Справа № 146/1374/18
"27" березня 2019 р. Томашпільський районний суд Вінницької області
в складі: головуючого судді Скаковської І.В.,
за участю секретаря судового засідання Сідак Н.П.,
позивача ОСОБА_1,
свідка ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Томашпіль цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання незаконним користування житловим приміщенням та виселення з самоправно зайнятого житлового приміщення, -
У вересні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_3 про визнання незаконним користування житловим приміщенням та виселення з самоправно зайнятого житлового приміщення.
Позовна заява мотивована тим, що відповідно до свідоцтва про право власності на житловий будинок позивачу, на праві приватньої власності належить житловий будинок, розташований за адресою с. Жолоби вул. Незалежності (стара назва Свердлова), 17 Томашпільського району Вінницької області.
Позивач зазначила, що до складу її сім'ї входить донька ОСОБА_4 та син ОСОБА_5
В 2009 році у вищевказаному житловому будинку разом із позивачем почав проживати її співмешканець ОСОБА_3
Однак, під час спільного проживання між сторонами досить часто виникали суперечки, під час яких відповідач застосовував до ОСОБА_1 фізичну силу, після чого, на деякий час залишав місце проживання, проте згодом знову повертався.
На початку 2017 року, ОСОБА_3 після тривалої відсутності, без згоди власника знову вселився до житлового будинку.
Скориставшись тимчасовою відсутністю відповідача, ОСОБА_1 закривши на замки всі двері в будинок та господарські споруди, виїхала на постійне місце проживання в м. Київ до своєї доньки, проте дізнавшись, що ОСОБА_3 проти її волі та прямої заборони вселився до належного їй житлового будинку, змушена була повернутися.
По приїзду, позивач помітила пошкодження стін, а також відсутність багатьох речей, меблів та устаткування.
Також зазначила, що відповідач в належному їй житловому будинку не зареєстрований, зловживає спиртними напоями та неодноразово притягувався до відповідальності органами Національної поліції.
Оскільки відповідач ОСОБА_3 самостійно, без згоди власника, проник та проживає у житловому будинку, ОСОБА_1 просить суд, ухвалити рішення, яким усунути їй перешкоди в користіванні житловим будинком № 17 по вул. Незалежності в с. Жолоби Томашпільського району Вінницької області, шляхом виселення ОСОБА_3 з даного житлового будинку, без надання іншого жилого приміщення.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовну заяву підтримала, посилаючись на обставини зазначені в ній.
Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з'явився по невідомій суду причині. Станом на 27 березня 2019 року відзив на позов до Томашпільського районного суду Вінницької області не надійшов, про час та місце розгляду справи його було повідомлено завчасно та належним чином, в зв'язку з чим суд ухвалив провести по даній справі заочний розгляд справи на підставі наявних у ній доказів, відповідно до ст.ст. 280, 281 ЦПК України.
Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_2 пояснила, що є сусідкою позивача та працює сільським головою Жолоб'янської сільської ради Томашпільського району Вінницької області. Зазначила, що неодноразово була свідком під час конфліктів ОСОБА_1 із відповідачем. Також їй відомо, що коли позивач виїжджала на заробітки, ОСОБА_3 без дозволу останньої проникав в будинок та проживав там, однак з літа 2018 року відповідач у спірному будинку не проживає та ніхто із жителів села з того часу його не бачив.
Суд, заслухавши пояснення позивача, свідка, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності прийшов до наступного висновку.
Згідно ст.2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до принципу диспозитивності цивільного судочинства (ст.13 ЦПК України) суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами : 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показання свідків.
Згідно ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Судом встановлено, що на підставі свідоцтва про право приватної власності на житловий будинок, виданого виконавчим комітетом Паланської сільської ради Томашпільського райну Вінницької області 01 жовтня 1990 року позивачу належить житловий будинок, розташований в с. Жолоби вул. Свердлова (нова назва Незалежності), 17 Томашпільського району Вінницької області (а.с. 8).
Згідно довідки виконавчого комітету Жолоб'янської сільської ради Томашпільського району Вінницької області до складу сім'ї ОСОБА_1 входять: дочка ОСОБА_4 та син ОСОБА_5 (а.с. 13).
Як вбачається з облікової картки об'єкта погосподарського обліку на 2016-2020 роки № 0185 головою домогосподарства, розташованого в с. Жолоби Томашпільського району Вінницької області є ОСОБА_1 Крім позивача у вказаному будинку зареєстровані - син ОСОБА_5 та донька ОСОБА_4 (а.с. 14).
З довідки № 153 від 02 липня 2018 року, виданої Жолоб'янською сільською радою Томашпільського району Вінницької області встановлено, що ОСОБА_3 проживає в ІНФОРМАЦІЯ_1 без реєстрації.
Згідно довідки-характеристики виконавчого комітету Жолоб'янської сільської ради Томашпільського району Вінницької області № 120 від 02 липня 2019 року ОСОБА_3 проживає в ІНФОРМАЦІЯ_1 разом із співмешканкою ОСОБА_1, не зареєстрований. Працює на сезонних роботах. За період проживання в с. Жолоби зарекомендував себе з негативної сторони. Інколи вживає алкогольні напої, скандалить в сім'ї (а.с. 16).
Згідно ст. 319 ЦК України власник володіє, користується і розпоряджається своїм майном на свій розсуд, власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, що не суперечать закону.
Норма ст.321 ЦК України передбачає, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
У відповідності до вимог ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Частиною 4 ст.9 ЖК Української РСР визначено, що ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.
За змістом ч.1 ст.109 ЖК Української РСР виселення із займаного жилого приміщення допускається з підстав, установлених законом. Виселення проводиться добровільно або в судовому порядку.
Згідно ч.3 ст.116 ЖК Української РСР осіб, які самоправно зайняли жиле приміщення, виселяють без надання їм іншого жилого приміщення.
Проте, як вбачається з інформаційної довідки відділу реєстрації місця проживання Ужгородської міської ради № 1426/19-06 від 21 грудня 2018 року ОСОБА_3 зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 24).
Крім того, як встановлено з наданих в судовому засіданні показів свідка ОСОБА_2, відповідач ОСОБА_3 у житловому будинку позивача не проживає з літа минулого року.
Тобто станом на сьогоднішній день ОСОБА_3 в належному позивачу будинку не проживає, відтак питання про виселення відповідача відпало.
Тому аналізуючи викладене, дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, виходячи з принципів розумності, виваженості та справедливості, враховуючи, що відповідач ОСОБА_3 має зарєстроване місце проживання, останнім часом у належному позивачу житловому будинку не проживає, суд приходить до висновку, що в задоволенні позову слід відмовити.
Судові витрати, понесені позивачем, покладаються на неї ж, відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, оскільки рішення ухвалюється не на її користь.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 319, 321, 391, ст. 116 ЖК Українськох РСР, ст.ст. 12, 13, 76, 78, 95, 163, 200, 228, 229, 235, 247, 258, 263, 264, 265, 268, 279, 289, 354 ЦПК України, суд,
В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання незаконним користування житловим приміщенням та виселення з самоправно зайнятого житлового приміщення - відмовити.
Судові витрати залишити за позивачем ОСОБА_1.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя: ОСОБА_6
Повний текст рішення виготовлено 03 квітня 2019 року