Справа № 296/10450/18
2/296/1327/19
"29" березня 2019 р. м.Житомир
Корольовський районний суд м. Житомира у складі:
головуючого-судді Галасюка Р.А.,
секретаря Могилевець В.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 327 цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа: Орган опіки та піклування Житомирської міської ради про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням та зняття зреєстраційного обліку, -
19.10.2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа: Орган опіки та піклування Житомирської міської ради про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням та зняття зреєстраційного обліку.
На обґрунтування заявлених вимог, позивач зазначає, що він є власником квартири АДРЕСА_1, що підтверджується свідоцтвом про право власності на житло № 57343 від 25.02.2008 року.
Крім нього у вказаній квартирі зареєстровані його дочка ОСОБА_2 та онука ОСОБА_3, які з 2004 року у вказаній квартирі не проживають.
Їх реєстрація порушує право позивача на повноцінне користування власністю, впливає на оплату комунальних послуг, тощо, у зв'язку з чим позивач просить позов задовольнити.
Позивач в судове засідання не з'явилася, представник позивача надав до суду заяву про розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги просив задовольнити у повному обсязі (а.с. 45).
Відповідачі в судове засідання не з'явилися, однак надіслали до суду заяву про розгляд справи у їх відсутність, позовні вимоги визнали у повному обсязі (а.с. 33-35).
Представник третьої особи в судове засідання надала заяву про розгляд справи у її вісутність (а.с. 43).
Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.
Судом встановлено, що позивач є власником квартири АДРЕСА_1, що підтверджується свідоцтвом про право власності на житло № 57343 від 25.02.2008 року (а.с. 20-21).
За вказаною адресою крім позивача зареєстровані його дочка ОСОБА_2 та онука ОСОБА_3, які з 2004 року у вказаній квартирі не проживають, що підтверджується актом, який складений 03.10.2018 р. комісією в складі: майстра техдільниці ОСОБА_4, паспортиста ОСОБА_5, інженера ОСОБА_6 та сусідів кв. 52 - ОСОБА_7, кв. 51 - ОСОБА_8, кв. 56 - ОСОБА_9 та завірений директором КП ВЖРЕП №9 ЖМР ОСОБА_10 (а.с. 11).
У відповідності до ст. 317 ЦК України, власникові належить право володіння, користування та розпорядження своїм майном.
Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд і має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, що не суперечать закону (ч.1 ст. 319 ЦК України).
Право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (ч.1 ст. 321 ЦК України).
Право власника вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном передбачено ст.391 ЦК України.
За ч. 1 ст. 71 ЖК України, при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім'ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців
Реєстрація відповідача у квартирі належній позивачу порушує його право, передбачене ст. 317 ЦК України.
Статтею 41 Конституції України та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася відповідно до Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2,4,7 та 11 до Конвенції» від 17.07.1997 року № 475/97-ВР, якими закріплено принцип непорушності права приватної власності, що означає право особи на безперешкодне користування своїм майном, право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном на власний розсуд, вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону, незалежно від волі інших осіб (статті 316, 317, 319, 321 ЦК України).
Таким чином, в судовому засіданні встановлено, що відповідачі втратили право на користування квартирою, що належить позивачу у зв'язку із відсутністю без поважних причин понад три роки, а тому позов в частині визнання особи такою, що втратила право на користування житловим приміщенням підлягає задоволенню.
Вирішуючи вимогу позову про зняття з реєстраційного обліку відповідача, суд приходить до наступного висновку.
Закон України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» є спеціальним нормативно-правовим актом, який регулює правовідносини, пов'язані із зняттям з реєстрації місця проживання, а тому його положення підлягають застосуванню до усіх правовідносин, виникнення, зміна чи припинення яких пов'язані з юридичним фактом зняття з реєстрації місця проживання.
Відповідно до ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» від 11.12.2003 року, зняття з реєстрації місця проживання здійснюється на підставі судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою в день звернення особи із заявою в органи реєстрації.
У відповідності до п.3 Правил реєстрації місця проживання, реєстрація/зняття з реєстрації місця проживання/перебування здійснюється виконавчим органом сільської, селищної або міської ради, сільським головою (у разі коли відповідно до закону виконавчий орган сільської ради не утворено) (далі - орган реєстрації) на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, на яку поширюються повноваження відповідної сільської, селищної або міської ради. Реєстрація/зняття з реєстрації місця проживання/перебування здійснюється управліннями, відділами (секторами) Державної міграційної служби України (далі - ДМС України) в районах, районах у містах, містах обласного, республіканського (Автономної Республіки Крим) значення (далі - територіальний підрозділ ДМС України) у день подання особою документів (п.1.3. Порядку).
Зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі рішення суду, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про зняття з реєстрації місця проживання особи, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою, що передбачено п.26 вищевказаних правил.
З врахуванням вищенаведеного, вимога позову про визнання відповідачів таким, що втратили право на користування квартирою яка належить позивачу є обґрунтованою і такою, що підлягає задоволенню.
В частині вимоги про зняття з реєстрації відповідачів слід відмовити, оскільки така вимога, на переконання суду, окремого вирішення у даному випадку не потребує, а задоволення попередньої позовної вимоги є достатньою підставою для зняття відповідачів з реєстрації у спірній квартирі, у порядку встановленого зазначеними Правилами та Законом.
Керуючись ст.ст.7, 10, 76, 81, 133, 223, 244, 245, 259, 263-265, 268, 280-284, 354 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа: Орган опіки та піклування Житомирської міської ради про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням та зняття зреєстраційного обліку - задовольнити частково.
Визнати ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, такими, що втратили право користуванняжитловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_2.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Корольовський районний суд м. Житомира протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.
Інформація щодо учасників справи:
Позивач:
ОСОБА_1
АДРЕСА_3.
Відповідач: ОСОБА_2
АДРЕСА_3,
Третя особа: Орган опіки та піклування Житомирської міської ради Служба у справах дітей
м-н С.П. Корольова, 4/2, м. Житомир, 10014.
Cуддя Р. А. Галасюк