01 квітня 2019 року
м. Київ
Справа № 9901/782/18 (П/9901/782/18)
Провадження № 11-1375заі18
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Саприкіної І. В.,
суддів: Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.,
розглянувши в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_3 про роз'яснення ухвал ВеликоїПалати Верховного Суду від 14 лютого 2019 року у справі за її позовом до Президента України, Вищої ради правосуддя, третя особа Конституційний Суд України, про визнання незаконними Указів Президента України, рішень Вищої ради правосуддя та зобов'язання вчинити певні дії,
19 вересня 2018 року ОСОБА_3 звернулася до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду з позовом, у якому просила:
- визнати незаконними Укази Президента України від 29 грудня 2017 року № 450/2017 «Про ліквідацію та утворення місцевих загальних судів», № 451/2017 «Про реорганізацію місцевих загальних судів», № 452/2017 «Про ліквідацію апеляційних судів та утворення апеляційних судів в апеляційних округах», № 453/2017 «Про ліквідацію господарських судів та утворення окружних господарських судів», № 455/2017 «Про ліквідацію апеляційних адміністративних судів та утворення апеляційних адміністративних судів в апеляційних округах», № 455/2017 «Про реорганізацію Івано-Франківського окружного адміністративного суду»;
- визнати незаконними рішення Вищої ради правосуддя від 26 грудня 2017 року, на підставі яких Президентом України видано вищезазначені Укази;
- постановити окремі ухвали, якими зобов'язати Генерального прокурора України порушити ряд кримінальних проваджень.
Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду ухвалою від 21 вересня 2018 року адміністративний позов ОСОБА_3 залишив без руху та надав десятиденний строк для усунення недоліків, а саме подання документу про доплату судового збору в належному розмірі та обґрунтування позовних вимог відповідно до ч. 1 ст. 160 КАС України.
У жовтні 2018 року ОСОБА_3 звернулася до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду із заявою про виправлення описки у вищезазначеній ухвалі, з тих підстав, що в ній не зазначено всі позовні вимоги, з якими вона звернулася до суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного адміністративного суду від 16 жовтня 2018 року задоволено заяву ОСОБА_3 про виправлення описки та продовжено строк для усунення недоліків.
05 листопада 2018 року на адресу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від позивачки надійшла заява про виправлення описки, у якій вона зазначає, що в ухвалі цього ж суду від 21 вересня 2018 року замість терміну «фізична особа» має застосовуватись «ОСОБА_3», а також на її думку, суд неправильно наводить обґрунтування її позовних вимог.
Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного адміністративного суду від 08 листопада 2018 року заяву ОСОБА_3 про виправлення описок в ухвалі цього ж суду від 21 вересня 2018 року залишено без задоволення. Суд дійшов висновку, що позивачка фактично висловлює свою незгоду з ухвалою, якою залишено без руху її позовну заяву.
Не погодившись із таким судовим рішенням з підстави порушення судом першої інстанції норм процесуального права, ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу про скасування незаконної, на її думку, ухвали Верховного Суду у складі судді Касаційного адміністративного суду від 08 листопада 2018 року.
Ухвалою Великої Палати Верховного Суду 05 грудня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишено без руху та надано строк для усунення недоліків, а саме надання документу про сплату судового збору у розмірі 1 тис. 762 грн.
У січні 2019 року на адресу Великої Палати Верховного Суду від ОСОБА_3 надійшла заява, у якій вона просила виправити описку в ухвалі про залишення її апеляційної скарги без руху від 05 грудня 2018 року, зазначивши термін «Ухвала іменем України» замість «Ухвала», а також звільнити її від сплати судового збору або відстрочити його сплату до розгляду апеляційної скарги по суті із встановленням додаткового строку для усунення недоліків.
Ухвалами Великої Палати Верховного Суду від 21 січня 2019 року у задоволенні заяви ОСОБА_3 про виправлення описки у ухвалі про залишення її апеляційної скарги без руху від 05 грудня 2018 року відмовлено та продовжено строк для усунення недоліків апеляційної скарги, а саме надання документів, які б містили інформацію про її майновий стан або сплати судового збору у належному розмірі.
12 лютого 2019 року ОСОБА_3 надіслала на адресу суду заяву про відвід судді Великої Палати Верховного Суду Саприкіної І.В. від участі у розгляді її апеляційної скарги, та клопотання про звільнення від сплати судового збору, в обґрунтування якого позивачка зазначила, що є одинокою, непрацюючою, малозабезпеченою (пенсійного віку) особою, яка не отримує пенсію з 2014 року через вчинені перешкоди представниками різних відповідних служб.
Проте, скаржницею так і не надано документів, які б підтверджували вищезазначене, а також її тяжкий майновий стан та відсутність фінансової можливості здійснити сплату судового збору.
Ухвалами Великої Палати Верховного Суду від 14 лютого 2019 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_3 про відвід судді Саприкіної І.В. та повернуто її апеляційну скаргу на підставі ч. 2 ст. 298 та п. 1 ч. 4 ст. 169 КАС України.
13 березня 2019 року до Великої Палати Верховного Суду надійшла заява ОСОБА_3 про роз'яснення ухвал Великої Палати Верховного Суду від 14 лютого 2019 року. Матеріали зазначеної справи надійшли до суду 26 березня 2019 року.
Дослідивши доводи заяви про роз'яснення судових рішень, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про відмову у її задоволенні з таких підстав.
Згідно ч. 2, 3 ст. 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 254 КАС України за заявою учасника справи, (…) суд роз'яснює ухвалене ним судове рішення, яке набрало законної сили, не змінюючи змісту судового рішення, шляхом постановлення ухвали. Подання заяви про роз'яснення судового рішення допускається, якщо воно ще не виконано або не закінчився строк, протягом якого судове рішення може бути подане для примусового виконання.
Роз'яснення судового рішення зумовлено його нечіткістю за змістом, коли воно є неясним та незрозумілим для осіб, стосовно яких воно ухвалене, так і для тих, що будуть здійснювати його виконання. Тобто, це стосується випадків, коли судом недотримані вимоги ясності, визначеності рішення. Невизначеність судового рішення означає, що таке рішення містить положення, які викликають суперечки щодо його розуміння та під час його виконання.
Зрозумілість судового рішення полягає в логічному, чіткому, переконливому викладенні змісту рішення. Чіткість викладення передбачає, зокрема, що: терміни, вжиті у судовому рішенні, відповідають тому змісту, який вони мають за законодавством України; такі терміни чітко співвідповідають з поняттями, які вони позначають; текст правової норми, застосованої судом, відтворюється без перефразування і при цьому зрозуміло, де наводиться правова норма, а де суд дає своє тлумачення її змісту.
Отже, в ухвалі про роз'яснення судового рішення суд викладає більш повно та зрозуміло ті частини рішення, розуміння яких викликає труднощі, не змінюючи при цьому суть рішення і не торкаючись питань, які не були предметом судового розгляду. При цьому суд, роз'яснюючи рішення, не вправі вносити будь-які зміни в існуюче рішення.
Крім того, роз'ясненню підлягає судове рішення, яким суд розв'язав спір по суті, тобто якщо воно впливає на права, обов'язки та інтереси учасників спірних правовідносин. Не підлягає роз'ясненню те, що прийнято з процесуальних питань, які не стосуються суті спору, що виник між сторонами у справі.
Таким чином, ухвали Великої Палати Верховного Суду від 14 лютого 2019 року не підлягають роз'ясненню в порядку ст. 254 КАС України, оскільки прийняті з процесуальних питань і не належать до судових рішень, якими спір вирішено по суті, до того ж вони є цілком зрозумілими.
Крім того, мотиви, які навела заявниця у своїй заяві, по суті полягають лише у її незгоді з ухвалами суду від 14 лютого 2019 року. Питання, на які вона хоче отримати роз'яснення у порядку ст. 254 КАС України, поставлені у такому аспекті, що вимагають від суду додаткового обґрунтування вже постановлених ухвал, що діючим законодавством не передбачено і є неприпустимим.
З огляду на викладене, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_3 щодо роз'яснення ухвал Великої Палати Верховного Суду від 14 лютого 2019 року у цій справі.
Керуючись ст. 248, 254 КАС України, Велика Палата Верховного Суду
У задоволенні заяви ОСОБА_3 про роз'яснення ухвал ВеликоїПалати Верховного Суду від 14 лютого 2019 року у справі за її позовом до Президента України, Вищої ради правосуддя, третя особа Конституційний Суд України, про визнання незаконними Указів Президента України, рішень Вищої ради правосуддя та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач І.В. Саприкіна
Судді:
Н. О. Антонюк Н. П. Лященко
С. В. Бакуліна О. Б. Прокопенко
В. В. Британчук Л. І. Рогач
О. С. Золотніков О. М. Ситнік
О. Р. Кібенко О. С. Ткачук
В. С. Князєв В. Ю. Уркевич
Л. М. Лобойко О. Г. Яновська