01.04.2019 Справа №607/1354/19
01 квітня 2019 року м.Тернопіль
Суддя Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області Черніцька Ірина Миколаївна, розглянувши матеріали, які надійшли від Управління патрульної поліції в Тернопільській області про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, проживаючого ІНФОРМАЦІЯ_2, непрацюючого,
за ст. 122-4 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
за участю захисника - ОСОБА_2
Як убачається з протоколу про адміністративне правопорушення серії БД №239651 від 04 січня 2019 року, 02 січня 2019 року об 11 год. 10 хв. в м. Тернополі по вул. 15 Квітня, водій ОСОБА_1, керуючи транспортним засобом марки «Audi A7», держаний номерний знак НОМЕР_1, будучи причетним до дорожньо-транспортної пригоди, місце події залишив.
ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.
ОСОБА_1 був присутній у попередньому судовому засіданні 15 березня 2019 року, вину у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122-4 КУпАП, не визнав. Пояснив, що 02 січня 2019 року близько 11 год. 10 хв. здійснював рух на автомобілі «Audi A7», держаний номерний знак НОМЕР_1 по вул. 15 Квітня в м. Тернополі. Рухаючись у своїй смузі руху раптово відчув удар. Вийшовши з автомобіля, побачив, що транспортний засіб марки «BMW 525D», номерний знак 451TLR, здійснив зіткнення з належним йому транспортним засобом, внаслідок чого автомобілі отримали механічні пошкодження. У подальшому між ним та ОСОБА_3 була досягнута усна домовленість щодо вирішення питання мирним шляхом чи складення Європротоколу, у зв'язку з чим вони з'їхали з місця зіткнення для його оформлення.
Вважає, що не порушував вимоги п. 2.10 а ПДР України, місце дорожньо-транспортної пригоди не залишав, а лише від'їхав з місця ДТП, оскільки між ним та ОСОБА_3 була досягнута домовленість про складення Європротоколу.
Будь-якого умислу на приховування факту та обставин ДТП у нього не було. Однак, згодом від працівників поліції йому стало відомо, що невідома особа повідомила про подію ДТП, яка мала місце 02 січня 2019 року, у зв'язку з чим його було викликано у відділ поліції та складено протокол за ст. 122-4 КУпАП. Посилаючись на наведене, просив провадження у справі закрити, у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Присутній в судовому засіданні захисник ОСОБА_1 - адвокат ОСОБА_2 просив провадження у справі закрити, у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.
З врахуванням наведеного та приймаючи до уваги, що ОСОБА_1 був присутній у попередньому судовому засіданні, надав суду усні та письмові пояснення, відсутність поважних причин його неявки та те, що в силу вимог ст. 268 КУпАП його неявка не перешкоджає розгляду справи, вважає, що підстав для відкладення розгляду справи.
Суд, розглянувши матеріали справи, дослідивши в сукупності наявні у справі докази, вважає, що провадження в справі підлягає закриттю з наступних підстав.
Відповідно до вимог ч. 1 КУпАП, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
В силу вимог ч.ч. 1, 2 ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Згідно з вимогами ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Положеннями ст. ст. 7, 254, 279 КУпАП визначено, що суд здійснює розгляд справи про адміністративне правопорушення та вирішує питання про притягнення особи до адміністративної відповідальності лише в межах протоколу про адміністративне правопорушення складеного щодо неї.
В силу вимог статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, а також іншими документами.
Положенями ст. 122-4 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за залишення водіями транспортних засобів, іншими учасниками дорожнього руху на порушення встановлених правил місця дорожньо-транспортної пригоди, до якої вони причетні.
Об'єктом даного адміністративного проступку є суспільні відносини у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху. Об'єктивна сторона правопорушення виражається у залишенні водіями транспортних засобів, іншими учасниками дорожнього руху на порушення встановлених правил місця дорожньо-транспортної пригоди, до якої вони причетні. При цьому, такі дії мають вчинятися свідомо з метою покиненню місця ДТП. Суб'єктивна сторона адміністративного правопорушення характеризується умисною формою вини та мотивом нехтування забезпеченням безпеки дорожнього руху.
З аналізу вищенаведених норм законодавства встановлено, що склад адміністративного правопорушення за ст. 122-4 КУпАП складають дії учасника ДТП, спрямовані на приховання факту такої пригоди або обставин її скоєння, які спричинили необхідність проведення працівниками міліції заходів щодо встановлення (розшуку) цього учасника та (або) розшуку транспортного засобу.
Як встановлено в судовому засіданні, в матеріалах справи відсутні належні, допустимі та достатні докази на підтвердження того факту, що ОСОБА_1 мав намір залишити місце дорожньо-транспортної пригоди через нехтування правилами безпеки дорожнього руху.
В судовому засіданні 15 березня 2019 року ОСОБА_1 пояснив, що місце ДТП він залишив лише після досягнення усної домовленості щодо відшкодування матеріальної шкоди та оформлення Європротоколу. Будь-якого умислу на приховування факту та обставин ДТП у нього не було.
Вказані обставини також підтверджуються письмовими поясненнями ОСОБА_3 від 02 січня 2019 року та ОСОБА_1 від 04 січня 2019 року, які містяться в матеріалах справи.
Суд викликав ОСОБА_3 в судове засідання для підтвердження обставин викладених у його письмових поясненнях, однак останній в судове засідання не з'явився.
Таким чином, судом не встановлено суб'єктивної сторони складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122-4 КУпАП.
Згідно з вимогами п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
В силу вимог ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.
Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Положеннями ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" зобов'язано суди застосовувати при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерела права, а ЄСПЛ притримується у своїх рішеннях позиції того, що суд вправі обґрунтовувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту (рішення Європейського суду з прав людини, справа "Коробов проти України" № 39598/03 від 21.07.2011 року), тобто таких, що не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the UnitedKingdom), п. 161, Series A заява № 25).
Сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не є беззаперечним доказом вини особи в тому чи іншому діянні, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, тобто не узгоджується із стандартом доказування "поза розумним сумнівом", оскільки не випливає зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту.
Враховуючи викладене, а також те, що в силу принципу презумпції невинуватості всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь, а недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості, суд вважає, що провадження в справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ст. 122-4 КпАП слід закрити, за відсутність у його діях складу адміністративного правопорушення.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 33, 122-4, 247, 280, 283, 284, 287, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд,-
Провадження в адміністративній справі відносно ОСОБА_1 за ст. 122-4 КУпАП - закрити, у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Постанова може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених ч. 5 статті 7 КУпАП протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Апеляційна скарга подається до Тернопільського апеляційного суду через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області.
Головуючий суддяОСОБА_4