01010, м. Київ, вул. Московська, 8, корп. 30. тел/факс 254-21-99, e-mail: inbox@6apladm.ki.court.gov.ua
Головуючий у першій інстанції: Шрамко Ю.Т.
03 квітня 2019 року Справа № 826/17501/18
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді: Епель О.В.,
суддів: Карпушової О.В., Степанюка А.Г.,
за участю секретаря Лісник Т.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби в м. Києві на ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 02 січня 2019 року у справі
за позовом Головного управління Державної фіскальної служби в м. Києві
до публічного акціонерного товариства «Аверс»
про стягнення податкового боргу,
Головне управління Державної фіскальної служби в м. Києві (далі - позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до публічного акціонерного товариства «Аверс» (далі - відповідач) про стягнення з відповідача податкового боргу в розмірі 6 011 152,08 грн.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 жовтня 2018 року позовну заяву ГУ ДФС в м. Києві було залишено без руху та встановлено заявнику п'ятиденний строк для усунення її недоліків, а саме для сплати судового збору та подання до суду належним чином оформленої позовної заяви разом з доказом надіслання її копій учасникам справи.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 02 січня 2019 року позовну заяву було повернуто внаслідок не усунення позивачем недоліків його позову.
Не погоджуючись з таким судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, наполягаючи на тому, що ним було усунуто всі вказані судом недоліки у встановлений йому строк, а саме сплачено судовий збір у розмірі 90 166,53 грн., надано копію виписки з Державної казначейської служби України та належним чином оформлену позовну заяву з доказами її надіслання рекомендованим листом з повідомлення про вручення іншим учасникам справи.
З цих та інших підстав апелянт вважає, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання про повернення заяви податкового органу.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала суду - скасуванню з наступних підстав.
Судова колегія встановила, що постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем для усунення недоліків його позовної заяви надано виписку ДКСУ про сплату судового збору в розмірі 90 166,53 грн. замість 90 167,18 грн., які слід було сплатити за подання даної позовної заяви, а отже, ним не усунуто недоліків його позовної заяви.
Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Так, відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 161 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) визначено вимоги до позовної заяви.
У ч. 3 ст. 161 КАС України закріплено, що до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.
Згідно з ч. 1 ст. 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Пунктом 1 частини 4 ст. 169 КАС України передбачено, що позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Відповідно до ч. 4 ст. 5 КАС України суб'єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду виключно у випадках, визначених Конституцією та законами України.
Підпунктом 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України (далі - ПК України) регламентовано повноваження податкових органів звертатися до суду з позовом про стягнення з платників податків коштів для погашення їх податкового боргу.
Отже, адміністративним процесуальним законодавством регламентовано вимоги, яких має дотримуватися позивач, зокрема суб'єкт владних повноважень, при зверненні з адміністративним позовом. Однією з таких вимог є надання суду документу про сплату судового збору.
Разом з тим, системний аналіз завдань та принципів адміністративного судочинства, а також завдань податкового законодавства, виконання яких покладено на податкові органи, надає підстави стверджувати, що звертаючись до суду з позовами про стягнення з платників податкової заборгованості в порядку пп. 20.1.34 п. 20.1 ст. 20 ПК України, контролюючий орган, безумно, повинен дотримуватися вимог процесуального законодавства, зокрема ст. 161 КАС України, але при перевірці виконання ним таких вимог суд повинен застосувати виважений підхід та уникати надмірного формалізму, який міг би розцінюватись як обмеження в доступі до суду та правовий пуризм.
Аналогічні правові висновки викладені в постанові Верховного Суду від 27.03.2018 р. по справі № 804/243/16 та, відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України підлягають обов'язковому врахуванню апеляційним судом при розгляді даної апеляції.
Перевіряючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів звертає увагу на те, що на виконання вимог ухвали суду про залишення без руху позовної заяви у цій справі позивач у встановлений судом строк усунув недоліки його позову: сплатив судовий збір, надав суду докази його сплати та належним чином оформлену позовну заяву з доказами її надіслання рекомендованим листом з повідомлення про вручення іншим учасникам справи.
Разом з тим, сплата податковим органом судового збору в розмірі 90 166,53 грн. замість належних до сплати 90 167,18 грн., тобто на 0,65 коп. менше, не є достатньою об'єктивною правовою підставою для повернення його позову.
Крім того, апеляційний суд зазначає, що статтею 133 КАС України регламентовано повноваження суду відстрочити позивачу сплату судового збору, однак судом першої інстанції можливість застосування наведеної норми процесуального законодавства не перевірялася, а натомість при вирішенні питання щодо прийнятності позову ГУ ДФС у м. Києві та відкриття за ним провадження у справі було застосовано невиважений та формалізований підхід, який призвів до порушення гарантованої даному органу влади ч. 4 ст. 5 КАС України можливості звернутися до адміністративного суду з відповідним позовом.
З огляду на вищевикладене, судова колегія вважає, що судом першої інстанції було порушено норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання про повернення позовної заяви податкового органу.
Відповідно до ст. 320 КАС України у редакції, чинній на момент розгляду колегією суддів апеляційної скарги, підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
Таким чином, апеляційна скарга Головного управління Державної фіскальної служби в м. Києві підлягає задоволенню, ухвала Окружного адміністративного суду м. Києва від 02 січня 2019 року - скасуванню, а справа направлення для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 242-244, 250, 283, 308, 311, 315, 320, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,
Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби в м. Києві - задовольнити.
Ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 02 січня 2019 року - скасувати та направити справу для продовження розгляду до Окружного адміністративного суду м. Києва.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.
Судове рішення виготовлено 03 квітня 2019 року.
Головуючий суддя
Судді: