Іменем України
28 березня 2019 року
Київ
справа №820/7014/15
адміністративне провадження №К/9901/19659/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Юрченко В.П., суддів - Васильєвої І.А., Пасічник С.С., розглянувши в порядку письмового провадження
касаційну скаргуДержавної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області
на постановуХарківського окружного адміністративного суду від 27 липня 2015 року (суддя В.В. Самойлова)
та ухвалуХарківського апеляційного адміністративного суду від 22 вересня 2015 року (колегія у складі суддів: С.В. Дюкарєва, С.П. Жигилій, Т.С. Перцова)
у справі№ 820/7014/15
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Флоксар»
доДержавної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області
проскасування податкового повідомлення-рішення,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Флоксар» (далі - ТОВ «Флоксар») звернулось до суду із адміністративним позовом, в якому просило скасувати податкове повідомлення рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області (правонаступником, якої є Державна податкова інспекція у Київському районі м.Харкова Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області) №0001691501 від 24 червня 2015 року.
Позовні вимоги мотивовані тим, що висновки податкового органу, викладені в акті перевірки про порушення позивачем податкового законодавства при здійсненні господарських операцій із контрагентом, є помилковими та не ґрунтуються на фактичних обставинах справи, а оскаржуване спірне податкове повідомлення-рішення прийнято з порушенням норм діючого законодавства України, що є підставою для його скасування.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 27 липня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 22 вересня 2015 року, позов задоволено. Скасовано податкове повідомлення-рішення податкової інспекції від 24 червня 2015 року №0001691501, прийняте щодо ТОВ «Флоксар».
Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з чим погодився суд апеляційної інстанції, виходив з необґрунтованості висновків відповідача про порушення позивачем вимог податкового законодавства, оскільки рішення про анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість відносно контрагента позивача скасовано рішенням суду, а тому позивач мав право на формування податкового кредиту на підставі податкових накладних, ТОВ «Промбуд-монтажінвест».
Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права та неповне з'ясування обставин справи. Доводи касаційної скарги є аналогічними обґрунтуванням його апеляційної скарги.
Відзив або заперечення на вказану касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.
Переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 04 червня 2015 року податковою інспекцією проведено камеральну перевірку даних, задекларованих ТОВ «Фоксар» у податковій звітності з податку на додану вартість за грудень 2014 року, за результатами якої складено акт від 04 червня 2015 року за №1698/20-31-15-01-10/38634372, яким встановлено порушення позивачем п. 198.6 ст. 198, п. 201.8, п.201.10 ст. 201 Податкового Кодексу України та завищено суму податкового кредиту за грудень 2014 рік з урахуванням уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок від 29 травня 2015 року №9110641190 на загальну суму 11846000,0 грн., внаслідок чого завищено суму від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду за грудень 2014 року з урахуванням уточнень на загальну суму ПДВ 11846000,0 грн.
Висновки контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства вмотивовано тим, що позивачем безпідставно віднесено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних на його користь контрагентом ТОВ «Промбуд-монтажінвест», свідоцтво платника податку на додану вартість якого, на думку відповідача, анульовано 14 жовтня 2011 року.
При цьому, первинні документи бухгалтерського та податкового обліку по угодам, за результатами яких позивачем сформовано податковий кредит, контролюючим органом під час камеральної перевірки не досліджувалися.
За таких обставин, предметом дослідження у даній справі є можливість віднесення ТОВ «Флоксар» до складу податкового кредиту у спірному періоді суми ПДВ, сформованої на підставі податкових накладних, виданих ТОВ «Промбуд-монтажінвест», свідоцтво платника податку на додану вартість якого, на думку відповідача, анульовано. Інші обставини щодо правомірності формування позивачем податкового кредиту за грудень 2014 року не є предметом дослідження в межах розгляду даної справи.
Згідно із підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Відповідно до приписів підпункту «а» пункту 198.1 та пунктів 198.2, 198.3 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
В силу положень пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
За вимогами пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
При цьому, згідно з пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.
У відповідності до пунктів 184.1, 184.5 статті 184 Податкового кодексу України, реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку. З моменту анулювання реєстрації особи як платника податку така особа позбавляється права на віднесення сум податку до податкового кредиту, виписку податкових накладних.
Як встановлено судами попередніх інстанцій позивачем сформовано податковий кредит з ПДВ у грудні 2014 року на підставі податкових накладних ТОВ «Промбуд-монтажінвест», свідоцтво платника ПДВ якого було анульовано 14 жовтня 2011 року.
Також судами встановлено, що рішення про анулювання реєстрації платника ПДВ було оскаржено ТОВ «Промбуд-монтажінвест» в судовому порядку.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 24 листопада 2011 року у справі № 2а-14158/11/2070, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2012 року, визнано протиправним та скасовано рішення Державної податкової інспекції в Жовтневому районі м.Харкова від 14 жовтня 2011 року №83/15-02-036 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ТОВ «Промбуд-монтажінвест» та зобов'язано Державну податкову інспекцію поновити реєстрацію ТОВ «Промбуд-монтажінвест» як платника податку на додану вартість.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 26 березня 2012 р. у справі №К/9991/20905/12 податковій інспекції було відмовлено у відкритті касаційного провадження на зазначені судові рішення.
Відповідно до частини п'ятої статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення.
Згідно зі статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.
Відповідно до частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Таким чином, суди правомірно зазначили, що у разі набрання законної сили рішенням суду про задоволення позовних вимог та визнання протиправним рішення про анулювання реєстрації платника ПДВ відповідне рішення податкового органу вважається протиправним з моменту його прийняття та не створює будь-яких правових наслідків, а тому протиправно анульоване свідоцтво платника ПДВ слід вважати чинним протягом усього часу від моменту його видачі, у тому числі в період від дати прийняття протиправного рішення про анулювання такого свідоцтва до набрання чинності відповідним рішенням суду.
З огляду на викладене, судові інстанції цілком об'єктивно визнали необґрунтованими доводи контролюючого органу про неправомірність формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних на його адресу ТОВ «Промбуд-Монтажінвест» у грудні 2014 року.
На підставі вищезазначеного, а також враховуючи, що контролюючим органом не ставиться від сумнів реальність здійснення господарських операцій між позивачем з його контрагентом, за результатами яких позивачем сформовано податковий кредит з ПДВ, зокрема, в грудні 2014 року, суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, не спростованими доводами касаційної скарги, про правомірність формування позивачем податкового кредиту з ПДВ та безпідставність визначення йому суми податкового зобов'язання згідно оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.
Суд касаційної інстанції визнає, що суди попередніх інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суди повно встановили обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надали їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.
Відповідно до частини третьої статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Керуючись статтями 341, 343, 349, 350 Кодексу адміністративного судочинства України,
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області залишити без задоволення.
Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 27 липня 2015 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 22 вересня 2015 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
........................
........................
...........................
В.П.Юрченко
І.А.Васильєва
С.С.Пасічник
Судді Верховного Суду