Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"01" квітня 2019 р. м. ХарківСправа № 922/2220/18
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Калініченко Н.В.
при секретарі судового засідання Косенко К.Д.
за участю представників - не з'явилися
розглянувши заяву приватного акціонерного товариства "Харківський завод транспортного устаткування" про відстрочку та розстрочку виконання рішення (вх. № 7207 від 22 березня 2019 року) у справі за позовом військової прокуратури Харківського гарнізону, м. Харків, в інтересах держави в особі Державного концерну "Укроборонпром", м. Київ; Державного підприємства "Харківський завод транспортного устаткування", м. Харків, до Приватного акціонерного товариства "Харківський завод транспортного устаткування", м. Харків, про стягнення коштів
В провадженні господарського суду Харківської області перебувала справа № 922/2220/18 за позовом військової прокуратури Харківського гарнізону в інтересах держави в особі державного концерну "Укроборонпром" та державного підприємства "Харківський завод транспортного устаткування" до приватного акціонерного товариства "Харківський завод транспортного устаткування", про стягнення 809 342,39 грн. основного боргу; 130 964,71 грн. інфляційних втрат; 34 990,20 грн. 3% річних; 80 934,24 грн. пені та 56 653,97 грн. штрафу.
13 листопада 2018 року, рішенням господарського суду Харківської області, яке залишено без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 06 березня 2019 року, позовні вимоги задоволено частково, стягнуто приватного акціонерного товариства "Харківський завод транспортного устаткування" на користь державного підприємства "Харківський завод транспортного устаткування" 809 342,39 грн. основної заборгованості, 130 964,71 грн. інфляційних втрат та 34 923,68 грн. 3% річних; стягнуто з приватного акціонерного товариства "Харківський завод транспортного устаткування" на користь Військової прокуратури об'єднаних сил 14 628,46 грн. судового збору, в решті позову відмовлено.
22 березня 2019 року до господарського суду Харківської області від приватного акціонерного товариства "Харківський завод транспортного устаткування" надійшла заява (вх. № 7207) про відстрочку та розстрочку виконання рішення, відповідно до якої заявник просить суд: відстрочити виконання рішення господарського суду Харківської області від 13 листопада 2018 року по справі № 922/2220/18 строком на 3 місяці; розстрочити виконання рішення господарського суду Харківської області 13 листопада 2018 року по справі № 922/2220/18 строком на 1 рік, згідно графіка погашення заборгованості щомісяця рівними частинами.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 22 березня 2019 року призначено до розгляду у судовому засіданні на 01 квітня 2019 року заяву приватного акціонерного товариства "Харківський завод транспортного устаткування" про відстрочку та розстрочку виконання рішення (вх. № 7207 від 22 березня 2019 року).
В призначене судове засідання 01 квітня 2019 року учасники судового процесу своїх уповноважених представників не направили, про час, дату та місце розгляду заяви повідомлені належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи поштовими повідомленнями про вручення поштового відправлення та Витягами з відстеження пересилання поштових відправлень.
Розглянувши заяву про відстрочку та розстрочку виконання рішення (вх. № 7207 від 22 березня 2019 року), відповідно до якої заявник (боржник) просить суд відстрочити виконання рішення господарського суду Харківської області від 13 листопада 2018 року по справі № 922/2220/18 строком на 3 місяці та розстрочити виконання даного рішення строком на 1 рік, згідно графіка: 30 червня 2019 року - 81 269,23 грн.; 30 липня 2019 року - 81269,23 грн.; 30 серпня 2019 року - 81 269.23 грн.; 30 вересня 2019 року - 81 269,23 грн.; 30 жовтня 2019 року - 81 269,23 грн.; 30 листопада 2019 року - 81 269,23 грн.; 30 грудня 2019 року - 81 269,23 грн.; 30 січня 2020 року - 81 269,23 грн.; 28 лютого 2020 - 81 269,23 грн.; 30 березня 2020 - 81 269,23 грн.; 30 квітня 2020 - 81 269,23 грн.; 30 травня 2020 - 81269,25 грн., суд зазнає наступне.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Аналогічні норми містяться в статті 326 ГПК України, зокрема, судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною радою України, - і за її межами.
Стаття 33 Закону України "Про виконавче провадження" передбачає, за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо), право на звернення сторони до суду (який розглядав справу як суд першої інстанції) із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення. Відповідно до приписів ч.ч. 1, 3, 4 ст. 331 ГПК України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення. Підставою для відстрочки чи розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про, зокрема, розстрочення виконання судового рішення, суд враховує: ступінь вини відповідача у виникненні спору; стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або члена її сім'ї, її матеріальний стан.; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Вирішення питання щодо надання чи відмови в наданні відстрочки та/або розстрочки виконання рішення суду є суб'єктивним правом суду, яке останній приймає на власний розсуд шляхом оцінки наданих сторонами доказів.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 по справі "Шмалько проти України" (заява № 60750/00) зазначено, що для цілей ст. 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід'ємна частина "судового розгляду". Згідно з правовою позицією Європейського суду з прав людини, несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка та розстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого ч.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, згідно якої "кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру", а у системному розумінні даної норми та національного закону, суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах, шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале виконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути оправдано за конкретних обставин справи та є наслідком зменшення вимог щодо розумності строку. Стосовно системності виконання Європейський суд підкреслює, що присудження грошових коштів не надає пом'якшення у виконавчому провадженні, а отже сама можливість надання відстрочки та розстрочки виконання судового акту повинна носити виключний характер. Із підстав, умов та меж надання відстрочки та розстрочки виконання судового рішення слідує, що безпідставне надання відстрочки та розстрочки без обґрунтованих на те мотивів, надане на тривалий період без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим. Так, у рішенні Європейського суду з прав людини від 17 травня 2005 року у справі "Чіжов проти України" (заява № 6962/02) зазначено, що позитивним обов'язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантій, які закріплені в параграф 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Отже, виходячи із наведеного вище, в основу судового рішення про надання відстрочки або розстрочки виконання рішення суду має бути покладений обґрунтований висновок про наявність обставин, що ускладнюють або роблять неможливим його виконання.
При цьому, господарський суд повинен врахувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк чи попередньо встановленим способом, але перш за все повинен врахувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення.
Аналіз процесуальних норм, які регулюють питання можливості надання розстрочки виконання рішення суду, вказує, що законодавець у будь-якому випадку пов'язує відстрочку та розстрочку виконання судового рішення з об'єктивними, переборними - виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.
Суд зазначає, що згідно з частиною першої статті 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Крім того, відповідно до статті 42 ГК України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Складне фінансове становище приватного акціонерного товариства "Харківський завод транспортного устаткування", яким обґрунтована винятковість обставин, що ускладнюють виконання судового рішення, з урахуванням того, що господарська діяльність здійснюється ним на власний ризик, не може бути безумовною підставою для надання розстрочки виконання судового рішення; при цьому, розстрочення виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 15 березня 2018 року у справі № 910/8153/17).
Суд зазначає, що наведені приватним акціонерним товариством "Харківський завод транспортного устаткування" обставини як сплата щомісячних платежів (на користь "Харківенергозбут", "Харківобленерго", "Трансгазенерго", сплата податків, єдиного соціального внеску та заборгованість по заробітній платі), не свідчать про неможливість виконання рішення суду у цій справі, а лише відображають поточну підприємницьку діяльність боржника, що не є обставинами, з якими закон пов'язує можливість відстрочення та розстрочення виконання судового рішення.
Негативні наслідки, що викликані неспроможністю боржника до беззбиткового господарювання, незадовільним станом планування власної економічної діяльності, неналежним станом претензійно-позовної роботи по стягненню дебіторської заборгованості тощо, не можуть бути перекладені на стягувача, оскільки це суперечило б принципам справедливості, добросовісності, розумності цивільного законодавства (п. 6 ст.3 ЦК України).
Разом з цим, суд зазначає, що і на підтвердження своєї неплатоспроможності боржником не було подано до суду належних доказів, зокрема довідки з обслуговуючих банків про відсутність грошових коштів на рахунках, а також довідки про відсутність майна у власності (тощо).
Таким чином, суд приходить до висновку про те, що боржником у порушення статей 73, 74 ГПК України не доведено суду належними та допустимими доказами виняткових обставин, що можуть бути підставами для відстрочки та розстрочки виконання рішення суду.
Разом з цим, суд також приймає до уваги, що заявником не надано й доказів, які б свідчили про майбутнє покращення скрутного матеріального становища приватного акціонерного товариства "Харківський завод транспортного устаткування" у вказаний у заяві про розстрочку термін, а отже і про наявність реальної можливість виконання рішення протягом 12 місяців.
Крім того, суд бере до уваги, що боржником не вчинялися дії щодо самостійного виконання рішення господарського суду Харківської області від 13 листопада 2018 року у справі № 922/2220/18. Будь яких спроб щодо погашення заборгованості боржником не було здійснено до цього часу.
При цьому, при вирішенні питання про надання відстрочки та розстрочки необхідно врахувати, що спір у цій справі виник саме з вини приватного акціонерного товариства "Харківський завод транспортного устаткування" у зв'язку з неналежним виконанням умов договору № 25/6-16 на створення і передачу науково-технічної продукції від 11 квітня 2018 року.
Враховуючи вище викладене, обставини, на які посилається боржник, не є винятковими у розумінні статті 331 ГПК України, з урахуванням матеріальних інтересів обох сторін, їх фінансового стану, ступеню вини відповідача у виникненні спору, неможливість перекладати комерційні ризики відповідача та його недбалість у веденні власних справ на позивача.
Більш того, згідно вимог ч. 5 ст. 331 ГПК України, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення. Тобто, вимогами ст. 331 ГПК України чітко передбачено, що, по-перше, підставою для розстрочення виконання рішення суду є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим; по-друге, розстрочення судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення.
В даному випадку, строк на який може бути надано відстрочку або розстрочку виконання рішення господарського суду Харківської області від 13 листопада 2019 року у справі № 922/2220/18 не може перевищувати - 13 листопада 2019 року (сплив річного строку, встановленого ч. 5 ст. 331 ГПК України).
Водночас, як зазначалося вище в даній ухвалі суду, заявник (боржник) просить суд розстрочити виконання рішення господарського суду Харківської області від 13 листопада 2018 року по справі № 922/2220/18 строком на один рік, а саме з червня 2019 року по травень 2020 року, тобто поза межами строку, встановленого вимогами ч. 5 ст. 331 ГПК України. При цьому, суд звертає увагу заявника на те, що суд не визначає самостійно строк, на який надається розстрочка виконання рішення суду, та розмір коштів по кожному періоду розстрочення, натомість визначення даного строку та сум коштів є правом та прерогативою сторони. Суд же лише надає оцінку обґрунтуванню наявності підстав для надання розстрочення виконання рішення суду.
Крім того, суд зазначає, що зміст статті 331 ГПК України не передбачає можливості одночасного застосування відстрочення та розстрочення виконання рішення суду. Визначення ж способу, передбаченого ст. 331 ГПК України, не віднесено до компетенції суд, оскільки останній зобов'язаний розглянути подану заявником заяву та, в залежності від конкретних обставин, або її задовольнити, або відхилити.
Враховуючи вище викладене, суд приходить до висновку про відмову в задоволені заяви приватного акціонерного товариства "Харківський завод транспортного устаткування" про відстрочку та розстрочу виконання рішення (вх. № 7207 від 22 березня 2019 року).
Враховуючи викладене, керуючись статтями 232, 233, 234, 235, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд -
В задоволені заяви приватного акціонерного товариства "Харківський завод транспортного устаткування" про відстрочку та розстрочку виконання рішення (вх. № 7207 від 22 березня 2019 року) - відмовити.
Ухвала суду набирає законної сили негайно після її оголошення та може бути оскаржена, в порядку ст. ст. 255-257 ГПК України з врахуванням п. 17.5 Перехідних положень.
Повний текст ухвали складено 04 квітня 2019 року.
Суддя ОСОБА_1
справа № 922/2220/18