Іменем України
Київ
02 квітня 2019 року
справа №826/5496/18
адміністративне провадження №К/9901/6488/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),
суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Нікея-ЛТД»
на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 вересня 2018 року у складі судді Мазур А.С.,
та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 січня 2019 року у складі суддів Кучми А.Ю., Аліменка В.О., Безименної Н.В.,
у справі №826/5496/18
за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю «Нікея-ЛТД»
до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
03 квітня 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Нікея - ЛТД" (далі -Товариство, платник податків, позивач у справі) звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі - податковий орган, власна назва, відповідач у справі) про визнання незаконним та скасування рішення відповідача від 06 вересня 2017 року № 12553/10/26-55-08-05 «Про відмову у прийнятті», зобов'язання відповідача прийняти одержану податкову декларацію з податку на додану вартість за звітний (податковий) період: календарний місяць серпень 2017 року, з додатками та доповненнями до неї Товариства з обмеженою відповідальністю «Нікея-ЛТД», з введенням до інформаційних баз даних ДФС України відомостей з цих поданих позивачем документів від 04 вересня 2017 року, з посиланням на необґрунтованість відмови у прийнятті податкової декларації Товариства з податку на додану вартість та додатків до неї за серпень 2017 року в паперовому вигляді, з посиланням на право подання звітності у паперовій формі в порядку пункту 49.3 статті 49 Податкового кодексу України.
13 вересня 2018 року рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 січня 2019 року, в задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Нікея-ЛТД» відмовлено повністю.
Суд першої інстанції ухвалюючи постанову висновувався на тому, що позивачем не дотримано роз'яснень щодо подання податкової звітності платником податків, якому анульовано свідоцтво, а тому така декларація не може бути визнана прийнятою. Позивачем порушено порядок подання податкової декларації з податку на додану вартість за серпень 2017 року, оскільки останнім порушено порядок її направлення, а саме: особисто у паперовій формі, замість електронної форми, що є також підставою для визнання її неприйнятою.
Суд апеляційної інстанції визнав, що у зв'язку з набранням чинності змін до Податкового кодексу України, з 01 січня 2015 року (Закон № 71-VIII) відповідно до пункту 49.4 статті 49 цього Кодексу податкова звітність з податку на додану вартість подається виключно в електронній формі до контролюючого органу всіма платниками цього податку з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством. Наявність діючого договору про визнання електронних документів позбавляє платника податків можливості подавати податкові звітність у паперовому вигляді.
Згідно чинного на час спірних правовідносин законодавства позивач був зобов'язаний подавати звітність з податку на додану вартість шляхом подання відповідної декларації в електронній формі. Невиконання позивачем цього обов'язку обумовлює правомірність відмови контролюючого органу у прийнятті податкової звітності, поданої з порушенням вимог закону. Подання до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітності та інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів, є обов'язком платника податків (підпункт 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України).
Отже, ключовою відмінністю податкової звітності з податку на додану вартість, починаючи з 01 січня 2015 року стало покладення на платника податків обов'язку щодо її подання засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб, що забезпечувало належне функціонування системи електронного адміністрування податку на додану вартість.
Суд апеляційної інстанції зазначив, що аналогічна позиція, викладена Касаційним адміністративним судом у складі Верховного Суду у постанові від 11 грудня 2018 року у справі № 810/1711/17.
07 березня 2019 року Товариством подано касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України, в якій позивач, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить рішення від 13 вересня 2018 року Окружного адміністративного суду міста Києва та постанову від 30 січня 2019 року Шостого апеляційного адміністративного суду у справі №826/5496/18 повністю скасувати і ухвалити нове рішення про задоволення позовної заяви повністю.
11 березня 2019 року ухвалою Вищого адміністративного суду України відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства та витребувано справу №826/5496/18 із Окружного адміністративного суду міста Києва.
28 березня 2019 року Державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у м. Києві подано відзив на касаційну скаргу Товариства до Суду, у якому відповідач просить прийняти постанову, якою відмовити Товариству у задоволенні касаційної скарги, залишити рішення судів попередніх інстанцій без змін, вважаючи їх законними та такими, що не підлягають скасуванню.
28 березня 2019 року справа №826/5496/18 надійшла до Верховного Суду.
Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Верховний Суд, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, вбачає підстави для часткового задоволення касаційної скарги.
Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Зазначеним вимогам закону судові рішення не відповідають.
Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що Товариство є юридичною особою, включене до ЄДРПОУ за номером 33546858, перебуває на податковому обліку податкового органу.
04 вересня 2017 року Товариством у паперовій формі подано до податкового органу декларацію з податку на додану вартість за серпень 2017 року з додатками № 2, 3, 4 та 5 та викладенням доповнень до податкової декларації з податку на додану вартість відповідно до абзацу другого пункту 46.4 статті 46 Податкового кодексу України у формі листа № 116.
06 вересня 2017 року листом в.о. керівника податкового органу за № 12553/10/26-55-08-06 «Про відмову у прийнятті» позивачу відмовлено у прийнятті податкової звітності за серпень 2017 року, виключно з підстав того, що свідоцтво платника податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю «Нікея-ЛТД» за ІПН 335468526557 анульоване 25 травня 2016 року (том 1 арк. справи 152).
Судами попередніх інстанцій встановлено, що постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 26 грудня 2018 року рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 червня 2018 року у справі № 826/15293/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Нікея-ЛТД» до ДФС України, ДФС у м. Києві, ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві, Уповноваженої Верховної Ради України Денисової Л.Л., зокрема, про визнання незаконним та скасування рішення ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві № 485/26-55-12-05 від 25 травня 2016 року про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ТОВ «Нікея-ЛТД» задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 25 травня 2016 року № 485/26-55-12-05 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю «Нікея-ЛТД».
Зазначене, за висновком суду апеляційної інстанції вказує на безпідставність неприйняття податкової звітності позивача контролюючим органом з підстав анулювання свідоцтва платника ПДВ.
Здійснюючи касаційний перегляд у цій частині спору Суд зазначає, що за рішенням податкового органу, викладеним листом за підписом в.о. керівника податкового органу єдиною підставою відмови у прийняті декларації Товариства з податку на додану вартість за червень 2017 року є анулювання 25 травня 2016 року свідоцтва платника ПДВ ТОВ «Нікея-ЛТД» з посиланням на положення пункту 184.6 статті 184 Податкового кодексу України та роз'яснення ДФС України викладені листом від 14 травня 2015 року №17098/7/99-99-11-03-01-17, яким, як зазначає відповідач у листі-рішенні надано роз'яснення щодо порядку та термінів подання податкової звітності від платника податків, яким анульовано свідоцтво платника податку на додану вартість.
Аналізуючи спірне рішення, анулювання реєстрації платника податку, як підставу відмови у прийнятті декларації, суди попередніх інстанцій не встановили, не встановлений момент (дата) коли проведено анулювання шляхом виключення з реєстру платників податку відповідно до пункту 184.1 статті 184 Податкового кодексу України та чи проведено воно взагалі та коли і з якого моменту відбулося поновлення у Реєстрі платників податку на додану вартість.
Також судами попередніх інстанцій не встановлені обставини правомірності прийняття рішення на момент його прийняття (06 вересня 2017 року), підстави його прийняття, повноваження особи, яка прийняла спірне рішення.
Суд визнає, що долучена до матеріалів справи світлокопія спірного рішення (листа від 06 вересня 2017 року) не відповідає вимогам письмового доказу відповідно до частини четвертої та частини п'ятої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, в редакції яка діє з 15 грудня 2017 року, і за якою судами попередніх інстанцій вирішувався спір у цій справі.
Натомість судами попередніх інстанцій надана оцінка спірним правовідносинам за межами підстав відмови у прийнятті декларації податковим органом, зокрема способу подання податкової звітності за серпень 2017 року, положенням пункту 49.4 статті 49 Податкового кодексу України, які не були підставою у неприйнятті податкової декларації Товариства з податку на додану вартість за серпень 2017 року.
Суд з огляду на дискреційні повноваження суб'єкта владних повноважень, яким є відповідач у справі, зазначає, що за будь-яких умов суд при вирішенні спору не має права підмінювати собою владні управлінські функції цього органу.
Суд визнає, що суди попередніх інстанцій вдалися до аналізу проблеми, яка знаходиться за межами підстав та предмету спору у цій справі, здійснили системний аналіз положень Закон України № 71-VIII від 28 грудня 2014 року «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи», згідно з яким запроваджено систему електронного адміністрування податку на додану вартість та передбачено подання податкової звітності з податку на додану вартість в електронній формі (далі - Закон № 71), пункту 46.5 статті 46, пунктів 49.3, 49.4 статті 49 Податкового кодексу України, проаналізували питання подання електронної податкової звітності відповідно до вимог Законів України «Про електронні документи та електронний документообіг», «Про електронний цифровий підпис» та Інструкції з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України № 233 від 10 квітня 2008 року (далі - Інструкція № 233), послались на правовий висновок Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду викладеної у постанові від 11 грудня 2018 у справі № 810/1711/17 (адміністративне провадження №К/9901/63300/18).
Суд вважає, що оцінка питань способу і форми подання декларації є передчасною та знаходиться за межами питань наведених спірним рішенням (листом про відмову у прийнятті), з огляду на не дослідження підстав такої відмови викладеними у цьому листі.
Суд визнає, що судами попередніх інстанцій порушені норми процесуального права, які унеможливлюють встановлення фактичних обставин у справі, що мають значення для правильного вирішення справи, а саме не встановлено, чи мало Товариство спеціальну право дієздатність на момент подання декларації з податку на додану вартість за червень 2017 року та на момент прийняття відповідачем спірного рішення, чи є суб'єктивний фактор єдиною та достатньою умовою для неприйняття декларації, якщо є, то чи мав він місце у межах спірних правовідносинах. Необхідним є також з'ясування правових наслідків постанови суду апеляційної інстанції від 26 грудня 2018 року у справі № 826/15293/16 на спірне рішення відповідача.
Верховний Суд визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій допустили порушення норм процесуального права при ухваленні судових рішень, внаслідок чого касаційна скарга позивача підлягає частковому задоволенню, рішення судів першої та апеляційної інстанції скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Нікея-ЛТД» задовольнити частково.
Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 вересня 2018 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 січня 2019 року у справі №826/5496/18 скасувати.
Справу №826/5496/18 направити на новий розгляд до Окружного адміністративного суду міста Києва.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Р.Ф. Ханова
Судді: І.А. Гончарова
І.Я. Олендер