Ухвала
Іменем України
2 квітня 2019 року
м. Київ
Провадження № 51-1606 ска 19
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого - ОСОБА_1 ,
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянув касаційну скаргу адвоката ОСОБА_4 на постанову Шевченківського районного суду м. Києва від 8 січня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 25 лютого 2019 року у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_5 за ст. 172-6 КУпАП,
встановив:
Зі змісту касаційної скарги вбачається, що ОСОБА_4 порушує питання про перегляд вказаних судових рішень у касаційному порядку.
Проаналізувавши зміст касаційних вимог, долучені до скарги копії судових рішень, суд встановив, що необхідно відмовити у відкритті касаційного провадження з наступних підстав.
Статтею 48 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що суддя здійснює правосуддя на основі Конституції і законів України, керуючись при цьому принципом верховенства права.
Відповідно до ст. 8 Конституції України визнається і діє принцип верховенства права, Конституція України має найвищу юридичну силу, а закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.
Виходячи з основних засад судочинства згідно з п. 8 ч.1 ст. 129 Конституції України право на касаційне оскарження судового рішення забезпечується виключно у визначених законом випадках, що повністю відповідає вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практиці ЄСПЛ щодо можливості держави встановлювати певні обмеження права на перегляд судового рішення судами вищого рівня (рішення у справах: «Ашингдейн проти Сполученого Королівства» від 28.05.1985 року, «Кромбах проти Франції» від 13.02.2001 року).
Встановлюючи обмеження права на касаційне оскарження судових рішень, законодавець керувався такою складовою принципу верховенства права, як пропорційність. За правовою позицією Конституційного Суду України обмеження прав і свобод людини і громадянина є допустимим виключно за умови, що таке обмеження є домірним (пропорційним) та суспільно необхідним (абз. 6 підпункту 3.3 п. 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 19.10.2009 року № 26-рп/2009).
Правила, які конкретизують положення Конституції України щодо обмеження можливості касаційного оскарження рішень суду також визначені у КУпАП. Тому відповідно до ст. 294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена до апеляційного суду, при цьому, постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає. Отже, Кодексом України про адміністративні правопорушення не передбачена можливість касаційного оскарження постанови апеляційного суду у справі про адміністративне правопорушення.
Крім того, необхідно зазначити, що забезпечене Конституцією України право на судовий захист і забезпечене Європейською конвенцією з прав людини та основоположних свобод право на справедливий суд не порушуються такими викладеними у законах процесуальними механізмами допуску до касаційного перегляду.
Зважаючи на наведене, керуючись принципом верховенства права при здійсненні правосуддя, виходячи з основних засад судочинства, якими відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 129 Конституції України є забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення виключно у визначених законом випадках, а також враховуючи те, що касаційна скарга подана на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в касаційному порядку, суд вважає, що необхідно відмовити у відкритті касаційного провадження.
Враховуючи викладене та керуючись ст. 129 Конституції України, ст.294 КУпАП, суд
постановив:
Відмовити адвокату ОСОБА_4 у відкритті касаційного провадження на постанову Шевченківського районного суду м. Києва від 8 січня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 25 лютого 2019 року у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_5 .
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_6 ОСОБА_3