Постанова
Іменем України
27 березня 2019 року
м. Київ
справа № 560/893/17
провадження № 61-48706св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Антоненко Н. О., Коротуна В. М., Крата В. І., Курило В. П. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Висоцька сільська рада Дубровицького району Рівненської області,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін касаційну скаргу Висоцької сільської ради Дубровицького району Рівненської області на постанову Рівненського апеляційного суду
від 13 листопада 2018 року у складі колегії суддів: Хилевича С. В., Боймиструка С. В., Шимківа С. С.,
Короткий зміст позовних вимог:
У липні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Висоцької сільської ради Дубровицького району Рівненської області про визнання незаконними наказів про накладення дисциплінарних стягнень, наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.
Позовні вимоги мотивовано тим, що 01 червня 2016 року між
ОСОБА_1 та Управлінням освіти, молоді та спорту Дубровицької райдержадміністрації укладено контракт, яким позивача призначено директором Вербівського навчально-виховного комплексу «Загальноосвітня школа І-ІІ ступенів - дошкільний навчальний заклад» Дубровицької районної ради терміном з 01 червня 2016 року по 31 серпня 2021 року. З огляду на створення Висоцької об'єднаної територіальної громади Дубровицького району в тому ж році заклад передано до новоутвореного органу сільського самоврядування.
22 травня 2017 року розпорядженням Висоцького сільського голови № 62 позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності у виді догани через невжиття заходів до безпечної організації навчального процесу та перебування дітей у школі внаслідок неповідомлення про існування відкритої штучної водойми як джерела небезпеки на території школи.
30 травня 2017 року розпорядженням Висоцького сільського голови № 66 ОСОБА_1 знову притягнуто до дисциплінарної відповідальності у виді догани за порушення трудової дисципліни - відсутність на робочому місці 03 травня 2017 року протягом часу з 09 год. 00 хв. по 18 год. 15 хв.
23 червня 2017 року, рішенням Виконавчого комітету Висоцької сільської ради Дубровицького району № 30 розірвано контракт з ОСОБА_1 і звільнено його з посади директора Вербівського навчально-виховного комплексу «Загальноосвітня школа І-ІІ ступенів - дошкільний навчальний заклад» Висоцької сільської ради Дубровицького району за вчинення аморального проступку, несумісного з продовженням роботи, особою, яка виконує виховні функції (пункт 3 статті 41 КЗпП України).
ОСОБА_1 вважаючи, що розпорядження від 22 травня 2017 року та
від 30 травня 2017 року про притягнення його до дисциплінарної відповідальності є незаконними, рішення Виконавчого комітету Висоцької сільської ради Дубровицького району від 23 червня 2017 року № 30 про розірвання контракту також є незаконним, просив суд визнати їх незаконними, поновити його на роботі, стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу, стягнути допомогу на оздоровлення в розмірі
4 464,00 грн та відшкодувати моральну шкоду в сумі 30 000,00 грн.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій:
Рішенням Дубровицького районного суду Рівненської області від 06 червня 2018 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції виходив із недоведеності та необґрунтованості позовних вимог, оскільки дисциплінарні стягнення накладені роботодавцем на позивача з додержанням вимог закону та відповідно до обставин справи, а також зважив на достатність підстав для звільнення його з роботи за пунктом 3 статті 41 КЗпП України.
Щодо похідних вимог - про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, то в їх задоволенні судом відмовлено з огляду на відсутність підстав для задоволення первісних вимог, які перебувають одне з одним у безпосередньому матеріально-правовому зв'язку.
Постановою Рівненського апеляційного суду від 13 листопада 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Рішення Дубровицького районного суду Рівненської області від 06 червня
2018 року скасовано та ухвалено нове рішення про часткове задоволення позовних вимог.
Визнано незаконним і скасовано розпорядження Висоцького сільського голови Дубровицького району Рівненської області від 22 травня 2017 року
№ 62 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності
ОСОБА_1».
Визнано незаконним і скасовано розпорядження Висоцького сільського голови Дубровицького району Рівненської області від 30 травня 2017 року
№ 66 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності
ОСОБА_1».
Визнано незаконним і скасовано рішення Виконавчого комітету Висоцької сільської ради Дубровицького району Рівненської області від 23 червня
2017 року № 30 «Про розірвання контракту та звільнення директора Вербівського навчально-виховного комплексу «Загальноосвітня школа І-ІІ ступенів - дошкільний навчальний заклад» Висоцької сільської ради Дубровицького району Рівненської області.
Поновлено ОСОБА_1 на посаді директора Вербівського навчально-виховного комплексу «Загальноосвітня школа І-ІІ ступенів - дошкільний навчальний заклад» Висоцької сільської ради Дубровицького району Рівненської області, починаючи з 23 червня 2017 року.
Стягнуто з Висоцької сільської ради Дубровицького району Рівненської області на користь ОСОБА_1 196 044,07 грн середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Стягнуто з Висоцької сільської ради Дубровицького району Рівненської області на користь ОСОБА_1 4 464,00 грн допомоги на оздоровлення при наданні щорічної відпустки.
Стягнуто з Висоцької сільської Дубровицького району Рівненської області на користь ОСОБА_1 10 000,00 грн моральної шкоди.
Стягнуто з Висоцької сільської ради Дубровицького району Рівненської області в дохід держави 12 334,00 грн судового збору (4 933,60 грн судового збору за розгляд справи судом першої інстанції + 7 400,40 грн судового збору за розгляд справи судом апеляційної інстанції).
Рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що розпорядження про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності, а також рішення «Про розірвання контракту та звільнення директора Вербівського навчально-виховного комплексу «Загальноосвітня школа І-ІІ ступенів - дошкільний навчальний заклад» винесені з порушенням норм трудового законодавства. Тому суд апеляційної інстанцій дійшов висновку про скасування оскаржуваних розпоряджень, рішення та поновлення
ОСОБА_1 на посаді. Суд стягнув середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 196 044,07 грн відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 та допомогу на оздоровлення в розмірі 4 464,00 грн. Також апеляційний суд дійшов висновку, що вказаними діями позивачу завдано моральної шкоди, яку суд оцінив в розмірі 10 000,00 грн.
Короткий зміст вимог та доводів наведених у касаційній скарзі:
14 грудня 2018 року Висоцька сільська рада Дубровицького району Рівненської області через засоби поштового зв?язку подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Рівненського апеляційного суду від 13 листопада 2018 року та залишити в силі рішення Дубровицького районного суду Рівненської області від 06 червня 2018 року, мотивуючи свої вимоги неправильним застосуванням судом норм матеріального та порушенням норм процесуального права.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази, що водойма є протипожежною і що позивач звертався до Висоцької сільської ради з проханням забезпечити неможливість доступу сторонніх осіб на територію водойми шляхом монтажу паркана. З даним зверненням позивач звернувся лише після встановлення факту існування такої водойми.
Позивач не звертався до Висоцької сільської ради Рівненської області з поданням на затвердження сільської радою проекту кошторису та бюджетного запиту та не виконує належним чином обов'язки, покладені на нього Статутом.
Суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність позивача на робочому місці 03 травня 2017 року з поважних причин, оскільки не надав належної оцінки доказам, наявним в матеріалах справи, та показам свідків.
Апеляційним судом надано неправильну оцінку висновку поліграфолога, що сприяло безпідставному скасуванню рішення про звільнення позивача.
Судом безпідставно не взято до уваги покази свідків про те, що саме позивачем було нанесено тілесні пошкодження неповнолітньому ОСОБА_3.
Судом не надано оцінки тому, що із заявами до сільської ради звертались батьки школярів про вжиття заходів щодо ОСОБА_1 у зв'язку із нанесенням тілесних ушкоджень неповнолітньому ОСОБА_3.
Доводи інших учасників справи:
18 січня 2019 року ОСОБА_1 через засоби поштового зв'язку подав до Верховного Суду відзив, у якому просить касаційну скаргу Висоцької сільської ради Дубровицького району Рівненської області відхилити, а постанову Рівненського апеляційного суду від 13 листопада 2018 року залишити без змін.
Рух касаційної скарги та матеріалів справи:
Ухвалою Верховного Суду від 21 грудня 2018 року відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи
№ 560/893/17 з Дубровицького районного суду Рівненської області.
22 січня 2019 року матеріали цивільної справи № 560/893/17 надійшли до Верховного Суду.
23 січня 2019 року матеріали цивільної справи № 560/893/17 передано судді-доповідачу.
Ухвалою Верховного Суду від 28 січня 2019 року справу призначено до судового розгляду.
Перевіривши доводи касаційної скарги, врахувавши аргументи, наведені у відзиві на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Статтею 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні
Зазначеним нормам матеріального права рішення апеляційного суду не відповідає.
Оцінка аргументів учасників справи й висновків суду першої інстанцій:
Щодо спірних розпоряджень Висоцького сільського голови від 22 травня 2017 року № 62 та від 30 травня 2017 року № 66:
Судом першої інстанції встановлено, що згідно контракту, укладеного між Управлінням освіти, молоді та спорту Дубровицької районної державної адміністрації та ОСОБА_1, такий прийнятий на роботу на посаду директора Вербівського навчально-виховного комплексу «Загальноосвітня школа І-ІІ ступенів - дошкільний навчальний заклад» Дубровицької районної ради Рівненської області терміном на 5 років з 01 червня 2016 року до 31 серпня 2021 року.
22 травня 2017 року розпорядженням сільського голови № 62 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1», директору Вербівського навчально-виховного комплексу оголошено догану у зв'язку з неналежним виконанням своїх посадових обов'язків, а саме: невжиття заходів щодо безпечної організації навчального процесу та перебування дітей у школі, неповідомлення про існування відкритої штучної водойми, як джерела небезпеки на території школи, внаслідок чого учень
4-го класу впав у водойму, що призвело до його захворювання і перебування на лікарняному і про це не було повідомлено виконавчий комітет Висоцької сільської ради.
07 квітня 2017 року до Висоцької сільської ради надійшло звернення ОСОБА_5 про те, що її дитина, учень 4-го класу в зимовий період провалився у водойму, яка знаходиться на шкільному подвір'ї Вербівського НВК. Після цього випадку дитина захворіла.
Встановлено, що на території шкільного подвір'я дійсно знаходилась водойма, яка на порушення Статуту Вербівського навчально-виховного комплексу «Загальноосвітня школа І-ІІ ступенів - дошкільний навчальний заклад» Висоцької сільської ради Дубровицького району Рівненської області не рахується на балансі школи.
Факт наявності водойми позивачем не оспорюється.
Згідно пункту 2.8 Контракту керівник, у даному випадку позивач, зобов'язується забезпечувати дотримання вимог чинного законодавства з охорони дитинства, санітарно-гігієнічних та протипожежних норм, техніки безпеки; повідомляти про виявлені недоліки в роботі закладу.
Із зазначеного слідує, що саме позивач мав забезпечити безпеку учнів.
Проте, суд першої інстанції встановив, що позивач такої безпеки учням не забезпечив. а в школі і на території подвір'я школи відсутні будь-які попереджувальні знаки про наявність водойми, як небезпечного середовища для життя і здоров'я учнів.
Доводи позивача про відсутність коштів безпідставні.
Місцевий суд на підставі належним чином оцінених доказів встановив, що позивачем неналежно виконувалися обов'язки в частині забезпечення безпеки учнів, що у свою чергу спростовує обґрунтування позивача щодо незаконного притягнення його до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани по вказаному факту. Будь-якого документального підтвердження про законне походження даного водного об'єкту на території шкільного подвір'я, його призначення та наявність будь-яких дозвільних документів щодо його розміщення, позивачем надано не було, як при вирішенні даного питання з Висоцькою сільською радою, так і під час судового розгляду справи.
30 травня 2017 року розпорядженням сільського голови «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1», директору Вербівського навчально-виховного комплексу, оголошено догану у зв'язку з порушенням трудової дисципліни, а саме: відсутність на роботі 03 травня 2017 року з 09 год. по 18 год. 15 хв. без поважних причин.
03 травня 2017 року було встановлено факт відсутності на роботі ОСОБА_1 протягом робочого дня з 09 год. по 18 год. 15 хв., про що складено відповідний акт, який підписаний сільським головою Гурою Л. Ф., заступником сільського голови Самком С. І., завідуючим сектором освіти, молоді та спорту Рожко М. В., завідуючою юридичним сектором Тинко О. П. та вчителями ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12,
ОСОБА_13 та ОСОБА_14
У зв'язку з встановленням факту відсутності позивача на роботі 03 травня 2017 року, ОСОБА_1 було запропоновано надати пояснення причин відсутності з наданням підтверджуючих документів в термін до 10 травня 2017 року.
Згідно пояснювальної записки ОСОБА_1 у нього 03 травня 2017 року о 10 год. 00 хв. призначена зустріч з головою Дубровицької районної державної адміністрації Петрушком М. М.
Місцевий суд встановив, що поважність причин відсутності позивача на робочому місці протягом робочого дня ним не доведена, оскільки питання, які виносилися на розгляд до голови Дубровицької районної державної адміністрації носили особистий характер та не пов'язані з функціонуванням навчально-виховного комплексу.
Відповідно до статті 139 КЗпП України працівники зобов'язані працювати чесно та сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержуватися трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладений трудовий договір.
Зі змісту частини першої статті 142 КЗпП України вбачається, що трудовий розпорядок на підприємствах, в установах, організаціях визначається правилами внутрішнього трудового розпорядку.
Правилами внутрішнього трудового розпорядку Вербівського НВК передбачено 5-денний робочий тиждень з двома вихідними.
Відповідно до статті 147 КЗпП України дисциплінарне стягнення у вигляді догани застосовується власником до працівника за порушення трудової дисципліни.
Порушенням трудової дисципліни є невиконання або неналежне виконання з вини працівника покладених на нього трудових обов'язків, що проявилися в порушенні: правил внутрішнього трудового розпорядку; посадових інструкцій; положень, наказів та розпоряджень власника, якщо вони мають законний характер.
В силу статей147-149 КЗпП України роботодавець має право застосовувати до працівника дисциплінарне стягнення за винне невиконання або неналежне виконання працівником покладених на нього трудових обов'язків.
Постановою Пленуму Верховного Суду від 06 грудня 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» визначено, що при розгляді справ про накладення дисциплінарних стягнень за порушення трудової дисципліни судам необхідно з'ясовувати, в чому конкретно проявилося порушення, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статями 147-149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарного стягнення, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи враховані обставини, за яких вчинено проступок тощо.
Згідно із статтею 148 КЗпП України дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.
За таких обставин, місцевий дійшов до правильного висновку про відсутність порушень трудового законодавства в діях відповідача при винесені розпоряджень сільського голови від 22 травня 2017 року № 62 та
від 30 травня 2017 року № 66, оскільки при оголошенні доган позивачу, відповідач діяв в межах своїх повноважень, у спосіб та в порядку, визначеному внутрішніми документами, якими йому надано право на свій власний розсуд визначати стягнення за відповідний обсяг вчиненого порушення позивачем.
Притягнення до дисциплінарної відповідальності за цими розпорядженнями є обґрунтованим.
Окрім того, оспорювані розпорядження сільського голови не оскаржувалися позивачем після їх винесення, а стали предметом позову після його звільнення.
Щодо спірного рішення Виконавчого комітету Висоцької сільської ради Дубровицького району Рівненської області від 23 червня 2017 року № 30:
18 квітня 2017 року до Висоцької сільської ради надійшла заява
ОСОБА_16, датована 17 квітня 2017 року про те, що 17 квітня 2017 року директором Вербівського НВК ОСОБА_1 було побито її сина ОСОБА_3, учня ВПУ міста Сарни. Свідками побиття були учні 9 класу.
На підставі отриманої інформації від батьків чиї діти відвідують Вербівський НВК, розпорядженням сільського голови № 58 від 10 травня 2017 року було створено комісію для проведення службового розслідування з метою всебічного та детального розгляду звернень жителів села Вербівка Дубровицького району щодо психологічного тиску на дітей, звернення ОСОБА_16 щодо факту побиття дитини та звернення ОСОБА_5
Згідно акта проведення службового розслідування від 15 червня 2017 року за результатами службового розслідування встановлено факт побиття директором Вербівського НВК ОСОБА_1 неповнолітнього учня СПТУ міста СарниОСОБА_3 Даний факт підтвердився показами очевидців ОСОБА_24, ІНФОРМАЦІЯ_2,
ОСОБА_17, ІНФОРМАЦІЯ_3, ОСОБА_18,
ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_19, ІНФОРМАЦІЯ_5.
Інцидент стався в центрі села Вербівка і викликав величезний резонанс в даному населеному пункті, оскільки батьки дітей, які навчаються у Вербівському НВК, відмовляються довіряти своїх дітей даному навчальному закладу до того часу, доки ним керуватиме ОСОБА_1
По факту нанесення позивачем тілесних ушкоджень ОСОБА_3, були внесені відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочато досудове розслідування.
Згідно висновків експерта у ОСОБА_3 мали місце тілесні ушкодження у вигляді забою м'яких тканин та садна перехідної облямівки нижньої губи справа, садна бокової поверхні шиї. Термін заподіяння таких ушкоджень може відповідати 17 квітня 2017 року. Ці ушкодження відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень.
Неповнолітній ОСОБА_3 підтвердив, що тілесні ушкодження, які мали місце 17 квітня 2017 року, наніс йому саме директор Вербівського НВК ОСОБА_1
Статтею 41 КЗпП України визначено додаткові підстави розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу з окремими категоріями працівників за певних умов.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 41 КЗпП України вчинення працівником, який виконує виховні функції, аморального проступку, не сумісного з продовженням даної роботи, є підставою для розірвання трудового договору з працівником.
До суб'єктів, які можуть бути звільнені за вказаною підставою, належать учасники навчально-виховного процесу, зазначені у статті 50 Закону України «Про освіту», в редакції чинній на час винесення спірного розпорядження (далі - Закону України «Про освіту»), а саме: керівні, педагогічні, наукові, науково-педагогічні працівники, спеціалісти.
Отже, позивач у цій справі належить до категорії працівників, які можуть бути звільнені на підставі пункту 3 частини першої статті 41 КЗпП України.
Термін «аморальний проступок» є оціночним поняттям, оскільки не конкретизований законодавцем, а тому суду, як правозастосовному органу, надано можливість на свій розсуд надавати оцінку на підставі встановлених обставин справи щодо того, чи є ті чи інші діяння аморальним проступком. Зокрема, аморальним проступком можна вважати діяння, що суперечить загальноприйнятим нормам і правилам, порушує моральні устої суспільства, моральні цінності, які склалися в суспільстві, і суперечить змісту трудової функції конкретного працівника.
За змістом статті 56 Закону України «Про освіту» педагогічні працівники зобов'язані постійно підвищувати професійний рівень, педагогічну майстерність, загальну культуру; настановленням та особистим прикладом утверджувати повагу до принципів загальнолюдської моралі (правди, справедливості, відданості, патріотизму, гуманізму, доброти, стриманості, працелюбства, поміркованості, інших доброчинностей); виховувати у дітей повагу до батьків, жінки, старших за віком.
Така підвищена відповідальність педагогічних працівників обумовлена тим, що вони перебувають в особливих відносинах та виконують специфічні функції, які не обмежуються лише формальним виконанням трудових обов'язків вчителя (педагога, вихователя), а й здійснюють виховну функцію, не властиву іншим категоріям працівників.
Звільнення працівника, який виконує виховні функції та який вчинив аморальний проступок, допускається за наявності двох умов: 1) аморальний проступок повинен бути підтверджений фактами; 2) вчинення проступку несумісне з продовженням роботи, що має виховну функцію.
Звільнення допускається за вчинення аморального проступку як при виконанні трудових обов'язків, так і не пов'язаного з ними (вчинення такого проступку в громадських місцях або в побуті).
Отже, якщо педагог недостойною поведінкою скомпрометував себе перед учнями, іншими учасниками навчально-виховного процесу, порушив моральні норми, втратив тим самим авторитет, дискредитував себе як педагог, що унеможливлює досягнення мети навчально-виховного процесу, він підлягає звільненню з роботи за пунктом 3 статті 41 КЗпП України.
Підставою для звільнення за пунктом 3 частини першої статті 41 КЗпП України є не будь-який аморальний проступок, а такий, що несумісний із продовженням цієї роботи. Оскільки законодавцем не визначено критеріїв визначення межі між проступками, сумісними і не сумісними з продовженням роботи, тому суд зобов'язаний з метою виконання завдання цивільного судочинства самостійно надати оцінку і встановити чи є вчинений аморальний проступок, за який звільнено працівника, таким, що сумісний із продовженням роботи з урахуванням конкретних обставин справи.
Судом першої інстанції встановлено факт вчинення позивачем інциденту, який для педагога є аморальними, та який не є єдиним. Інцидент вчинений позивачем полягав у приниженні гідності неповнолітнього ОСОБА_3, застосуванні до нього фізичної сили, що дає підстави для висновку про неможливість подальшої роботи позивача на посаді учителя.
Встановлені судом першої інстанції обставини підтверджуються показаннями свідків, заявами батьків, а також відомостями з Єдиного реєстру досудових розслідування, згідно яких за фактом даного інциденту розпочато досудове розслідування та яке ще не закінчено.
У свою чергу, позивач не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували зазначені обставини.
Враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що звільнення позивача відбулося із дотриманням вимог закону, тому підстави для поновлення на роботі ОСОБА_1 відсутні.
Скасовуючи законне рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції, дійшов помилкових висновків про те, що звільнення позивача відбулося з порушенням вимог чинного законодавства.
Висновок апеляційного суду здійснений при неправильному застосуванні норми матеріального права, а саме пункту 3 частини першої статті 41 КЗпП України, яке полягає у неправильному її тлумаченні, оскільки у цій конкретній справі встановлені судом обставини свідчили про вчинення позивачем, який є директором шкоди, проступку, який є аморальним для учителя і неприпустимими у поведінці педагога по відношенню до учнів, що і дало підстави для звільнення позивача на підставі пункту 3 частини першої статті 41 КЗпП України.
Верховний Суд вважає, що при вирішенні справ подібної категорії, суду належить виходити не з формального підходу оцінки окремо того чи іншого вчинку педагога, а у разі встановлення за обставинами справи неодноразового вчинення педагогом поступків, несумісних зі званням учителя, надавати їм оцінку у сукупності, з урахуванням особливостей відносин у сфері навчально-виховного процесу та підвищеного рівня вимог до моральної-етичних якостей і поведінки учителя (педагога, вихователя).
У зв'язку із наведеним Верховний Суд дійшов висновку, що рішення суду апеляційної інстанції про задоволення позову ОСОБА_1 не відповідає як нормам матеріального права, так і принципу справедливості правосуддя у зв'язку із чим таке рішення не може вважатися законним і підлягає скасуванню із залишенням в силі рішення суду першої інстанції на підставі статті 413 ЦПК України, як помилково скасованого.
Щодо судових витрат:
За правилами частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України постанова суду касаційної інстанції складається з резолютивної частини із зазначенням розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
За правилами частини шостої та сьомої статті 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судових витрат, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
З матеріалів касаційного провадження вбачається, що Висоцькою сільською радою Дубровицького району Рівненської області при зверненні до Верховного Суду із касаційною скаргою було сплачено 8 960,00 грн судового збору, що підтверджується платіжним дорученням від 13 грудня 2018 року № 264.
У зв'язку із задоволенням касаційної скарги Висоцької сільської ради Дубровицького району Рівненської області та залишанням в силі рішення Дубровицького районного суду Рівненської області від 06 червня 2018 року, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено, судові витрати, понесені Висоцькою сільською радою Дубровицького району Рівненської області за розгляд справи в суді касаційної інстанції в розмірі 7 680,00 грн (640,00 грн (ставка судового збору за подання вимоги немайнового характеру) х 6 (позовні вимоги, які підлягали оплаті судовим збором позивачем при зверненні до суду з позовом) х 200 % (розмір ставки подання касаційної скарги на судове рішення) підлягають стягненню з ОСОБА_1
Судові витрати, понесені Висоцькою сільською радою Дубровицького району Рівненської області за розгляд справи в суді касаційної інстанції в розмірі 1 280,00 грн (640,00 грн (ставка судового збору за подання вимоги немайнового характеру) х 1 (позовна вимога про поновлення на роботі, від сплати якої позивач звільнений на підставі пункту 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір») х 200 % (розмір ставки подання касаційної скарги на судове рішення) компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Керуючись статтями 141, 409, 413, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу Висоцької сільської ради Дубровицького району Рівненської областізадовольнити.
Постанову Рівненського апеляційного суду від 13 листопада 2018 року скасувати, залишити в силі рішення Дубровицького районного суду Рівненської області від 06 червня 2018 року.
Стягнути з ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Висоцької сільської ради Дубровицького району Рівненської області (код ЄДРПОУ 04385043) 7 680,00 грн судового збору за розгляд справи судом касаційної інстанції.
Компенсувати Висоцької сільської ради Дубровицького району Рівненської області (код ЄДРПОУ 04385043) за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, 1 280,00 грн судового збору за розгляд справи судом касаційної інстанції.
З моменту прийняття постанови судом касаційної інстанції скасована постанова Рівненського апеляційного суду від 13 листопада 2018 року втрачає законну силу та подальшому виконанню не підлягає.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття.
ГоловуючийМ. Є. Червинська
Судді: Н. О. Антоненко
В. М. Коротун
В. І. Крат
В. П. Курило