02 квітня 2019 року
Київ
справа №1940/1633/18
адміністративне провадження №К/9901/8308/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Пасічник С. С.,
суддів: Васильєвої І. А., Юрченко В. П.,
перевіривши касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 03.12.2018 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21.02.2019 у справі №1940/1633/18 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Головного управління ДФС у Тернопільській області про визнання неправомірними та скасування податкових повідомлень-рішень,
У серпні 2018 року фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернулася з позовом до Головного управління ДФС у Тернопільській області, в якому просила визнати неправомірними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 08.08.2018 №0007561403, №0007571403, №0007581403, якими застосовано штрафні санкції за порушення законодавства про патентування, норм регулювання обігу готівки та застосування реєстраторів в сумі 1 гривня, застосовано адміністративний штраф та штрафні санкції за порушення законодавства у сфері виробництва та обігу алкогольних напоїв та тютюнових виробів у сумі 10000 гривень, застосовано штрафну санкцію за порушення законодавства про патентування, норм регулювання обігу готівки та застосування реєстраторів в сумі 16228,50 гривень.
Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 03.12.2018, ухваленим за наслідками розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження, відмовлено у задоволенні позову.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21.02.2019 рішення суду першої інстанції залишене без змін.
Не погодившись із вказаними судовими рішеннями, позивач подала касаційну скаргу до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, яка зареєстрована в автоматизованій системі діловодства суду 25.03.2019.
В той же час статтею 129 Конституції України до однієї з основних засад судочинства віднесено забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Із зазначеною правовою нормою Основного Закону України кореспондуються пункт сьомий частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), який також відносить до основних засад (принципів) адміністративного судочинства забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, визначених законом, та стаття 13 цього Кодексу, якою закріплено право учасників справи на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках.
Механізм же реалізації права на касаційне оскарження судового рішення в адміністративному судочинстві врегульовано Главою 2 Розділу ІІІ КАС України.
Так, статтею 328 КАС України унормовані питанні стосовно права на касаційне оскарження, за змістом частини першої якої учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Отже за змістом наведених законодавчих приписів право на касаційне оскарження судового рішення мають учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, однак, лише у визначених законом випадках.
В свою чергу відповідно до частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
За правилами пункту другого частини п'ятої статті 328 КАС України в редакції, чинній на час подання цієї касаційної скарги, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Відкриваючи провадження у справі, суд першої інстанції, виходячи з положень статті 12 КАС України, відніс таку до категорії справ незначної складності, а відтак ухвалені у цій справі судові рішення касаційному оскарженню не підлягають.
Разом з тим матеріали касаційної скарги не дають підстав для висновку щодо необхідності застосування, у даному випадку, підпунктів "а"-"г" пункту другого частини п'ятої статті 328 КАС України.
Згідно з пунктом першим частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного оскарження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Ураховуючи наведене, у відкритті касаційного провадження у цій справі належить відмовити.
Керуючись статтями 328, 333 КАС України, суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 03.12.2018 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21.02.2019 у справі №1940/1633/18 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Головного управління ДФС у Тернопільській області про визнання неправомірними та скасування податкових повідомлень-рішень.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.
Суддя - доповідач С. С. Пасічник
Судді: І. А. Васильєва
В. П. Юрченко