03680 м. Київ , вул. Солом'янська, 2-а
Апеляційне провадження № 22-ц/824/3494/2019
21 березня 2019 року м. Київ
Справа № 757/49650/18-ц
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді-доповідача Ящук Т.І.,
суддів Немировської О.В., Чобіток А.О.,
за участю секретарів судового засідання Даценко М.М., Пітенко І.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу Фірми «ЕТРАНСА Шпедіціонс Акціенгезеллшафт», яка подана представником Авдєєвим ВадимомВалентиновичем, на ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 19 жовтня 2018 року, постановлену у складі судді Бортницької В.В.,
у справі за позовом ОСОБА_3 до Фірми «ЕТРАНСА Шпедіціонс Акціенгезеллшафт» про стягнення заборгованості по заробітній платі,
встановив:
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 16 жовтня 2018 року відкрито провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до «ЕТРАНСА» Шпедіціонс Акціенгезеллшафт» про стягнення заборгованості по нарахованій, але не виплаченій заробітній платі.
17 жовтня 2018 року надійшла заява представника позивача - адвоката Кострюкова В.І. про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно, а саме: приміщення загальною площею 182,6 м. кв., на 7-му поверсі будинку по АДРЕСА_1, яке на праві приватної власності належить «Etransa Shpeditions Aktiengesellshat» («Етранса» Шпедіціонс Акціенгезеллшафт», Австрія), юридична адреса: А-1040, Відень, Аргентінієрштрассе 29/1-ий поверх.
Обґрунтовуючи заяву, представник позивача посилається на те, що між позивачем та відповідачем виник спір внаслідок невиплати належної позивачу заробітної плати, розмір її становить суму коштів 518 988,00 доларів США, що є значним розміром, тому є сумніви стосовно можливості виконання відповідачем судового рішення, у разі його ухвалення на користь позивача.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 19 жовтня 2018 року заяву задоволено.
Накладено арешт на нерухоме майно, а саме: приміщення загальною площею 182,6 м. кв., на 7-му поверсі будинку по АДРЕСА_1, яке на праві приватної власності належить «Etransa Shpeditions Aktiengesellshat» («Етранса» Шпедіціонс Акціенгезеллшафт», Австрія), юридична адреса: А-1040, Відень, Аргентінієрштрассе 29/1-ий поверх.
Не погоджуючись з ухвалою, представник «ЕТРАНСА» Шпедіціонс Акціенгезеллшафт» - Авдєєв В.В. подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу суду скасувати та відмовити у задоволенні заяви, посилаючись на її необґрунтованість, порушення судом першої інстанції норм процесуального права.
Вказує, що заява про забезпечення позову подана адвокатом Кострюковим В.І., який не має належних повноважень на представництво інтересів позивача та подання процесуальних документів.
Зазначає, що трудові відносини між сторонами буди припинені 2 червня 2015 року внаслідок відкриття конкурсного провадження щодо відповідача та втрати чинності довіреності, на підставі якої позивач діяв як директор представництва. На даний час кримінальне провадження перебуває на стадії досудового розслідування та не є завершеним. Крім того, позивачем не надано обґрунтованого розрахунку суми заборгованості по заробітній платі. Посилання в заяві про забезпечення позову на припис інспектора про усунення порушень є безпідставним, оскільки голова правління фірми ОСОБА_5 у зв'язку з відкриттям конкурсного провадження щодо відповідача Комерційним судом міста Відень, втратив свої повноваження голови правління відповідача. Вказував, що посилання позивача на можливість відповідача в будь-який момент відчужити нерухоме майно є безпідставним, оскільки на зазначене майно вже накладено арешт в межах кримінального провадження.
У відзиві на апеляційну скаргу, представник ОСОБА_3 - Войцехівський С.П. просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити, ухвалу суду залишити без змін.
Вказував, що повноваження представника позивача підтверджуються угодою про надання правової допомоги між Адвокатським об'єднанням «Український правовий альянс» в особі адвоката Кострюкова В.І. та позивачем та ордером адвоката Кострюкова В.І., які наявні у матеріалах справи. Угода про надання правової допомоги у іншій справі, на яку посилається відповідач, була додана до матеріалів справи помилково, і ця помилка була своєчасно виправлена, і про це зазначено у мотивувальній частині рішення, отже ніякого порушення норм процесуального права немає.
Вказував, що доводи відповідача щодо припинення трудових відносин із позивачем у зв'язку із відкриттям конкурсного провадження необґрунтовані та не відповідають діючому законодавству України. Підстави для припинення трудового договору встановлено ст. 36 КЗпП України, яка не містить таких підстав припинення трудового договору як «відкриття конкурсного провадження» чи «втрата чинності довіреності». Твердження відповідача про те, що трудові відносини припинилися внаслідок відкриття конкурсного провадження 02.06.2015 року спростовуються ухвалою Комерційного суду м. Відня від 18.06.2015 року у справі №3 S 67/15w.
Посилався на те, що арешт на нерухоме майно відповідача було накладено ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 05.07.2018 року у кримінальному провадженні № 12017100060005010. Відповідач вказану ухвалу оскаржив у апеляційному порядку. Однак, ухвалою Київського апеляційного суду від 30.11.2018 року ухвала слідчого судді залишена без змін, що свідчить про те, що метою відповідача є саме відчуження арештованого нерухомого майна.
В судовому засіданні представники відповідача - адвокати Миролюбова О.В., Титикало Р.С., Скотинюк Я.А. підтримали доводи апеляційної скарги та просили задовольнити.
Представники позивача - адвокати Войцехівський С.П., Кострюков В.І. вважали доводи апеляційної скарги безпідставними та просили залишити ухвалу суду без змін.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши представників позивача та представників відповідача, з'ясувавши обставини справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що в заяві про забезпечення позову зазначені обставини, які дають підстави стверджувати, що між сторонами виник спір щодо невиплати заробітної плати, її розмір є значним, невжиття такого заходу забезпечення позову, як накладення арешту на майно відповідача, може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, за захистом якого позивач звернувся до суду, а тому дійшов висновку про наявність підстав для вжиття судом обраного позивачем заходу забезпечення позову, оскільки позивачем обґрунтовано та доведено наявність підстав для вжиття такого заходу.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх законними і обґрунтованими.
З матеріалів справи вбачається, що у жовтні 2018 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до «ЕТРАНСА» Шпедіціонс Акціенгезеллшафт», в якому просить стягнути з відповідача нараховану, але не виплачену заробітну плату у сумі 518 988,00 доларів США.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 05.01.2007 року між ним та Компанією «ЕТРАНСА» Шпедіціонс Акціенгезеллшафт», в особі голови правління ОСОБА_5, було укладено трудовий договір. 01.02.2007 року між позивачем та відповідачем була укладена додаткова угода № 1, яка є невід'ємною частиною договору, відповідно до якої працівнику щомісячно виплачується заробітна плата у розмірі еквівалентному 13 302 доларів США. Відповідно до договору позивач був прийнятий на посаду директора Представництва компанії «ЕТРАНСА» Шпедіціонс Акціенгезеллшафт». Починаючи з 01.07.2015 року позивачу не виплачується заробітна плата та станом на 30.09.2018 року відповідач заборгував заробітну плату у розмірі 518 988,00 доларів США.
Звертаючись до суду з заявою про забезпечення позову, представник позивача обґрунтовував її тим, що ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 19 січня 2018 року (справа № 757/75203/17-к), було задоволено клопотання ОСОБА_3 у кримінальному провадженні № 12017100060005010, про накладення арешту на майно «ЕТРАНСА» Шпедіціонс Акціенгезеллшафт» (Австрія), яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями ОСОБА_5 Проте вказана ухвала в подальшому була скасована Апеляційним судом м. Києва.
Посилався на те, що факт порушення трудового законодавства України головою правління ОСОБА_5, що полягає у невиплаті заробітної плати, підтверджується актом інспекційного відвідування юридичної особи, яка використовує найману працю, № КВ135/612/АВ від 30.03.2018 року, складений інспектором праці ГУ Держпраці у Київській області Горобець В.М. про те, що директору Представництва «ЕТРАНСА» Шпедіціонс Акціенгезеллшафт» (Австрія) ОСОБА_3 виплата заробітної плати не проводиться з 3 кварталу 2015 року по теперішній час, що є порушенням вимог ч. 1 та ч. 2 ст. 115 КЗпП України та ч. 1 ст. 24 Закону України «Про оплату праці», та приписом про усунення виявлених порушень № КВ135/612/АВ/П від 30.03.2018 року, складений інспектором праці ГУ Держпраці у Київській області Горобець В.М., яким зобов'язано голову правління «ЕТРАНСА» Шнедіціонс Акціенгезеллшафт» (Австрія) ОСОБА_5 усунути порушення трудового законодавства України. На момент подання даної заяви про забезпечення позову, рішення (припис) інспектора праці не виконано та проігноровано. Вищевказане підтверджує те, що відповідач не бажає виплачувати заробітну плату та усіма своїми діями показує про небажання в майбутньому виконувати судове рішення у разі задоволення поданого позову.
У зв'язку з тим, що сума заборгованості є значною та те, що відповідач, навіть попри наявності кримінального провадження щодо факту невиплати заробітної плані, шукає будь-які можливості щодо невиплати заробітної плати та невиконання будь-яких рішень суду щодо цього, вважає, що своєчасне невжиття заходів забезпечення позову може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду, оскільки відповідач в будь-який момент може відчужити майнові права на нерухоме майно, а тому просить забезпечити позов шляхом накладення арешту на нерухоме майно, що належить на праві приватної власності фірмі «ETRANSA», а саме: приміщення загальною площею 182.6 м. кв. на 7-му поверсі будинку по АДРЕСА_1.
Враховуючи те, що сума заборгованості відповідача складає - 518 988 доларів США, тому приблизна ринкова вартість майна, яке належить арештувати з метою забезпечення цивільного позову, є співмірною сумі позовних вимог. Крім того, згідно зі звітом про оцінку майна, який міститься в матеріалах кримінального провадження №12017100060005010 ринкова вартість вказаного приміщення складає 695487 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Згідно з ч. 2 ст. 149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Згідно п.п. 1 ч. 1 ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Як вбачається з роз'яснень, викладених у п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 2 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не учасниками даного судового процесу.
Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.
Як встановлено судом з матеріалів справи, фірмі «ETRANSA» Шпедіціонс Акціенгезеллшафт» на праві приватної власності належить нерухоме майно, а саме: приміщення загальною площею 182,6 м. кв. на 7-му поверсі будинку по АДРЕСА_1.
Враховуючи викладене, оскільки між сторонами дійсно виник спір щодо стягнення заборгованості по заробітній платі, що свідчить факт звернення позивача ОСОБА_3 до суду з цим позовом, а оскільки розмір визначеної позивачем заборгованості є значним, то суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що невжиття такого заходу забезпечення позову, як накладення арешту на майно відповідача,може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Відповідно до ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. У рішенні від 31.07.2003 у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.
Таким чином, колегія суддів вважає, що забезпечення позову, шляхом накладення арешту на нерухоме майно, а саме: приміщення загальною площею 182,6 м. кв., на 7-му поверсі будинку по АДРЕСА_1, яке на праві приватної власності належить «Etransa Shpeditions Aktiengesellshat» («Етранса» Шпедіціонс Акціенгезеллшафт», Австрія), відповідає обраному виду забезпечення позову та є співмірними із заявленими позовними вимогами, оскільки у цій справі позивач заявив про стягнення заборгованості по заробітній платі на загальну суму 518 988 доларів США, а тому невжиття таких заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Доводи апеляційної скарги про те, що заява про забезпечення позову подана адвокатом Кострюковим В.І., який не має належних повноважень на представництво інтересів позивача та подання процесуальних документів, колегія суддів вважає безпідставними, враховуючи наступне.
На підтвердження повноважень на представництво інтересів позивача адвокатом Кострюковим В.І. надано угоду № 15/01/18 про надання правової допомоги та ордер серії КВ № 268193. У пункті 1.1. угоди № 15/01/18 зазначено, що клієнт доручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання на представництво інтересів клієнта у спірних правовідносинах з гр. ОСОБА_11 в усіх судових та правоохоронних органах в кримінальному, цивільному та іншому судочинстві.
Однак у вступній частині зазначеної угоди вказано, що клієнтом адвоката Кострюкова В.І. є фізична особа ОСОБА_3. В розділі угоди «юридичні адреси, реквізити та підписи сторін» зазначені вичерпні дані щодо ОСОБА_3, які скріплені його підписом.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що зазначення в п. 1.1. угоди № 15/01/18 прізвища ОСОБА_11 є технічною помилкою, яка не спростовує мети, з якою була укладена угода між адвокатом Кострюковим В.І. та позивачем ОСОБА_3
В ордері серії КВ № 268193 зазначено, що ОСОБА_3 на підставі договору про надання правової допомоги № 15/01/18 від 18.01.2018 року надається допомога у кримінальному провадженні № 12015100060005096, у судах усіх інстанцій, правоохоронних органах, установах, організацій усіх форм власності.
Таким чином, представником позивача Кострюковим В.І. надано належні документи відповідно до ст. 62 ЦПК України, що підтверджують його повноваження на представлення інтересів ОСОБА_3 в суді.
Доводи апеляційної скарги, які фактично зводяться до заперечення факту виникнення заборгованості по заробітній платі, наявності її розміру та наявності трудових відносин між сторонами, не можуть бути прийняті в якості підстав для скасування постановленої ухвали, оскільки такі обставини підлягають дослідженню судом під час розгляду справи по суті, яким буде надана належна правова оцінка у рішенні суду і такі доводи не можуть бути підставою для відмови у задоволенні заяви про забезпечення позову.
Цивільний процесуальний закон не зобов'язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки у відповідно до заявлених позовних вимог.
З матеріалів справи вбачається, що рішенням Печерського районного суду м. Києва від 28 листопада 2018 року позов задоволено, стягнуто з «ЕТРАНСА» Шпедіціонс Акціенгезеллшафт» на користь ОСОБА_3 нараховану, але не виплачену заробітну плату в сумі 518 988,00 доларів США.
Колегія суддів звертає увагу на те, що заходи забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті, їх значення полягає в тому, що ними захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення.
Посилання в апеляційній скарзі на наявність ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 05.07.2018 року про накладення арешту на нерухоме майно в кримінальному провадженні, колегія суддів до уваги не приймає, оскільки вказані обставини не виключать можливість накладення арешту на нерухоме майно в порядку цивільного судочинства з метою забезпечення позову, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Таким чином, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та на їх правильність не впливають.
Відповідно ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що ухвала суду постановлена з додержанням норм процесуального права, є законною і обґрунтованою, підстав для її скасування не вбачається, тому апеляційну скаргу відповідача необхідно залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу - залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 268, 367, 368, 374, 375, 381-383 ЦПК України, суд
постановив:
Апеляційну скаргу Фірми «ЕТРАНСА Шпедіціонс Акціенгезеллшафт», яка подана представником Авдєєвим Вадимом Валентиновичем, - залишити без задоволення.
Ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 19 жовтня 2018 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Повний текст постанови складено 3 квітня 2019 року.
Суддя - доповідач: Ящук Т.І.
Судді: Немировська О.В.
Чобіток А.О.