28 березня 2019 року м. Київ
Єдиний унікальний номер справи № 359/1666/18
Апеляційне провадження №22-ц/824/289/2019
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Іванченко М.М.
суддів: Рубан С.М., Желепи О.В.
при секретарі: Ткаченко І.В.
за участю:
представника позивача: ОСОБА_1
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості
за апеляційною скаргою Литвиненко Олени Леонідівни в інтересах акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк»
на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області ухваленого 27 липня 2018 року в приміщенні суду під головуванням судді Яковлєвої Л.В. повний текст судового рішення виготовлено 1 серпня 2018 року,-
Позивач звернувся до Бориспільського міськрайонного суду Київської області з позовом до ОСОБА_2, в якому просить стягнути заборгованість за кредитним договором у сумі 35582 грн 91 к. та судові витрати.
Посилається на те, що відповідно до умов кредитного договору № б/н, укладеного 2 жовтня 2013 року між сторонами укладено кредитний договір. Банком надано ОСОБА_2 кредит на суму 12000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку.
ОСОБА_2 умови зазначеного кредитного договору належним чином не виконував внаслідок чого утворилась заборгованість, яку позивач просив стягнути з відповідача.
Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 27 липня 2018 року в задоволенні позовних вимог АТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості - відмовлено.
Не погодившись з таким рішенням суду, Литвиненко О.Л. в інтересах ПАТ КБ «Приватбанк», подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати вказане рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Посилається на те, що рішення суд першої інстанції незаконне, та необґрунтоване, ухвалено з неправильнимзастосуваннямнорм матеріального та процесуального права. Зокрема вказує на те, що укладаючи кредитний договір сторони за власним волевиявленням досягли істотних умов по ньому і власноручно його підписали, чим взяли на себе зобов'язання виконувати його належним чином. При цьому вказувала, що відсутність підпису позичальника на умовах та правилах не свідчить про те, що він не був ознайомлений з ними та не означає про відсутність договірних правовідносин між сторонами.
Представник позивача у судовому засіданні посилався на розсуд суду при вирішенні питання про зупинення провадження у справі.
Відповідач у судове засідання не з'явився, про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, тому відповідно до ч.2 ст.372 ЦПК України його неявка не перешкоджає розгляду справи.
Апеляційний суд, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, дійшов наступного висновку.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено, що між сторонами досягнуто згоди щодо розміру відсотків за користування кредитом, пені, комісії та штрафу. Також, суд вважав, що банком не надано доказів існування заборгованості за наданим кредитом а у разі його наявності, не конкретизовано і не підтверджено його дійсний розмірі (тіло кредиту).
Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду з огляду на таке.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 2 жовтня 2013 року ОСОБА_2 підписав анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанк відповідно до якої, він отримав кредит, вказавши бажаний кредитний ліміт по платіжній картці кредитка «Універсальна» Gold у розмірі 5000 грн.
Згідно інформації викладеній у вказаній заяві, ОСОБА_2 висловив свою згоду з тим, що ця заява разом із Пам'яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становить між ним та банком договір про надання банківських послуг, при цьому він ознайомився і згодний з Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами банку, які були надані йому для ознайомлення в письмовому вигляді.
Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно ст.628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
У відповідності до ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Частиною 1 та 2 ст. 639 ЦК України визначено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Позивач вказує, що між сторонами укладено кредитний договір шляхом підписання заяви позичальника, в якій вказано, що вона разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг складає між сторонами договір про надання банківських послуг.
При цьому позивачем не надано належних та допустимих доказів, які б підтверджували, що саме ці Умови є складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору і що саме з ними погодився відповідач при підписанні заяви на отримання кредиту, оскільки не містять підпису ОСОБА_2 про те, що він ознайомлений саме з цими Умовами.
Позивач вказує, що відповідно до укладеного між сторонами договору відповідач отримав від позивача кредит у розмірі 12000 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки
Проте такі твердження скаржника є необґрунтованими, оскільки позивачем не доведено, що відповідач уклав договір кредиту, шляхом встановлення кредитного ліміту на картку в розмірі 12000 грн.
При цьому, із анкети-заяви вбачається що у графі бажаний ліміт кредитування зазначено 5000 грн (а.с 9), а тому посилання позивача на те, що відповідач отримав кредит у виді визначеного в договорі ліміту у розмірі 12000 грн спростовуються наявною в справі копією анкети-заяви та до дати ухвалення судом першої інстанції оскаржуваного рішення, не надано будь-яких інших документів, які б підтверджували факт отримання відповідачем кредитного ліміту у розмірі 12000 грн.
При цьому суд оцінює критично наданий позивачем розрахунок заборгованості, оскільки з нього не вбачається за можливе перевірити правильність нарахувань відповідних сум. Ніяких роз'яснень та доказів щодо принципу складення даного розрахунку справа не містить. Не зрозуміло на яких підставах позивачем нараховано заборгованість по процентам за користування кредитом, сума якої є завищеною та неспівмірною із самою сумою кредиту. Крім того, розрахунок не містить підпису відповідальних осіб та не скріплений печаткою банку, а відтак не може бути належним та допустимим доказом у справі. Виписок із особового рахунку відповідача про рух коштів на ньому суду не надано.
Відповідно до ч.ч.1-3 ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно ч.ч.1,2 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Згідно ч.ч.1,2,3 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Апеляційним судом не може прийматись до уваги надану позивачем разом із апеляційною скаргою виписку по особовому рахунку (а.с. 77-83), оскільки клопотання про приєднання нового доказу позивачем не заявлено, доказів неможливості подання виписки по кредитному рахунку відповідача до суду першої інстанції позивачем не було надано.
Таким чином, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та не впливають на правильність ухваленого у справі рішення, а тому в суду апеляційної інстанції відсутні підстави для зміни розподілу судових витрат судом першої інстанції. Судовий збір за подання апеляційної скарги слід покласти на особу, яка подала апеляційну скаргу. Іншими учасниками справи не ставиться питання про відшкодування судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у апеляційному суді.
В зв'язку з тим, що ціна позову в даній справі не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, справа згідно п.1 ч.6 ст.19 ЦПК України є малозначною і в силу вимог п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України ухвалене по ній апеляційним судом судове рішення не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п.п. а) г) п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382-384, 389 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу Литвиненко Олени Леонідівни в інтересах акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» - залишити без задоволення.
Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 27 липня 2018 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків встановлених п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України.
Повний текст постанови складено 2 квітня 2019 року.
Головуючий:
Судді: