Постанова
Іменем України
27 березня 2019 року
м. Київ
справа № 336/6596/17
провадження № 61-28926св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого: Стрільчука В. А.,
суддів: Карпенко С. О., Кузнєцова В. О. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., Ступак О. В.,
учасники справи:
заявник (боржник) - ОСОБА_3,
заінтересовані особи: державний виконавець Шевченківського відділу державної виконавчої служби м. Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області Дубяга Л. Ю., Відкрите акціонерне товариство «Запоріжжяобленерго»,
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 11 грудня 2017 року у складі головуючого-судді Щасливої О. В. та постанову Апеляційного суду Запорізької області від 20 березня 2018 року у складі колегії суддів: Крилової О. В., Кухаря С. В., Онищенко Е. А.,
Описова частина
Короткий зміст заявлених вимог
У лютому 2017 року ОСОБА_3 звернувся до суду зі скаргою на дії державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби (далі - ВДВС) м. Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області Дубяга Л. Ю.
Вимоги за скаргою мотивовані тим, що 04 червня 2013 року Шевченківським районним судом м. Запоріжжя був виданий виконавчий лист № 0827/11864/12 про солідарне стягнення з ОСОБА_3, ОСОБА_5 заборгованості з комунальних послуг у розмірі 1996,59 грн та судового збору в сумі 107,30 грн.
Виконавчий лист був повернутий стягувачеві 25 березня 2014 року.
03 жовтня 2016 року, стягувачеві було відмовлено у відкритті виконавчого провадження у зв'язку з пропуском строку пред'явлення документа до виконання.
Цього ж дня, постановою про відкриття виконавчого провадження від 03 жовтня 2016 року № 52598995 державним виконавцем Дубяга Л. Ю. відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа № 0827/11864/12, виданого Шевченківським районним судом м. Запоріжжя 04 червня 2013 року, про стягнення з нього на користь Відкритого акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» (далі - ВАТ «Запоріжжяобленерго») заборгованості з квартирної плати та комунальним послугам у розмірі 1996,59 грн, а також судового збору у сумі 107,30 грн.
Посилаючись на те, що заява про примусове виконання подана стягувачем 29 вересня 2016 року з пропущенням строку для пред'явлення виконавчих документів до виконання, просить визнати неправомірними дії державного виконавця щодо прийняття до примусового виконання виконавчого листа про стягнення з нього заборгованості за комунальні послуги на користь ВАТ «Запоріжжяобленерго», а також скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження з виконання зазначеного виконавчого листа.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 11 грудня 2017 року скаргу ОСОБА_3 залишено без задоволення.
Постановляючи ухвалу про відмову у задоволенні скарги ОСОБА_3, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки після ухвалення рішення суду боржник вчиняв дії з погашення заборгованості, строк пред'явлення виконавчого документу переривався, а тому обставини які б свідчили про неправомірність дій з боку державного виконавця при винесенні постанови про відкриття виконавчого провадження - відсутні.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Апеляційного суду Запорізької області від 20 березня 2018 року ухвалу суду першої інстанції залишено без змін.
Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції належним чином визначив фактичні та правові підстави скарги, внаслідок чого вірно встановив, які правовідносини випливають із встановлених обставин та яка правова норма підлягає застосуванню.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів
У квітні 2018 року ОСОБА_3 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, обґрунтовуючи свою вимогу неправильним застосуванням судами норм матеріального права і порушенням норм процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його скаргу на дії державного виконавця.
Касаційна скарга мотивована тим, що заява про примусове виконання подана стягувачем 29 вересня 2016 року з пропуском строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання, оскільки вказаний виконавчий лист був повернутий стягувачеві 25 березня 2014 року, а тому право на повторне пред'явлення виконавчого листа до виконання підлягає впродовж 1 року до 25 березня 2015 року включно. Крім того, 03 жовтня 2016 року, стягувачеві було відмовлено у відкритті виконавчого провадження у зв'язку з пропуском строку пред'явлення документа до виконання, тому наявність нескасованої постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження є самостійною підставою для скасування оскаржуваної постанови.
Ухвалою Верховного Суду від 19 липня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі та надано строк для надання відзиву.
Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 13 лютого 2019 року справу призначено до судового розгляду.
Учасники не скористалися своїм правом та не подавали до суду відзивів на касаційну скаргу.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частинами першої та другої статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалені з правильним застосуванням норм матеріального права та додержанням норм процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судом установлено, що 04 червня 2013 року Шевченківським районним судом м. Запоріжжя виданий виконавчий лист № 0827/11864/12 про солідарне стягнення з ОСОБА_3, ОСОБА_5 заборгованості з комунальних послуг у розмірі 1996,59 грн та судового збору в сумі 107,30 грн.
Вказаний виконавчий лист, згідно відміток на ньому, було повернуто стягувачеві 25 березня 2014 року на підставі пункту 1 статті 47 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції чинній на момент вчинення дії), що відповідно до цієї статті не позбавляє стягувача права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 22 цього Закону, і в даному випадку свідчить про право стягувача повторно звернутися до виконавчої служби до 25 березня 2015 року.
29 вересня 2016 року стягувач звернувся до ВДВС із заявою про відкриття виконавчого провадження на підставі вказаного виконавчого документу, додавши інформаційний лист про добровільне часткове виконання боржником рішення суду.
Із наданої довідки по нарахуванню і оплаті квартирної плати та комунальних послуг ОСОБА_3 вбачається, що протягом періоду після ухвалення зазначеного рішення суду боржник вчиняв дії з погашення заборгованості, на що вказують розміри сплачуваних ним сум, які значно перевищують нараховані суми.
Постановою державного виконавця Шевченківського ВДВС Дубяга Л. Ю. від 03 жовтня 2016 року відкрито виконавче провадження ВП № 52598995 з виконання виконавчого листа № 0827/11864/12, виданого 04 червня 2013 року Шевченківським районним судом м. Запоріжжя та надано боржнику строк для його добровільного виконання до 09 жовтня 2016 року.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно положень статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією чи бездіяльністю державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.
Аналогічна норма міститься у статті 383 ЦПК України в редакції, яка була дійсна на час розгляду скарги.
Відповідно до статті 124 Конституції України судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України.
Відповідно до пунктів 1, 2, 3 статті 11 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції чинній на момент вчинення дій) державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Так, законом передбачено, що державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та порядку, встановленому виконавчим документом і цим законом.
За змістом пункту першого частини першої статті 19 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції чинній на момент вчинення дій) державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього закону, за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення.
За змістом пункту другого частини першої, частин другої та третьої статті 23 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції чинній на момент вчинення дій) строки пред'явлення виконавчого документа до виконання перериваються частковим виконанням рішення боржником.
Після переривання строку пред'явлення виконавчого документа до виконання перебіг строку поновлюється. Час що минув до переривання строку не зараховується.
У разі повернення виконавчого документа стягувачу у
зв'язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати
рішення строк пред'явлення виконавчого документа до виконання
після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі
повернення виконавчого документа у зв'язку із встановленою законом
забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а
також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, - з
моменту закінчення дії відповідної заборони.
Згідно вимог статті 25 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції чинній на момент вчинення дій) державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні скарги, оскільки постанова про відкриття виконавчого провадження від 03 жовтня 2016 року ВП № 52598995 з виконання виконавчого листа № 0827/11864/12, виданого 04 червня 2013 року Шевченківським районним судом м. Запоріжжяухвалена без порушення строків, оскільки строк пред'явлення виконавчого документа переривався частковим виконанням рішення суду який, згідно розрахунку заборгованості є системним, останній платіж на погашення заборгованості було здійснено 31 серпня 2016 року, а тому обставини які б свідчили про неправомірність дій з боку державного виконавця при винесенні постанови про відкриття виконавчого провадження - відсутні.
Доводи касаційної скарги про те, що заява про примусове виконання подана стягувачем 29 вересня 2016 року з пропуском строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання не спростовують висновків судів та не можуть бути підставою для задоволення скарги, оскільки суди належним чином дослідили надані у справі докази та дали їм належну оцінку. Зазначені доводи були предметом дослідження в судах попередніх інстанцій і зводяться фактично до їх переоцінки.
Доводи касаційної скарги про те, що 03 жовтня 2016 року стягувачеві було відмовлено у відкритті виконавчого провадження у зв'язку з пропуском строку пред'явлення документа до виконання, тому наявність нескасованої постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження є самостійною підставою для скасування оскаржуваної постанови є необґрунтовані, оскільки судом першої інстанції встановлено, що відмітка на виконавчому листі про відмову у відкритті виконавчого провадження є наслідком помилки і це посилання не відповідає змісту рішення держаного виконавця.
Таким чином, наведені у касаційній скарзі доводи не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій та не дають підстав вважати, що судами порушено норми матеріального та процесуального права.
Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
Враховуючи наведене, колегія суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення без змін.
Керуючись статтями 400, 410, 415, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.
Ухвалу Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 11 грудня 2017 року та постанову Апеляційного суду Запорізької області від 20 березня 2018 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий В. А. Стрільчук
Судді: С. О. Карпенко
В. О. Кузнєцов
С.О. Погрібний
О.В. Ступак