Постанова
Іменем України
27 березня 2019 року
м. Київ
справа № 385/358/16-ц
провадження № 61-48397 св 18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Білоконь О. В., Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Синельникова Є. В., Черняк Ю. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_3;
представник позивача - ОСОБА_4;
відповідачі: ОСОБА_5, ОСОБА_6;
представник ОСОБА_5 - ОСОБА_7;
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_5 на рішення Гайворонського районного суду Кіровоградської області у складі судді Панасюка І. В. від 11 травня 2017 року та постанову Кропивницького апеляційного суду у складі колегії суддів: Кіселика С. А., Дьомич Л. М., Мурашка С. І., від 13 листопада 2018 року,
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2016 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_5., ОСОБА_6 про встановлення факту належності заповіту та визнання права власності у порядку спадкування.
Позовна заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_4 померла її мати - ОСОБА_10, після смерті якої відкрилася спадщина, яка складалася з земельної ділянки (пай), що розташована на території Хащуватської сільської ради Гайворонського району Кіровоградської області, та 1/3 частини квартири АДРЕСА_1.
Вказану спадщину прийняв чоловік померлої, тобто її батько - ОСОБА_11, який право власності на частку квартири набув, проте з невідомих обставин правовстановлюючі документи на неї не виготовив.
ІНФОРМАЦІЯ_5 помер батько - ОСОБА_11, до складу спадкового майна якого, крім отриманого у спадщину після смерті ОСОБА_10, також входить земельна ділянка НОМЕР_1, що розташована на території Хащуватської сільської ради Гайворонського району Кіровоградської області, площею 2,89 га, вартістю 102 020 грн, та 2/3 частини квартири АДРЕСА_1.
Спадкоємцями першої черги за законом на час відкриття спадщини є діти померлого: вона - ОСОБА_3, ОСОБА_6, ОСОБА_5 та ОСОБА_12, яка у період шестимісячного строку з дня відкриття спадщини від прийняття спадщини відмовилась на користь ОСОБА_5.
Вказувала, що за життя її батько - ОСОБА_11, а саме 19 листопада 2008 року, склав заповіт, за яким все належне йому майно, де б воно не знаходилось та з чого б воно не складалось, та взагалі те, на що він за законом матиме право на день його смерті, заповів їй - ОСОБА_3
Посвідчуючи вказаний заповіт від 19 листопада 2008 року державний нотаріус Уманської міської державної нотаріальної контори допустив технічну помилку у даті народження заповідача, вказавши, що ОСОБА_11 народився ІНФОРМАЦІЯ_1, тоді як відповідно до свідоцтва про народження він народився 13 травня 1925 року. Крім того, у заповіті від 19 листопада 2008 року державним нотаріусом було допущено технічну помилку в частині місця реєстрації її батька та вказано, що заповідач ОСОБА_11 проживає за адресою: АДРЕСА_2, в той час як у дійсності заповідач проживав у АДРЕСА_2.
Вважала, що зазначені помилки у заповіті її батька від 19 листопада 2008 року були допущені нотаріусом технічно під час його виготовлення.
Зазначала, що після смерті батька вона прийняла спадщину в установленому законом порядку та 24 лютого 2016 року звернулася до Гайворонської державної нотаріальної контори з метою отримання свідоцтво про право на спадщину за заповітом на земельну ділянку та частину квартири, проте нотаріусом їй було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину у зв'язку з відсутністю оригіналів правовстановлюючих документів на вказане спадкове майно.
Посилаючись на викладене, ОСОБА_3 просила суд: встановити факт належності ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженцю с. Покутенці Віньковецького району Хмельницької області, правовстановлюючого документу - заповіту від 19 листопада 2008 року на ім'я ОСОБА_3, посвідченого державним нотаріусом Уманської міської державної нотаріальної контори, зареєстрованого у реєстрі за № 3-4061; визнати за ОСОБА_3 право власності у порядку спадкування на 2/3 частин квартири АДРЕСА_1, вартістю 53 834 грн, після смерті ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_11; визнати за ОСОБА_3 право власності у порядку спадкування на земельну ділянку НОМЕР_1, що розташована на території Хащуватської сільської ради Гайворонського району Кіровоградської області, площею 2,89 га, вартістю 102 020 гр., після смерті ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_11
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 11 травня 2017 року позов ОСОБА_3 задоволено частково. Встановлено факт належності ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженцю с. Покутенці Віньковецького району Хмельницької області, правовстановлюючого документу - заповіту від 19 листопада 2008 року на ім'я ОСОБА_3, посвідченого державним нотаріусом Уманської міської державної нотаріальної контори, зареєстрованого у реєстрі за № 3-4061. Визнано за ОСОБА_3 право власності у порядку спадкування на 5/12 частин квартири АДРЕСА_1, вартістю 53 834 грн, після смерті ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_11 Визнано за ОСОБА_3 право власності у порядку спадкування на 5/6 частин земельної ділянки НОМЕР_1, що розташована на території Хащуватської сільської ради Гайворонського району Кіровоградської області, площею 2,89 га, вартістю 102 020 грн, після смерті ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_11 Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Задовольняючи частково позов та встановлюючи факт належності заповіту померлому ОСОБА_11, суд першої інстанції виходив із того, що цей факт підтверджується копією свідоцтва про смерть ОСОБА_11, копією його паспорта та свідоцтва про народження, а також показаннями ОСОБА_3 Крім того, зі спадкового реєстру вбачається, що ОСОБА_11 здійснив розпорядження щодо свого майна шляхом укладення заповіту від 19 листопада 2008 року, який посвідчений державним нотаріусом Уманської міської державної нотаріальної контори.
Визнаючи за позивачкою право власності у порядку спадкування на 5/12 частин квартири, суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_5 після смерті батька залишилась у спадщину 1/6 частина квартири, як обов'язкова частка, що становить 1/2 від частини, яку він, як непрацездатний син спадкодавця, успадкував би у разі спадкування за законом. Крім того, суд зазначив, що відповідачу ОСОБА_6 належить 1/6 частина земельної ділянки, як обов'язкова частка у спадщині, а позивачці - 5/6 частини земельної ділянки.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Кропивницього апеляційного суду від 13 листопада 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено. Апеляційну скаргу ОСОБА_5. задоволено частково. Рішення Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 11 травня 2017 року в частині визнання за ОСОБА_3 у порядку спадкування права власності на 5/12 частин квартири АДРЕСА_1 після смерті ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_11 змінено. Визнано за ОСОБА_3 право власності у порядку спадкування на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 після смерті ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_11 У решті рішення суду залишено без змін. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Змінюючи рішення районного суду, апеляційний суд зазначив, що суд першої інстанції вірно встановив обставини справи та дійшов правильного висновку щодо належності заповіту від 19листопада 2008 року померлому ОСОБА_11 Проте при визначенні частки квартири, яка перейшла у спадщину позивачці, допустився помилки у її розмірі, оскільки позивачка успадкувала 1/2 частину квартири, а не 5/12 частин квартири. В іншій частині щодо земельної ділянки суд апеляційної інстанції погодився з висновком районного суду.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ОСОБА_5, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення в частині розміру частки успадкованого майна ОСОБА_3 скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким її розмір часток успадкованого майна зменшити до 4/12 частин.
Отже, судові рішення в частині встановлення юридичного факту в касаційному порядку не оскаржуються, а тому в силу частини першої статті 400 ЦПК України у касаційному порядку не переглядаються.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 24 січня 2019 року відкрито касаційне провадження у вищевказаній справі та витребувано її матеріали з Гайворонського районного суду Кіровоградської області.
У лютому 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 06 березня 2019 року справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_5., ОСОБА_6 про встановлення факту належності заповіту та визнання права власності у порядку спадкування призначено до судового розгляду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга ОСОБА_5. мотивована тим, що суди попередніх інстанцій невірно застосували положення частини першої статті 1241 ЦК України, що призвело до неправильного визначення частки спадкування ОСОБА_3 та зменшення його частки.
Вказував, що йому та його батькам: ОСОБА_10 і ОСОБА_11, за життя належало по 1/3 частини спірної квартири. Після смерті матері його батько - ОСОБА_11 набув право власності на 1/2 частину квартири, так як йому належала 1/3 її частина та він прийняв після смерті дружини у спадщину 1/6 частину квартири.
Він, ОСОБА_5, також прийняв у спадщину 1/6 частину квартири після смерті матері, так як постійно проживав на момент смерті зі спадкодавцем. Таким чином, йому також належить 1/2 частина квартири, так як він був власником 1/3 частини цієї квартири.
ІНФОРМАЦІЯ_5 помер ОСОБА_11 (батько), до складу спадкового майна, крім отриманого у спадщину після смерті ОСОБА_10 (матері), входила земельна ділянка НОМЕР_1, що розташована на території Хащуватської сільської ради Гайворонського району Кіровоградської області, площею 2,89 га, та 1/2 частини квартири АДРЕСА_1.
Спадкоємцями першої черги за законом на час відкриття спадщини є діти померлого: ОСОБА_3, ОСОБА_6, ОСОБА_5 та ОСОБА_12
ОСОБА_6 та ОСОБА_12 на час відкриття спадщини були непрацездатними, а тому мають право на обов'язкову частку спадщини.
Суди не врахували, що ОСОБА_6 та ОСОБА_12 у встановленому законом порядку відмовилися від прийняття спадщини на його користь.
Таким чином, позивачка ОСОБА_3 успадкувала за заповітом після смерті батька ОСОБА_11 4/12, а не 5/12 частини квартири, як зазначив районний суд і не 1/2 частину, як вказав апеляційний суд, а також 4/12 частини земельної ділянки НОМЕР_1, що розташована на території Хащуватської сільської ради Гайворонського району Кіровоградської області, оскільки суди не врахували право на спадкування ОСОБА_12
Фактичні обставини справи
Співвласниками квартири АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право власності на житло від 27 липня 1993 року № 185 були: ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_5 (по 1/3 частини квартири).
ІНФОРМАЦІЯ_4 померла ОСОБА_10, яка була дружиною ОСОБА_11 та матір'ю позивача у справі - ОСОБА_3
Після смерті ОСОБА_10 спадщину, яка складалася з земельної ділянки (пай), що знаходиться на території Хащуватської сільської ради Гайворонського району Кіровоградської області, прийняв ОСОБА_11
Крім того, за життя ОСОБА_10 на праві приватної власності відповідно до свідоцтва про право власності на житло від 27 липня 1993 року № 185, виданого Знам'янським відділом Одеської залізниці, належала 1/3 частини квартири АДРЕСА_1.
Після смерті ОСОБА_10 спадщину прийняв ОСОБА_11, подавши заяву до нотаріальної контори.
Тобто, після смерті ОСОБА_10 її чоловік ОСОБА_11 отримав у спадщину 1/3 частини квартири і частка співвласників становила: 2/3 - ОСОБА_11 та 1/3 - ОСОБА_5., оскільки суди не врахували, що останній прийняв спадщину після смерті матері.
ІНФОРМАЦІЯ_5 помер ОСОБА_11, до складу спадкового майна якого входила земельна ділянка НОМЕР_1, що розташована на території Хащуватської сільської ради Гайворонського району Кіровоградської області, площею 2,89 га, вартістю 102 020 грн, та 2/3 частини квартири АДРЕСА_3.АДРЕСА_4.
За життя ОСОБА_11 19 листопада 2008 року склав заповіт, згідно якого все належне йому майно, де б воно не знаходилось та з чого б воно не складалось, та взагалі те, на що він за законом матиме право на день його смерті, заповів ОСОБА_3 Заповіт посвідчений державним нотаріусом Уманської міської державної нотаріальної контори.
Спадкоємцями першої черги за законом на момент відкриття спадщини після смерті ОСОБА_11 є його рідні діти: ОСОБА_3, ОСОБА_6, ОСОБА_5 та ОСОБА_13
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга ОСОБА_5. підлягає задоволенню частково.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частиною першою статті 402 ЦПК України передбачено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Зазначеним вимогам закону постанова апеляційного суду не відповідає.
Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Згідно зі статтею 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до частини першої статті 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.
Частиною першою статті 1267 ЦК України передбачено, що частки у спадщині кожного із спадкоємців за законом є рівними.
Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її (частина перша статті 1268 ЦК України).
У порушення наведених вище норм права, апеляційний суд неналежним чином дослідив право на спадкування, черговість спадкування та факт прийняття спадщини спадкоємцями.
При визначені частин у спадщині після смерті ОСОБА_10 апеляційний суд виходив із того, що лише її чоловік - ОСОБА_11 прийняв спадщину, визначивши йому 2/3 частини (1/3 частина, що йому належала, а також 1/6 частина, яка успадкована), проте не врахували, що ОСОБА_5 прийняв спадщину. При цьому у судах попередніх інстанцій і в касаційній скарзі ОСОБА_5 доводив, що після смерті матері прийняв спадщину, так як постійно проживав з нею на момент її смерті.
Судами встановлено, що спадкоємцями першої черги за законом на момент відкриття спадщини, після смерті ОСОБА_11, є його рідні діти: ОСОБА_3, ОСОБА_6, ОСОБА_5, а також ОСОБА_12
Крім наведених вище норм права, апеляційний суд не звернув уваги на положення статті 1241 ЦК України про право на обов'язкову частку у спадщині, які мали ОСОБА_12 та ОСОБА_6
Апеляційний суд не врахував, що ОСОБА_12 в установленому законом порядку мала право на спадщину на 1/12 частини квартири та 1/12 частини земельної ділянки, але 10 серпня 2015 року в установлений законом строк подала нотаріально завірену заяву про передачу її частки спадщини - ОСОБА_5
Не врахувавши зазначене, апеляційний суд дійшов передчасного висновку про збільшення частки спадкування ОСОБА_3, що у свою чергу призвело до зменшення частки у спадщині ОСОБА_5.
Крім того, змінюючи частки спадкування на квартиру, апеляційний суд у порушення вимог статті 316 ЦПК України 2004 року залишив без змін рішення суду першої інстанції щодо спадкування земельної ділянки. При цьому взагалі не навів відповідних мотивів.
Суд касаційної інстанції позбавлений можливості ухвалити власне рішення, оскільки апеляційному суду необхідно визначитись щодо спадкування земельної ділянки; врахувати, що ОСОБА_12 також у встановленому законом порядку прийняла спадщину після смерті батька - ОСОБА_11, тобто є спадкоємцем, яка використала право відмови від спадщини на користь брата - ОСОБА_5.
Крім того, апеляційному суду необхідно визначитись із доводами ОСОБА_5. про те, що після смерті матері він також успадкував 1/6 частину у встановленому законом порядку, оскільки мотиви щодо цього у постанові апеляційного суду відсутні.
За таких обставин рішення апеляційного суду не може вважатись законним й обґрунтованим, тому відповідно до пункту 2 частини першої статті 409 ЦПК України воно підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.
Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити частково.
Постанову Кропивницького апеляційного суду від 13 листопада 2018 року в частині позовних вимог ОСОБА_3 про визнання права власності у порядку спадкування скасувати, справу в цій частині передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Д. Д. Луспеник
Судді: О. В. Білоконь
Б. І. Гулько
Є. В. Синельников
Ю. В. Черняк