02.04.2019 р. Справа № 914/125/19
Суддя господарського суду Львівської області Козак І.Б., розглянувши матеріали позовної заяви
запозовом: Приватного підприємства «Факторія», м. Львів,
до відповідача 1: Львівської міської ради, м. Львів,
до відповідача 2: Регіонального ландшафтного парку «Знесіння», м. Львів,
про: визнання права користування земельною ділянкою; визнання недійсною та скасування ухвали Львівської міської ради від 21.06.2001р. №1113; визнання недійсним та скасування державного акту на право постійного користування землею І-ЛВ №004103,
На розгляд господарського суду Львівської області Приватним підприємством «Факторія» подано позов до Львівської міської ради, до Регіонального ландшафтного парку «Знесіння» про визнання права користування земельною ділянкою; визнання недійсною та скасування ухвали Львівської міської ради від 21.06.2001р. №1113; визнання недійсним та скасування державного акту на право постійного користування землею І-ЛВ №004103.
Ухвалою суду від 14.02.2019р. відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та підготовче судове засідання призначено на 12.03.2019р.
У судовому засіданні 12.03.2019р., де був присутнім представник позивача ОСОБА_1 (ордер серія ЛВ №147666 від 11.03.2019р.), суд встановив, що до матеріалів позовної заяви позивачем надано фіскальні чеки відділення поштового зв'язку без описів вкладення у цінний лист. Долучені позивачем фіскальні чеки без описів вкладення не є належним доказом такого надіслання. Ухвалою Господарського суду Львівської області від 12.03.2019р. позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк у 5 календарних днів з дня вручення цієї ухвали для усунення зазначених у цій ухвалі недоліків, а саме:
1. Відсутні описи вкладення у цінний лист про надіслання копії позовної заяви з додатками учасникам справи.
Ухвала суду згідно зі ст.232 ГПК України є одним із видів судових рішень. Текст ухвали від 12.03.2019р. у справі №914/125/19 про залишення позову без розгляду було надіслано судом: 13.03.2019р., зареєстровано: 14.03.2019р., оприлюднено: 15.03.2019р. у Єдиному державному реєстрі судових рішеньhttp://www.reyestr.court.gov.ua/Review/80416988. Копію даної ухвали Господарського суду Львівської області від 12.03.2019р. було надіслано судом 14.03.2019р. судовою повісткою.
29.03.2019р. поштовий конверт повернувся з відділення поштового зв'язку із зазначенням причини повернення: «за закінченням встановленого строку збергінання».
Відповідно до частин 3, 7 статті 120 ГПК України: виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.
У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає."
Суд враховує позицію Верховного Суду України від 12 березня 2019 року у справі № 910/9836/18 і звертає увагу позивача на таке. В Рішенні Європейського суду з прав людини "ОСОБА_2 проти Росії" було зазначено наступне. Конвенція має на меті гарантувати практичні та ефективні права, а не ті, які є теоретичними або ілюзорними (див., серед багатьох інших органів, Cudak v. Lithuania [GC], no. 15869/02, § 58, ECHR 2010) . Право на публічні слухання було б безпідставним, якщо сторона у справі не була проінформована про слухання таким чином, щоб мати можливість бути присутнім на ній, якщо він або вона вирішить скористатися своїм правом з'явитися (на таке слухання), як це встановлено у внутрішньому законодавстві (див. Yakovlev v. Russia, no.72701/01, § 21, 15 March 2005).
Пункт 1 статті 6 не може бути витлумачений як присвоєння сторонам права одержувати особливу форму вручення судових документів, наприклад, зареєстрованою поштою (див. Kolegovy v. Russia, no. 15226/05, § 40, 1 March 2012; PerihanandMezopotamyaBasэnYayэn A.Ю. v. Turkey, no. 21377/03, § 39, 21 January 2014; and Avotiтр v. Latvia [GC], no. 17502/07, § 119, ECHR 2016). Проте, Суд вважає, що в інтересах здійснення правосуддя сторона повинна бути поінформована про судове засідання таким чином, щоб не тільки знати дату, час і місце слухання, а й мати достатній час підготувати свою справу і бути присутнім на судовому засіданні (див. Kolegovy, citedabove, § 40, andthecasescitedtherein, and Aћdajiж v. Slovenia, no.71872/12, § 48, 8 October 2015).
Що стосується застосовних положень російського законодавства, Суд зазначає, що у таких справах вони передбачали усне слухання (див. Пункт 34 вище), а суд першої інстанції визнав, що воно є доречним і у справі заявника (див. пункт 14 вище). Крім того, згідно з російським законодавством повідомлення повинні бути направлені до "місця проживання", яке в даному випадку відповідає зареєстрованій адресі проживання заявника (див., у зв'язку з цим, пункти 34 і 42 вище; див. також SergeySmirnov v. Russia, no. 14085/04, §§ 29-30, 22 December 2009). Незважаючи на те, що матеріали справи, що надходять до Суду, не містять конкретних доказів, таких як поштові відмітки, що стосуються відправлення рішення суду від 12 серпня 2014 року, сам заявник визнав у національному провадженні, що ці рішення суду були направлені на його адресу і потім були повернуті суду як не доставлені (див. пункт 31 вище). Тому немає сумніву, що з метою повідомлення заявника була використана правильна адреса.
Далі, Суд зауважує, що відповідно до пункту 1 статті 123 особа вважається належним чином повідомленою, коли суд "мав інформацію про отримання адресатом" копії рішення про реєстрацію позовної заяви або заяви про порушення справи у справі, або інший доказ отримання адресатом інформації про порушене судочинство.
Стаття 123 § 4 передбачала кілька варіантів, коли особи "вважаються повідомленими". Зокрема, адресат вважався належним чином повідомленим, якщо (i) незважаючи на поштове повідомлення, одержувач не з'явився, щоб отримати копію судового акта, надісланого господарським судом у встановленому порядку, про який поштова організація повідомляє господарський суд; або (ii) копія судового акта не була подана, оскільки адресат не знаходився за зазначеною адресою, про що поштова організація повідомляє господарський суд із зазначенням джерела такої інформації.
Суд нагадує, що його завдання не полягає в тому, щоб розглядати inabstracto внутрішні правила сповіщення, а радше розглянути, з належним урахуванням усіх обставин справи, чи були дотримані гарантії статті 6 Конвенції. Стаття 6 Конвенції не передбачає жодного конкретного методу для надіслання повідомлень про слухання чи судові рішення (див. пункт 65 вище).
Заявник стверджував на національному рівні та перед цим Судом, що він не отримав жодних повідомлень щодо судового розгляду та апеляційного провадження, а також, що суди мали б бути більш ретельними щодо надіслання повідомлень про розгляд його до справи, наприклад, шляхом надіслання кореспонденції на його фактичну адресу проживання, за допомогою телефонного зв'язку або іншим методом, який дав би їм впевненість, що відповідач був поінформований про дату (дати) слухання.
Зі свого боку, Суд зазначає, що в межах конкретної судової стадії провадження проти заявника сторонами не заперечувалося, що повідомлення про винесення рішення і власне рішення від 12 серпня 2014 року, було надіслано на зареєстровану адресу заявника відповідно до вимог російського законодавства. Більше того, зазначається, що це повідомлення було повернуто до суду як не доставлене. Сторони, здається, не погоджуються з власне причиною такого невиконання (недоставлення). Заявник зазначив, що його було повернуто з приміткою, в якій говорилося, що адресат не знаходився за цією адресі (див. Пункт 31 вище), що може означати, що адресат не був там, щоб отримати це повідомлення або що заявник не був обізнаний, що на цю адресу може прийти повідомлення суду, тому що, наприклад, там не було поштової скриньки або чогось схожого. Уряд, натомість, зазначив, що повідомлення було повернуто, оскільки його не було отримано в поштовому відділенні протягом періоду зберігання (див. Пункт 13 вище). За відсутності переконливих доказів Суд не може зайняти певну позицію з цього питання.
Незважаючи на це, такої невизначеності не існує щодо того, що після рішення господарського суду від 10 жовтня 2014 року перейти від скороченої процедури до звичайної процедури, слухання було призначене на 11 листопада 2014 року. Повідомлення було надіслано на адресу зареєстрованого місця проживання заявника, а потім повернуто назад до суду з приміткою, в якій зазначається "за закінченням терміну зберігання" як причини повернення (див. пункт 15 вище).
Що стосується поведінки національних органів влади в даній справі, Суд спочатку зазначає, що вони діяли відповідно до російського законодавства, надсилаючи повідомлення на зареєстровану адресу проживання. Суд також зазначає, що господарський суд подбав про те, щоб надіслати повідомлення на місце, де знаходився бізнес (кіоски для продажу продуктів харчування) (див. пункт 16 вище). Також безперечно, що інформація, яка стосується призначених(запланованих) слухань, була своєчасною та адекватно доступною через інтернет-сторінку (веб-сайт) суду. На думку Суду, вони, таким чином, демонстрували достатню старанність, щоб дозволити заявнику, який повинен був знати про правила, що застосовуються до надіслання судових повідомлень, що стосуються підприємців, визначитися з провадженням проти нього, а саме стосовно процедури оскарження у справі.
Крім того, згідно зі ст.2 Закону України "Про доступ до судових рішень" рішення суду проголошується прилюдно, крім випадків, коли розгляд справи проводився у закритому судовому засіданні. Кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання. Судові рішення також можуть публікуватися в друкованих виданнях із додержанням вимог цього Закону.
Якщо судовий розгляд відбувався у закритому судовому засіданні, судове рішення оприлюднюється з виключенням інформації, яка за рішенням суду щодо розгляду справи у закритому судовому засіданні підлягає захисту від розголошення.
Щодо інформування учасників даної справи справи про судовий розгляд, то відповідно до ч.ч. 1-3 ст.3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень, який є автоматизованою системою збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Суд загальної юрисдикції вносить до Реєстру всі судові рішення і окремі думки суддів, викладені у письмовій формі, не пізніше наступного дня після їх ухвалення або виготовлення повного тексту.
Відповідно до ч.ч. 1,3 ст.4 Закону України "Про доступ до судових рішень" судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України. Для реалізації права доступу до судових рішень, внесених до Реєстру, користувачу надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин."
Згідно до ч.3 ст.6 Закону України "Про доступ до судових рішень" суд при здійсненні судочинства може використовувати лише текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесено до Реєстру.
Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментаріа ОСОБА_3 проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Процесуальний строк для усунення вказаних вище недоліків цієї позовної заяви сплив 01.04.2019р. Станом на дату винесення ухвали заява позивача про усунення недоліків позову у матеріалах справи відсутня.
Відповідно до частини 13 статті 176 Господарського процесуального кодексу України якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, позовна заява залишається без розгляду.
Суд залишає позов без розгляду, якщо, зокрема, провадження у справі відкрито за заявою, поданою без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172, 173 цього Кодексу, і позивач не усунув цих недоліків у встановлений судом строк ( п.8 ч.1 ст.226 цього ж кодексу).
Крім того, суд зазначає, що відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" визначено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі, зокрема, залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв'язку з повторним неприбуттям або залишенням позивачем судового засідання без поважних причин та неподання заяви про розгляд справи за його відсутності, або неподання позивачем витребуваних судом матеріалів, або за його заявою (клопотанням).
Стосовно заяви про вступ у справу в якості третьої особи, суд дійшов висновку, що остання не підлягають задоволенню за відсутністю потреби оскільки позовну заяву залишено без розгляду.
Відповідно до ч. 4 ст. 226 ГПК України особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення обставин, що були підставою для залишення позову без розгляду, має право звернутися до суду повторно.
Враховуючи наведене, керуючись статтями 176, 226, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позовну заяву Приватним підприємством «Факторія» до Львівської міської ради, до Регіонального ландшафтного парку «Знесіння» про визнання права користування земельною ділянкою; визнання недійсною та скасування ухвали Львівської міської ради від 21.06.2001р. №1113; визнання недійсним та скасування державного акту на право постійного користування землею І-ЛВ №004103 залишити без розгляду.
Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається - lv.arbitr.gov.ua/sud5015/.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження.
Ухвала може бути оскаржена в порядку, визначеному розділом IV Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Козак І.Б.