Справа № 2-105/2010 р.
09 лютого 2010 року. Автозаводський районний суд м. Кременчука Полтавської області в складі:
головуючого судді - Савічева В.О.
при секретарі - Галайді О.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кременчуці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «АВМ «Ампер» про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди,
В березні 2009 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ТОВ «АВМ «Ампер» про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, зазначаючи, що з 21.08.1999р. по 09.02.2009 р. він був працівником ТОВ «АВМ Ампер», яке раніше мало назву ВАТ «Кременчуцький завод комунального устаткування», з 01.09.2001 р. - ЗАТ «Ампер», а з 21.01.2007 р. - ТОВ «АВМ Ампер». Працював підсобним робітником, різальником металу, слюсарем, з 01.04.2005 р. майстром зварювальної дільниці.
Наказом № 27-П від 09.02.2009 р. з цього ж числа звільнений з роботи за скороченням штату по ст.40 п. 1 КЗпП України. Вважає звільнення його незаконним оскільки скорочення штату не відбувалося. Просив суд постановити рішення, яким поновити його на роботі майстром зварювальної дільниці ТОВ «АВМ Ампер» та стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу від дня звільнення до дня поновлення на роботі з розрахунку середньоденного заробітку 158 грн.
В судовому засіданні свої позовні вимоги підтримав, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві та просив їх задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача ТОВ «АВМ «Ампер» в судовому засіданні проти позову заперечував посилаючись на обставини викладені в запереченні на позовну заяву та просив в позові відмовити.
Суд розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення сторін, дав повну оцінку зібраним по справі доказам у їх сукупності встановив наступне.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 з 21.08.1999р. по 09.02.2009 р. був працівником ТОВ «АВМ Ампер», яке раніше мало назву ВАТ «Кременчуцький завод комунального устаткування», з 01.09.2001 р. - ЗАТ «Ампер», а з 21.01.2007 р. - ТОВ «АВМ Ампер». Працював на різних посадах, а з 01.04.2005 р. - майстром зварювальної дільниці.
Крім посади майстра дільниці зварювання, яку займав позивач у зв'язку з виробничою необхідністю, було введено другу посаду майстра дільниці зварювання згідно наказу по підприємству за № 224-П від 18.06.2008 р.
02.09.2008 р. наказом № 372-П на введену вакантну посаду майстра зварювальної дільниці було прийнято з випробувальним терміном ОСОБА_2, якого 27.11.2008 р. наказом № 541-П було переведено на постійну роботу на цій посаді.
09.12.2008 року був виданий наказ по підприємству ТОВ «АВМ Ампер» № 550-П про скорочення чисельності працівників у зв»язку зі змінами в організації праці. До посад, які підлягали скороченню було віднесено і одну з посад майстра зварювальної дільниці.
Про скорочення посади було доведено до відому позивача відповідно до наказу № 551- П від 09.12.2008 року, та запропоновано у цей же день вакантну посаду на підприємстві електромонтажника вторинних ланцюгів З розряду. На письмовому попередженні з пропозицією вакантної посади мається підпис ОСОБА_1, що вказує на те, що йому було відомо про наступне скорочення.
Позивач не надав своєї згоди зайняти запропоновану йому вищеназвану посаду, та не звернувся з відповідною заявою до кадрової служби підприємства, а тому його на підставі наказу № 27-П від 09.02.2009 р. було звільнено з роботи за скороченням штату по ст.40 п. 1 КЗпП України.
Відповідно до ч. 1 ст. 42 КЗпП України при скороченні чисельності чи штату у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.
При вирішенні питання про скорочення було обрано саме ОСОБА_1 тому, що протягом останніх двох років роботи на підприємстві він порушував трудову дисципліну у вигляді прогулів без поважних причин та з'явлення на робочому місці у нетверезому стані, за що його наказами: № 200-П від 21.12.2007 р., № 210-П від 05.06.2008 р., №360-П від 29.08.2008 р. було притягнено до дисциплінарної відповідальності.
Представник трудового колективу ОСОБА_3 згідно листа №224 від 09.02.2009 року надав свою згоду на звільнення майстра дільниці зварювання ОСОБА_1 згідно ст.40 п 1 КЗпП України в зв»язку із скороченням штату працівників.
Крім того у відповідності з роз'ясненнями, даними у частині 4 пункту 19 Постанови №9 Пленуму Верховного Суду України від 0б листопада 1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів» «при проведенні вивільнення власник або уповноважений ним орган вправі в межах однорідних професій і посад провести перестановку (перегрупування) працівників і перевести більш кваліфікованого працівника, посада якого скорочується, з його згоди на іншу посаду, звільнивши з неї з цих підстав менш кваліфікованого працівника».
У відповідності до ст. 10 Цивільного процесуального кодексу України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно ст. 60 цього Кодексу кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.
Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Керуючись ст.ст. 40, 42, 43, 49-2, 221, 232, 233 КЗпП України, ст.ст. 10, 11, 57-60, 66, 208, 209, 212-215,218, ЦПК України, суд -
В позові ОСОБА_1 до ТОВ «АВМ «Ампер» про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржено до апеляційного суду Полтавської області через Автозаводський районний суд м. Кременчука Полтавської області шляхом подання заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня його проголошення та апеляційної скарги на рішення суду протягом двадцяти днів з дня подання заяви про апеляційне оскарження рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя :