Постанова
Іменем України
28 березня 2019 року
м. Київ
справа № 321/448/17
провадження № 61-27417св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Синельникова Є. В., Хопти С. Ф.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_4,
відповідач - Міністерство оборони України,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Апеляційного суду Запорізької області у складі колегії суддів:
Маловічко С. В., Кочеткової І. В., Гончар М. С., від 28 серпня 2017 року,
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2017 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Міністерства оборони України про відшкодування моральної шкоди.
Позовну заяву мотивовано тим, що у період з 05 листопада 1979 року по
01 червня 1981 року він проходив військову службу в Демократичній Республіці Афганістан. Під час проходження служби отримав вогнепальні осколкові поранення голови, що у подальшому призвело до розвитку численних захворювань, у зв'язку із чим йому у 2015 році було встановлено ІІ групу інвалідності. Вважає, що у зв'язку з отриманими захворюваннями та інвалідністю йому завдана моральна шкода, яку він оцінює у розмірі
320 000 грн, та яку просив стягнути з відповідача.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Михайлівського районного суду м. Запоріжжя у складі судді
Олійника М. Ю. від 16 червня 2017 року позов ОСОБА_4 задоволено частково. Стягнуто з Міністерства оборони України на користь
ОСОБА_4 25 000 грн на відшкодування моральної шкоди. В іншій частині позову відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачу встановлена друга група інвалідності, що є наслідком поранень і захворювань, які він отримав під час проходження військової служби в Демократичній Республіці Афганістан, тому, відповідно до статті 17 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», статті 23 ЦК України, позивач має право на відшкодування моральної шкоди, яку повинно відшкодувати Міністерство оборони України.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Рішенням Апеляційного суду Запорізької області від 28 серпня 2017 року апеляційну скаргу Міністерства оборони України задоволено. Рішення Михайлівського районного суду м. Запоріжжя від 16 червня 2017 року скасовано і ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_4
Рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що позивач не надав доказів протиправних винних дій відповідача у завданні йому моральної шкоди та причинно-наслідкового зв'язку між такими діями та шкодою.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи
У касаційній скарзі, поданій у серпні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_4 просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції із залишенням в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції безпідставно відмовив йому у позові, оскільки він має право на відшкодування моральної шкоди у зв'язку із ушкодженням здоров'я, отриманим під час проходження військової служби на території Демократичної Республіки Афганістан. При цьому касаційна скарга містить посилання на правову позицію Верховного Суду України, викладену у постанові від 21 жовтня 2014 року у справі № 3-86гс14.
Рух касаційної скарги в суді касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13 жовтня 2017 року відкрито касаційне провадження в указаній справі.
Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 3 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Справа передана до Верховного Суду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ОСОБА_4 проходив військову службу на території Демократичної Республіки Афганістан у період з 05 листопада 1979 року по 01 червня
1981 року в період бойових дій.
Із копій медичних документів вбачається, що в період проходження військової служби позивач отримав поранення, які призвели до стійкої втрати працездатності, внаслідок чого з приводу хронічних захворювань він систематично проходить курси лікування в різних медичних закладах.
За результатами огляду за висновками медико-соціальної експертної комісії від 19 серпня 2015 року ОСОБА_4 встановлено безстроково ІІ групу інвалідності через захворювання, пов'язані з виконанням обов'язків військовослужбовців при перебуванні в країнах, де велися бойові дії
(а. с. 13).
Позиція Верховного Суду
Касаційна скарга задоволенню не підлягає.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно зі статтею 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Відповідно до частин першої та другої статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.
Згідно з положенням частини першої статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
У постанові Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» судам роз'яснено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
При вирішенні позову про відшкодування моральної шкоди, необхідно з'ясовувати, коли виникли правовідносини сторін, коли заподіяна моральна шкода.
Отже, наявність шкоди ще не породжує обов'язку її компенсації, так як необхідно довести наявність всіх складових цивільно-правової відповідальності, при цьому правильно визначивши суб'єкта такої відповідальності.
Установивши, що ОСОБА_4 отримав поранення, яке стало підставою для встановлення йому другої групи інвалідності, під час проходження військової служби на території Демократичної Республіки Афганістан, де велися бойові дії, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що відсутні підстави для покладення обов'язку про відшкодування моральної шкоди саме на Міністерство оборони України.
Колегія суддів погоджується з висновками суду про відсутність правових підстав для покладення відповідальності за відшкодування моральної шкоди, яка пов'язана з отриманням травми і захворювання під час проходження військової служби у Збройних Силах СРСР на Міністерство оборони України, оскільки матеріали справи не містять доказів щодо протиправних дій або бездіяльності відповідача та про причинний зв'язок між моральною шкодою позивача і протиправними діями Міністерства оборони України.
Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду
від 12 грудня 2018 року у справі № 333/851/17-ц (провадження
№ 61-27335св18), від 31 жовтня 2018 року у справі № 334/2836/17 (провадження № 61-39158св18) та від 19 вересня 2018 року у справі
№ 320/3124/17 (провадження № 61-7412св18).
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідно до статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Згідно з пунктами 2, 3 рішення Конституційного Суду України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) від 09 лютого 1999 року за загальновизнаним принципом права, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час якого вони настали або мали місце. Проте, надання зворотної сили в часі нормативно-правовим актам може бути передбачено шляхом прямої вказівки про це в законі або іншому нормативно-правовому акті.
Посилання в касаційній скарзі на статтю 17 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» як на підставу для відшкодування моральної шкоди є безпідставним, оскільки причини, які викликали захворювання позивача мали місце до набрання чинності цього Закону (1979-1981 роки).
Доводи касаційної скарги про неврахування судом постанови Верховного Суду України від 21 жовтня 2014 року у справі № 3-86гс14 є необґрунтованими, оскільки Верховний Суд України у своїй постанові вказав про наявність підстав для покладення на Міністерство оборони України обов'язку відшкодувати шкоду, завдану майну інших осіб внаслідок вибуху військових боєприпасів у мирний час (як джерела підвищеної небезпеки, яке перебуває у віданні міністерства), та шкоду, яку було заподіяно внаслідок незаконних дій та бездіяльності військовослужбовців при здійсненні ними своїх повноважень. Тобто, судами у справі № 3-86гс14 було встановлено протиправність дій та бездіяльності військовослужбовців при здійсненні ними своїх повноважень, чого при розгляді справи, рішення в якій оскаржується, встановлено не було.
Доводи касаційної скарги про право позивача на відшкодування моральної шкоди у зв'язку з ушкодженням здоров'я, отриманого у період з
05 листопада 1979 року по 01 червня 1981 року, не спростовують висновків суду апеляційної інстанції, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, який їх обґрунтовано спростував. Ці доводи не дають підстав вважати, що судом порушено норми процесуального права та неправильно застосовані норми матеріального права.
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення, а рішення Апеляційного суду Запорізької області від 28 серпня 2017 року - без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: О. В. Білоконь
Є. В. Синельников
С.Ф. Хопта