вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"27" березня 2019 р. Справа№ 911/2477/18
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Жук Г.А.
суддів: Мальченко А.О.
Дикунської С.Я.
при секретарі судового засідання Костяк В.Д.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу №14/4-1769 від 27.12.2018 (вх. №09.1-04.2/632/19 від 22.01.2019) Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду Київської області від 04.12.2018
у справі №911/2477/18 (суддя Д.Г. Заєць)
за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
до Комунального підприємства Рокитнянської районної ради Київської області "Рокитнетепломережа"
про стягнення 1 140,15 грн
за участю представників учасників справи:
від позивача - Коваленко С.В., довіреність № 14-215 від 19.11.2018
від відповідача - не з'явились
Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Комунального підприємства Рокитнянської районної ради Київської області "Рокитнетепломережа" про стягнення 1 140,15 грн заборгованості за Договором купівлі-продажу №1590/14-КП-17 від 28.01.2014.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем договірних зобов'язань в частині оплати вартості поставленого природного газу згідно умов договору № 1590/14-КП-17 від 28.01.2014 купівлі-продажу природного газу. У зв'язку з цим, на підставі ст. 625 ЦК України, позивачем нараховано 66,66 грн 3% річних, 375,23 грн інфляційних втрат, а також 698,27 грн пені.
Рішенням Господарського суду Київської області від 04.12.2018 (повний текст складено 10.12.2018) у задоволенні позову відмовлено.
Приймаючи рішення у даній справі, місцевий господарський суд виходив з того, що оскільки зобов'язання з оплати природного газу виконано відповідачем до набрання чинності Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості на теплопостачальних, теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання та водовідведення за спожиті енергоносії», то суми штрафних та фінансових санкцій підлягають списанню, а тому позовні вимоги є необґрунтовані.
Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач - Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", 08.01.2019 подав апеляційну скаргу №14/4-1769 від 27.12.2018, просить рішення Господарського суду Київської області від 04.12.2018 у справі №911/2477/18 скасувати повністю та ухвалити нове про стягнення 698,27 грн пені, 66,66 грн 3% річних, 375,23 грн інфляційних втрат.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що оскаржуване рішення прийнято з неправильним застосуванням норм матеріального права. Зокрема, апелянт стверджує, що застосування унормованого ст. 7 Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості на теплопостачальних, теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання та водовідведення за спожиті енергоносії» порядку списання неустойки, інфляційних та 3 % річних можливо лише у випадку включення такого боржника до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості.
Згідно Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.01.2019 апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Жук Г.А., суддів Мальченко А.О., Дикунська С.Я.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.01.2019 апеляційну скаргу №14/4-1769 від 27.12.2018 (вх. №09.1-04.2/632/19 від 22.01.2019) Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду Київської області від 04.12.2018 у справі №911/2477/18 залишено без руху на підставі ст.ст. 174, 260 ГПК України у зв'язку з відсутністю доказів сплати судового збору.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.02.2019, після усунення недоліків апеляційної скарги, Публічному акціонерному товариству "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" поновлено пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Київської області від 04.12.2018; справу №911/2477/18 призначено до розгляду на 27.03.2019; встановлено відповідачу процесуальний строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, а також усім учасникам провадження надано строк на подання заяв, клопотань, пояснень.
Відповідач не скористався своїм правом, передбаченим ч.1 ст. 263 ГПК України, та не подав суду письмового відзиву на апеляційну скаргу, що у відповідності до ч. 3 ст. 263 ГПК України не перешкоджає перегляду оскаржуваного рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку.
Представник відповідача в судове засідання 27.03.2019 не з'явився, про час та місце судового засідання повідомлявся належним чином, про що свідчить наявне в матеріалах справи повідомлення про вручення, згідно якого 26.02.2019 відповідачем отримано ухвалу суду. Клопотань та заяв до початку судового розгляду справи від даного учасника справи не надходило, про поважність причин неприбуття в судове засідання не повідомлялось.
Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 120 ГПК України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов'язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.
Згідно з п. 3 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення, зокрема, є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення.
Згідно з ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Суд апеляційної інстанції з метою дотримання процесуальних строків розгляду апеляційної скарги на рішення суду, враховуючи те, що явка представників сторін судом обов'язковою не визнавалась, а участь в засіданні суду є правом, а не обов'язком сторони, зважаючи на відсутність обґрунтованих клопотань про відкладення розгляду справи, дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника відповідача, який належним чином повідомлений про судовий розгляд справи апеляційним господарським судом.
Представник позивача в судовому засіданні 27.03.2019 вимоги апеляційної скарги підтримав та просив її задовольнити, рішення Господарського суду Київської області від 04.12.2018 скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову в повному обсязі.
Відповідно до ст. 269, ч. 1 ст. 270 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених при перегляді справ в порядку апеляційного провадження.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази в їх сукупності, заслухавши пояснення присутнього представника позивача, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги в межах викладених скаржником доводів та вимог, виходячи з наступного.
28.01.2014 між Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (продавець за договором, позивач у справі) та Комунальним підприємством Рокитнянської районної ради Київської області «Рокитнетепломережа» (покупець за договором; відповідач у справі) укладено Договір купівлі-продажу природного газу №1590/14-КП-17 з наступними змінами, внесеними згідно додаткових угод №1 від 30.04.2014 року, №2 від 20.05.2014 року, №3 від 05.09.2014 року, №4 від 10.11.2014 року.
Відповідно до п. п. 1.1.,1.2 Договору, продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 2014 році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711210000, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей природний газ (далі - газ), на умовах цього договору. Газ, що продається за договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається підприємствами, організаціями та іншими суб'єктами господарювання (крім бюджетних організацій та установ) (далі - споживачами покупця).
Згідно п. 2.1 Договору, продавець передає покупцеві з 01 січня 2014 року по 31 грудня 2014 року газ обсягом до 10 тис.куб.м. (десять тисяч куб.м.), у тому числі по місяцях кварталів (тис. куб. м.): І квартал - 6 (січень - 2,5, лютий - 2,5, березень - 1,0); ІІ квартал - 0 (квітень - 0, травень - 0, червень - 0); III квартал - 0 (липень - 0, серпень - 0, вересень - 0), квартал - 4 (жовтень - 0,5, листопад - 1,5, грудень - 2,2).
Відповідно до п. 3.1. Договору, продавець передає покупцю газ у пунктах приймання-передачі газу на вхідній запірній/відключаючій арматурі покупця. Право власності на газ переходить від продавця до покупця в пунктах приймання-передачі. Після переходу права власності на газ покупець несе всі ризики і приймає на себе всю відповідальність, пов'язану з правом власності на газ.
Згідно п. 3.3. Договору приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг використання газу покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу покупця.
В п. 3.4 Договору сторонами узгоджено, що не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, покупець зобов'язується надати продавцеві підписані та скріплені печатками покупця та газотранспортного підприємства три примірники акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа зобов'язується повернути покупцеві та газотранспортному підприємству по одному примірнику оригіналу акта, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.
Пунктами 5.1., 5.2 Договору передбачено, що ціна (граничний рівень ціни) на газ і тарифи транспортування установлюються НКРЕ. Ціна за 1000 куб.м. природного газу становить 3113,00 грн. без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу, крім того: збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ - 2%; податок на додану вартість за ставкою - 20%. Крім того, тариф на транспортування природного газу магістральними та розподільними трубопроводами - 287,00 грн., крім того ПДВ-20% - 57,40 грн., всього з ПДВ - 344,40 грн. (триста сорок чотири гривень 40 коп.). До сплати за 1000 куб.м. природного газу - 3462,26 грн., крім того ПДВ - 20% - 692,45 грн., всього з ПДВ - 4154,71 (чотири сто п'ятдесят чотири грн. 71 коп.).
У разі зміни НКРЕ ціни на газ та/або тарифів на його транспортування, розподіл і постачання, вони є обов'язковими для сторін за цим договором з моменту введення їх в дію (п. 5.3. Договору).
За змістом п. 5.5. Договору, загальна вартість природного газу за цим договором складається із сум вартості місячних поставок газу.
Пунктом 9.3. Договору сторони погодили, що строк, у межах якого сторони можуть звернутись до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, штрафів, пені, відсотків річних, інфляційних нарахувань, встановлюється тривалістю у 5 (п'ять) років.
У відповідності до Розділу 11 Договору, договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, і діє в частині реалізації газу до 31 грудня 2014 року, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.
Цивільні зобов'язання виникають з підстав, передбачених ст. 11 ЦК України, зокрема з договорів та інших правочинів. Частиною 7 статті 179 ГК України передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
У відповідності до ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
За приписами ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. ст. 525, 615 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Із зазначеною нормою кореспондується й ч. 1 ст. 193 ГК України, відповідно до якої суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Як вірно встановлено місцевим господарським судом, позивачем на виконання умов договору передав відповідачу впродовж січня, лютого та грудня 2014 року природний газ, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу від 31.01.2014 року за січень 2014 року (на суму 10386,78 грн), від 28.02.2014 року за лютий 2014 року (на суму 10386,78 грн), від 31.12.2014 року за грудень 2014 (на суму 15323,28 грн). Всього на загальну суму 36096,84 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
В п. 6.1 Договору сторонами узгоджено, що оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) наступного за місяцем поставки газу.
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Матеріалами справи підтверджується, що відповідач здійснив оплату отриманого природного газу з порушенням строків оплати, встановлених п. 6.1 Договору. Факт повного виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань 30.03.2015 позивачем не заперечується.
Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За приписами ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Згідно ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно з ч. 6 ст. 231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
В п. п. 7.1., 7.2. Договору сторонами узгоджено, що за невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених чинним законодавством України, а також цим Договором, а у разі невиконання покупцем умов пункту 6.1 цього договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.
Неналежне виконання відповідачем договірних зобов'язань в частині своєчасності проведення розрахунку за одержаний природний газ стали підставою для звернення позивача з даним позовом про стягнення 698,27 грн. пені (за період з 15.02.2014 року по 25.03.2014 року та з 15.01.2015 року по 03.03.2015 року), 66,66 грн. 3% річних (за період з 15.02.2014 року по 25.03.2014 року та з 15.01.2015 року по 03.03.2015 року) та 375,23 грн. інфляційних втрат (за період з 01.02.2015 року по 28.02.2015 року), нарахованих на заборгованість відповідача за кожним актом приймання-передачі природного газу окрема з урахуванням проведених оплат.
Разом з цим, суд апеляційної інстанції зауважує, що спір у даній справі виник у зв'язку з неналежним виконанням договірних зобов'язань згідно договору купівлі-продажу природного газу, який придбавався відповідачем виключно для виробництва теплової енергії (п. 1.2 Договору).
30 листопада 2016 року набрав чинності Закон України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії, яким визначено комплекс організаційних та економічних заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення» (далі - Закон № 1730).
Так, відповідно до ст. 1 названого Закону заборгованістю, що підлягає врегулюванню відповідно до цього Закону, зокрема, є кредиторська заборгованість перед постачальником природного газу теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води. Процедура врегулювання заборгованості - заходи, спрямовані на зменшення, списання та/або реструктуризацію заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиту електричну енергію шляхом проведення взаєморозрахунків, реструктуризації та списання заборгованості. Реєстр підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості - державна відкрита, загальнодоступна інформаційна система, що забезпечує збирання, накопичення, обробку, захист, облік та надання інформації про підприємства та організації, які є учасниками процедури врегулювання заборгованості відповідно до цього Закону.
Згідно зі ст. 2 Закону дія цього Закону поширюється на відносини із врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії.
Статтею 3 Закону № 1730 передбачено, що для участі у процедурі врегулювання заборгованості теплопостачальні та теплогенеруючі організації, підприємства централізованого водопостачання та водовідведення включаються до реєстру, який веде центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства.
Водночас, частина третя статті 7 Закону № 1730 окремо регулює списання неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за енергоносії, централізоване водопостачання та водовідведення; нею передбачено, що на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом, неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом.
Отже, цією нормою законодавець передбачив можливість звільнення боржника від відповідальності за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання у сфері теплопостачання як у спосіб не нарахування йому неустойки, інфляційних втрат, відсотків річних на початкову заборгованість, так і у спосіб списання цих нарахувань. Право не нараховувати неустойку, інфляційні втрати, відсотки річних не ставиться в залежність від будь-яких інших умов, окрім погашення боржником заборгованості за отриманий природний газ до набрання чинності Законом. Відповідно, виконання цієї норми також не потребує включення підприємства до реєстру, оскільки за змістом Закону до реєстру включаються та процедурі врегулювання заборгованості підлягають не погашені суми боргу перед постачальником природного газу теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води.
Доводи апеляційної скарги в частині невірного застосування місцевим господарським судом норм матеріального права, зокрема, ст. 7 Закону № 1730, відхиляються судовою колегією як необґрунтовані, оскільки не спростовують вищенаведених висновків суду.
Встановивши, що заявлені до стягнення з відповідача 3% річних, інфляційні та пеня були нараховані на заборгованість, яку відповідач погасив до набрання чинності Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних, теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання та водовідведення за спожиті енергоносії", місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про стягнення 1 140,15 грн.
Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду вважає, що місцевим господарським судом належним чином досліджено обставини справи та надано цим обставинам відповідну правову оцінку, рішення Господарського суду Київської області від 04.12.2018 у справі № 911/2477/18 відповідає фактичним обставинам справи, не суперечить чинному законодавству України, а тому передбачених законом підстав для зміни чи скасування оскаржуваного рішення в розумінні приписів ст. 277 ГПК України не вбачається. Скаржником не надано належних та допустимих доказів на підтвердження своєї правової позиції, а також не наведено переконливих аргументів у відповідності з нормами чинного законодавства, щодо спростування висновків суду першої інстанції.
Судові витрати, в порядку ст. 129 ГПК України, покладаються на апелянта (позивача у даній справі).
Керуючись ст. ст. 129, 253-254, 269, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду Київської області від 04.12.2018 у справі № 911/2477/18 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Київської області від 04.12.2018 у справі № 911/2477/18 залишити без змін.
3. Справу № 911/2477/18 повернути до Господарського суду Київської області.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, визначених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України
Головуючий суддя Г.А. Жук
Судді А.О. Мальченко
С.Я. Дикунська
Повний текст постанови складено 03.04.2019