Іменем України
Київ
02 квітня 2019 року
справа №808/3625/13-а
адміністративне провадження №К/9901/26496/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Ханової Р.Ф. (суддя-доповідач),
суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізький титано-магнієвий комбінат»
на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 7 квітня 2016 року у складі судді Матяш О.В.
та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 4 липня 2016 року у складі суддів Чумака С.Ю., Гімона М.М., Юрко І.В.
у справі № 808/3625/13-а
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізький титано-магнієвий комбінат»
до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління ДФС
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
У квітні 2013 року Державне підприємство «Запорізький титано-магнієвий комбінат» (після реорганізації товариство з обмеженою відповідальністю «Запорізький титано-магнієвий комбінат») (далі - Товариство, платник податків, позивач у справі) звернулося до Запорізького окружного адміністративного суду із позовною заявою до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі ДПС (після реорганізації Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління ДФС) (далі - податковий орган, відповідач у справі), в якому просило скасувати податкові повідомлення рішення про зменшення суми бюджетного відшкодування у розмірі 2004 грн, та про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог) 2004 грн, з мотивів безпідставності їх прийняття.
Запорізький окружний адміністративний суд постановою від 7 квітня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 4 липня 2016 року, у задоволені позову відмовив.
Приймаючи рішення, суди виходили з того, що у зв'язку із зменшенням суми від'ємного значення податку на додану вартість за березень 2012 року, відсутні підстави для включення до бюджетного відшкодування від'ємного значення за липень 2012 року.
У липні 2016 року позивач подав касаційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, просить скасувати рішення суду першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Відповідач надав заперечення на касаційну скаргу, вважає доводи позивача необґрунтованими, просить залишити касаційну скаргу без задоволення.
Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Касаційний розгляд справи здійснюється в попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.
Верховний Суд, переглянувши рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.
Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Зазначеним вимогам закону рішення суду першої та апеляційної інстанцій відповідають.
Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що податковим органом проведено документальну позапланову виїзну перевірку правомірності нарахування Товариством від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за липень 2012 року та суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за липень 2012 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з податку на додану вартість, що декларувалося у червні - жовтні 2010 року, травні, червні 2012 року, за результатами якої складено акт №415/26-0/00194731 від 10 жовтня 2012 року.
Висновками акта перевірки встановлено порушення позивачем:
- пункту 200.4б статті 200 Податкового Кодексу України, в результаті чого завищено залишок від'ємного значення з податку на додану вартість (рядок 24 Декларації) на загальну суму 3602760 гривень, у тому числі:
на 700505 гривень (від'ємне значення травня 2010 року);
на 2180288 гривень (від'ємне значення червня 2010 року);
на 717229 гривень (від'ємне значення липня 2010 року);
на 4738 гривень (від'ємне значення січня 2011 року);
- пункту 200.4а статті 200 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено суму бюджетного відшкодування за липень 2012 року на суму 2004 гривень.
На підставі акта перевірки податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 24 жовтня 2012 року:
- № 0000660026, яким Товариству зменшено суму бюджетного відшкодування за липень 2012 року на суму 2004 гривень та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 1002 гривень,
- № 0000670026, яким зменшено розмір від'ємного значення податку на додану вартість за липень 2012 року на 3602760 гривень.
Позивач оскаржує податкове повідомлення-рішення № 0000660026 в цілому, а податкове повідомлення-рішення № 0000670026 в частині зменшення розміру від'ємного значення податку на додану вартість на 2004 гривень.
Відповідно до частин першої та другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
При вирішенні питання щодо правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права до спірних правовідносин, Суд виходить з наступного.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що в провадженні Запорізького окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа №0870/9671/12 щодо спору між тими саме сторонами з приводу скасування податкового повідомлення-рішення № 0000250026 від 20 червня 2012 року щодо зменшення суми від'ємного значення податку на додану вартість у розмірі 3604764 гривень за березень 2012 року.
Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 22 травня 2015 року у справі №0870/9671/12 прийнято відмову позивача від адміністративного позову та закрито провадження у справі.
Предметом розгляду у даній справі є правомірність податкових повідомлень-рішень відповідача від 24 жовтня 2012 року № 0000660026 щодо зменшення суми бюджетного відшкодування за липень 2012 року на суму 2004 гривень та застосування штрафних санкцій у розмірі 1002 гривень та №0000670026 щодо зменшення розміру від'ємного значення податку на додану вартість за липень 2012 року на 2004 гривень.
Судами встановлено та не поставлено під сумнів доводами касаційної скарги, що позивачем включено до розрахунку бюджетного відшкодування за липень 2012 року загальну суму 3602760 за рахунок від'ємного значення, що декларувалося в травні - липні 2010 року, січні 2011 року, та 2004 гривень за рахунок від'ємного значення, що декларувалося у червні - жовтні 2010 року, травні, червні 2012 року.
Отже, оскаржуване рішення є похідним від податкового повідомлення-рішення № 0000250026 від 20 червня 2012 року, яким зменшено суму від'ємного значення податку на додану вартість у розмірі 3604764 гривень за березень 2012 року.
Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що позивач відмовився від позову щодо скасування податкового повідомлення-рішення №0000250026 від 20 червня 2012 року, яким зменшено суму від'ємного значення податку на додану вартість у розмірі 3604764 гривень за березень 2012 року, а отже зазначене податкове повідомлення-рішення є узгодженим.
Крім того, судами попередніх інстанцій встановлено та не оскаржено позивачем, що Товариство в податковій декларації з податку на додану вартість за вересень 2015 року не відобразив наявність залишку від'ємного значення попередніх податкових періодів, що підлягає бюджетному відшкодуванню. З урахуванням зазначеного, Суд погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що позивач самостійно визнає відсутність, станом на вересень 2015 року, залишку від'ємного значення попередніх податкових періодів, що підлягає бюджетному відшкодуванню.
Доводи касаційної скарги податкового органу зводяться виключно до повторення доводів апеляційної скарги, яким надано оцінку судом апеляційної інстанції, при цьому порушень норм процесуального права, які б вплинули або змінили цю оцінку, податковим органом не зазначено.
Суд визнає, що суди попередніх інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень, внаслідок чого, касаційна скарга залишається без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.
Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізький титано-магнієвий комбінат» залишити без задоволення.
Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 7 квітня 2016 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 4 липня 2016 року у справі № 808/3625/13-а залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Р.Ф.Ханова
Судді: І.А.Гончарова
І.Я.Олендер