Постанова
Іменем України
02 квітня 2019 року
м. Київ
справа № 344/5292/18
провадження № 51-10307км 18
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, який брав участь у кримінальному провадженні в суді апеляційної інстанції, на ухвалу Апеляційного суду Івано-Франківської області від 11 вересня 2018 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018090010000718, за обвинуваченням
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с. Дуліби, Бучацького району, Тернопільської області, жителя АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 09 липня 2018 року ОСОБА_6 засуджено за ч. 2 ст. 309 КК України на 2 роки позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_6 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік та покладено обов'язки, передбачені пунктами 1, 2 ч. 1, п. 2 ч. 2 ст. 76 КК України.
Вирішено питання речових доказів та процесуальних витрат у провадженні.
Ухвалою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 11 вересня 2018 рокувирок суду першої інстанції залишено без змін.
За обставин, встановлених судом та детально викладених у вироку ОСОБА_6 визнаний винуватим та засуджений за те, що він, незаконно придбав у великих розмірах та зберігав без мети збуту на сходовій клітці у будинку по АДРЕСА_2 подрібнену речовину рослинного походження, яку 20 лютого 2018 року, близько 20 год. 00 хв. добровільно видав працівникам поліції та, яка містить наркотичний засіб, обіг якого заборонено - канабіс, масою 997,451 г в перерахунку на суху речовину.
Вимоги касаційної скарги і доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення і особі засудженого внаслідок м'якості, просить ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_6 скасувати і призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції. На думку прокурора, положення ст. 75 ККУкраїни щодо засудженого застосовані неправильно, що призвело до м'якості призначеного йому покарання. Вказане залишилось без уваги суду апеляційної інстанції, який всупереч вимогам ст. 419 КПКУкраїни, доводів апеляційної скарги прокурора про це належним чином не перевірив та необґрунтовано залишив вирок місцевого суду без змін.
Під час касаційного розгляду прокурор підтримав касаційну скаргу сторони обвинувачення та просив її задовольнити.
Мотиви Суду
Відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні злочину, за який його засуджено, та кваліфікація вчиненого за ч. 2 ст. 309 КК України у касаційній скарзі не оспорюються.
Відповідно до вимогст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Суд, призначаючи покарання, зобов'язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання.
Зі змісту скарги убачається, що прокурор фактично порушує питання про недотримання судом визначених законом вимог, що стосуються призначення покарання і пов'язані із суддівським розсудом (дискреційними повноваженнями).
Загальні засади призначення покарання (стаття 65 КК України) наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання. Реалізація цієї функції становить правозастосовну інтелектуально-вольову діяльність суду, в рамках якої і приймається рішення про можливість застосування чи незастосування статті 75 КК України, за змістом якої суд, крім випадків засудження за корупційний злочин, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
Доводи прокурора щодо неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність і м'якості призначеного ОСОБА_6 покарання у зв'язку з безпідставним звільненням засудженого на підставі ст. 75 КК України від відбування покарання з випробуванням, є необґрунтованими.
Враховуючи ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, який відповідно до ст. 12 КК України є злочином середньої тяжкості, дані про особу засудженого, який раніше не судимий, злочин вчинив вперше, негативно ставиться до вчиненого, добровільно звернувся в медичний заклад для лікування від наркотичної залежності, одружений, має на утриманні малолітню дитину, суд призначив ОСОБА_6 покарання за ч. 2 ст. 309 КК України у виді позбавлення волі на строк 2 роки.
Разом із тим, зваживши на конкретні обставини кримінального провадження, встановивши наявність пом'якшуючих покарання обставини - щире каяття, повне визнання вини та активне сприяння розкриттю злочину, а також враховуючи висновок органу пробації, з якого вбачається, що виправлення засудженого ОСОБА_6 можливе без позбавлення волі, позицію прокурора, який просив суд застосувати при призначенні покарання до засудженого положення ст. 75 КК України,відсутність обставин, що обтяжують покарання, суд дійшов обґрунтованого висновку про можливість виправлення останнього без ізоляції від суспільства. Тому, на підставі ст. 75 ККУкраїни звільнив його від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 1 рік, який є достатнім для того, щоб засуджений в умовах здійснення контролю за його поведінкою довів своє виправлення.
На переконання колегії суддів, призначене ОСОБА_6 покарання є співмірним протиправному діянню, необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів і не може вважатися явно несправедливим внаслідок м'якості чи недостатнім для досягнення мети покарання.
Суд апеляційної інстанції, переглянувши кримінальне провадження за апеляційною скаргою прокурора на вирок місцевого суду, належним чином перевірив викладені у ній доводи, які є аналогічними доводам касаційної скарги, та визнав їх необґрунтованими, навівши належні й достатні мотиви спростування.
Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 419 КПК України.
Переконливих доводів, які б спростовували висновки місцевого й апеляційного судів в частині призначеного ОСОБА_6 покарання, а також свідчили б про неможливість виправлення засудженого без відбування покарання у виді позбавлення волі, прокурор у касаційній скарзі не навів.
За таких обставин, касаційна скарга прокурора не підлягає задоволенню.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які були б підставою для скасування ухвали апеляційного суду щодо ОСОБА_6 , не встановлено.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК України, Суд
ухвалив:
Ухвалу Апеляційного суду Івано-Франківської області від 11 вересня 2018 року щодо ОСОБА_6 залишити без зміни, а касаційну скаргу прокурора, який брав участь у кримінальному провадженні в суді апеляційної інстанції, - без задоволення.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3