Іменем України
Київ
02 квітня 2019 року
справа №808/599/14 (СН/808/16/15)
адміністративне провадження №К/9901/19631/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),
суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Заводському районі міста Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області
на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 10 серпня 2015 року у складі судді Семененко М.О.
та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 30 березня 2016 року у складі суддів Баранник Н.П., Суховарова А.В., Щербака А.А.,
по справі № 808/599/14 (СН/808/16/15)
за позовом Запорізького державного підприємства "Кремнійполімер"
до Державної податкової інспекції у Заводському районі міста Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
23 січня 2014 року Запорізьке державне підприємство "Кремнійполімер" (далі - Підприємство, платник податків, позивач у справі) звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Заводському районі міста Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі - податковий орган, відповідач у справі) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень податкового органу податкових повідомлень-рішень від 24 липня 2013 року №0001981500, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за березень та листопад 2013 року у загальній сумі 1 315 617 грн та застосовані штрафні (фінансові) санкції у сумі 657809 грн, № 0001991500, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 40373 грн та застосовані штрафні (фінансові) санкції у сумі 20187 грн та № 0002001500, яким зменшено розмір від'ємного значення з податку на додану вартість за квітень 2013 року, з мотивів безпідставності їх прийняття.
Розгляд справи здійснювався судами неодноразово, судові рішення, які є предметом цього касаційного перегляду прийнятті в процесі нового розгляду на виконання ухвали Вищого адміністративного суду України від 27 січня 2015 року.
10 серпня 2015 року постановою Запорізького окружного адміністративного суду, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 30 березня 2016 року, частково задоволений позов Підприємства, визнані протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення податкового органу від 24 липня 2013 року № 0001991500 та № 0001981500, з мотивів недоведеності відповідачем податкових правопорушень покладених в основу прийняття спірних податкових повідомлень - рішень.
30 грудня 2016 року податковим органом подано касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права, а саме пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та процесуального права, а саме положень статей 69, пункту 1 статті 70, статей 86, 138 Закону України «Про податок на додану вартість», відповідач просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким в задоволенні позовних вимог Підприємства відмовити в повному обсязі.
10 січня 2017 року ухвалою Вищого адміністративного суду України відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою податкового органу та витребувано справу № 808/599/14 (СН/808/16/15) з Запорізького окружного адміністративного суду.
Підприємством заперечення або відзив на касаційну скаргу податкового органу до Суду не надані, що не перешкоджає її розгляду по суті.
24 січня 2017 року справа № 808/599/14 (СН/808/16/15) надійшла до Вищого адміністративного суду України.
09 лютого 2018 року справа №808/599/14 (СН/808/16/15) разом із матеріалами касаційної скарги К/9901/19631/18 передані до Верховного Суду.
Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Верховний Суд, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.
Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Зазначеним вимогам закону судові рішення відповідають.
Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що Підприємство є юридичною особою, включене до ЄДРПОУ за номером 00203625, перебуває на податковому обліку податкового органу, є платником податку на додану вартість.
Податковим органом у червні - липні 2013 року проведено документальну позапланову виїзну перевірку Підприємства з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок у банку за березень 2013 року, яке виникло за рахунок від'ємного значення з податку на додану вартість, що декларувалось у листопаді 2012 року - січні 2013 року, достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за листопад 2012 року, яке виникло за рахунок від'ємного значення з податку на додану вартість, що декларувалось у червні 2011 року, з питання правомірності декларування від'ємного значення з податку на додану вартість, яке після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду по декларації з податку на додану вартість за квітень 2013 року, результати перевірки складено акт №124/154-120/00203625 від 08 липня 2013 року (далі - акт перевірки).
Керівником податкового органу 24 липня 2013 року прийняті податкові повідомлення-рішення згідно з пунктом 54.3 статті 54 та пунктом 58.1 статті 58 Податкового кодексу України на підставі акта перевірки.
Податковим повідомленням - рішенням №0001991500 позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 60 560,00 грн, в тому числі за основним платежем 40 373,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями 20 187,00 грн.
Податковим повідомленням - рішенням №0002001500 позивачу зменшено розмір від'ємного значення податку на додану вартість в розмірі 2 480 297,00 грн.
Податковим повідомленням - рішенням №0001981500 позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість на загальну суму 1 973 426,00 грн, з яких 1 315 617,00 грн - сума завищення бюджетного відшкодування та 657 809,00 грн - штрафні санкції.
Також встановлено, що 01 листопада 2000 року між Відкритим акціонерним товариством "Запоріжжяобленерго" (Електропостачальна організація) та позивачем (Споживач) укладено договір на користування електричною енергією № 11, предметом якого є постачання електричної енергію, включаючи її оплату та оплату послуг з компенсації перетікання реактивної енергії, за результатами яких в період з червня 2007 року по травень 2010 року позивач включав до складу податкового кредиту з податку на додану вартість суми податку на додану вартість на загальну суму 4 359 034 грн.
Саме за цей період (з червня 2007 по червень 2010 року) утворилась заборгованість позивача зі сплати за спожиту активну електричну енергію в сумі 23 392 545,13 грн (у тому числі ПДВ 3 898 757,52 грн) та за послуги з компенсації перетікання реактивної електричної енергії в сумі 130 176,69 грн ( у тому числі ПДВ 21 696,12 грн), яка підтверджена рішенням Господарського суду Запорізької області, повний перелік яких наведений судовими рішеннями судів попередніх інстанцій, копії яких долучені до матеріалів справи.
Відтак, за період з червня 2007 по червень 2010 року у позивача існувала кредиторська заборгованість з оплати товарів/послу перед Відкритим акціонерним товариством "Запоріжжяобленерго" на загальну суму 23 522 721, 82 грн, у тому числі ПДВ 3 920 453,62 грн, яка стягнута в судовому порядку.
На підтвердження правовірності віднесення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту по взаємовідносинам з цим Товариством за період з червня 2007 року по червень 2010 року позивачем надані копії податкових накладних та платіжних вимог-доручень.
Оцінюючи спірні правовідносини суди попередніх інстанцій застосували положення пункту 44.3 статті 44 Податкового кодексу України, відповідно до якої платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті (первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством), а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.
Аналізуючи ці положення та враховуючи ті обставини, що формування даних податкових деклараціях з податку на додану вартість здійснювалось позивачем за період з червня 2007 року по травень 2010 року, суди попередніх інстанцій дійшли до висновку про те, що у позивача на момент проведення перевірки був відсутній обов'язок щодо збереження первинної бухгалтерської документації по зазначеним правовідносинам. Під час проведення перевірки відповідачем первинні бухгалтерські документи за вказаний період не досліджувались, їх наявність у позивача не встановлювалась.
Суди попередніх інстанцій визнали помилковим висновок контролюючого органу про наявність у позивача обов'язку щодо коригування сум податку на додану вартість шляхом визначення податкових зобов'язань на вартість безоплатно отриманих послуг, жодним чином не спростовуючи правомірність віднесення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту на підставі наявних первинних документів.
Актом перевірки встановлено порушення позивачем пункту 188.1 статті 188, пункту 192.1 статті 192, пункту 198.3 статті 198, пунктів 200.1, 200.2, 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, підпунктів 4.6.4, 4.6.5, 4.6.6 пункту 4.6 Наказу Міністерства фінансів України від 25 листопада 2011 року №1492 "Про затвердження форм та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість".
Судами попередніх інстанцій здійснений аналіз положень підпункту 14.1.13 пункту 14.1 статті 14, пункту 188.1 статті 188, пункту 192.1 статті 192 Податкового кодексу України, встановлено, що Підприємство формувало податковий кредит за операціями постачання електричної енергії та послуг з компенсації перетікання реактивної енергії від ВАТ "Запоріжжяобленерго" після отримання податкових накладних у відповідності до вимог підпункту «б» пункту 187.1 статті 187 Податкового кодексу України.
Суди попередніх інстанцій дійшли до висновку про те, що сам факт невиконання судових рішень не може бути підставою для визнання господарських операцій між позивачем та ВАТ "Запоріжжяобленерго" безоплатними, оскільки наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання стягнутих сум.Протягом дії строку позовної давності кредитором позивача реалізовано право на звернення до суду про стягнення сум заборгованості, твердження відповідача про безоплатність отриманих позивачем від ВАТ "Запоріжжяобленерго" товарів/послуг та як наслідок необхідність збільшення податкових зобов'язань на суми податку на додану вартість по даним господарським операціям є безпідставними.
Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про недоведеність податкових правопорушень покладених в основу прийняття податкового повідомлення-рішення від 24 липня 2013 року №0001991500.
Оцінюючи правомірність прийняття податкового повідомлення-рішення №0001981500 від 24 липня 2013 року, суди попередніх інстанцій встановили, що позивач подав податкову декларацію з податку на додану вартість за квітень 2013 року (№9028236766 від 17 травня 2013 року), відповідно до якої сума від'ємного значення податку на додану вартість, яка після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, складає 2 518 113,00 грн.
Актом перевірки з проведеного аналізу податкової звітності позивача з червня 2007 року по травень 2010 року встановлено, що позивач включав до складу податкового кредиту з податку на додану вартість суми податку на додану вартість, сформовані по взаємовідносинах з ВАТ "Запоріжжяобленерго" за спожиту активну електроенергію та надання послуг з компенсації перетікання реактивної енергії в розмірі 4 359 034,00 грн, з яких залишається несплаченою заборгованість в розмірі 3 829 412,62 грн.
Аналізуючи положення пунктів 200.1, 200.3, 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що сума податку на додану вартість, яка може бути заявлена до бюджетного відшкодування, формується за рахунок оподатковуваних операцій суцільним масивом, без відокремлення контрагентів, тому при визначенні суми податку на додану вартість, яка може бути заявлена до бюджетного відшкодування, має бути досліджено в якому обсязі платником податку здійснено фактичну сплату податку на додану вартість по всіх операціях, а не виключно по конкретному контрагенту.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що єдиною підставою для висновків контролюючого органу про відсутність у позивача права на заявлення сум податку на додану вартість до бюджетного відшкодування, став висновок податкового органу про фактичну несплату Товариством сум податку у зв'язку з наявністю заборгованості по оплаті поставленого товару/послуг по операціях з ТОВ "Запоріжжяобленерго", при цьому відповідачем не досліджувалось, чи здійснювалась позивачем фактична сплата податку на додану вартість у відповідних періодах, не встановлено співвідношення фактично сплаченої суми податку та суми, заявленої позивачем до відшкодування, у зв'язку з чим висновки контролюючого органу є необґрунтованими, тобто такими, що вчинені без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про недоведеність відповідачем правомірності прийняття податкового повідомлення-рішення №0001981500 від 24 липня 2013 року та наявності підстав для його скасування.
Відповідач касаційною скаргою просить про переоцінку, додаткову перевірку доказів стосовно здійснення господарських операцій із контрагентом позивача, що знаходиться за межами касаційного перегляду, встановленими частиною другою статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України.
Верховний Суд визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень, внаслідок чого касаційна скарга відповідача залишається без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.
Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Заводському районі міста Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області залишити без задоволення.
Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 10 серпня 2015 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 30 березня 2016 року по справі № 808/599/14 (СН/808/16/15) залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Р.Ф. Ханова
Судді: І.А. Гончарова
І.Я. Олендер