Постанова
Іменем України
27 березня 2019 року
м. Київ
справа № 760/6220/16-ц
провадження № 61-27389св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Стрільчука В. А.,
суддів: Карпенко С. О., Кузнєцова В. О. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., Ступак О. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_3,
представник позивача - ОСОБА_4,
відповідач - ОСОБА_5,
представник відповідача - ОСОБА_6,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_5, подану представником ОСОБА_6, на ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 17 квітня 2018 року, у складі суддів: Пікуль А. А., Гаращенка Д. Р., Невідомої Т. О.,
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2016 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_5 про стягнення коштів.
Уточнивши предмет і підстави позову, ОСОБА_3 просив стягнути з відповідача 200 тис. дол. США, що еквівалентно 525 240 грн, як безпідставно отримані.
На обґрунтування позовних вимог зазначав, що 18 серпня 2010 року на виконання неукладеного договору підряду передчасно передав відповідачу 200 тис. дол. США, які останній має повернути, як безпідставно отримані, у гривневому еквіваленті за комерційним курсом на дату вирішення спору.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Солом'янського районного суду міста Києва від 08 вересня 2017 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 200 тис. грн на відшкодування вартості невиконаних робіт по облаштуванню прибудинкової території. Вирішено питання про судові витрати.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що між сторонами існували правовідносини, що регулюються главою 61, параграфом 3 ЦК України, за результатами яких, відповідач здійснив будівництво житлового будинку, однак не виконав ряд робіт по облаштуванню прибудинкової території, вартість яких становить 200 тис. грн, згідно показів свідків.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Апеляційного суду міста Києва від 13 березня 2018 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_5 - ОСОБА_6 задоволено. Рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 08 вересня 2017 року в частині стягнення з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 коштів у розмірі 200 тис. грн скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні вказаного позову. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 3 тис. грн у рахунок відшкодування судових витрат.
Рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог на суму 5 059 240 грн (5 259 240 грн, що еквівалентно 200 тис. дол. США, за мінусом стягнутих 200 тис. грн) сторонами не оскаржувалося, й відповідно в апеляційному порядку не переглядалося.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що договір на виконання робіт по облаштуванню прибудинкової території належного позивачу будинку між сторонами не укладався, розписки про отримання коштів в рахунок оплати робіт та про прийняття виконаних робіт сторонами також не складалися, а відтак відсутні підстави для стягнення з відповідача грошової суми в розмірі 200 тис. грн на відшкодування вартості невиконаних робіт по облаштуванню прибудинкової території.
У березні 2018 року представником ОСОБА_5 - ОСОБА_6 подано до суду апеляційної інстанції заяву про ухвалення додаткового рішення у справі про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 8 800 грн у рахунок відшкодування витрат на професійну правничу допомогу (послуги адвоката).
Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 17 квітня 2018 року у задоволенні заяви ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_5 про ухвалення додаткового рішення відмовлено.
Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що про відшкодування витрат на правову допомогу відповідач в апеляційній скарзі не заявляв.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів
15 червня 2018 року представник ОСОБА_5 - ОСОБА_6 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить ухвалу апеляційного суду скасувати і ухвалити нове рішення, яким стягнути з позивача на користь відповідача 8 800 грн у рахунок відшкодування понесених витрат на професійну правничу допомогу (послуги адвоката).
Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд необґрунтовано відмовив в ухваленні додаткового рішення й не вирішив питання про відшкодування відповідачу витрат на професійну правничу допомогу (послуги адвоката), не прийняв до уваги надані відповідачем докази на підтвердження таких витрат.
Ухвалою Верховного Суду від 25 червня 2018 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі за касаційною скаргою представника ОСОБА_5 - ОСОБА_6 на ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 17 квітня 2018 року та надано строк для надання відзиву.
Сторони не скористалися своїм правом та не подавали до суду відзиви на касаційну скаргу.
Ухвалою Верховного Суду від 06 лютого 2019 року справу № 760/6220/16-ц за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_5 про стягнення коштів призначено до судового розгляду.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частинами першою та другою статті 400 ЦПК Українивизначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК Українипідставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Фактичні обставини справи
Постановою Апеляційного суду міста Києва від 13 березня 2018 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_5 - ОСОБА_6 задоволено. Рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 08 вересня 2017 року в частині стягнення з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 коштів у розмірі 200 тис. грн скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні вказаного позову. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 3 тис. грн у рахунок відшкодування судових витрат.
У березні 2018 року представником ОСОБА_5 - ОСОБА_6 подано до суду апеляційної інстанції заяву про ухвалення додаткового рішення у справі про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 8 800 грн у рахунок відшкодування витрат на професійну правничу допомогу (послуги адвоката).
Мотиви з яких виходить Верховний Суд та застосовані норми права
Право на професійну правничу допомогу гарантовано статтею 59 Конституції України.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування в справі, що свідчить про те, що витрати на правову допомогу повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами із наданням.
З 15 грудня 2017 року ЦПК Українизапроваджено нові правила компенсації витрат на професійну правничу допомогу.
Відповідно до положень частини першої, пунктів 1, 4 частини третьої статті 133 ЦПК Українисудові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Згідно положень частин першої-четвертої статті 137 ЦПК Українивитрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно правил пункту 2 частини другої статті 141 ЦПК Україниінші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.
Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК Українипри вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських послуг (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхньої вартості, виходячи з конкретних обставин справи.
Відповідно до пункту «б» частини четвертої статті 382 ЦПК України постанова суду апеляційної інстанції складається, зокрема з нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення.
З аналізу вказаних правових норм вбачається, що новий розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення, є обов'язком апеляційного суду. Додаткової заяви щодо відшкодування витрат на правову допомогу з наданням відповідних доказів, адресованої саме апеляційному суду, не вимагається.
Мотивувальна частина постанови Апеляційного суду міста Києва від 13 березня 2018 року, якою скасовано рішення суду першої інстанції не містить нового розподілу судових витрат, а саме не вирішено питання про відшкодування відповідачу витрат на професійну правничу допомогу.
За загальним правилом, передбаченим статтею 270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, зокрема, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Додаткове рішення або ухвалу про відмову в прийнятті додаткового рішення може бути оскаржено (частина п'ята статті 270 ЦПК України).
Як вбачається з матеріалів справи, представником відповідача ОСОБА_6 було подано до суду першої інстанції клопотання про залучення до матеріалів справи копій документів, що підтверджують розмір понесених відповідачем витрат на правову допомогу, для подальшого їх розподілу під час ухвалення рішення (а. с. 158).
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Апеляційний суд на вищезазначене уваги не звернув, з урахуванням обставин і складності справи не надав оцінку поданим заявником доказам на підтвердження понесених витрат на правову допомогу, унаслідок чого дійшов передчасного висновку про відсутність підстав для відшкодування відповідачу понесених ним витрат на професійну правничу допомогу, пославшись на відсутність такої заяви в апеляційній скарзі й залишивши поза увагою таку заяву сторони відповідача, подану до суду першої інстанції, та необґрунтовано відмовив в ухваленні додаткового рішення про вирішення вказаного питання, порушивши вимоги статті 270 ЦПК України.
Частиною третьою статті 411 ЦПК Українипередбачено, що підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.
Частиною першою статті 400 ЦПК Українивизначено, що суд касаційної інстанції під час розгляду справи в касаційному порядку не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Оскільки недоліки, допущені судом апеляційної інстанції, не можуть бути усунуті при касаційному розгляді справи, ухвала апеляційного суду про відмову в ухваленні додаткового рішення та вирішення питання про відшкодування витрат на правничу допомогу підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
При новому розгляді справи суду необхідно об'єктивно перевірити обґрунтованість вимог відповідача про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, надати оцінку доводам та поданим доказам на підтвердження понесених витрат на правову допомогу, як в цілому, так і кожному доказу окремо, мотивуючи відхилення або врахування кожного доказу, визначити необхідний фактичний обсяг правової допомоги, співмірність витрат на правничу допомогу, за результатами чого, надати обґрунтований висновок про наявність/відсутність підстав для відшкодування таких витрат і їх розмір.
Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргуОСОБА_5, подану представником ОСОБА_6, задовольнити частково.
Ухвалу Апеляційного суду міста Києві від 17 квітня 2018 року скасувати, справу направити до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про ухвалення додаткового рішення про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий В. А. Стрільчук
Судді:С. О. Карпенко В. О. Кузнєцов
С. О. Погрібний
О. В. Ступак