19 грудня 2008 року м. Вінниця
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Вінницької області у складі:
головуючого судді: Вавшка B.C.,
суддів: Медяного В.М., Оніщука В.В.,
при секретарі: Ставнійчук С.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за апеляційною скаргою підприємства Стрижавської виправної колонії УДДПВП України у Вінницькій області на рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 20 жовтня 2008 року по справі за позовом Стрижавської виправної колонії УДДПВП України у Вінницькій області до ОСОБА_1 про відшкодування майнової шкоди, упущеної вигоди, зобов'язання доставити на територію підприємства установи лісопродукцію , -
встановила:
В червні 2008 року підприємство Стрижавської виправної колонії УДДПВП України у Вінницькій області звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування майнової шкоди, упущеної вигоди, зобов'язання доставити на територію підприємства установи лісопродукції. Позов мотивувало тим, що при перевезені заготівельної лісопродукції, виготовленої підприємством Стрижавської виправної колонії, відповідач підбурюючи та провокуючи місцевих мешканців перекрив автошлях, чим спричинив значні збитки позивачеві.
Рішенням Ленінського районного суду м. Вінниці від 20 жовтня липня 2008 року в задоволенні позову Стрижавській виправній колонії УДДПВП України у Вінницькій області до ОСОБА_1 відмовлено.
Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, підприємство Стрижавської виправна колонія УДДПВП України у Вінницькій області подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Ленінського районного суду м.Вінниці від 20.10.2008 року, як таке, що не відповідає нормам матеріального та процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
Справа № 22-2631 2008 р. Головуючий у першій інстанції: Бойко В.М.
Категорія: 30 Суддя - доповідач апеляційної інстанції: Вавшко B.C.
Заперечуючи проти апеляційної скарги, ОСОБА_1 вважає рішення суду першої інстанції законним, таким, що відповідає дійсним обставинам справи, з повним дослідженням доказів по справі. Відповідач просив рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 20.10.2008 року залишити в силі.
Заслухавши суддю доповідача, заперечення ОСОБА_1, який вважає доводи апелянта безпідставними, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Відповідно до ст.ст. 213, 214 ЦПК України рішення повинно бути законним і обгрунтованим та відповідати на питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності, тощо ), що мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, які правовідносини випливають із встановлених обставин, яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ч.3 ст. 10 та ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Судом першої інстанції встановлено, що, під час перевезення заготівельної лісопродукції, між підприємством Стрижавська виправна колонія УДДПВП України у Вінницькій області та мешканцями с.Майдан Вінницького району виник конфлікт щодо правомірності використання автотранспортом позивача автомобільної дороги зазначеного населеного пункту. Причиною конфлікту стало те, що вантажний транспорт Стрижавської колонії руйнував ґрунтове покриття дороги, а тому жителі села перекрили рух для проїзду цього транспорту.
Суд першої інстанції прийшов до висновку, що позивач не надав переконливих доказів того, що організатором вказаної вище акції був саме відповідач, а також не довів причинний зв'язок між перекриттям дороги та збитками, зазначеними в позові.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову, встановив дійсні правовідносини, що склалися між сторонами, дав їм належну правову оцінку та дійшов підставного висновку щодо заявлених в суді вимог, вірно застосувавши норми матеріального права, не порушивши вимог процесуального права.
Так, відповідно до ст.32 Закону України «Про автомобільні дороги» користувачі автомобільних доріг зобов'язані: дотримуватися вимог правил дорожнього руху; використовувати транспортні засоби, конструкція та технічний стан яких відповідають вимогам установлених в Україні правил, норм та стандартів; не забруднювати проїзну частину та смугу відведення доріг; не створювати своїми діями загрози безпеці дорожнього руху; повідомляти відповідні дорожньо-експлуатаційні організації або відповідні
державні органи з безпеки дорожнього руху про виявлення перешкоди дорожньому руху; не завдавати своїми діями шкоди автомобільним дорогам, їх складовим та користувачам цих доріг; нести відповідальність за шкоду, заподіяну автомобільним дорогам, згідно із законом.
Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно ст.19 ЦК України особа має право на самозахист свого цивільного права шляхом застосування засобів протидії, які не заборонені законом та не суперечать моральним засадам суспільства, при цьому способи самозахисту мають відповідати змісту права, що порушене, характеру дій, яким воно порушене, а також наслідками, що спричинені цим порушенням.
Колегією суддів встановлено, що застосований жителями спосіб захисту свого права на збереження у належному стані дорожнього покриття центральної вулиці села відповідає змісту цього права, не порушує моральні засади суспільства, оскільки жителі села не мали на меті припинити роботу підприємства чи заподіяти йому іншу майнову шкоду.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті І справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Доводи апеляційної скарги підприємства Стрижавської виправної колонії УДДПВП України у Вінницькій області безпідставні і висновків Ленінського районного суду м. Вінниці не спростовують.
Судом першої інстанції відповідно до положень ст. 212 ЦПК України повно з'ясовано обставини справи, тому підстав для скасування чи зміни оскарженого рішення судова колегія не вбачає.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
ухвалила:
Апеляційну скаргу підприємства Стрижавської виправної колонії УДДПВП України у Вінницькій області відхилити.
Рішення Ленінського районного суду м.Вінниці від 20 жовтня 2008 року залишити без змін.
Ухвала набуває законної сили з моменту її проголошення.
Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку на протязі двох місяців з дня її проголошення до Верховного Суду України.