Справа № 826/17984/16 Суддя (судді) першої інстанції: Добрівська Н.А.
28 березня 2019 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого - судді Лічевецького І.О., суддів - Земляної Г.В., Мельничука В.П., при секретарі - Рейтаровській О.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні за апеляційною скаргою Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Хрещатик» Славкіної Марини Анатоліївни на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 січня 2019 року адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Хрещатик» Костенка Ігоря Івановича, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, про визнання протиправними рішення та бездіяльності, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом у якому просила:
- визнати протиправним рішення Уповноваженої особи Фонду, оформлене наказом №152 від 18 травня 2016 року в частині застосування наслідків нікчемності операцій (транзакцій) по перерахуванню коштів в розмірі 93 000,00 грн. з поточного рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю «Ресторан - Плаза» на поточний рахунок ОСОБА_3 за договором безпроцентної позики від 29 березня 2016 року;
- визнати протиправною бездіяльність Уповноваженої особи Фонду щодо не включення ОСОБА_3 до Загального реєстру вкладників Публічного акціонерного товариства «Комерційний Банк «Хрещатик», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб;
- зобов'язати Уповноважену особу Фонду подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо ОСОБА_3, як вкладника, який має право на відшкодування коштів у розмірі 93 000,00 грн.
На обґрунтування своїх вимог позивач зазначала, що відповідно до положень Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Разом з тим, відповідач не виконує вимог указаного закону та безпідставно відмовляє у відшкодуванні.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 січня 2019 року позов задоволено частково.
В апеляційній скарзі Уповноважена особа, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення та прийняти нове, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити в повному обсязі.
Зокрема, відповідач стверджує, що зарахування на вкладний (депозитний) рахунок грошових сум для вкладника від третьої особи не допускається, а уклавши такий договір Банк надав перевагу кредиторам. Скаржник також звертає увагу, що договір банківського вкладу був укладений у період коли Банк відчував фінансові проблеми та масово не виконував платіжні доручення від своїх клієнтів, наслідком чого стало визнання Банку проблемним (постанова Національного банку України № 231/БТ від 04.04.2016 р. «Про віднесення публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Хрещатик» до категорії проблемних»), а потім запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації Банку.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_3 наполягає на законності та обґрунтованості рішення суду.
Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, оскільки оскаржуване судове рішення відповідає нормам чинного законодавства.
Перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, Шостий апеляційний адміністративний суд дійшов наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що 29 березня 2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Ресторан - Плаза» та ОСОБА_3 укладено договір безпроцентної позики, відповідно до п. 1 якого позикодавець передає у власність позичальнику грошові кошти на безпроцентній основі (надалі іменується «позика»), а останній зобов'язується використати таку позику на власний розсуд і повернути її позикодавцеві в порядку та у строк, визначені цим договором. Позика надається шляхом передання готівкових коштів позичальнику траншами в 5-ти денний термін з моменту отримання письмової заяви чи перерахування відповідних безготівкових коштів на рахунок позичальника.
01.04.2016 року між ПАТ «КБ «Хрещатик» та ОСОБА_3 укладено договір банківського рахунку фізичної особи НОМЕР_1, за яким банк відкриває клієнту поточний рахунок НОМЕР_1 та здійснює його розрахунково-касове обслуговування згідно внутрішніх правил і процедур банку, нормативних актів НБУ та чинного законодавства України.
На виконання умов договору безпроцентної позики, на вкладний рахунок позивача внесено грошові кошти у розмірі 93 000,00 грн., шляхом перерахування з банківського рахунку ТОВ «Ресторан - Плаза» відкритого в ПАТ «КБ «Хрещатик».
05 квітня 2016 року Правлінням Національного банку України прийнято постанову за № 234 «Про віднесення ПАТ «КБ «Хрещатик» до категорії неплатоспроможних».
На підставі цього рішення виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення № 463 від 05 квітня 2016 р. яким запроваджено тимчасову адміністрацію у ПАТ «КБ «Хрещатик» з 05.04.2016 року по 04.05.2016 року; призначено уповноважену особу Фонду та делеговано всі повноваження тимчасового адміністратора ПАТ «КБ «Хрещатик» - Костенку І.І.
02 червня 2016 року Правлінням Національного банку України прийнято рішення №46-рш «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «КБ «Хрещатик».
Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 03.06.2016 року за № 913 розпочато процедуру ліквідації ПАТ «КБ «Хрещатик» з 06.06.2016 року по 05.06.2018 року включно; призначено Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та делеговано всі повноваження ліквідатора ПАТ «КБ «Хрещатик» Костенку І.І. з 06.06.2016 року по 05.06.2018 року включно.
Листом від 25 травня 2016 року № 47/3-30/2/3006 Уповноважена особа повідомила, що операція безготівкового перерахування грошових коштів 01.04.2016 року з рахунку ТОВ «Ресторан - Плаза» на рахунок позивача № 26207001193360 визнано нікчемним відповідно до вимог п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (надалі за текстом - «Фонд») визначаються Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» від 23 лютого 2012 р. № 4452-VI (надалі за текстом - «Закон № 4452-VI»).
Відповідно до п.3 ч.1 ст. 2 Закону № 4452-VI вклад - це кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника) на умовах договору банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або шляхом видачі іменного депозитного сертифіката, включаючи нараховані відсотки на такі кошти.
Пунктом 4 ч.1 ст.2 названого Закону визначено, що вкладник - це фізична особа (у тому числі фізична особа - підприємець), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката.
Частиною 1 ст.4 Закону № 4452-VI, визначено, що основним завданням Фонду є забезпечення функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.
Відповідно до пунктів 2,4 частини 3 статті 12 Закону №4452-VІ, виконавча дирекція Фонду у сфері забезпечення відшкодування коштів за вкладами визначає порядок відшкодування Фондом коштів за вкладами відповідно до розділу V цього Закону; приймає рішення про відшкодування коштів за вкладами у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідації банку.
Згідно частини 1 статті 26 Закону № 4452-VI Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами. Виконання зобов'язань Фонду перед вкладниками здійснюється Фондом з дотриманням вимог щодо найменших витрат Фонду та збитків для вкладників у спосіб, визначений цим Законом, у тому числі шляхом передачі активів і зобов'язань банку приймаючому банку, продажу банку, створення перехідного банку протягом дії тимчасової адміністрації або виплати відшкодування вкладникам у строк, встановлений цим Законом (тут та надалі норми Закону № 4452-VI у редакції, що була чинною на момент виникнення спірних правовідносин).
За змістом частини 1 статті 35 Закону № 4452-VI тимчасовим адміністратором неплатоспроможного банку та ліквідатором банку (крім ліквідації банку за рішенням власників) є Фонд. Фонд може делегувати рішенням виконавчої дирекції Фонду частину або всі свої повноваження як тимчасового адміністратора або ліквідатора уповноваженій особі (уповноваженим особам) Фонду.
Відповідно до частини 2 статті 37 Закону №4452-VІ, уповноважена особа Фонду має право, зокрема, повідомляти сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняти дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів.
В силу вимог частини 2 статті 38 Закону № 4452-VI протягом дії тимчасової адміністрації Фонд зобов'язаний забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.
Згідно частини третьої статті 38 Закону № 4452-VI правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав:
1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог;
2) банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим;
3) банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору;
4) банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна;
5) банк прийняв на себе зобов'язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяльність";
6) банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;
7) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;
8) банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов'язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України;
9) здійснення банком, віднесеним до категорії проблемних, операцій, укладення (переоформлення) договорів, що призвело до збільшення витрат, пов'язаних з виведенням банку з ринку, з порушенням норм законодавства.
Перелік передбачених частиною третьою статті 38 Закону № 4452-VI підстав, за яких правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними, є виключним.
Положення статей 215, 216 Цивільного кодексу України не можуть бути застосовані комісією банку чи уповноваженою особою Фонду при вирішення питання щодо віднесення правочинів до нікчемних для розширення переліку підстав нікчемності, визначених у частині третій статті 38 Закону № 4452-VI.
Крім того, Законом № 4452-VI Уповноваженій особі надано право виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними.
Відповідно до частини 1 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Пункт 1.24 статті 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» від 5 квітня 2001 р. № 2346-III визначає, що переказ коштів - це рух певної суми коштів з метою її зарахування на рахунок отримувача або видачі йому у готівковій формі.
Таким чином, переказ коштів не є правочином і не може бути визнаний нікчемним у порядку ст. 38 Закону № 4452-VI.
Твердження апелянта про те, що позивач не є вкладником ПАТ «КБ «Хрещатик» у розумінні Закону № 4452-VI та про те, що на кошти позивача, які надійшли для нього на його поточні рахунки, відкриті в ПАТ «КБ «Хрещатик» не розповсюджуються гарантії, передбачені цим Законом, є безпідставними, оскільки вкладом позивача є саме кошти, що перераховані та перебувають на його рахунку № 26207001193360 в ПАТ «КБ «Хрещатик».
При цьому, суд враховує правову позицію Європейського суду з прав людини, викладену в рішенні від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України», в якому Європейський суд з прав людини, серед іншого, зазначив, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Таким чином, питання, чи було дотримано справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи, виникає лише тоді, коли встановлено, що оскаржуване втручання відповідало вимозі законності і не було свавільним. Говорячи про «закон», стаття 1 Першого протоколу до Конвенції посилається на концепцію, яка вимагає, перш за все, щоб такі заходи мали підстави в національному законодавстві. Вона також відсилає до якості такого закону, вимагаючи, щоб він був доступним для зацікавлених осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні.
В розумінні ст.177 ЦК України грошові кошти позивача є об'єктом її майнових прав, а тому ці права відповідно до вимог Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практики Європейського суду з прав людини та ст.41 Конституції України є непорушними до тих пір, поки не буде досягнуто справедливого балансу між порушенням таких прав та суспільним інтересом.
З огляду на викладене слід погодитись з висновком суду першої інстанції про протиправність бездіяльності Уповноваженої особи щодо не включення позивача до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
За правилами 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Апеляційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Хрещатик» Славкіної Марини Анатоліївни залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 січня 2019 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття.
Касаційна скарга на постанову суду може бути подана безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Постанова складена в повному обсязі 02 квітня 2019 р.
Головуючий суддя І.О.Лічевецький
суддя Г.В.Земляна
суддя В.П.Мельничук