01 квітня 2019 року
м. Київ
Справа № 922/2784/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
головуючий - Стратієнко Л.В.,
судді: Вронська Г.О., Ткач І.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України",
на рішення Господарського суду Харківської області
(суддя - Чистякова І.О.)
від 12.11.2018,
та постанову Східного апеляційного господарського суду
(головуючий - Хачатрян В.С., судді - Дучал Н.М., Слободін М.М.)
від 19.12.2018,
у справі за позовом публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України",
до комунального підприємства "Тепловодосервіс" Лозівської районної ради,
про стягнення 309 354,96 грн,
у жовтні 2018 року ПАТ "НАК "Нафтогаз України" звернулось з позовом до КП "Тепловодосервіс" Лозівської районної ради про стягнення пені в сумі 132 243,13 грн, 3% річних в сумі 20 904,23 грн та інфляційних втрат в сумі 156 207,60 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору купівлі-продажу природного газу №1639/14-БО-32 від 21.11.2013.
Рішенням Господарського суду Харківської області від 12.11.2018, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 19.12.2018, відмолено в задоволенні позову.
Господарські суди застосували до спірних правовідносин Закон України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", який передбачає списання неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом (30.11.2016), що зумовило відмову у задоволенні позовних вимог щодо стягнення з відповідача інфляційних втрат, пені та 3% річних.
ПАТ "НАК "Нафтогаз України" подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати вказані рішення і прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
Підставами для скасування судових рішень позивач зазначає неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права судами першої та апеляційної інстанції.
На думку скаржника, судами попередніх інстанцій неправомірно застосовано норми Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" до спірних правовідносин, оскільки, виходячи з аналізу статей 1-3 вказаного закону, учасниками процедури врегулювання заборгованості (що включає в себе у тому числі і списання заборгованості) є теплопостачальні і теплогенеруючі підприємства, включені до реєстру. Проте, матеріали справи не містять доказів включення відповідача до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання за спожиті енергоносії, тому застосування частини 3 статті 7 наведеного закону є неправомірним. Посилається на постанову Верховного Суду у справі № 908/3211/16 від 14.02.2018 у подібних правовідносинах, у якій суд дійшов висновку про те, що однією з обов'язкових підстав для застосування до спірних правовідносин приписів Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" є включення відповідача до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання за спожиті енергоносії.
У відзиві на касаційну скаргу відповідач вважає постанову апеляційного суду та рішення місцевого суду законними та обґрунтованими, просить залишити їх без змін. За твердженням відповідача, ч. 3 ст. 7 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" є нормою прямої дії і її застосування не ставиться у залежність від виконання будь-яких інших умов, окрім погашення боржником заборгованості за отриманий природний газ до набранням чинності Законом. Зокрема, реалізація цієї норми не потребує включення підприємства до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості. Правомірність зазначеного підтверджується стороною правовою позицією Верховного Суду, викладеної у постановах від 07.08.2018 у справі № 925/1584/17, від 07.02.2018 у справі № 927/1152/16, від 07.02.2018 у справі № 910/16351/13.
Предметом спору у цій справі є матеріально-правові вимоги ПАТ "НАК "Нафтогаз України" до КП "Тепловодосервіс" Лозівської районної ради про стягнення пені, 3% річних, інфляційних втрат у зв'язку з порушенням з боку відповідача умов договору купівлі-продажу природного газу в частині своєчасного проведення розрахунків за поставлений природний газ.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи і заперечення проти неї, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення з таких підстав.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, 21.11.2013 між публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" та комунальним підприємством "Тепловодосервіс" Лозівської районної ради був укладений договір № 1639/14-БО-32 купівлі-продажу природного газу.
Відповідно до пункту 1.1 договору продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 2014 році природний газ, ввезений на митну територію України Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей природний газ, на умовах цього договору.
Згідно з пунктом 1.2 договору (з урахуванням додаткової угоди №1) газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями.
Відповідно до пункту 2.1 договору продавець передає покупцеві з 01.01.2014 по 31.12.2014 газ обсягом до 1 224,69 тис. куб.м, у тому числі по місяцях кварталів: січень - 290,0 тис. куб.м, лютий - 240,0 тис. куб.м, березень - 180,19 тис. куб.м, квітень - 60,0 тис. куб.м, травень - 1,3 тис. куб.м, червень - 1,3 тис. куб.м, липень - 1,3 тис. куб.м, серпень - 1,3 тис. куб.м, вересень - 1,3 тис. куб.м, жовтень - 58,0 тис. куб.м, листопад - 170,0 тис. куб.м, грудень - 220,0 тис. куб.м.
Приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг споживання газу покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу покупця (пункт 3.3 договору).
Оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу (пункт 6.1 договору).
Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.
Договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, і діє в частині реалізації газу до 31 грудня 2014 року, а в частині проведення розрахунків до їх повного здійснення (розділ 11 договору).
На виконання умов договору позивачем здійснено поставку природного газу за період з січня 2014 року по квітень 2014 року та за період з жовтня 2014 року по грудень 2014 року на загальну суму 3 543 186,08 грн, що підтверджуються актами приймання - передачі природного газу: від 31.01.2014 на суму 705 907,57 грн, від 28.02.2014 на суму 487 696,34 грн, від 31.03.2014 на суму 332 204,38 грн, від 30.04.2014 на суму 144 526,23 грн, від 31.10.2014 на суму 175 948,55 грн, від 30.11.2014 на суму 601 686,90 грн, від 31.12.2014 на суму 1 095 216,11 грн.
За зобов'язаннями за січень 2014 року в сумі 705 907,57 грн відповідач остаточно розрахувався 03.06.2014; за лютий 2014 року в сумі 487 696,34 грн відповідач остаточно розрахувався 11.11.2014; за березень 2014 року в сумі 332 204,38 грн відповідач остаточно розрахувався 19.12.2014; за квітень 2014 року в сумі 144 526,23 грн відповідач остаточно розрахувався 29.12.2014; за жовтень 2014 року в сумі 175 948,55 грн відповідач остаточно розрахувався 29.12.2014; за листопад 2014 року в сумі 601 686,90 грн відповідач остаточно розрахувався 31.12.2014; за грудень 2014 року в сумі 1 095 216,11 грн відповідач остаточно розрахувався 13.03.2015.
Вартість вказаного природного газу було сплачена відповідачем з порушенням встановлених договором строків. У зв'язку з цим ПАТ "НАК "Нафтогаз України" заявлено вимоги про стягнення пені, інфляційних втрат та 3 % річних.
При цьому судами встановлено, що зобов'язання КП "Тепловодосервіс" Лозівської районної ради з оплати за поставлений природній газ з січня 2014 року по квітень 2014 року та за період з жовтня 2014 року по грудень 2014 року були повністю виконані до 13.03.2015.
Предметом оскарження відповідно до вимог касаційної скарги ПАТ "НАК "Нафтогаз України" є рішення місцевого суду та постанова суду апеляційної інстанції щодо стягнення пені, інфляційних втрат, 3% річних у зв'язку з застосуванням до спірних правовідносин положень Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії".
Суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
30.11.2016 набрав чинності Закон України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" № 1730-VI від 03.10.2016, який визначає комплекс організаційних та економічних заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення.
Відповідно до приписів статті 1 Закону № 1730-VIII заборгованістю, що підлягає врегулюванню відповідно до цього Закону, зокрема, є кредиторська заборгованість перед постачальником природного газу теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води.
Згідно зі статтею 2 Закону № 1730-VIII дія останнього поширюється на відносини із врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії.
Для участі у процедурі врегулювання заборгованості теплопостачальні та теплогенеруючі організації, підприємства централізованого водопостачання та водовідведення включаються до реєстру, який веде центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства (ст. 3 Закону № 1730-VIII).
За приписами частини першої статті 5 Закону № 1730-VIII реструктуризації підлягає кредиторська заборгованість теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, використаний станом на 1 липня 2016 року для виробництва теплової та електричної енергії, послуг з опалення та постачання гарячої води (без урахування суми неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за спожитий природний газ), не погашена станом на 31 грудня 2016 року.
На реструктуризовану заборгованість не нараховуються неустойка (штрафи, пені), проценти річних, інфляційні нарахування, крім випадків повного або часткового нездійснення платежів за договором про реструктуризацію заборгованості, укладеним відповідно до Закону № 1730-VIII.
Постановою Кабінету Міністрів України № 93 від 21.02.2017 затверджено Порядок ведення реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії, та користування зазначеним реєстром який визначає механізм формування, ведення реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії, а також користування його даними.
Так, відповідно до пункту 14 вказаного Порядку у реєстрі відображаються дані про підприємства, зокрема, зазначаються дані про обсяг кредиторської заборгованості, що підлягає врегулюванню згідно з Законом № 1730-VIII; обсяг не відшкодованої станом на 01.01.2016 заборгованості з різниці в тарифах, підтверджений протоколами територіальних комісій з питань узгодження заборгованості з різниці в тарифах; обсяг нарахувань із сплати неустойки (штрафу, пені), інших штрафних, фінансових санкцій, а також інфляційних нарахувань і процентів річних, що підлягають стягненню на підставі рішення суду, на заборгованість за спожитий природний газ, електричну енергію, теплову енергію, централізоване водопостачання і водовідведення, що утворилася в період до 01.07.2016.
Водночас, частиною 3 статті 7 Закону № 1730-VIII передбачено, що на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом (тобто до 30.11.2016), неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом.
Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що частина третя статті 7 Закону № 1730-VIII є нормою прямої дії. При цьому застосування приписів частини третьої статті 7 цього Закону не ставиться у залежність від виконання будь-яких інших умов, окрім погашення боржником заборгованості за отриманий природний газ до набранням чинності Законом.
Зокрема, застосування цієї норми не потребує включення підприємства до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості, і застосування процедури, передбаченої статтями 1, 2, 3 Закону № 1730-VIII, за умови погашення заборгованості до набрання чинності цим Законом.
Якщо заборгованість погашено до набрання чинності Закону № 1730-VIII, тоді положення статей 1, 2, 3 вказаного Закону не застосовуються. Відтак не потребує доведення факт включення підприємства до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості, а неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних, нараховані на заборгованість, яка є предметом регулювання цим Законом, не нараховуються, а нараховані підлягають списанню, у зв'язку з припиненням зобов'язань щодо їх сплати, на підставі частини третьої статті 7 Закону № 1730-VIII.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, на момент набрання чинності Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" від 03.10.2016 № 1730-VIII (30.11.2016) заборгованість відповідача за поставку природного газу за період з січня 2014 року по квітень 2014 року та за період з жовтня 2014 року по грудень 2014 року за договором купівлі-продажу природного газу №1639/14-БО-32 від 21.11.2013 була погашена.
Таким чином, господарські суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правомірних висновків про те, що заявлені позивачем до стягнення пеня в сумі 132 243,13 грн, 3% річних в сумі 20 904,23 грн та інфляційні втрати в сумі 156 207,60 грн у зв'язку з несвоєчасною оплатою відповідачем вартості поставленого природного газу, який використовувався для виробництва теплової енергії, і така заборгованість погашена відповідачем до набрання чинності Законом України № 1730-VIII, не нараховуються та підлягають списанню відповідно до вимог статті 7 вказаного закону, а виконання такої норми (списання санкцій) не потребує включення підприємства до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості.
Щодо посилання скаржника на постанову Верховного Суду у справі № 908/3211/16 від 14.02.2018, колегія суддів касаційного суду вважає за необхідне зазначити, що у вказаній постанові відсутній висновок щодо необхідності включення до реєстру обсягів заборгованості теплопостачального підприємства для здійснення процедури врегулювання заборгованості, а зазначення у цій постанові про включення до реєстру обсягів заборгованості теплопостачального підприємства для здійснення процедури врегулювання заборгованості є наведенням фактичних обставин, встановлених судами попередніх інстанцій, а не правовою позицією Верховного Суду про необхідність включення підприємства до вказаного реєстру для застосування частини 3 статті 7 Закону № 1730-VIII.
Колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду погоджується з висновками господарських судів першої та апеляційної інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позову, а доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження під час касаційного перегляду.
За таких обставин постанова суду апеляційної інстанції та рішення першої інстанції прийняті з додержанням вимог матеріального та процесуального права, підстав для їх зміни чи скасування немає.
З огляду на те, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, згідно з ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача.
Керуючись п. 13 ст. 8, ст. ст. 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд
касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Харківської області від 12.11.2018 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 19.12.2018 у справі за № 922/2784/18 - без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий Л. Стратієнко
Судді Г. Вронська
І. Ткач