Справа № 211/544/19
Провадження № 2/211/823/19
29 березня 2019 року Довгинцівський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі:
головуючого судді Ткаченко С. В.
при секретарі Польчик Л.В.
за відсутності: сторін по справі
розглянувши в м. Кривому Розі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на нерухоме майно, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з вищевказаним позовом. Позовні вимоги обґрунтовував тим, що 03.12.1997 року він придбав житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами за адресою: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Локомотивна (колишня назва - Комунарна), буд. 150а. Даний факт підтверджується договором міни нерухомого майна, зареєстрованим товарною біржою «Придніпровська товарна біржа» за № 972-Н/97 від 03.12.1997 року та зареєстрованим у КП ДОР «Криворізьке БТІ».
У даний момент позивач має намір розпорядитись зазначеною нерухомістю. Однак, для укладення правочинів договір міни нерухомого майна, зареєстрований товарною біржою «Придніпровська товарна біржа» за № 972-Н/97 від 03.12.1997 року, не вважається правовстановлюючим документом на підставі ст. 657 ЦК України, так як він не був нотаріально посвідчений.
У зв'язку з чим позивач звернувся до нотаріальною контори з приводу посвідчення договору міни, але йому в усному порядку було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії на підставі ст. 657 ЦК України. До нотаріуса він звернувся у грудні 2018 року, тому вважає, що не пропустив строк звернення до суду.
Позивач просить визнати дійсним договір міни нерухомого майна, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, зареєстрований на товарній біржі «Придніпровська товарна біржа» 03.12.1997 року, реєстраційний номер 972-Н/97, та у Комунальному підприємстві Дніпропетровської обласної ради «Криворізьке бюро технічної інвентаризації» 23.12.1997 року, відповідно до якого ОСОБА_1 отримав у власність житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами № 150а по вул. Локомотивній (колишня назва - Комунарна) у м. Кривому Розі, а ОСОБА_2 отримала у власність квартиру АДРЕСА_1. Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1, право власності на житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами, що складається з житлового будинку «А-1», загальною площею 57,8 кв.м., житловою площею 29,8 кв.м., сараю «Б», вбиральні «В», паркану №№ 1-4, водоколонки «І», замощення «ІІ», розташованих за адресою: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Локомотивна (колишня назва - Комунарна), будинок 150 а.
Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з'явився, його представник адвокат ОСОБА_3 надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності, на позовних вимогах наполягав, просив суд їх задовольнити.
Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з'явилася, про час та місце слухання справи повідомлена належним чином через Оголошення про виклик до суду, розміщеного на офіційному сайті Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовну заяву слід задовольнити.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Судом встановлено, що 03.12.1997 року позивач згідно договору міни нерухомого майна набув у власність житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами за адресою: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Локомотивна (колишня назва - Комунарна), буд. 150а. Даний житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами належав відповідачу по справі - ОСОБА_2, на праві особистої приватної власності. Також відповідно до даного договору міни ОСОБА_2 набула у власність квартиру АДРЕСА_2, яка, в свою чергу, належала позивачу на праві особистої приватної власності. Земельна ділянка, на якій розташований житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами, перейшла у тимчасове користування позивач. В подальшому земельна ділянка була набута позивачем у приватну власність (а.с. 7, 8, 9, 10-13 - копії договору, реєстраційного посвідчення, державного акту на право приватної власності на землю, технічного паспорту).
Вищевказаний договір міни нерухомого майна було укладено позивачем та відповідачем на товарній біржі «Придніпровська товарна біржа», за № 972-Н/97, та на підставі ст. 15 Закону України «Про товарну біржу» на момент укладення договору не підлягав нотаріальному посвідченню. Право власності на вищевказаний житловий будинок з господарськими будівлями і споруди було зареєстровано в Комунальному підприємстві Дніпропетровської обласної ради «Криворізьке бюро технічної інвентаризації» за ОСОБА_1 (а.с. 8 - копія реєстраційного посвідчення).
Відповідно до ст. 15 та ст. 16 ЦК України, зазначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права та інтересу та одним із способів захисту прав та інтересів є зокрема визнання права.
Згідно ч. 1 ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
Згідно до ч. 2 ст. 220 ЦК України, якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.
Відповідно до ч. 3 ст. 334 ЦК України право власності на майно по договору, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним.
Порядок проведення державної реєстрації права власності на нерухоме майно здійснюється у порядку, визначеному Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень».
Відповідно до п. 13 постанови Пленуму Верховного суду України від 06.11.2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» зазначено, що норми ч. 2 ст. 220 ЦК України не застосовуються до правочинів, які підлягають і нотаріальному посвідченню і державній реєстрації. На цей час правочини, щодо купівлі-продажу, міни нерухомості, підлягають державній реєстрації. Не зважаючи на це застереження, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, оскільки норми про державну реєстрацію правочинів щодо відчуження нерухомості, введені тільки з введенням в дію ЦК України 2003 року. До цього часу, в тому числі і на час укладення спірної угоди норми щодо реєстрації правочинів не були чинними. На той час діяли норми, які передбачали тільки реєстрацію нерухомого майна. Як вбачається з матеріалів справи вимоги щодо реєстрації нерухомого майна позивачем на момент укладання спірної угоди виконано.
Отже, суд вважає встановленим, що між ОСОБА_1, з одного боку, та ОСОБА_2, з іншого боку, мав місце договір міни нерухомого майна, який не був нотаріально посвідчений, але він був письмо зареєстрований товарною біржою «Придніпровська товарна біржа» та зареєстрований у Комунальному підприємстві Дніпропетровської обласної ради «Криворізьке бюро технічної інвентаризації». Обидві сторони умови договору виконали, однак нотаріально його не посвідчили, оскільки, оформляючи його на товарній біржі, були ознайомлені із застереженням у договорі про те, що нотаріальному посвідченню він не підлягає. Тому суд вважає, що є підстави для визнання його дійсним. Як наслідок, суд вважає можливимвизнати за позивачем право власності на житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами, оскільки іншого шляху для захисту прав позивача не існує. Тому позовні вимоги слід задовольнити в повному обсязі.
На підставі вищевикладеного, ст. ст. 10, 12, 13, 76, 81, 89, 247, 263-265, 354-355 ЦПК України, суд -
позов ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати дійсним договір міни нерухомого майна, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, зареєстрований на товарній біржі «Придніпровська товарна біржа» 03.12.1997 року, реєстраційний номер 972-Н/97, та у Комунальному підприємстві Дніпропетровської обласної ради «Криворізьке бюро технічної інвентаризації» 23.12.1997 року, відповідно до якого ОСОБА_1 отримав у власність житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами № 150а по вул. Локомотивній (колишня назва - Комунарна) у м. Кривому Розі, а ОСОБА_2 отримала у власність квартиру АДРЕСА_1.
Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1, право власності на житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами, що складається з житлового будинку «А-1», загальною площею 57,8 кв.м., житловою площею 29,8 кв.м., сараю «Б», вбиральні «В», паркану №№ 1-4, водоколонки «І», замощення «ІІ», розташованих за адресою: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Локомотивна (колишня назва - Комунарна), будинок 150 а.
На рішення може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя: ОСОБА_4
Повний текст судового рішення складений 04.04.2019 року.