Іменем України
Київ
02 квітня 2019 року
справа №815/4697/15
адміністративне провадження №К/9901/27659/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),
суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державного підприємства «Ізмаїльський морський торговельний порт»
на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 20 квітня 2016 року у складі суддів Золотнікова О.С., Осіпова Ю.В., Скрипченка В.О.
у справі № 815/4697/15
за позовом Державного підприємства «Ізмаїльський морський торговельний порт»
до Одеської митниці Державної фіскальної служби
про визнання неправомірним нарахування пені,
У серпні 2015 року Державне підприємство «Ізмаїльський морський торговельний порт» (далі - Підприємство, платник податків, позивач у справі) звернулось до суду з позовом до Одеської митниці ДФС (далі - митний орган, відповідач у справі), в якому просило, з урахуванням уточнень:
- визнати неправомірним нарахування пені, що зазначена у розрахунках в додатках до листа від 24 грудня 2014 року № 17652/15-70-52 на загальну суму 70 772 грн 45 коп.;
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо несвоєчасної підготовки та неподання до Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області (далі - орган казначейства, ГУДКС України в Одеській області) висновку про повернення з Державного бюджету України надміру сплаченого податку на додану вартість у розмірі 137 798 грн 12 коп. на користь позивача;
- зобов'язати Одеську митницю підготувати та надати до органу казначейства висновок про повернення з Державного бюджету України надміру сплаченого податку на додану вартість у розмірі 137 798 грн 12 коп. на користь позивача.
07 грудня 2015 року ухвалою Одеського окружного адміністративного суду закрито провадження у справі в частині позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності Одеської митниці щодо несвоєчасної підготовки та неподання до органу казначейства висновку про повернення з Державного бюджету України надміру сплаченого податку на додану вартість у розмірі 137 798 грн 12 коп. на користь Підприємства та зобов'язання Одеської митниці підготувати та надати до ГУДКС України в Одеській області зазначений вище висновок.
16 грудня 2015 року постановою Одеського окружного адміністративного суду у задоволені позовних вимог відмовлено у повному обсязі.
20 квітня 2016 року постановою Одеського апеляційного адміністративного суду постанову суду першої інстанції скасовано, прийнято нову постанову про часткове задоволення позовних вимог, визнано неправомірним нарахування Південною митницею Міндоходів, правонаступником якої є Одеська митниця ДФС, пені Державному підприємству «Ізмаїльський морський торговельний порт», визначеної у розрахунках у додатках до листа від 24 грудня 2014 року № 17652/15-70-52, на суму 13 692 (тринадцять тисяч шістсот дев'яносто дві) грн 88 коп.
Задовольняючи позовні вимоги у частині, суд апеляційної інстанції виходив з безпідставності визначення контролюючим органом пені у сумі 13 692 грн 88 коп. внаслідок необхідності здійснення такого розрахунку з 01 січня 2011 року, тобто, з моменту набрання чинності Податковим кодексом України.
16 травня 2016 року Підприємством до Вищого адміністративного суду України подано касаційну скаргу, в якій позивач, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права, а саме положень статей 19, 58 Конституції України, статті 56 Податкового кодексу України, статей 69, 71, 86, 159, 161, 163, 207 Кодексу адміністративного судочинства України, просить скасувати оскаржуване судове рішення в частині відмовлених позовних вимог та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
В обґрунтування вимог касаційної скарги Підприємство зазначає, що насправді у нього має обліковуватися переплата з податку на додану вартість, а не податковий борг у розмірі 70 772 грн 45 коп., оскільки ним у 2010 році надмірно сплачено 137 798 грн 12 коп.
01 червня 2016 року ухвалою Вищого адміністративного суду України відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Підприємства та витребувано з Одеського окружного адміністративного суду справу № 815/4697/15.
12 липня 2016 року справа № 815/4697/15 надійшла до Вищого адміністративного суду України.
22 лютого 2018 року справу № 815/4697/15 передано до Верховного Суду.
Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Касаційний розгляд справи здійснюється у попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.
Верховний Суд, переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.
Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Зазначеним вимогам закону судове рішення відповідає.
Судами першої та апеляційної інстанцій установлено, що 21 липня 2010 року Ізмаїльською митницею проведено позапланову перевірку стану дотримання Підприємством законодавства з питань митної справи, оформлену актом № 0009/0/506000000/0001125815.
За наслідками цієї перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення форми «Р» від 03 серпня 2010 року № 14, яким Підприємству донараховано податок на додану вартість у сумі 215 370 грн 90 коп. (у тому числі 143 580 грн 60 коп. за основним платежем та 71 790 грн 30 коп. за штрафними санкціями), а також податкове повідомлення-рышення форми «Р» від 03 серпня 2010 № 13, за яким позивача зобов'язано сплатити 170 грн. штрафу в порядку підпункту 17.1.1 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».
Підставою для прийняття зазначених актів індивідуальної дії став факт використання позивачем на митній території України вантажу (вугілля марки «Д» у кількості 600 тонн), що зберігався у морському торговельному порту понад законодавчо установлений термін та був ввезений у митному режимі «транзит».
Фактично спірний вантаж вилучений Обласною комісією з питань вилучення та реалізації вантажів, що зберігаються понад установлені терміни у морських торговельних портах, та переданий позивачеві для подальшої реалізації за актом від 16 березня 2010 року.
За висновком митного органу, обов'язковою умовою використання позивачем цього вантажу у будь-якій спосіб є його розмитнення із сплатою необхідних податків та штрафних санкцій.
23 вересня 2010 року з метою розмитнення та використання вантажу Підприємство здійснило митне оформлення вантажу «Вугілля марки Д» в кількості 600 тон та сплатило до Державного бюджету України податку на додану вартість у сумі 137 798 грн 12 коп.
Правомірність податкового повідомлення форми «Р» від 03 серпня 2010 року № 14 податкового повідомлення форми «Р» від 03 серпня 2010 № 13 на загальну суму 215 540 грн 90 коп. підтверджена постановою Вищого адміністративного суду України від 05 лютого 2014 року у справі № 2-а-8936/10/1570.
27 березня 2014 року Підприємством на виконання постанови Вищого адміністративного суду України у справі № 2-а-8936/10/1570 та сплачено податкові зобов'язання, визначені податковими повідомленнями № 13 та № 14.
01 липня 2014 року ухвалою Вищого адміністративного суду України за наслідками розгляду заяви Підприємства про перегляд постанови Вищого адміністративного суду України від 05 лютого 2014 року за нововиявленими обставинами у справі № 2а-8936/10/1570 відмовлено із посиланням на те, що сплата на підставі платіжних доручень №7324 від 08 вересня 2010 року та №7751 від 21 вересня 2010 року, відбулася з метою здійснення митного оформлення та після проведення перевірки, що не впливає на розмір зобов'язань, визначених податковими повідомленнями.
Крім того, як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, позивач вже звертався до суду із позовом про повернення надміру сплачених коштів у сумі 137 798 грн 12 коп. Вказані вимоги досліджено за наслідком судового розгляду у справі № 815/4863/14 та спростовано судовим рішенням від 09 квітня 2015 року, яке набрало законної сили 08 травня 2015 року.
Вказані обставини і стали підставою для закриття провадження в частині позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності Одеської митниці щодо несвоєчасної підготовки та неподання до органу казначейства висновку про повернення з Державного бюджету України надміру сплаченого податку на додану вартість у розмірі 137 798 грн 12 коп. на користь Підприємства та зобов'язання Одеської митниці підготувати та надати до ГУДКС України в Одеській області зазначений вище висновок.
Відповідно до частини четвертої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, що діє на момент розгляду судом касаційної інстанції) обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Судами попередніх інстанцій, проаналізовано всі судові рішення, які мають значення для правильного встановлення обставин справи, і набрали законної сили. При цьому позивачем під час розгляду низки адміністративних справ заявлялися однотипні доводи про наявність надмірно сплачених платежів, оцінка яких, надана різними судами і є несуперечливою за своїм змістом.
Суд апеляційної інстанції, розглядаючи позовну вимогу щодо визнання неправомірним нарахування пені 70 772 грн 45 коп., встановив, що ця сума складається з пені на загальну суму 1 243 грн 64 коп. та пені у розмірі 69 528 грн 81 коп.
Пеня у сумі 1 243 грн 64 коп. визначена контролюючим органом на підставі підпункту 129.1.2 пункту 129.1 статті 129 Податкового кодексу України у зв'язку з несвоєчасною сплатою зобов'язань, визначених податковими повідомленнями від 3 серпня 2010 року № 13 та № 14 (після узгодження у зв'язку з набранням законної сили постановою Вищого адміністративного суду України від 05 лютого 2014 року).
Інша складова податкового боргу у розмірі 69 528 грн 81 коп. обґрунтовується контролюючим органом із посиланням на підпункт 129.1.2 пункту 129.1 та пункт 129.4 статті 129 Податкового кодексу України, а саме за період з 25 березня 2010 року (наступний день після визначеного статтею 85 Митного кодексу України граничного строку подання позивачем митної декларації для митного оформлення товару) по 28 лютого 2014 року (граничний строк погашення податкового зобов'язання, нарахованого контролюючим органом).
Задовольняючи частково позов, суд апеляційної інстанції на відміну від суду першої інстанції, обґрунтовано зазначив, що нарахування позивачу пені на підставі підпункту 129.1.2 пункту 129.1 статті 129 Податкового кодексу України до 1 січня 2011 року є безпідставним внаслідок того, що Податковий кодекс України набув чинності лише з 01 січня 2011 року.
Доводи касаційної скарги Підприємства зводяться виключно до непогодження з оцінкою суду апеляційної інстанції встановлених обставин справи, при цьому порушень норм процесуального права, які б вплинули або змінили цю оцінку, податковим органом не зазначено. Підприємством у касаційній скарзі наводяться лише аргументи, які неодноразово досліджувалися та спростовувалися судами як у цій так і у інших адміністративних справах.
Суд визнає, що суд апеляційної інстанції не допустив неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення, внаслідок чого касаційна скарга Підприємства залишається без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд
Касаційну скаргу Державного підприємства «Ізмаїльський морський торговельний порт» залишити без задоволення.
Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 20 квітня 2016 року у справі №815/4697/15 залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Р.Ф. Ханова
Судді: І.А. Гончарова
І.Я. Олендер