Постанова
Іменем України
28 березня 2019 року
м. Київ
справа № 469/912/15-ц
провадження № 61-33986св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Синельникова Є. В., Хопти С. Ф.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_4,
відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю «Алгей-Агро»,
третя особа - товариство з обмеженою відповідальністю - «Адмірал-Агро»,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Березанського районного суду Миколаївської області у складі судді Старчеус О. П. від 04 квітня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Миколаївської області від 25 травня 2017 року у складі колегії суддів: Данилової О. О., Коломієць В. В., Шаманської Н. О.,
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2015 року ОСОБА_4 звернулась з позовом до товариство з обмеженою відповідальністю «Алгей-Агро» (далі - ТОВ «Алгей-Агро») про розірвання договору оренди землі.
Позовну заяву мотивувала тим, що вона є власником земельної ділянки площею 10,09 га, розташованої в межах Ташинської сільської ради Березанського району Миколаївської області. 20 березня 2008 року вона уклала договір оренди землі з ТОВ «Алгей-Агро» та передала останньому вказану земельну ділянку. Посилаючись на те, що з середини 2013 року орендар не обробляє орендовану землю та не сплачує орендну плату, що є істотним порушенням умов оренди, просила суд достроково розірвати договір оренди землі від 20 березня 2008 року.
Короткий зміст оскаржуваних судових рішень
Рішенням Березанського районного суду Миколаївської області від 04 квітня 2017 року у задоволенні позову ОСОБА_4 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач не довела факт систематичної невиплати орендної плати відповідачем, а тому відсутні правові підстави для розірвання спірного договору оренди землі.
Ухвалою Апеляційного суду Миколаївської області від 25 травня 2017 року відхилено апеляційну скаргу ОСОБА_4, рішення Березанського районного суду Миколаївської області від 04 квітня 2017 року залишено без змін.
Ухвала апеляційного суду мотивована недоведеністю систематичної несплати відповідачем орендної плати та наявністю вини позивача у припиненні її виплати з 2013 року та відсутністю підстав для дострокового розірвання договору оренди землі.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи
У касаційній скарзі, поданій у червні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_4 просить скасувати судові рішення попередніх інстанцій та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що докази, надані відповідачем на підтвердження виплати позивачу орендної плати, є неналежними, оскільки не містять її підписів та не є первинними бухгалтерськими документами. Суди не врахували, що відповідач з власної ініціативи припинив обробляти вказану земельну ділянку з червня 2012 року.
Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 02 серпня 2017 року відкрито касаційне провадження в указаній справі.
Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
У червні 2018 року справа передана до Верховного Суду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку НОМЕР_1 від 14 липня 2004 року ОСОБА_4 є власником земельної ділянки площею 10,09 га, розташованої в межах Ташинської сільської ради Березанського району Миколаївської області.
20 березня 2008 року між ОСОБА_4 та ТОВ «Алгей-Агро» укладено договір оренди земельної ділянки строком на десять років, який зареєстровано у встановленому законом порядку, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 23 червня 2008 року за № 040800700112.
Відповідно до пунктів 9, 10 вказаного договору орендна плата сплачується щорічно після збирання урожаю з 15 серпня по 31 грудня у розмірі 1 500 грн у грошовій та натуральній формі за згодою сторін.
Згідно з пунктами 36, 37 договору він припиняється у випадках, передбачених законом, в тому числі шляхом його розірвання на вимогу однією із сторін - у наслідок невиконання другою стороною обов'язків, передбачених договором.
Пунктом 29 договору передбачено обов'язок орендодавця не вчиняти дій, які б перешкоджали орендареві користуватися орендованою земельною ділянкою.
Відомостей про дострокове розірвання договору матеріали справи не містять.
10 липня 2013 року ОСОБА_4, порушивши умови договору та не припинивши договірні відносини з відповідачем, уклала договір оренди належної їй земельної ділянки з ТОВ «Адмірал-Агро». Зазначений договір пройшов державну реєстрацію 07 вересня 2013 року.
З середини 2013 року спірна земельна ділянка вибула з користування ТОВ «Алгей-Агро», та з цього часу використовувалась іншою особою, що підтверджено Державною інспекцією сільського господарства в Миколаївській області та Ташинською сільрадою Березанського району Миколаївської області.
Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2014 року, яка набрала законної сили, визнано протиправним та скасовано рішення про державну реєстрацію права оренди земельних ділянок за ТОВ «Адмірал-Агро», в тому числі і за договором оренди, укладеним 10 липня 2013 року з ОСОБА_4
Земельна ділянка перебувала у користуванні ТОВ «Адмірал-Агро» з 2013 року.
За розрахунком орендної плати, наданим відповідачем, ОСОБА_4 за умовами договору від 20 березня 2008 року мало бути нараховано та виплачено (після сплати податків): у 2008 році - 1 275 грн, у 2009 році - 1 468 грн, у 2010 та 2011 роках - по 1 555,45 грн, у період 2012-2014 років - по 2 731,39 грн, у 2015 році - 3 351,29 грн.
Фактично виплачена ОСОБА_4 орендна плата за цією довідкою складала: у 2008 році - 1 275 грн, у 2009 році - 2 544,49 грн, у 2010 році - 2 920,8 грн, у 2011 році - 3 510 грн, у 2012 році - 5 530,55 грн, яка була виплачена як в натуральній, так і в грошовій формі.
З метою з'ясування дійсності підпису позивача у відомостях про отримання орендної плати судом за клопотанням останньої була призначена судова почеркознавча експертиза, яка не була проведена у зв'язку з несплатою ОСОБА_4 коштів за її проведення.
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга задоволенню не підлягає.
Правовідносини сторін за договором оренди землі регулюються спеціальним Законом «Про оренду землі» (далі - Закон), ЗК України та загальними нормами ЦК України щодо підстав дострокового розірвання договору.
За загальними правилами статті 651 ЦК України умовою розірвання договору оренди в односторонньому порядку є істотне порушення умов договору та інші випадки, встановлені договором та законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Відповідно до статті 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, які перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.
Пунктом "д" частини першої статті 141 ЗК України передбачено, що підставою для припинення права користування земельною ділянкою є, зокрема, систематична несплата орендної плати.
Стаття 13 Закону визначає, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства. Згідно з частиною 1 статті 21 цього Закону орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.
Орендодавець має право вимагати від орендаря, зокрема, своєчасного внесення орендної плати (стаття 24 Закону).
Відповідно до частини другої статті 24 Закону орендодавець зобов'язаний не вчиняти дій, які б перешкоджали орендареві користуватися орендованою земельною ділянкою.
Правилами частини першої статті 32 Закону також передбачені умови розірвання договору оренди землі, якими є невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, випадкове знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також підстави, визначені земельним законодавством та іншими законами України.
Отже за змістом статті 141 ЗК України та статті 32 Закону підставою розірванні договору оренди землі є систематична несплата орендної плати, а не разове порушення умов договору у цій частині.
Зазначений правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 12 грудня 2012 року у справі № 6-146цс12.
Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 ЦПК України 2004 року.
Вирішуючи спір, суди виходили з того, що у період 2008-2012 років ТОВ «Алгей-Агро» належним чином виконувало зобов'язання по виплаті орендної плати, сплачуючи її у передбачені договором строки та навіть у більшому розмірі.
Вказане підтверджується відомостями про отримання ОСОБА_4 орендної плати від ТОВ «Алгей-Агро», яким суди надали належну правову оцінку та справжність підпису у яких позивачем не спростовано. Доводи касаційної скарги про неналежність цих доказів є безпідставними та необґрунтованими.
Крім того, суд касаційної інстанції в силу вимог статті 400 ЦПК України позбавлений можливості встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
З другої половини 2013 року відповідач був позбавлений можливості користуватись земельною ділянкою з вини позивача, яка передала спірну земельну ділянку за договором оренди іншій особі, внаслідок чого припинилась і виплата орендної плати, яка за своєю суттю є платою за фактичне користування землею.
За таких обставин, суди попередніх інстанцій на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, встановили відсутність правових підстав для розірвання спірного договору оренди землі.
Доводи касаційної скарги щодо безпідставної систематичної невиплати орендної плати відповідачем є необґрунтованими з огляду на положення частини шостої статті 762 ЦК України, відповідно до якої наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.
Судові рішення першої та апеляційної інстанцій ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, з повним з'ясуванням судами обставин, що мають значення для справи, відповідністю висновків судів обставинам справи, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Таким чином доводи касаційної скарги про порушення судами норм матеріального та процесуального права є необґрунтованими.
Інші доводи касаційної скарги були предметом розгляду судів та додаткового правового аналізу не потребують, на законність судових рішень не впливають, а зводяться до незгоди заявника із висновками судів, а також спростовуються встановленими вище обставинами справи.
Доводи, наведені в касаційній скарзі, фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди з висновками суду з їх оцінкою.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення, а рішення Березанського районного суду Миколаївської області від 04 квітня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Миколаївської області від 25 травня 2017 року - без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: О. В. Білоконь
Є. В. Синельников
С.Ф. Хопта