Справа № 810/4670/18 Головуючий у І інстанції - Басай О.В.
Суддя-доповідач - Мельничук В.П.
28 березня 2019 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
Головуючого-судді: Мельничука В.П.
суддів: Ісаєнко Ю.А., Лічевецького І.О.,
при секретарі: Андрієнко Н.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2018 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління соціального захисту населення Броварської районної державної адміністрації про визнання незаконною відмову та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_2 звернулась до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Управління соціального захисту населення Броварської районної державної адміністрації, в якому просила визнати незаконною відмову Управління соціального захисту населення Броварської районної державної адміністрації видати посвідчення як дружині померлого чоловіка-інваліда війни; зобов'язати Управління соціального захисту населення Броварської районної державної адміністрації видати посвідчення дружині члена сім'ї померлого ветерана війни щодо пільг, встановлених законодавством України для сімей загиблих (померлих) у відповідності постанови Кабінету Міністрів України від 22.08.2018 року № 632.
В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначив, що вона звернулася до Управління соціального захисту населення Броварської районної державної адміністрації із заявою про видачу посвідчення члена сім'ї померлого ветерана війни, оскільки є дружиною померлого ОСОБА_3, який за життя був інвалідом 1 групи та мав права на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - інвалідів війни. Управлінням соціального захисту населення Броварської районної державної адміністрації було відмовлено у наданні такого посвідчення, так як ОСОБА_3 не приймав участь у воєнних діях та конфліктах. Позивач вважає відмову Відповідача протиправною. Вказує, що відповідно до статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" чинність цього Закону поширюється на сім'ї військовослужбовців, партизанів, підпільників, учасників бойових дій на території інших держав, прирівняних до них осіб, зазначених у статтях 6 і 7 цього Закону, які загинули (пропали безвісти) або померли внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, одержаних під час захисту Батьківщини або виконання інших обов'язків військової служби (службових обов'язків), а також внаслідок захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті або одержаного в період проходження військової служби чи на території інших держав під час воєнних дій та конфліктів. Вважає, що додатковий елемент висловлення "а також внаслідок захворювання" вжито з указівкою про причину захворювання - через хворобу пов'язану з захистом Батьківщини інше, не формує окрему частину цілого до загибелі, пропажі безвісти, смерті від поранення, контузії, каліцтва, а виступає як ізольований від названих з ознакою живого хворого до ще живого з захворюванням. Тобто, на думку Позивача, вона мала право на такий статус ще за життя її чоловіка.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2018 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Не погоджуючись з таким судовим рішенням ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
В апеляційній скарзі Позивач не погоджується з рішенням суду першої інстанції, та посилається на порушення судом першої інстанції норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті.
Зокрема, Позивач зазначає, що її чоловік ОСОБА_3 ще за життя отримав посвідчення, в якому зазначається, що пред'явник цього посвідчення є інвалідом 1 групи і має право на пільги, встановлено і законодавством України для ветеранів війни-інвалідів війни; посвідчення безтермінове, і дійсне на всій території України. Даний документ виданий УСЗН Київської області відповідно до ст. 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та постановою Кабінету Міністрів України № 302 від 12.04.1994 року «Про порядок видачі посвідчення і нагрудних знаків ветеранів війни».
Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції залишити без змін з посиланням на те, що оскаржуване судове рішення відповідає нормам чинного законодавства. Також, Відповідач зазначає, що смерть ОСОБА_3, була спричинена не внаслідок захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті або одержаного в період проходження військової служби чи на території інших держав під час воєнних дій та конфліктів. ОСОБА_2, відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 року № 796-ХІІ та Порядку надано статус та видано посвідчення «дружини померлого громадянина із числа ліквідаторів категорії І», відповідно до якого вона користується пільгами та компенсаціями, передбаченими чинним законодавством.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судом першої інстанції встановлено, що згідно зі свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_1 ОСОБА_2 та ОСОБА_3 зареєстрували шлюб 23.07.1966 року, після одруження дружині присвоєно прізвище ОСОБА_3 (том 1, а.с. 27).
Відповідно до експертного висновку Центральної міжвідомчої експертної комісії МОЗ та МНС України від 23.11.2011 року № 5075-0907, за результатами розгляду звернення ОСОБА_3 та документації на предмет встановлення причинного зв'язку хвороб, інвалідності і смерті з дією іонізуючого випромінювання та інших шкідливих чинників внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, ОСОБА_3 встановлено основний діагноз: облітеруючий атеросклероз судин нижніх кінцівок ІУ ст. ХАН 3-4 ст. Ампутаційна кукса лівого стегна. Висновок: захворювання пов'язане з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС (а.с. 62).
Довідкою Департаменту з питань цивільного захисту та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи Київської обласної державної адміністрації від 31.05.2013 року № 01-04/969/379 підтверджено, що ОСОБА_3, колишній працівник птахорадгоспу "Семиполківський" Броварського району, в період з 02 по 05 травня 1986 року під час участі в роботах по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС був залучений до участі в транспортному забезпеченні евакуаційних заходів цивільної оборони (евакуація сільськогосподарської худоби з населених пунктів Чорнобильського району). Виконання зазначених робіт здійснювалось невоєнізованими формуваннями цивільної оборони (зведеними автоколонами) на виконання розпоряджень начальника цивільної оборони Київської області - голови Київської обласної Ради народних депутатів (а.с. 65).
Згідно з посвідченням серії НОМЕР_2 від 13 червня 2013 року, ОСОБА_3 є інвалідом 1 групи і має пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - інвалідів війни (а.с. 26).
Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3, виданого Виконавчим комітетом Семиполівською сільською радою Броварського району Київської області Київської області, ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 61).
Згідно з довідкою виконкому Калитянської селищної ради від 17.01.2018 № 11, Позивач, яка постійно проживає та зареєстрована в АДРЕСА_1, перебувала у шлюбі з гр. ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 та повторно шлюб не брала (зі слів).
Відповідно до посвідчення серії НОМЕР_4 від 21 січня 2014 року, є дружиною померлого громадянина із числа ліквідаторів категорії 1, смерть якого пов'язана з Чорнобильською катастрофою (а.с. 26).
02 січня 2018 року Позивач звернулася із заявою до начальника Управління соціального захисту населення Броварської районної державної адміністрації про видачу посвідчення члена сім'ї померлого ветерана війни.
Листом від 19 січня 2018 року № 205 Управління соціального захисту населення Броварської районної державної адміністрації відмовлено позивачу у встановленні статусу "Члена сім'ї загиблого", відповідно до статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".
Відмовляючи у видачі ОСОБА_2 посвідчення члена сім'ї померлого ветерана війни, відповідач зазначав, що ОСОБА_3, був учасником ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС 1 категорії. Згідно пункту 9 статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" 13.06.2013 року отримав статус інваліда війни.
Відповідно до статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", статус "Члена сім'ї загиблого" мають право отримати сім'ї військовослужбовців, партизанів, підпільників, учасників бойових дій на території інших держав, прирівняних до них осіб, зазначених у статтях 6 і 7 цього Закону, які загинули (пропали безвісти) або померли внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, одержаних під час захисту Батьківщини або виконання інших обов'язків військової служби - (службових обов'язків), а також внаслідок захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті або одержаного в період проходження військової служби чи на території інших держав під час воєнних дій та конфліктів.
ОСОБА_3 не приймав участі у воєнних діях та конфліктах, тому установити Позивачу статус "члена сім'ї загиблого" немає підстав (а.с. 13).
Не погодившись з викладеним, Позивач звернулася до суду з даним адміністративним позовом.
Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову суд першої інстанції виходив з того, що Відповідачем правомірно було відмовлено Позивачу у видачі посвідчення члена сім'ї померлого ветерана війни, оскільки матеріалами справи не підтверджено, що ОСОБА_3 помер внаслідок захворювання, одержаного в період проходження військової служби.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Так, за приписами ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правовий статус ветеранів війни, забезпечує створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них визначає Закон України "Про статус ветеранів в ійни, гарантії їх соціального захисту" від 22.10.1993 року № 3551-XII (далі - Закон № 3551-XII; у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Згідно статті 4 Закону № 3551-XII визначено, що ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав. До ветеранів війни належать: учасники бойових дій, інваліди війни, учасники війни.
Відповідно до вимог пункту 9 частини другої статті 7 Закону № 3551-XII, до осіб з інвалідністю внаслідок війни належать також особи з інвалідністю з числа осіб, залучених до складу формувань Цивільної оборони, які стали інвалідами внаслідок захворювань, пов'язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи.
Згідно з пунктом 6 Рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004 №20-РП/04 ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи бойових діях на території інших держав. Розділ 11 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантій їх соціального захисту" визначає поняття і зміст статусу ветеранів війни (учасників бойових дій, інваліди війни, учасники війни) та осіб, на яких поширюється дія його положень. Це колишні військовослужбовці, які безпосередньо як у воєнний, так і в мирний час виконували інші обов'язки військової служби та тилового забезпечення, пов'язані з необхідністю захисту Батьківщини, у тому числі з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, ядерних аварій.
З огляду на зазначені правові норми обов'язковими умовами, за якими особу можна віднести до інвалідів війни, є наявність інвалідності, доказів залучення такої особи до військовослужбовців або до складу формувань Цивільної оборони та отримання інвалідності внаслідок захворювання пов'язаного з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи.
Матеріалами справи встановлено та не є спірним між сторонами, що померлий чоловік Позивача - ОСОБА_3 мав статус інваліда війни першої групи та на нього поширювалась дія Закону № 3551-XII.
Абзацом першим пункту 1 статті 10 Закону № 3551-XII передбачено, що чинність цього Закону поширюється на сім'ї військовослужбовців, партизанів, підпільників, учасників бойових дій на території інших держав, прирівняних до них осіб, зазначених у статтях 6 і 7 цього Закону, які загинули (пропали безвісти) або померли внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, одержаних під час захисту Батьківщини або виконання інших обов'язків військової служби (службових обов'язків), а також внаслідок захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті або одержаного в період проходження військової служби чи на території інших держав під час воєнних дій та конфліктів.
Відповідно до абзацу 16 пункту 1 статті 10 Закону № 3551-XII, до членів сімей загиблих (тих, які пропали безвісти) військовослужбовців, партизанів та інших осіб, зазначених у цій статті, належать: утриманці загиблого або того, хто пропав безвісти, яким у зв'язку з цим виплачується пенсія; батьки; один з подружжя, який не одружився вдруге, незалежно від того, виплачується йому пенсія чи ні; діти, які не мають (і не мали) своїх сімей; діти, які мають свої сім'ї, але стали інвалідами до досягнення повноліття; діти, обоє з батьків яких загинули або пропали безвісти.
З системного аналізу вказаних норм слідує, що чинність Закону № 3551-XII поширюється також і на членів сім'ї військовослужбовців, які померли внаслідок захворювання, одержаного в період проходження військової служби.
Судом першої інстанції вірно встановлено, що у матеріалах справи відсутні відповідні документи, якими встановлено, що смерть (захворювання, що спричинило смерть) ОСОБА_3 пов'язана з виконанням обов'язків військової служби з ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС, з чим погоджується колегія суддів.
Ця обставина є істотною, позаяк в протилежному випадку статус інваліда війни (на підставі пункту 9 частини другої статті 7 Закону № 3551-ХІІ) поширюватиметься на всіх, хто належать до категорії осіб, які брали безпосередню участь у ліквідації аварії на ЧАЕС і її наслідків і відповідно мають статус ліквідатора наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (підпункт 1 частини першої статті 9 Закону № 796-ХІІ).
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 27 лютого 2018 року у справі № 368/1579/14, від 10 травня 2018 року у справі № 279/12162/15-а та від 07 червня 2018 року у справі № 377/797/17.
Разом з цим, судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_3, був колишнім працівником птахорадгоспу "Семиполківський" Броварського району, в період з 02 по 05 травня 1986 року під час участі в роботах по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС був залучений до участі в транспортному забезпеченні евакуаційних заходів цивільної оборони (евакуація сільськогосподарської худоби з населених пунктів Чорнобильського району).
З урахуванням вищенаведеного колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що Відповідачем правомірно було відмовлено Позивачу у видачі посвідчення члена сім'ї померлого ветерана війни, адже матеріалами справи не підтверджено, що ОСОБА_3 помер внаслідок захворювання, одержаного в період проходження військової служби.
Крім того, суд першої інстанції обґрунтовано не прийнято до уваги посилання Позивача про те, що стаття 10 Закону № 3551-XII передбачає додатковий елемент висловлення "а також внаслідок захворювання" вжито з указівкою про причину захворювання - через хворобу пов'язану з захистом Батьківщини інше, не формує окрему частину цілого до загибелі, пропажі безвісти, смерті від поранення, контузії, каліцтва, а виступає як ізольований від названих з ознакою живого хворого до ще живого з захворюванням, оскільки вони є таким, що ґрунтується на довільному тлумаченні законодавства, з чим погоджується колегія суддів.
Згідно із ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Отже, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про відмову в задоволенні адміністративного позову.
Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.
Положеннями ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Розглянувши доводи ОСОБА_2, викладені в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування не вбачається, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2018 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий-суддя: В.П. Мельничук
Судді: Ю.А. Ісаєнко
І.О. Лічевецький
Повний текст складено 01.04.2019 року.