Справа № 182/3871/18
Провадження № 2/0182/828/2019
Іменем України
02.04.2019 року м. Нікополь
Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого - судді Тихомирова І.В.
за участю секретаря - Рахуба О.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Нікополя в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа, що не заявляє самостійних вимог: Публічне акціонерне товариство «Страхова компанія «Мега-Гарант» про відшкодування матеріальної шкоди, завданої в результаті дорожньо-транспортної пригоди,
ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 третя особа, що не заявляє самостійних вимог: Публічне акціонерне товариство «Страхова компанія «Мега-Гарант» (далі - ПАТ «СК «Мега-Гарант») про відшкодування матеріальної шкоди, завданої в результаті дорожньо-транспортної пригоди.
Свої вимоги мотивує тим, що 12.01.2017 року о 10.50 год. на автодорозі Кіровоград-Кривий Ріг 69 км 200 м громадянин ОСОБА_2, керуючи належним йому автомобілем «Рено Логан», державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_1, не вибрав безпечну швидкість, не врахував дорожню обстановку, при зустрічному роз'їзді допустив занос автомобіля, який винесло на смугу зустрічного руху, де здійснив зіткнення з автомобілем «Ніссан Прімастар», державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_3, який рухався назустріч по своїй смузі. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди автомобілі отримали механічні пошкодження.
Своїми діями відповідач порушив п.п.10.1, 12.1 ПДР України та постановою Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 04.04.2017 року у справі № 388/39/17, залишеною без змін постановою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 15.05.2017 року, ОСОБА_2 було визнано винним у вчиненні вищевказаної ДТП та притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП.
Позивач є власником пошкодженого у ДТП автомобіля «Ніссан Прімастар», яким за домовленістю із нею керував водій ОСОБА_3 Згідно висновку експертного авто товарознавчого дослідження № Д37/02/17 від 20.02.2017 року, сума завданої їй, як власнику транспортного засобу, матеріальної шкоди складає 48 077,56 грн. Ще 2000,00 грн. було нею сплачено за проведення експертного авто товарознавчого дослідження.
Цивільно-правова відповідальність відповідача на дату вчинення ДТП була застрахована ПАТ «СК «Мега-Гарант», поліс АЕ 7501090, строк дії: 07.03.2016 року - 06.03.2017 року, франшиза 2000 грн. Тому, 30.10.2017 року на рахунок позивача, відкритий у Криворізькій філії ПАТ КБ «ПриватБанк», платником ПАТ «СК «Мега-Гарант» в якості страхового відшкодування по страховому акту № 248/2017 від 30.10.2017 року, були перераховані кошти у сумі 35 712,49 грн., а 22.12.2017 року - ще 2352,14 грн. Загальний розмір сплаченого позивачеві страхового відшкодування складає 38 064,63 грн. Таким чином, позивач у якості відшкодування завданої їй шкоди недоотримала 10 012, 93 грн., з яких 2000,00 грн. складає франшиза за страховим полісом АЕ 7501090, та 8012,92 грн. сума ПДВ.
Враховуючи, що внаслідок протиправних дій відповідача ОСОБА_1 завдано матеріальної шкоди, яка їй не відшкодована у повному обсязі, позивач просить суд стягнути з ОСОБА_2 залишок матеріальної шкоди у сумі 10 012,93 грн., 2000,00 грн. витрат на проведення експертного авто товарознавчого дослідження, а також понесений нею судовий збір (а.с.2-7).
Ухвалою Нікопольського міськрайонного суду провадження по справі було відкрито у порядку спрощеного позовного провадження (а.с.51).
Не погодившись із позовними вимогами, ОСОБА_2 у встановлений судом строк подав відзив (а.с.55-59). Посилається на те, що його цивільна правова відповідальність на момент вчинення ДТП була застрахована згідно полісу АЕ 7501090 у межах ліміту відповідальності 100 000 грн., тому саме страхова компанія повинна нести усі витрати щодо відшкодування позивачеві матеріальної шкоди. Натомість, сума, яка була виплачена ОСОБА_1, не перевищує навіть половину ліміту відповідальності. Крім того, вважає, що позивач не дотрималася діючого законодавства, у зв'язку з чим і витратила додаткові 2000,00 грн. на проведення експертного авто товарознавчого дослідження. Так, пп. 34.2, 34.3 ст. 34 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено обов'язок страховика у 10-денний строк з дня отримання повідомлення про ДТП направити свого представника (працівника, аварійного комісара або експерта) на місце настання страхового випадку та/або місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків. У випадку неявки представника страховика у встановлений строк потерпілий має право самостійно обрати аварійного комісара або експерта для визначення розміру шкоди та страховик буде зобов'язаний відшкодувати потерпілому витрати на проведення експертизи (дослідження). Проте, як вбачається з висновку експертного авто товарознавчого дослідження № Д37/02/17 від 20.02.2017 року, ОСОБА_1 звернулася до судового експерта вже 18.01.2017 року, без дотримання встановленого Законом 10-денного строку для проведення експертної оцінки представником страховика, тому у неї відсутні підстави для стягнення витрат на проведення експертизи. Також, зі змісту листа ПАТ «СК «Мега-Гарант» № 26-12/7 від 26.12.2017 року, позивач могла отримати суму ПДВ у випадку надання нею страховій компанії документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту. Однак, із позовної заяви та доданих до неї документів неможливо встановити, чи взагалі був проведений ремонт транспортного засобу. З урахуванням вищезазначеного, ОСОБА_2 у задоволенні позову просив відмовити у повному обсязі.
У свою чергу, належним чином уповноважений представник позивача ОСОБА_4 подав відповідь на відзив (а.с.68-73). Наголошує, що свою вину у настанні ДТП відповідач не спростовує та вона встановлена постановою Нікопольського міськрайонного суду від 04.04.2017 року, яка набула чинності. Тому, саме на відповідача покладено обов'язок відшкодування шкоди, якої було завдано ОСОБА_1 як власнику майна та сума якої підтверджена експертизою. Крім того, з листа страхової компанії № 26-12/7 від 26.12.2017 року вбачається, що перерахована позивачеві сума у розмірі 38064,63 грн. є остаточною і інших виплат від страхової компанії не заплановано (не передбачено), навіть у разі надання документального підтвердження факту проведеного ремонту. Крім того, позивач не може розпочати ремонт транспортного засобу, оскільки для його проведення у повному обсязі не достатньо коштів. До того ж, експертна оцінка здійснювалася у лютому 2017 року та на даний час, враховуючи постійне (стабільне) підвищення цін на вартість автозапчастин та послуги з ремонту авто, суми, визначеної експертною оцінкою, не достатньо для проведення ремонту. Беручи до уваги, що одержання потерпілим страхового відшкодування за договором не обов'язково припиняє делікте зобов'язання відповідача, оскільки такого відшкодування недостатньо для повного покриття шкоди, просив позов задовольнити у повному обсязі.
Третя особа ПАТ «СК «Мега-Гарант» пояснень на позов не надавала.
Оскільки розгляд вказаної справи здійснювався судом за відсутності учасників справи, - фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, суд дійшов наступних висновків.
Між сторонами виникли правовідносини стосовно відшкодування шкоди, завданої ДТП.
Згідно зі ст. 1166 ЦК Українимайнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Судом встановлено, що 12.01.2017 року о 10.50 год. на автодорозі Кіровоград-Кривий Ріг 69 км 200 м ОСОБА_2 керував автомобілем «Рено Логан» державний номерний знак НОМЕР_1, не вибрав безпечну швидкість, не врахував дорожню обстановку, при зустрічному роз'їзді допустив занос автомобіля, який винесло на смугу зустрічного руху, де здійснив зіткнення з автомобілем НОМЕР_3 під керуванням водія ОСОБА_3, який рухався назустріч по своїй смузі руху. Внаслідок ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження. При цьому, водій ОСОБА_2 своїми діями порушив п.п. 10.1, 12.1 ПДР України. Постановою Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 04.04.2017 року, яка набула чинності після апеляційного оскарження 15.05.2017 року, ОСОБА_2 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП (а.с.9-12).
Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії СХО 912926, власником пошкодженого внаслідок недотримання ОСОБА_2 правил дорожнього руху України «Ніссан Прімастар», реєстраційний номер НОМЕР_2, є ОСОБА_1 (а.с.13).
Матеріальна шкода, завдана позивачеві внаслідок пошкодження її майна, становить 48 077,56 грн., що підтверджується висновком експертного авто товарознавчого дослідження № Д37/02/17 від 20.02.2017 року (а.с.14-39).
На момент ДТП цивільно-правова відповідальність його винуватця була застрахована ПАТ «СК «Мега-Гарант» відповідно до Полісу АЕ7501090, франшиза - 2000 грн. (а.с.41). Тому, страхувальником на користь постраждалої сторони ОСОБА_1 було виплачено страхове відшкодування на загальну суму 38 064,63 грн. (а.с.42-45) При цьому, дана сума була розрахована на основі висновку експерта № Д37/02/17 від 20.02.2017 року та зменшена на розмір франшизи (2000 грн.) та суму ПДВ (8012,92 грн.) (а.с.41).
Статтею 12 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від страхової суми, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту. Франшиза при відшкодуванні шкоди, заподіяної життю та/або здоров'ю потерпілих, не застосовується.
Підставою для утримання ПДВ із суми страхового відшкодування, відповідно до листа відповіді ПАТ «СК «Мега-Гарант» № 26-12/7, стали положення п. 36.2 ст. 36 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» де, зокрема, зазначено, що якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість.
Таким чином, страховою компанією не було відшкодовано ОСОБА_1 у повному обсязі матеріальну шкоду, завдану з вини відповідача, та її залишок складає 10012,93 грн. (48 077,56 грн. (матеріальна шкода згідно висновку експерта від 20.02.2017 року ) - 38 064,63 грн. (відшкодовано страховою компанією)). Крім того, за проведення авто товарознавчої експертизи позивачем було сплачено 2000,00 грн., що підтверджується квитанцією 004741 від 18.01.2017 року (а.с.40).
Суд не погоджується із запереченням відповідача проти позову з підстав наявності у нього полісу та можливості позивача отримати повне відшкодування зі страхової компанії, оскільки в Постанові від 20.01.2016 року по справі №6-2808цс15 Верховний суд України зробив правовий висновок, відповідно до якого «право потерпілого на відшкодування шкоди за рахунок особи, яка завдала шкоди, є абсолютним і не може бути обмежено або припинено наявністю у останнього Полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Тобто винуватець Дорожньо-транспортної пригоди в подальшому несе повну матеріальну відповідальність за шкоду завдану потерпілому, своїми неправомірними діями.
Право потерпілого на відшкодування шкоди її заподіювачем є абсолютним і суд не вправі відмовити в такому позові з тих підстав, що цивільно-правова відповідальність заподіювача шкоди застрахована.
Висновок Верховного суду України, пов'язаний з тим, що внаслідок таких «правовідносин» виникає два види зобов'язань, які «не виключають один одного»:
1) деліктне зобов'язання - первісне, основне зобов'язання, в якому діє загальний принцип відшкодування шкоди в повному обсязі, підставою його виникнення є завдання шкоди.
2) договірне зобов'язання (страхове відшкодування) - виплата, яка здійснюється страховиком відповідно до умов Договору, виключно в межах страхової суми та в разі, якщо подія, в результаті якої завдана шкода, буде кваліфікована як страховий випадок.
Відповідно до ч.1 та ч.4 ст.636 Цивільного кодексу України, договором на користь третьої особи є договір, в якому боржник зобов'язаний виконати свої зобов'язання на користь третьої особи, яка встановлена або не встановлена у договорі. Якщо третя особа відмовилась від права, наданого їй на підставі договору, сторона, яка уклала договір на користь третьої особи, може сама скористатись цим правом, якщо інше не випливає із суті договору.
Особа здійснює свої права вільно, на власний розсуд (частина перша статті 12 ЦК України). Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї (частина друга статті 14 ЦК України).
З огляду на вищенаведене, право потерпілого на відшкодування шкоди за рахунок особи, яка завдала шкоди, є абсолютним і не може бути припинене чи обмежене договором, стороною якого потерпілий не був, хоч цей договір і укладений на користь третіх осіб. Законодавство надає потерпілому право одержати страхове відшкодування, але не зобов'язує його одержувати. Потерпілий вправі відмовитися від свого права вимоги до страховика та одержати повне відшкодування шкоди від особи, яка її завдала, в рамках деліктного зобов'язання, не залежно від того, чи застрахована цивільно-правова відповідальність особи, яка завдала шкоди.
Якщо потерпілий звернувся до страховика та одержав страхове відшкодування в розмірі, який у повному обсязі відшкодовує завдану шкоду, деліктне зобов'язання між потерпілим і особою, яка завдала шкоди, припиняється згідно зі статтею 599 ЦК України виконанням, проведеним належним чином.
Аналогічний правовий висновок був підтверджений ВСУ 26 жовтня 2016р. у справі № 6-954цс16, а також Верховним Судом у складі колегії суддів першої судової палати Касаційного цивільного суду 14.02.2018 року по справі № №754/1114/15-ц.
Суд не бере до уваги доводи ОСОБА_2 про можливість ОСОБА_1 отримати суму ПДВ від ПАТ «СК «Мега-Гарант» у разу надання нею документів, які б підтверджували ремонт транспортного засобу, оскільки нормами діючого законодавства не передбачено обов'язку потерпілої сторони цільового використання коштів, отриманих у якості відшкодування шкоди.
Крім того, суд не погоджується з доводами відповідача про відсутність підстав для стягнення з нього витрат на проведення експертного авто товарознавчого дослідження, яке, на думку ОСОБА_2, було проведено завчасно.
Так, відповідно до ст. 34.2, 34.3 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) зобов'язаний направити свого представника (працівника, аварійного комісара або експерта) на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків. Якщо представник страховика (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) не з'явився у визначений строк, потерпілий має право самостійно обрати аварійного комісара або експерта для визначення розміру шкоди. У такому разі страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) зобов'язаний відшкодувати потерпілому витрати на проведення
експертизи (дослідження).
Проте, на думку суду, положеннями даного Закону встановлений порядок стягнення потерпілою стороною витрат на проведення експертизи зі страхової компанії у разі зволікання нею у направленні свого представника для визначення шкоди. Однак, права позивача на вибір експерта для визначення завданої шкоди Закон не обмежує та прямого обов'язку щодо необхідності зачекати 10 днів не встановлює.
Враховуючи, що без проведення експертизи реальну шкоду, завдану в результаті ДТП, оцінити неможливо, тобто витрати на проведення експертизи є похідними від шкоди, завданої ДТП з вини відповідача, а право потерпілого на відшкодування шкоди за рахунок особи, яка її завдала, є абсолютним, суд вважає можливим стягнути з відповідача витрати на проведення експертного авто товарознавчого дослідження.
Стаття 12 ЦПК України передбачає, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (ч. 3 ст. 13 ЦПК України).
Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України).
Розглядаючи справу, суд забезпечив сторонам рівні можливості щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Таким чином, суд приходить до висновку, що учасники справи розпорядилися своїми правами щодо предмету спору на власний розсуд.
З огляду на зазначене, суд, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, приходить до висновку, що вимоги позивача знайшли своє підтвердження у судових засіданнях, є такими, що ґрунтуються на вимогах чинного законодавства України, у зв'язку з чим позов підлягає задоволенню у повному обсязі.
Також, на підставі ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню підтверджені судові витрати на судовий збір у сумі 704,80 грн. (а.с.1).
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12,14,23,1166,1187,1188 ЦК України, ст. ст. 4, 12, 13, 81, 141, 263, 265 ЦПК України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа, що не заявляє самостійних вимог: Публічне акціонерне товариство «Страхова компанія «Мега-Гарант» про відшкодування матеріальної шкоди, завданої в результаті дорожньо-транспортної пригоди задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_4) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_5) матеріальну шкоду, завдану в результаті дорожньо-транспортної пригоди, у розмірі 10 012 (десять тисяч дванадцять) грн. 93 коп.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму витрат на проведення експертного авто товарознавчого дослідження у розмірі 2000 (дві тисячі) грн. 00 коп.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 704 (сімсот чотири) грн. 80 коп.
На рішення може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Згідно підпункту 15.5 Перехідних положень ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Повний текст рішення суду виготовлено 02.04.2019 року.
Суддя: ОСОБА_5