1[1]
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ
Київського апеляційного суду в складі:
головуючого суддіОСОБА_1 ,
суддів при секретарі судового засіданняОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві 26 березня 2019 року, з використанням відеоконференцзв'язку з ІТТ ГУ НП в м. Києві, де перебуває підозрюваний ОСОБА_5 , апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах підозрюваного ОСОБА_5 на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 22 листопада 2018 року, відносно
ОСОБА_5 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Горлівка Донецької області, громадянин України, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 ,
підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбаченихч. 3 ст. 27, ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 209 КК України,
за участі: прокурора захисника підозрюваного ОСОБА_7 , ОСОБА_6 , ОСОБА_5 ,
Вказаною ухвалою задоволено клопотання прокурора першого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання державного обвинувачення у кримінальних провадженнях слідчого відділу управління з розслідування злочинів проти основ національної безпеки України, миру, безпеки людства та міжнародного порядку Головної військової прокуратури Генеральної прокуратури України ОСОБА_7 та продовжено строк тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_5 , строком до 20 січня 2019 року, у межах строку досудового розслідування, із одночасним визначенням застави у розмірі 270 000 000 грн.
В обґрунтування рішення, слідчий суддя зазначив про наявність обґрунтованої підозри про причетність ОСОБА_5 до вчинення інкримінованих йому кримінальних правопорушень, та обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про продовження строку тримання під вартою.
Не погоджуючись з таким рішенням слідчого судді, захисник ОСОБА_6 в інтересах підозрюваного ОСОБА_5 , подав апеляційну скаргу з доповненнями до неї, в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 22 листопада 2018 року.
Зокрема, в апеляційній скарзі звертається увага на те, що слідчий суддя всупереч ч. 3 ст. 26 КПК України розглянув клопотання, внесене не уповноваженою на те особою. Так, захисник наголошує, що досудове розслідування у кримінальному провадженні за підозрою ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27, ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 209 КК України, повинно здійснюватись детективом НАБУ, за наглядом Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, оскільки ОСОБА_5 у період нібито вчинення кримінальних правопорушень був народним депутатом України, і розмір нібито завданої шкоди більше ніж у 500 разів перевищує розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленої законом на час вчинення кримінальних правопорушень.
Також, захисник зазначає, що слідчим суддею всупереч ст. 2 КПК України продовжив строк тримання під вартою особі, що не має процесуального статусу підозрюваного. Так, 25 квітня 2018 року, слідчий ГВП Генеральної прокуратури України ОСОБА_7 у кримінальному провадженні № 12013000000000507 склав та підписав письмове повідомлення ОСОБА_5 про підозру у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, однак до відділу забезпечення досудового слідства СБУ, де утримується підозрюваний, прибув не ОСОБА_7 , а слідчий Золотарьов, який не маючи на це повноважень намагався здійснити повідомлення про підозру, в той час як ОСОБА_5 за його захисник, який не представляє його інтереси саме у цьому провадженні, здійснювали окрему процесуальну дію - знайомилися з матеріалами кримінального провадження № 12012000000000029. При цьому, захисник та підозрюваний повідомили слідчого, що захисник не представляє інтереси ОСОБА_5 в даному кримінальному провадженні, і останній просив надати йому можливість запросити захисника, що було проігноровано слідчим, тим самим порушено права ОСОБА_5 на участь обраного за власним розсудом захисника, мати достатній час для підготовки власного захисту, та право на захист. Після чого, слідчий надав усне доручення охоронцям ВЗДС СБУ України вручити підозрюваному документи, які той відмовився отримувати у слідчого. Останні після відбою принесли у камеру ОСОБА_5 зазначені документи, які останній зважаючи на відсутність захисника, нічний час доби, та погане самопочуття відмовився підписувати, про що було складено акт, який не має юридичної сили. Крім того, 27 квітня 2018 року повідомити ОСОБА_5 про підозру прибув уже прокурор відділу Генеральної прокуратури України ОСОБА_8 , під час здійснення таких дій використовувалась відео зйомка. Сторона захисту вважаючи даний запис важливим доказом у провадженні намагалась отримати його копію, однак сторона обвинувачення в порушення ст. 221 КПК України, такий запис не надає. З урахуванням викладеного, на переконання сторони захисту, неповідомлення ОСОБА_5 у визначеному законом порядку підозри і не роз'яснення її суті призвело до порушення принципу рівності сторін, в результаті чого останній не може реалізувати права на ефективний засіб юридичного захисту від підозри, оскільки не розуміє в чому його підозрюють. При тому, текст повідомлення про підозру складено з посиланням на матеріали іншого кримінального провадження, а тому не зрозуміло, чи не інкримінують підозрюваному знову те ж саме, наприклад події оренди майна на вул. Рильського, 4 у м. Києві.
Безпідставними вважає захисник доводи органу досудового розслідування щодо наявності ризиків, які б стали підставою для продовження ОСОБА_5 строку тримання під вартою, зважаючи на те, останній з 08 лютого 2018 року вже утримується під вартою у ВЗДС СБУ на виконання чотирьох ухвал слідчих суддів та суду.
Також, слідчим суддею залишено поза увагою майновий стан підозрюваного, а саме те, що на усе його майно та майно його дружини та сина накладено арешт, а також тяжкий стан здоров'я, який підтверджується висновком судово-медичної експертизи та висновками лікарів, які його обстежували.
Звертається в апеляційній скарзі увага і на те, що зважаючи на те, що ОСОБА_5 намагаються переслідувати у різних кримінальних провадження за різними епізодами, які мають однакову кваліфікацію, то наданих стороною обвинувачення доказів недостатньо для зясування питання, чи надавав компетентний орган Угорщини дозвіл на притягнення ОСОБА_5 до кримінальної відповідальності за подіями, пов'язаними з укладенням між банком ТА ао «Бріарей» договору про надання правової допомоги від 01 липня 2009 року та з виконанням сторонами умов вказаного договору.
Крім того, захисник наголошує на необґрунтованості пред'явленої його підзахисному підозри у вчинення кримінальних правопорушень, передбаченихч. 3 ст. 27, ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 209 КК України, оскільки Головною військової прокуратурою Генеральної прокуратури України ОСОБА_5 інкримінуються дії та факти, які на момент вчинення, ні після цього не являли і не являють складу кримінального правопорушення, і фактично кримінальне провадження зведено до юридичної оцінки класифікації конкретних фактів, які не оскаржується, зокрема, укладення між банком і адвокатським об'єднанням і виконання договору про надання правової допомоги, а також укладення ОСОБА_9 та банком договору оренди нежитлового приміщення. При цьому, захисник стверджує, що до виконання цих договорів його підзахисний не має ніякого відношення. Також, в органу досудового розслідування відсутні підстави вважати, що оренда плата за користування приміщенням по АДРЕСА_3 - це незаконно здобуті кошти, які ОСОБА_5 в подальшому нібито легалізував.
Не погоджується автор апеляційної скарги і з визначеним слідчим суддею розміром застави, оскільки вважає його надмірним, зважаючи на те, що слідчому судді було відомо про накладення арешту на усе майно підозрюваного. При цьому, можливості застосування до ОСОБА_5 інших менш суворих, запобіжних заходів, слідчий суддя взагалі не розглядав.
Також, захисник звертає увагу на те, що його підзахисний безпідставно утримується і ІТТ (ВЗДС) СБУ, оскільки досудове розслідування кримінального провадження у здійснення якого підозрюється ОСОБА_5 здійснюється не органом СБУ. Однак, з'ясувавши вказані обставини, слідчий суддя не вжив, передбачених ст. 206 КПК України заходів щодо забезпечення додержання прав підозрюваного, зокрема, право на тримання під вартою в порядку, передбаченому законодавством України.
Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника та підозрюваного, які підтримали апеляційну скаргу і просили її задовольнити, виступ прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив залишити в силі ухвалу слідчого судді, а апеляційну скаргу без задоволення, вивчивши матеріали провадження і перевіривши доводи апеляційної скарги з доповненнями до неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга захисника не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як убачається з матеріалів судового провадження, Генеральною прокуратурою України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості якого 27 серпня 2013 року внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 12013000000000507, за підозрою ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27, ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 209 КК України.
25 квітня 2018 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру в організації заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчинене повторно, за попередньою змовою групою осіб, в особливо великих розмірах, та в організації фінансових операцій, правочинів з коштами, одержаними внаслідок вчинення суспільно небезпечного протиправного діяння, що передувало легалізації (відмиванню) доходів, а також вчинення дій, спрямованих на приховування та маскування незаконного походження таких коштів чи володіння ними, прав на такі кошти, джерела їх походження, місцезнаходження, переміщення, а так само набуття, володіння, використання коштів, одержаних внаслідок вчинення суспільно небезпечного протиправного діяння, що передувало легалізації (відмиванню) доходів, за попередньою змовою групою осіб, вчинені в особливо великому розмірі, тобто у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27, ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 209 КК України.
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 03 травня 2018 року відносно ОСОБА_5 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 23 червня 2018 року, з одночасним визначенням застави у розмірі 300 000 000 грн.
Ухвалами слідчих суддів Печерського районного суду м. Києва від 23 червня, 14 серпня та 02 жовтня 2018 року продовжено строк тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_5 , відповідно до 20 серпня, 07 жовтня та 30 листопада 2018 року, з одночасним визначенням застави у розмірі 270 000 000 грн.
Строк досудового розслідування у даному кримінальному провадженні закінчується 06 березня 2019 року.
20 листопада 2018 року прокурор першого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання державного обвинувачення у кримінальних провадженнях слідчого відділу управління з розслідування злочинів проти основ національної безпеки України, миру, безпеки людства та міжнародного порядку Головної військової прокуратури Генеральної прокуратури України ОСОБА_7 , звернувся до слідчого судді Печерського районного суду м. Києва з клопотанням про продовження строку тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_5 , на 60 днів,з одночасним визначенням застави у розмірі 270 000 000 грн.
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 22 листопада 2018 року вказане клопотання прокурора було задоволено.
Розглядаючи клопотання слідчого про продовження строку тримання під вартою для прийняття законного та обґрунтованого рішення, в порядку ст. 199 КПК України, суд повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для застосування цього запобіжного заходу та умови, за яких таке продовження можливе.
Як встановлено колегією суддів, зазначені вимоги закону слідчим суддею дотримані в повному обсязі.
З ухвали суду та журналу судового засідання вбачається, що наведені в клопотанні прокурора підстави для продовження строку тримання під вартою ОСОБА_5 , перевірялись при розгляді клопотання. При цьому був допитаний підозрюваний, вислухана думка прокурорів та захисників, з'ясовані інші обставини, які мають значення при вирішенні питання про продовження строку тримання під вартою.
Так, під час судового розгляду слідчий суддя, з'ясував, що наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_5 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27, ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 209 КК України, підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами. Виклад обставин, що дають підстави підозрювати ОСОБА_5 у вчиненні зазначених кримінальних правопорушень прокурором зроблено з посиланням на матеріали кримінального провадження, що їх підтверджують.
На об'єктивне переконання і колегії суддів апеляційного суду сукупність всіх даних зазначених в ухвалі слідчого судді дає достатні підстави вважати ймовірним причетність ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27, ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 209 КК України, що є підставою для застосування до підозрюваного відповідних заходів забезпечення кримінального провадження, а саме запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з метою здійснення подальшого розслідування кримінального правопорушення.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
Крім того, слід зазначити й про те, що поняття «обґрунтована підозра» не визначене у національному законодавстві та, виходячи з положень ч. 5 ст. 9 КПК України, необхідно взяти до уваги позицію Європейського суду з прав людини, відображену у пункті 175 рішення від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», відповідно до якої «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення, те що вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Мюррей проти Об'єднаного Королівства» від 28 жовтня 1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року).
За таких умов, всупереч доводам апеляційної скарги захисника, слідчий суддя, як вважає колегія суддів, дослідивши, матеріали клопотання та долучені до нього документи, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин провадження, керуючись законом, оцінюючи сукупність зібраних доказів, лише щодо пред'явленої підозри, - з точки зору достатності та взаємозв'язку прийшов до обґрунтованого висновку про наявність у провадженні доказів, передбачених параграфами 3-5 Глави 4 КПК України, які свідчать про обґрунтованість підозри ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, оскільки об'єктивно зв'язує його з ними, тобто підтверджують існування фактів та інформації, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що підозрюваний, міг вчинити дані правопорушення.
Колегією суддів встановлено, що як у клопотанні, так і в судовому засіданні прокурором доведено існування ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, які дають підстави для продовження строку тримання під вартою ОСОБА_5 та недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання зазначеним ризикам.
В контексті практики Європейського суду з захисту прав людини, слід зазначити, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (Панченко проти Росії). Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Бекчиєв проти Молдови).
На підставі вище викладеного, а також враховуючи дані про особу підозрюваного, в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку про доведеність органом досудового розслідування ризику можливості підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування та суду, оскільки достатні стримуючі фактори, які б свідчили про протилежне в матеріалах провадження відсутні.
Матеріали судового провадження містять докази про існування інших ризиків неналежної процесуальної поведінки, зокрема можливості ОСОБА_5 , перебуваючи на волі, знищити, сховати або спотворити речі та документи, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінальних правопорушень, незаконно впливати на свідків та інших підозрюваних у кримінальному провадження, перешкоджати кримінальному провадженню іншим шляхом та вчинити інше кримінальне правопорушення, які поряд із ризиком можливості переховуватися від органів досудового розслідування та суду теж залишаються існувати та вірогідність їх настання є досить високою.
Вищевикладене нівелює доводи захисника про відсутність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з рішенням судді щодо необхідності задоволення клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_5 , оскільки прокурор в повному обсязі довів суду обставини, які виправдовують подальше обмеження права останнього на свободу. Таке обмеження не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.
Продовжуючи строк тримання під вартою ОСОБА_5 , суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.
Ухвала слідчого судді відповідає вказаним вимогам.
Даних, які б унеможливлювали подальше тримання ОСОБА_5 під вартою, навіть з урахуванням доводів захисника про незадовільний стан здоров'я останнього, матеріали судового провадження не містять.
Посилання сторони захисту на майновий стан підозрюваного, а саме те, що на усе його майно та майно його сім'ї накладено арешт, а також тяжкий стан здоров'я підозрюваного, були враховані слідчим суддею при вирішенні питання про продовження ОСОБА_5 строку дії обраного йому запобіжного заходу, і не спростовують висновки суду про те, що останній може вчинити дії, передбачені ст. 177 КПК України.
Що стосується доводів сторони захисту про те, що ОСОБА_5 було повідомлено про підозру з порушенням вимог Кримінального процесуального кодексу України, то вони не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного розгляду провадження, оскільки з наданих суду матеріалів вбачається, що ОСОБА_5 повідомлено про підозру у відповідності до положень Глави 22 КПК України. При цьому, колегія суддів враховує і те, що вказані доводи сторони захисту неодноразово перевірялися слідчими суддями під час вирішення клопотання органу досудового розслідування про продовження строку тримання підозрюваного під вартою.
Доводи захисника про незаконне утримання підозрюваного в ІТТ (ВЗДС) СБУ, не заслуговують на увагу, зважаючи на те, що на даний час ОСОБА_5 утримується в ІТТ ГУ НП України в м. Києві.
Інші доводи, на які посилається захисник в апеляційній скарзі, також не можуть бути підставою для відмови в задоволенні клопотання прокурора про застосування відносно ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки не спростовують висновки слідчого судді про наявність обґрунтованої підозри, пред'явленої останньому у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, що у сукупності з усіма обставинами провадження є достатнім для продовження строку тримання під вартою ОСОБА_5 .
Слідчий суддя, також відповідно до вимог ст. 182 КПК України, всупереч доводам апеляційної скарги визначив розмір застави, що належним чином забезпечить виконання підозрюваним ОСОБА_5 покладених на нього обов'язків у випадку внесення застави, з урахуванням майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 КПК України. З таким твердженням слідчого судді погоджується і колегія суддів. При цьому, слід зазначити, що розмір визначеної слідчим суддею застави, не може бути визнаним завідомо непомірним для підозрюваного, зважаючи лише на те, що на усе його майно накладено арешт.
Істотних порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, зі справи не вбачається.
З огляду на викладене, зазначені в апеляційній скарзі доводи та обставини, з яких захисник підозрюваного просить скасувати ухвалу слідчого судді, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду справи і не є визначеними законом підставами для скасування оскаржуваного рішення.
При цьому, колегія суддів враховує і ту обставину, що строк дії оскаржуваної ухвали закінчився ще у січні 2019 року.
Керуючись ст.ст. 177, 178, 183,194, 199, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -
Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 22 листопада 2018 року, якою задоволено клопотання прокурора першого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання державного обвинувачення у кримінальних провадженнях слідчого відділу управління з розслідування злочинів проти основ національної безпеки України, миру, безпеки людства та міжнародного порядку Головної військової прокуратури Генеральної прокуратури України ОСОБА_7 та продовжено строк тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строком до 20 січня 2019 року, у межах строку досудового розслідування, із одночасним визначенням застави у розмірі 270 000 000 грн., - залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах підозрюваного ОСОБА_5 , - без задоволення.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
Справа № 11-сс/824/821/2019 Категорія: ст. 199 КПК УкраїниГоловуючий у першій інстанції - ОСОБА_10 Доповідач: ОСОБА_1