Справа № 361/7807/17 Головуючий в суді І інстанції - Телепенько А.Д.
Провадження № 33/824/867/19 Доповідач в суді II інстанції - Рудніченко О.М.
27 березня 2019 року м. Київ
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду РудніченкоО.М.
секретар Ганжа В.В.,
за участю:
особи, яка притягується до відповідальності ОСОБА_3,
захисника Піщанського В.П.,
представника потерпілого МаляренкаС.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3, на постанову Броварського міськрайонного суду Київської області від 17 грудня 2018 року, якою:
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця селища Холодна Балка Макіївського району Донецької області, громадянина України, пенсіонера, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1,-
визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого
ст. 124 КУпАП та закрито провадження у справі у зв'язку із закінченням строку протягом якого може бути накладено адміністративне стягнення,-
Відповідно до постанови суду першої інстанції, ОСОБА_3, 12.12.2017 р. приблизно о 14 годині 00 хвилин на перехресті вулиць Короленка - Незалежності в м. Бровари, рухаючись по вул. Короленка зі сторони вул. С.Бандери (колишня Дімітрова) в напрямку вул. М. Лагунової, керуючи автомобілем марки «Mitsubishi Outlander», реєстраційний номер НОМЕР_2, при увімкненому сигналі світлофора, що дозволяє рух, не дав дорогу автомобілю марки «КІА», реєстраційний номер НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_8, що завершувала рух через перехрестя, та не вибравши безпечної швидкості, не врахував дорожньої обстановки та при виникненні перешкоди (автомобіля марки «КІА») не вжив заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного об'їзду перешкоди, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем марки «КІА», реєстраційний номер НОМЕР_4. В результаті дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП) транспортні засоби отримали механічні пошкодження.
Постановою Броварського міськрайонного суду Київської області від 17 грудня 2018 року ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та закрито провадження у справі у зв'язку із закінченням строку протягом якого може бути накладено адміністративне стягнення.
Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу в якій просить постанову Броварського міськрайонного суду Київської області від 17 грудня 2018 року скасувати, а провадження у справі закрити на підставі п.7 ч.1 ст. 247 КУпАП без встановлення вини ОСОБА_3 в мотивувальній частині постанови та визнання його винним в її резолютивній частині.
В обґрунтування апеляційної скарги ОСОБА_3 зазначає, що поєднання рішення про закриття провадження у справі одночасним з прийняттям рішення про визнання особи винною у вчиненні адміністративного правопорушення є взаємовиключними рішеннями, а тому їх прийняття в одній постанові про закриття справи свідчить про порушення права людини на справедливий суд, передбаченого ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зазначене також узгоджується з узагальненим науково-консультативним висновком науково-консультативної ради при Вищому адміністративному суді України від 07.11.2017, відповідно до якого, при закритті провадження у справах про адміністративні правопорушення у зв'язку із закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності, передбачених ст. 38 КУпАП, вина особи не встановлюється.
Також апелянт зазначає, що його вина в недотриманні останнім вимог п. 16.5, 12.1 та 12.3 ПДР України не тільки не підтверджується відповідними доказами, а й повністю ними спростовується.
Заслухавши доповідь судді,
пояснення ОСОБА_3, який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити,
пояснення захисника Піщанського В.П., який також підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити,
пояснення представника потерпілого Маляренка С.В., який заперечував проти задоволення апеляційної скарги,
перевіривши доводи клопотання, суд приходить до наступного висновку.
Згідно ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Пункт 1.3 Правил дорожнього руху (далі за змістом - ПДР України), передбачає, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
Як вбачається із постанови, суддею визнано доведеною ту обставину, що в дорожній обстановці, яка склалася 12.12.2017 року приблизно о14 годині 00 хвилин на перехресті вулиць Короленка - Незалежності в м. Бровари, водій ОСОБА_3 допустив порушення вимог п. 16.5, 12.1, 12.3 ПДР України, яке проявилось у тому, що він проїжджаючи перехрестя на дозволений сигнал світлофору не дав дорогу автомобілю марки «КІА», реєстраційний номер НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_8, що завершувала рух через перехрестя, та не вибравши безпечної швидкості, не врахував дорожньої обстановки та при виникненні перешкоди (автомобіля марки «КІА») не вжив заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного об'їзду перешкоди, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем марки «КІА», реєстраційний номер НОМЕР_4. В результаті дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП) транспортні засоби отримали механічні пошкодження.
За змістом ст.ст. 245, 252, 280, 283 КУпАП при розгляді справи про адміністративні правопорушення забезпечується всебічне, повне та об'єктивне з'ясування обставин справи, підлягають для з'ясування питання про те, чи було вчинене адміністративне правопорушення та чи винна особа в його вчинені, рішення приймається на підставі доказів долучених у суді і оцінених суддею за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Цих вимог закону при прийняті рішення щодо ОСОБА_3 суддею дотримано не було. Так, поза увагою судді залишилась та обставина, що матеріали справи не містять достатньої кількості належних та допустимих доказів, які б указували на доведеність наявності в діях ОСОБА_3 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, яке проявилось у недотриманні ним вимог п. 16.4, 12.1, 12.3 ПДР України, що призвело до зіткнення транспортних засобів та їх пошкодження.
Ухвалюючи рішення про визнання винуватості ОСОБА_3 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, суддя в своїй постанові не зазначив якими саме доказами підтверджується вина ОСОБА_3 в порушенні ним п.п.16.5, 12.1, 12.3 ПДР, а обмежився лише перерахуванням досліджених в ході судового розгляду доказів.
При ухваленні рішення суддя не звернув увагу на наявну в матеріалах провадження циклограму світлофорного регулювання даного перехрестя, відповідно до якої в момент загоряння зеленого сигналу світлофора для водія автомобіля «Mitsubishi Outlander» , на який відповідно до протоколу рухався водій ОСОБА_3, для водія автомобіля «КІА-Rio» цілих чотири секунди горить червоне світло, на яке у відповідності до вимог п.8.7.3 е ПДР водієві автомобіля «КІА-Rio» виїжджати на перехрестя заборонено, до цього 3 секунди жовте світло, яке попереджає про наступну зміну сигналів і забороняє проїзд (п.8.7.3 ґ ПДР) та 3 секунди миготливе зелене світло (а.с.80).
Крім того, суддею не звернуто уваги на те, що в письмових поясненнях ОСОБА_8 (а.с.6) зазначає про те, що вона перетинала перехрестя на зелений сигнал світлофора, а водій автомобіля «Mitsubishi Outlander» на червоний сигнал світлофора, що суперечить даним, які викладені в протоколі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_3., відповідно до якого він перетинав перехрестя при ввімкненому сигналі світлофора, що дозволяє рух.
Також суддею не надано оцінки показанням водія ОСОБА_3, які він надавав безпосередньо після ДТП про те, що коли він виїжджав на перехрестя будь-які транспортні засоби на ньому були відсутні (а.с. 7), тобто будь-яких перешкод для вільного перетинання даного перехрестя у нього не було. Аналогічні пояснення він надав і в суді апеляційної інстанції.
Таким чином, дослідивши матеріали справи в усій їх сукупності, та порівнюючи фото знімки з місця ДТП, які містяться в матеріалах справи, та пошкодження транспортних засобів, беручи до уваги схему ДТП, пояснення учасників судового провадження, експертів Головіна А.М., Автономова М.В., приходжу до висновку, що за наявних в матеріалах справи доказах, не можна встановити, що дії водія автомобіля «Mitsubishi Outlander» ОСОБА_3 перебували в причинно-наслідковому зв'язку з настанням дорожньо-транспортної пригоди, яка мале місце 12.12.2017 р. приблизно о 14 годині 00 хвилин на перехресті вулиць Короленка - Незалежності в м. Бровари за участю автомобіля «Mitsubishi Outlander» під керуванням водія ОСОБА_3., та автомобіля «КІА-Rio» під керуванням ОСОБА_8, тому провадження в справі підлягає закриттю у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_3 складу адміністративного правопорушення.
Відповідно до вимог ст. 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Відповідно до положеньст.9 Конституції України та ст.17 Закону України «Про міжнародні договори», міжнародні договори, згода на обов'язковість яких дана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. Передбачено також, що коли міжнародним договором встановлені інші права, ніж ті, що передбачені законодавством України, то застосовуються правила міжнародного договору.
Згідно вимог ч. 2 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
У рішеннях ЄСПЛ значну роль у розширенні сфери застосування п. 2 ст. 6 Конвенції грає тлумачення двох ключових понять цієї статті - «кримінальне обвинувачення» і «суперечки про громадянські права». У справі «Кадубец проти Словаччини», представник держави-відповідача наполягав на тому, що в цій справі йдеться про адміністративний проступок, а не про кримінальне звинувачення і, отже ст. 6 не може бути застосована. Однак Європейський суд з прав людини не погодився з аргументом відповідача, хоча і визнав, що внутрішнє право країни не вважає кримінальними діяння, за вчинення якого був покараний заявник. Проте ця обставина, на думку Суду, не має великого значення, так само як і те, який державний орган розглядав справу. Таким чином, зазначена міжнародно-правова норма гарантує кожній людині доведення вини тільки в законному порядку та на підставі законно добутих доказів.
Враховуючи викладене, вважаю, що в справі про адміністративне правопорушення підлягає застосуванню положення ст.62 Конституції України про те, що винуватість особи повинна бути доведена у встановленому законом порядку. Обвинувачення не може ґрунтуватись на доказах,одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
При цьому, судом апеляційної інстанції встановлено, що при розгляді справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_3 суд першої інстанції не дотримався вимог ст.279, 245, 252, 280, 283 КУпАП про всебічне, повне та об'єктивне дослідження обставин вчиненого адміністративного правопорушення, а його висновок про порушення водієм ОСОБА_3 п.п.16.5. 12.1, 12.3 ПДР України не відповідає фактичним обставинам справи, у зв'язку з чим постанова Броварського міськрайонного суду Київської області від 17 грудня 2018 року підлягає скасуванню, а провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_3 закриттю, у зв'язку з відсутність в його діях складу адміністративного правопорушення.
Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - задовольнити.
Постанову Броварського міськрайонного суду Київської області від 17 грудня 2018 року щодо ОСОБА_3 - скасувати.
Ухвалити нову постанову, якою адміністративне провадження щодо ОСОБА_3 за ст. 124 КУпАП - закрити на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя О.М.Рудніченко