допомоги.
Суд зазначає, що положеннями Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві № 975 передбачено, що питання подання висновку про виплату одноразової грошової допомоги за формою (додаток 13 Наказу № 530) розпорядникові бюджетних коштів, тобто Міністерству оборони України в даному випадку, належить саме до повноважень Харківського обласного військового комісаріату, а отже, стосується його прав та обов'язків. Відповідно рішення щодо призначення позивачу одноразової грошової допомоги можливо прийняти на підставі наданих позивачем документів та висновку Харківського обласного військового комісаріату згідно приписів п. 13. Порядку №975
Отже, у зазначеній справі вказані позовні вимоги заявлено до Харківського обласного військового комісаріату з інших підстав, що відповідно виключає наявність підстав для закриття провадження у справі в цій частині позовних вимог.
Разом з тим, визначення судом конкретного рішення, яке має бути прийняте суб'єктом владних повноважень за результатами розгляду заяви, за умови, що передбаченого законом рішення такий суб'єкт ще не приймав, є передчасним, не буде відповідати засадам і завданню адміністративного судочинства, яке полягає у здійсненні судового контролю правомірності тих рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, які ним ухвалені, вчинені чи допущені.
Проте, спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення ( Постанова Верховного Суду України від 16 вересня 2015 року у справі 826/4418/14).
Так, Європейський суд з прав людини у рішенні від 13.01.2011 р. (остаточне) по справі "ЧУЙКІНА ПРОТИ УКРАЇНИ" (CASE OF CHUYKINA v. UKRAINE) (Заява N 28924/04) констатував: "50. Суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов'язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює "право на суд", в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі "Голдер проти Сполученого Королівства” (Golder v. theUnitedKingdom), пп. 28 - 36, Series A N 18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати "вирішення" спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах "Мултіплекс проти Хорватії" (Multiplex v. Croatia), заява N 58112/00, п. 45, від 10 липня 2003 року, та "Кутіч проти Хорватії" (Kutic v. Croatia), заява N 48778/99, п. 25, ECHR 2002-II)".
Враховуючи викладене, суд вважає позовні вимоги про зобов'язання Харківського обласного військового комісаріату повторно подати висновок за формою (додаток 13 Наказу №530) та документи до нього розпорядникові бюджетних коштів- Міністерству оборони України та зобов'язання Міністерства оборони України вирішити питання про призначення та нарахування одноразової грошової допомоги такими, що підлягають задоволенню.
Щодо вимог позивача про зобов'язання відповідачів подати звіти про виконання рішення суду, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 1 статті 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Враховуючи, що встановлення судового контролю за виконанням судового рішення є правом, а не обов'язком суду, а також приписи статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України щодо обов'язковості судових рішень та відсутності об'єктивних обставин щодо невиконання судового рішення з боку відповідача, суд не вбачає підстав для зобов'язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення.
Представником відповідача, Міністерства оборони України, 29.03.2019 року до канцелярії суду надано відзив на позов, в якому відповідач просив суд розгляд справи проводити в порядку спрощеного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.263 КАС України суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.
Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. (ч.5 ст.262 КАС України).
За правилами ч.6 ст.262 КАС України, суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін: 1) у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу; 2) якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.
З аналізу положень Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" вбачається, що одноразова грошова допомога є видом гарантованої соціальної допомоги для військовослужбовців, а оскільки предметом даного позову є призначення і виплата одноразової грошової допомоги, розгляд якого здійснюється за правилами п.2 ч.1 ст.263 КАС України, суд не вбачає підстав для задоволення клопотання Міністерства оборони України про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням осіб.
Згідно ст.ст.7,9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295-296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ) до Міністерства оборони України (просп. Повітрофлотський, буд. 6, м. Київ, 03168, код ЄДРПОУ 00034022) , ІНФОРМАЦІЯ_1 (вул. Коцарська, буд. 56, м. Харків, 61052, код ЄДРПОУ08166355) про визнання протиправним та скасування протоколу, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати п. 37 протоколу №138 від 28.12.2018 року Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та призначенням компенсаційних сум, яким відмовлено ОСОБА_1 в призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги.
Зобов'язати Харківський обласний військовий комісаріат повторно подати висновок за формою (додаток 13 Наказу №530) та документи до нього розпорядникові бюджетних коштів Міністерства оборони України про виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги згідно Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей”, в Порядку затвердженим Постановою КМУ №975 від 25.12.2013 року, та наказу Міністерства оборони України № 530 від 14.08.2014 року.
Зобов'язати Міністерство оборони України вирішити питання про призначення та нарахування одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 згідно вимог Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей” , в Порядку затвердженим Постановою КМУ №975 від 25.12.2013 року, та наказу Міністерства оборони України № 530 від 14.08.2014 року
В іншій частині вимог позов залишити без задоволення.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Зоркіна Ю.В.